Decision № 139579446, 20.08.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/18094/25-Е

Провадження 2/522/2902/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міськзелентрест», Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», третя особа Дочірнє підприємство «Житлове управління «Ренесанс-92» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В провадження Приморського районного суду міста Одеса судді Павлик І.А. надійшла справа за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міськзелентрест», третя особа Дочірнє підприємство «Житлове управління «Ренесанс-92» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 11 квітня 2025 року в м. Одесі по вул. Пастера, 44 на її автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN (д.н.з НОМЕР_1 ) впала гілка дерева, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Факт події та розмір заподіяної матеріальної шкоди у сумі 69 485 грн підтверджуються матеріалами поліції та висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження. Позивач стверджує, що оскільки зелені насадження є об`єктами благоустрою, обов`язок щодо їх належного утримання, моніторингу стану та видалення аварійних дерев покладається на місцеві органи виконавчої влади, визначених ними балансоутримувачів, відповідні департаменти та комунальні підприємства.

З огляду на те, що відповідачі спільно ухилилися від належного виконання обов`язків з догляду за зеленими насадженнями, а інформація щодо конкретного балансоутримувача за вказаною адресою відсутня, позивач на підставі статей 22, 23, 1166, 1173 Цивільного кодексу України просить суд стягнути солідарно з Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест» у рівних частках з кожного матеріальну шкоду у розмірі 69 485 грн.

Позивач вважає, що внаслідок спільної бездіяльності відповідачів їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, тяжкості вимушених змін у її житті та житті її малолітніх дітей, у зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану свого майна, у глибокому відчутті несправедливості та розчаруванні, коли після тривалої переписки з органами виконавчої влади та комунальними підприємствами стало зрозуміло, що за захистом порушених прав необхідно звертатися до суду, що потребуватиме матеріальних, часових та емоційних затрат. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.08.2025 року від Департаменту міського господарства Одеської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на відсутність у Департаменту повноважень з організації благоустрою міста.

09.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.09.2025 року від третьої особи ДП «Житлове управління «Ренесанс-92» надійшли пояснення, зокрема, що дерева, що ростуть уздовж вулиці Пастера між заїзними кишенями, не входять до складу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , а земельна ділянка відведена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

05.09.2025 року від Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в управлінні ДП «Житлове управління «Ренесанс-92», яке відповідно до Правил благоустрою міста зобов`язане утримувати прибудинкову територію навколо будинку, що включає належне утримання зелених насаджень. Відповідач також вказує, що ОСОБА_3 та Азовського морів оголосив штормове попередження протягом 11 квітня в Одесі та області, тому падіння дерева відбулося внаслідок поривів штормового вітку. Департамент стверджує, що Позивачем не доведено наявності елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки саме цього органу та безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

15.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, до якого був наданий скріншот з Карти зелених насаджень міста Одеси з фотографією дерева клена гостролистого, станом на 29.06.2021 року, з якої вбачається, що дерево було аварійне (сухостійне), оскільки вже в 2021 році не мало листяного покриву, в порівнянні з іншими сусідніми кленами.

15.10.2025 року від Виконавчого комітету Одеської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву ради, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до нього в повному обсязі. Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а Виконавчий комітет є неналежним відповідачем у справі. Відповідач наголошує, що згідно із Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та рішеннями міської ради, функції з утримання зелених насаджень покладено на комунальні підприємства, такі як КП «Одестранспарксервіс» та КП «Міськзелентрест». КП «Одестранспарксервіс» має належно утримувати території спеціально облаштованих земельних ділянок для паркування транспортних засобів, в тому числі і зелених насаджень, розташованих на ній. В свою чергу, КП «Міськзелентрест» має утримувати зелені насадження спеціального призначення вздовж транспортних магістралей та вулиць. Виконавчий комітет не є балансоутримувачем об`єктів благоустрою, а його повноваження у сфері благоустрою не включають визначення балансоутримувачів конкретних дерев. Виконавчий комітет стверджує, що позивачем не доведено наявності елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки саме цього органу та безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

До відповіді на позов Виконавчим комітетом було надані, зокрема відповідь КП «Одестранспарксервіс» від 11.09.2025, що адреса Пастера, 44 включена до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності з паркування, лист Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради від 18.09.2025 року № 01-09/238 щодо здійснення комісійного обстеження території 17.09.2025 року з додатками та лист Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради від 13.10.2025 № 02-13/2403 щодо комісійного обстеження аварійного дерева та його видалення з додатками.

17.11.2025 року від представника КП «Міськзелентрест» надійшли пояснення на позовні вимоги, зміст яких зводиться до того, що належне забезпечення безпечних умов використання земельних ділянок, відведених для паркування, покладено на КП «Одестранспарксервіс». Також до пояснень була надана довідка Гідрометрологічного центру Чорного та Азовського морів щодо несприятливих погодних умов за період березень-травень 2025 року, із якої слідує, що 11 квітня був вітер 8 м/с, пориви 15 м/с., що на думку відповідача може бути розцінено як обставина непереборної сили, що виключає відповідальність за завдану шкоду.

20.11.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення, в якому просив суд відхилити доводи КП «Міськзелентрест», як необґрунтовані, оскільки на час підготовки пояснень, в матеріалах справи вже був Акт обстеження, яким була встановлена аварійність дерева та здійснено його видалення. Якби причиною падіння гілки дерева клена гостролистий був «штормовий вітер» 11 квітня 2025 року, то були би повалені гілки інших дерев, зокрема на цій вулиці. Всі інші дерева поряд залишилися неушкоджені «штормовим вітром», що підтверджує позицію позивача, що дерево було аварійне (сухостійне) тривалий час та підлягало видаленню.

26.11.2025 року від третьої особи ДП «Житлове управління «Ренесанс-92» надійшли додаткові пояснення, що земельна ділянка, де росло аварійне дерево, має статус спеціальної земельної ділянки для організації паркування та ДП «ЖУ «Ренесанс-92» не є її балансоутримувачем.

Ухвалою суду від 26.11.2025 за клопотанням позивача до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Комунальне підприємство «Одестранспарксервіс» (код ЄДРПОУ 38018133). У зв`язку із залученням нового співвідповідача позивач змінив (уточнив) позовні вимоги щодо стягнення шкоди і з Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», солідарно в рівних частках з іншими відповідачами.

02.03.2026 року від КП «Одестранспарксервіс» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з КП «Одестранспарксервіс». Відповідач вважає, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень місті. Також відповідач наголошував, що КП «Одестранспарксервіс» здійснює обслуговування виключно місць для паркування, а не території з зеленими насадженнями. Крім цього, відповідач звертає увагу суду, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про утримання зелених насаджень у місті Одесі» від 25.04.2024 року № 664 визначено, що утримання насаджень вздовж транспортних магістралей та вулиць здійснює КП «Міськзелентрест».

09.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив суд відхилити доводи КП «Одестранспарксервіс», як необгрунтовані.

09.03.2026 року від представника КП «Міськзелентрест» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що на баланс підприємства зелених насаджень за рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про утримання зелених насаджень у місті Одесі» від 25.04.2024 року № 664 не передано та КП «Міськзелентрест» балансоутритмування зелених насаджень за адресою: вул. Пастера, 44, не здійснювало.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 399/26 від 03.04.2026 та службової записки помічника судді, по справі 03.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа передана в провадження судді Науменко А.В.

13.04.2026 року матеріали заяви передані головуючому судді.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року справу прийнято до розгляду.

У судовому засідання призначеному на 20.05.2026 року приймали участь представник позивача Мартиненко С.В (в режимі відеоконференції), представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, представник КП «Міськзелентрест» та представник КП «Одестранспарксервіс» (треба перевірити по протоколу).

Представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову, посилалися на заперечення, що зазначені у відзивах на позов та письмових поясненнях.

01.07.2026 року від Виконавчого комітету Одеської міської ради до суду надійшли додаткові пояснення у справі, зокрема щодо відсутності доказів спільних та взаємопов`язаних дій Виконавчого комітету Одеської міської ради разом з іншими відповідачами у справі, що виключає солідарну відповідальність за заподіяну потерпілій особу шкоду.

01.07.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо підстав солідарної відповідальності відповідачів та, зокрема, відповідальності Виконавчого комітету Одеської міської ради. Позивач вказує, що згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідними положеннями про виконавчий комітет, останній наділений повноваженнями з організації благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом зелених насаджень в місті, в тому числі контролю за відповідними підпорядкованими департаментами та створеними профільними комунальними підприємствами.

01.07.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо підстав та розміру моральної шкоди, в якому зазначено, що душевні страждання позивача, змістом яких є душевний біль, занепокоєння, стрес, глибоке розчарування, тривале психологічне напруження не можна підтвердити письмовими доказами, натомість моральна шкода є очевидною, виходячи із сімейних обставин позивача. Після нанесення шкоди єдиному транспортному засобу позивача, суттєво змінилися умови та режим життя позивача та його трьох малолітніх дітей, які проживають у передмісті та щодня їздять в навчальні заклади в м.Одесу, які позбавилися можливості відвідувати гуртки в місті, оскільки громадським транспортом не встигали добиратися додому, які позбавилися літнього оздоровлення, оскільки родина потребувала значних та незапланованих коштів на ремонт автомобіля.

Позивач також звернув увагу, що розмір моральної шкода не пов`язаний з розміром нанесеної матеріальної шкоди, а лише виступає еквівалентом, який умовно компенсує моральну шкоду, нанесену їй порушенням цивільних прав.

У судове засідання призначене на 20.08.2026 року учасники справи не з`явились. Про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача Мартиненко С.В. та представника третьої особи ДП «Житлове управління «Ренесанс-92» Андрушкевич Т.Д. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 11 квітня 2025 року за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 44 відбулося падіння гілки дерева на припаркований автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN (д.н.з НОМЕР_1 ), який належить позивачу на праві власності. Факт події та наявність механічних пошкоджень автомобіля (передній бампер, крило, капот, скло, передня ліва фара,) підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 до поліції від 11 квітня 2025 року, протоколом прийняття заяви від 11 квітня 2025 року, листом відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 23 квітня 2025 року № 6825 та матеріалами фотофіксації.

Розмір завданих матеріальних збитків встановлено висновком судового експерта Вітвіцького І.І. від 03 травня 2025 року № 30/25-Е за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження вказаного транспортного засобу та становить 69 485 грн.

Обслуговування житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул. Пастера, 44, здійснює ДП «Житлове управління «Ренесанс-92», до переліку послуг якого входить прибирання прибудинкової території. Водночас, згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25 липня 2024 року № 664 «Про утримання зелених насаджень у місті Одесі», зелені насадження за вказаною адресою не перебувають на балансі та не входять до переліку об`єктів, що обслуговуються КП «Міськзелентрест».

Департаментом екології та розвитку рекреаційний зон Одеської міської ради від 13.10.2025 року № 02-13/2403 повідомлено, що, зокрема, на підставі заяви директора ДП «ЖУ«Ренесанс-92» від 29.07.2025 № 152 комісією з визначення стану зелених насаджень за адресою: м.Одеса, вул. Пастера, 44 складено Акт № 3317 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 06.08.2025. До листа додається вказаний Акт, в якому комісією зроблено висновок що дерево клен є аварійне та підлягає видаленню, а також Рішення Департаменту екології та розвитку рекреаційний зон Одеської міської ради № 3317 від 06.08.2025 року, яке надає повноваження для проведення робіт по видаленню зеленого насадження.

Також в матеріалах справи є лист Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради від 18.09.2025 року № 01-09/238, щодо здійснення комісійного обстеження території 17.09.2025 року за адресою: м.Одеса, вул. Пастера, 44. До листа додається, зокрема, Акт комісійного обстеження території, складений фахівцем Департаменту з благоустрою міста за участю представників Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест», КП «ЖКС «Порто-Франківський», ДП «Житлове управління «Ренесанс-92», КП «Одестранспарксервіс» на предмет дотримання суб`єктами господарювання та громадянами міста чинного законодавства у сфері благоустрою та Правил благоустрою території міста Одеса, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-V. Комісією з`ясовано, що пошкодження транспортного засобу відбулося внаслідок падіння дерева 11.04.2025 року. Зазначено, що на момент комісійного обстеження 17.09.2025 року за адресою м.Одеса, вул. Пастера, 44 зафіксовано залишки дерева породи клен у вигляді пня-колоди дерева, який пошкодив транспортний засіб 11.04.2025 року, що підтверджується схемою прибудинкової території багатоквартирного будинку, на якій також позначено місце розташування видаленого дерева.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання у зв`язку із цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджується наданими належними доказами.

Щодо визначення суб`єкта на якого покладено обов`язок з відшкодування шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, обов`язок щодо спростування якої покладається на відповідача. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

У деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі (ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних основах залучати для цього інші підприємства.

У ст. 25, ч. 1 ст. 28 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території.

Рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI, затверджені правила благоустрою території м. Одеси.

Відповідно до вказаних Правил, з подальшими змінами та доповненнями:

- балансоутримувач власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність; здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законодавством;

- прибудинкова територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;

- утримання будинків і прибудинкових територій діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи із забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Інвентаризація зелених насаджень проводиться бюро технічної інвентаризації, підприємствами, організаціями, які мають на це право, а також балансоутримувачами об`єктів благоустрою державної чи комунальної форми власності, які мають технічні можливості, відповідних фахівців, за погодженням з виконавчим комітетом Одеської міської ради один раз на п`ять років з квітня до жовтня відповідно до Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.12.2001 року № 226. За матеріалами інвентаризації складається паспорт об`єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми. За даними паспорта складається реєстр зелених насаджень.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.14. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI, передбачено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста покладається на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель та споруд, а також на балансоутримувачів, власників, користувачів будівель підприємств побуту, торгівлі, закладів освіти, охорони здоров`я, розташованих на території житлової забудови, а на територіях підприємств, а також прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на дані підприємства.

Згідно з п.п. 10, 11 п. 7.2 Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур`яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; проводити заходи, що забезпечують збереження насаджень, квітників, газонів, а також заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами зелених насаджень шляхом укладання відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами.

Утримання зелених насаджень у населених пунктах здійснюється у відповідності з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України (надалі - «Правила»), затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за №105 від 10.04.2006 року.

Відповідно до п. 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, зелені насадження деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до п. 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

З огляду на пункт 3.2 даних Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідно до п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою.

Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Згідно із п. 9.1.12. вказаних Правил, аварійним вважається дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Крім того, відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача внаслідок падіння дерева повинно здійснюватися особою у власності або на балансі якої перебуває земельна ділянка, на якій розташоване дерево, яке впало та пошкодило автомобіль.

Відповідно до пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачам майнової та моральної шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська 49.

При вирішенні аналогічного спору Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №2-1474/11, дійшов такого ж висновку, а саме, «організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов`язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не може бути покладено на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), зазначено, що: «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП "Міськзеленбуд" Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради № 45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року № 53/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.

Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Отже, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20).

Доказів того, що зелені насадження, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 44, знаходяться на балансі КП «Міськзелентрест» або КП «Одестраспарксервіс» і утримуються даними підприємствами, матеріали справи не містять, тому вказані підприємства не можуть відповідати за спричинену шкоду позивачеві.

Доказів того, що зелені насадження, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пастера 44, знаходяться на балансі Дочірнього підприємство «Житлове управління «Ренесанс-92» також не надано.

Згідно матеріалів справи, що не спростовано іншими сторонами, відповідного розподілу території кварталу та передачі на відповідній договірній основі або визначення прибудинкової території за адресою м.Одеса, вул. Пастера 44, зі сторони органів виконавчої влади здійснено не було.

Вбачається, що дерево, гілка якого впала на автомобіль позивача за адресою м.Одеса, вул. Пастера, 44, на баланс будь-якому підприємству передано не було.

Матеріали справи містять докази, що дерево, гілка якого впала на автомобіль, було в аварійному стані (сухостійне), з огляду на що несприятливі погодні умови 11 квітня 2025 року не можуть розглядатися судом як обставини непереборної сили, що виключають відповідальність особи за завдану шкоду.

Також матеріали справи не містять докази, які б свідчили про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради визначав балансоутримувача дерев, що ростуть за вказаною вище адресою.

Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

У розумінні ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м.Одеса, вул. Пастера 44.

Водночас, Виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено, що ним визначено такого балансоутримувача за вказаною вище адресою у відповідності до Правил благоустрою території м. Одеси.

Таким чином, Виконавчий комітет Одеської міської ради у межах цієї справи не надав доказів на підтвердження того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: м.Одеса, вул. Пастера 44, або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Зважаючи на викладене вище, та з огляду на те, що гілка дерева, з приводу падіння якої на належний позивачу автомобіль виник спір у цій справі, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що таке дерево відповідно до ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому суд вважає, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений саме на Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов`язків якого входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень, має похідний характер від визначення особи, що має відповідати у цьому випадку за завдану позивачу шкоду.

Подібного висновку про те, що у випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов`язується відшкодувати таку шкоду, дійшов і Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд відхиляє аргументи доводів відповідачів щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та наслідками, що настали у вигляді заподіяння позивачу майнової шкоди.

Водночас суд вказує на відсутність підстав для солідарної відповідальності Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міськзелентрест» та Комунального підприємства «Одестранспарксервіс».

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно змісту пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, відповідно до пункту 5 цієї ж постанови Пленуму, обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»).

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17, посилаючись на практику Європейського Суд з прав людини, дійшов до висновку що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди (пункт 50).

Суд погоджується з доводами позивача, що в результаті падіння дерева, вона зазнала моральних страждань, пов`язаних з порушенням права користування автомобілем, що вочевидь вимагало непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, неможливість використання його за призначенням тривалий час, що, в свою чергу, створює незручності багатодітній родині, це змінило звичайний та зручний спосіб їх пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач обґрунтовано посилається на спричинення йому моральної шкоди.

Ураховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому, яка має статус багатодітної матері, фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його житті та житті її трьох малолітніх дітей, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого, суд вважає, що необхідно задовольнити компенсацію моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправну бездіяльність відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, яка виразилась у невизначені балансоутримувача території, на якій розташовувалося дерево (не проведенні конкурсу з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою) та причинний зв`язок між ними. Розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, відповідачем відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року вказані факти не спростовано та не доведено відсутність вини та підстав для відмови в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З огляду на задоволення вимог позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 1211,00 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1173, 1190 ЦК України, статтями 10, 12, 13, 15, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 13, 76,77, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міськзелентрест», Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», третя особа Дочірнє підприємство «Житлове управління «Ренесанс-92» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради - матеріальну шкоду у розмірі 69 485 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесяти п`ять) гривень; - моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати: - судовий збір у розмірі 1211,20 гривень; -витрати на професійну правничу допомога у розмірі 10000,00 гривень; - витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 07.09.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

20.08.26