Court ruling № 139577973, 08.09.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/4091/26

Провадження 6/127/1228/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді - Антонюка В. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця подання головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вадима Шклярука, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вадим Шклярук, звернувся до суду з поданням, в якому просить: встановити ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до виконання зобов`язань, покладених на неї, згідно виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2026 року № 127/4091/26.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шклярука В. В. перебуває виконавче провадження №81575815, з виконання виконавчого листа № 127/4091/26 виданого 17.07.2026 про відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав та передаяу дитини на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянкою Україна.

24.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81575815 копію якої, надіслано сторонам виконавчого провадження.

24.07.2026 державним виконавцем керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 400 грн.

24.07.2026 державним виконавцем в порядку статті 27 Закону України «Про - виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн.

24.07.2026 державним виконавцем в порядку статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів та майна боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у сумі 17694 грн., яку шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП) направлено до банків учаснику обміну.

03.08.2026 державним виконавцем в порядку статті 64 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про залучення у проведені виконавчих дій: працівників поліції, орган опіки та піклування Вінницької міської ради та службу у справах дітей Вінницької міської ради.

Згідно трекінгу відстеження відправленої постанови про відкриття виконавчого провадження за Вих. №104708, номер трекінгу В067243586329 встановлено, що 05.08.2026 мала місце не вдала спроба вручення.

06.08.2026 з метою перевірки виконання рішення суду за адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем складено акт, згідно якого встановлено, що станом на 06.08.2026 року вимоги виконавчого документа не виконані, дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав та передачу дитини на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради, не виконано.

Оскільки станом на 07.08.2026 рішення суду без поважних причин не виконано, будь яких доказів щодо поважності не виконання рішення суду у встановлений строк державному виконавцю не надано, тому відповідно до ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначена вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів до 21.08.2026. Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

У зв`язку із викладеним державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище та враховуючи невиконання боржником рішення суду, заявник вважає, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є співмірним та ефективним заходом для забезпечення виконання рішення суду.

Вказане подання було передано в провадження судді Антонюка В. В. 08.09.2026 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2026.

Відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Вивчивши доводи поданого подання та долучені до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шклярука В. В. перебуває виконавче провадження № 81575815, з виконання Виконавчого листа № 127/4091/26 виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 17.07.2026 про відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав та передачу дитини на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 3-4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Так, 17.07.2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист № 127/4091/26 про: Відібрати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав та передати дитину на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради.

24.07.2026 головним державним виконавцем Шкляруком В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81575815.

24.07.2026 головним державним виконавцем в порядку статті 27 Закону України «Про - виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 17 294 грн.

07.08.2026 головним державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу у зв`язку із не виконананням рішення Вінницького міського суду Вінницької області боржником ОСОБА_1 .

Відповідно до Актів головного державного виконавця від 05.08.2026, 24.08.2026, 28.08.2026 та 28.08.2026 встановлено, що під час проведення виконавчих дій головним девжавним виконавцем Шкляруком В. В. за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено заходи щодо відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , однак дані заходи жодних результатів, спрямованих на виконання рішення суду, не дали.

Як вже зазначалося вище, статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина 1, 3 статті 441 ЦПК України).

У відповідності до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадян України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З наведених статей вбачається, що обмеження свободи пересування має бути пропорційним, тобто державний виконавець має довести суду, що за існуючих у нього повноважень неможливо забезпечити реальне виконання рішення суду за рахунок менш обтяжливого зобов`язання, без обмеження основоположного та конституційного права боржника на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13.11.2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

У поданому до суду поданні головний державний виконавець виходив з того, що незважаючи на вимогу державного виконавця, викладену в постанові про відкриття виконавчого провадження, останньою не виконано рішення суду протягом 10 робочих днів. При цьому, вжиті державним виконавцем заходи, такі як накладення штрафу, не призвели до виконання рішення суду боржником, боржник ухиляється від виконання рішення суду, а тому встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є співмірним та ефективним заходом для забезпечення виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на підстави звернення до суду із даним подання суд доходить до висновку, що головним державним виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження свободи її пересування як боржника у виконавчому провадження. При цьому, саме державний виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

В силу положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Головним державним виконавцем в обґрунтування подання зазначалося, що постановою від 24.07.2026 відкрито виконавче провадженняВП № 81575815 та скеровано постанову рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на поштову адресу боржника та стягувача, що підтверджується трекінгом відстеження R067243586329, однак 05.08.2026 мала місце не вдала спроба вручення.

За приписами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, надані до суду матеріали не містять доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, як і відсутні докази направлення такої постанови, відтак суд позбавлений можливості достеменно переконатися у тому, що ОСОБА_1 , була достеменно обізнана про відкриття виконавчого провадження, і при цьому ухилилася від покладених на неї обов`язків у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження. Ба більше, матеріали виконавчого провадження не містять підтвердження вчинення дій головним державним виконавцем, спрямованих на реальне виконання судового рішення, окрім трьох виходів на місце проживання боржниці. Матеріали надані до суду не містять підтверджень отримання боржницею документа для виїзду за межі кордону України, інформації про те, що вона коли небудь перетинала державний кордон України у напрямку виїзд, щоб у сукупності свідчило про вжиття усіх можливих заходів для виконання рішення суду та повідомлення боржниці про вчинення виконавчих дій та відповідно, свідчило про ухилення боржницею від виконання зобов`язань, за таких умов.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для обмеження боржниці ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, відтак у задоволенні подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. ст. 260, 354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вадима Шклярука, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя: