Decision № 139612976, 08.09.2026, Novovolynsk City Court of Volyn Oblast

Справа № 165/2494/26

Провадження № 2/165/1234/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

13 липня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 07.04.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір споживчого кредиту №2210288, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок, а відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 28.11.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу №28112025, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2210288 від 07.04.2025 року.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 40 650,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками 25 650,00 грн., заборгованість за штрафними комісійними винагородами 0 грн., заборгованість за пенею 5 000,00 грн.

Таким чином, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 16.07.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали, а також задоволено клопотання представника позивача та витребувані письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з`явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Крім того, судова повістка про виклик у судове засідання надсилалась відповідачу шляхом надіслання sms-повідомлення у додаток «Viber» на номер мобільного телефону, зазначений у позовній заяві, та доставлена 16.07.2026 року, що підтверджується відповідною довідкою, наявною у матеріалах справи (а.с. 64-65).

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 08.09.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 07.04.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір № 2210288 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором В533 (а.с. 20-26).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 гривень, тип кредиту - кредит (п. 1.3), строк кредиту 360 днів (п. 1.4), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.4).

Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5). За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15 % в день та застосовується за перший день користування кредитом;

1.5.2 Стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 06.05.2025 року включно;

1.5.2.1. Знижена процентна ставка становить 0.03 % в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки у випадку, якщо споживач, до 06.05.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку.

1.5.3 Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 07.05.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту включно.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (а.с. 21).

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №2210288 від 07.04.2025 року визначено графік платежів, яким встановлені чиста сума кредиту за договором 10 000 грн., розмір процентів за користування кредитом 39 950,00 грн. та строк погашення кредиту 01.04.2025 платежів, а також визначено загальну вартість кредиту для 44950,00 грн. та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит - 13 574,76 % річних (а.с. 27-28).

Відповідно до п. 9.2 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4 договору, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору, визначеного п. 9.6 договору, вбачається, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, якийформується автоматично на сторінці Товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефона повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі, тавикористовується позичальником як аналог власноручного підпису, кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно із якою стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Договір про надання споживчого кредиту №2210288 від 07.04.2025, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора В533, отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом позову. Факт підписання кредитного договору відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір кредитування укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ « СЛОН КРЕДИТ» виконало та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251209-949 від 09.12.2025 року (а.с. 39), в якому зазначено, що відповідно до укладеного договору з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 31.10.2024 року, 07.04.2025 року о 14.22 год. на карту № НОМЕР_3 відбулося зарахування коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Також зарахування коштів в розмірі 10 000,00 грн. 07.04.2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260724/25096-БТ від 27.07.2026 (а.с. 68-69).

Отже, судом встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідач не спростував факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 28.11.2025 року (дату відступлення права вимоги) виникла заборгованість відповідача за договором кредитування №2210288 від 07.04.2025 року в сумі 40 650,00 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість по тілу кредита; 26 650,00 грн. - заборгованість по відсотках; 5 000,00 грн. заборгованість по штрафу, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим первісним кредитором та наданим позивачем(а.с. 15).

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем суду не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачем не приведений.

Також з наданих позивачем письмових доказів встановлено, що в подальшому, 28.11.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 28112025 (а.с. 29-36).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що за цим договором, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб .

Згідно із п. 2.1 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги до боржників відбувається в день підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, та набуває право вимоги (а.с. 29 зворотній бік).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як фактор, прийняло від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» Реєстр прав вимоги щодо 2337 боржників (а.с. 10). Згідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 40 650,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25 650,00 грн. сума нарахованих процентів за користування кредитом; 5000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) або процентами за порушення грошового зобов`язання (а.с. 13).

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, позичальник не виконав свого обов`язку та не здійснював повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач в порушення вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Отже, ОСОБА_2 істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, не повернув суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Враховуючи те, що за умовами договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак їх у встановлені строки не повернув, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. неповернутого тіла кредиту (заборгованості за основною сумою боргу).

При цьому, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками та неустойкою (пенею).

Суд, у даному випадку аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, встановлює, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем договору кредитування з первісним позикодавцем, після підписання яких між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання повернути грошові кошти відповідно до умов договору та сплатити плату (проценти) від суми наданого йому кредиту, а тому позовні вимоги в частині стягнення нарахованих за договором відсотків в сумі 25 650,00 грн. також підлягають задоволенню.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за вказаним договором, суд зазначає наступне.

Так, згідно з доданими розрахунками заборгованості за кредитним договором № 2210288 від 07.04.2025 року відповідачу до сплати нараховано штраф/пеню у розмірі 5 000,00 грн. за прострочку платежів.

Разом з тим, відповідно до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 року по справі № 183/7850/22 вказано, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, тому нарахування позивачем штрафу (пені) в розмірі 5 000,00 грн. за договором №2210288 від 07.04.2025 року у період дії воєнного стану є безпідставним, тому в цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 334,65 грн., що підтверджується документально (а.с. 8) та є пропорційним задоволеним вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, яка також зареєстрована як фізична особа-підприємець, підтверджується договором про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року (а.с. 17-19), додатковою угодою від 03.07.2026 за №2210288 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026 (а.с. 38), актом про підтвердження факту надання правової допомоги Фоп Міньковською А.В. від 03 липня 2026 року (а.с. 11), детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних ФОП Міньковською, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 03.07.2026 року (а.с. 14), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10, виданого 02.11.2023 Міньковській А.В. (а.с. 46).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач, на якого покладений обов`язок доведення неспівмірності витрат, не подавав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс у даній справі 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката і стороною відповідача не доведено неспівмірність таких витрат, а тому із відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2210288 від 07.04.2025 року у розмірі 35 650 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири) гривні 65 копійок та 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 08.09.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС