Decision № 139580694, 21.08.2026, Berezan District Court of Mykolaiv Oblast

21.08.26 Справа №469/361/25

2/469/133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача адвокат Старчеус О.П. - не з`явилась,

представник відповідача Коблівської сільської ради

Миколаївського району

Миколаївської області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай),-

в с т а н о в и в:

Позивач 03 квітня 2025 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 9,67 в умовних кадастрових гектарах в межах території Коблівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області за рахунок земель не розподілених, не витребуваних паїв, які розташовані на території Коблівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 1988 року по 30 січня 1996 року працював різноробочим в колгоспі ім.Потриваєва та був його членом.

23 листопада 1995 року КСП ім.Потриваєва отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії МК № 5, яким було передано КСП ім.Потриваєва у колективну власність земельну ділянку.

Позивача було включено до списку членів КСП, яким надано право на земельну частку (пай), який був додатком до Державного акта, однак сертифікат на земельну частку (пай) позивач так і не отримав.

Про те, що позивач має право на земельну частку (пай) позивачу стало відомо під час отримання консультації у юриста з приводу сімейних питань.

Станом на сьогодні КСП ім.Потриваєва ліквідоване і позивач не має можливості звернутися до підприємства за отриманням належної йому земельної ділянки.

09 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

24 вересня 2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник адвокат Старчеус О.П. у судове засідання не з`явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі (а.с.54).

Представник відповідача Коблівської сільської ради Миколаївської області у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений шляхом направлення повідомлень до особистого електронного кабінету відповідача у системі "Електронний суд", причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 20 червня 1988 року по 30 січня 1996 року перебував у членах КСП ім.Потриваєва, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 24 червня 1988 року (а.с.12-22).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

Згідно п.2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 Земельного Кодексу України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №Л-75/1-112/6-25 від 08 квітня 2025 року, 23 листопада 1995 року КСП ім.Потриваєва отримало Державний акт на право колективної власності на землю серія МК № 5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за №1.

Згідно з Розпорядженням Березанської РДА Миколаївської області №618 від 19.10.2011 року середній розмір земельної частки (паю) по Анатолівській сільській раді (КСП ім.Потриваєва) становив 9,67 умовних кадастрових гектарів загальною вартістю 28965,08 грн. без врахування коефіцієнтів індексації та коефіцієнту 1,756 по відношенню до ріллі (а.с.55).

Станом на сьогодні КСП ім.Потриваєва ліквідовано та правонаступників немає.

Розпорядниками земель комунальної власності наразі є відповідні територіальні громади (ст.83 Земельного Кодексу України).

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Згідно Списку членів КСП ім.Потриваєва, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серії МК №5 від 23.11.1995 року, прізвище позивача вказане за номером 113 (а.с.23-27).

Разом з тим, сертифікат на земельну частку (пай) позивачу не видавався.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Отже, з огляду на вищенаведені положення право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення розміром 9,67 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Коблівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області за рахунок земель не розподілених, не витребуваних паїв, підлягають задоволенню.

У постанові ВС у справі № 181/257/19 від 29.09.2021 року зазначено «оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) розміром 9,67 умовних кадастрових гектари в межах території Коблівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області за рахунок земель не розподілених, не витребуваних паїв, які розташовані на території Коблівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2026 року.

Суддя: