Decision № 139577136, 24.04.2026, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26523/25

провадження № 2/753/2848/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке», представник відповідача Париста А. С., про стягнення вихідної допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У грудні 2025 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» (далі також - ОСББ «Новодарницьке», Об`єднання, відповідач) про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі 185 999,88 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що в період з 31.01.2023 по 09.02.2024 перебував у трудових відносинах з ОСББ «Новодарницьке» та був звільнений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу Законів про працю України, що надає йому право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку. Наказ про його звільнення не містить в собі відомостей про виплату вихідної допомоги і фактично така виплата не була проведена, у зв`язку з чим він і звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав пославшись пославшись на його необґрунтованість. Мотивував свої заперечення тим, що після звільнення з посади голови правління ОСББ позивач не передав новому керівнику фінансову звітність щодо діяльності об`єднання та інші документи, а в період виконання ним повноважень не затверджувався кошторис на утримання будинку та не приймалось рішення про прийняття на оплачувану роботу голови правління об`єднання. Відтак в основу вимог позивача покладено відомості про нарахування заробітної плати, розмір якої встановлено ним одноосібно, хоча встановлення матеріального заохочення голови правління відноситься до виключної компетенції загальних зборів. За таких обставин відповідач вважає, що позивач повинен був виконувати свої обов`язки на добровільних засадах без виплати будь-якого матеріального заохочення. Відповідач також зазначив, що у протоколі загальних зборів підстави звільнення позивача не відображені, ОСББ «Новодарницьке» створене як непідприємницьке товариство, його статут не містить положення про виплату вихідної допомоги голові правління у разі припинення його повноважень за рішенням зборів співвласників, а за практикою Верховного Суду передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу Законів про працю України підстава розірвання трудового договору поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств. У зв`язку з наведеним співвласники стверджують, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 9 статті 36 цього Кодексу.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у статті 177 ЦПК України (відсутності копії позовної заяви та копій додатків до неї).

20.12.2025 на усунення недоліків позовної заяви позивача надійшов примірник позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 17.02.2026 позивач заявив клопотання про долучення доказів, у задоволенні якого суд відмовив з підстав відсутності підтвердження їх надсилання відповідачу.

03.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про розгляд справи без участі його представника.

В підготовчому засіданні 19.03.2026 суд прийняв до розгляду відзив, відповідь на відзив та заперечення, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся в судовому засіданні 14.04.2026, після чого суд перейшов на стадію ухвалення рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

У вересні 2022 р. у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» (протокол установчих зборів співвласників № 1 від 24.09.2022).

Відповідно до Статуту ОСББ «Новодарницьке» об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку; завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування їх спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками будинку своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Вищим органом управління Об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема: затвердження Статуту Об`єднання; обрання членів правління Об`єднання; затвердження кошторису, балансу Об`єднання та річного звіту; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління, ревізійної комісії (ревізора).

Виконавчим органом Об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам.

Статут визначає повноваження голови правління Об`єднання, до яких, зокрема, належить: забезпечення виконання рішень загальних зборів та рішень правління; укладення в межах своєї компетенції договорів і вчинення інших правочинів відповідно до рішень правління; розпорядження коштами Об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління; затвердження штатного розпису Об`єднання в межах кошторису; найм на роботу працівників та звільнення їх тощо.

Рішенням правління ОСББ «Новодарницьке» від 18.10.2022 (протокол № 1) головою правління Об`єднання обрано позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу від 31.01.2023 № 23-01/к/тр позивач приступив до виконання обов`язків голови правління Об`єднання.

Згідно з введеними в дію з 31.01.2023 кошторису внесків на утримання будинку і прибудинкової території ОСББ «Новодарницьке» та штатного розпису, затверджених наказами голови правління від 31.01.2023 № 23-01 та № 2302, відповідно, посадовий оклад голови правління (місячна тарифна ставка) складає 27 000 грн.

З пояснень позивача та з відомості нарахування заробітної плати за січень 2024 р. убачається, що в період з 01.02.2023 по 30.11.2023 та у січні 2024 р. позивач також працював за сумісництвом на 0,5 ставки бухгалтера Об`єднання.

За даними штатного розписуОб`єднання посадовий оклад бухгалтера становить 16 000 грн.

13.01.2024 загальні збори співвласників ОСББ «Новодарницьке» прийняли рішення про припинення повноважень правління, у тому числі і голови правління ОСОБА_1 , та обрали новий склад правління (протокол від 25.01.2024).

На виконання рішення загальних зборів новий голова правління ОСОБА_2 видав наказ від 09.02.2024 № 1-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади голови правління ОСББ «Новодарницьке» та з посади бухгалтера (за сумісництвом) на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу Законів про працю України - втрата повноважень посадовою особою.

Наказ про звільнення містить вказівку на проведення з працівником всіх необхідних розрахунків, у тому числі виплату компенсації за 24 невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 25 023,70 грн.

До трудової книжки позивача внесені записи про період його роботи на посаді голови правління ОСББ «Новодарницьке» та підстави звільнення.

ІV. Норми права і мотиви їх застосування.

Основний закон України проголошує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Вказані конституційні положення знайшли своє закріплення у Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП України) та інших законодавчих нормах, які регулюють трудові відносини.

Частина перша статті 21 КЗпП України дає визначення трудового договору як угоди між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частини п`ятої статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Отже, право працівника отримання заробітної плати є конституційно гарантованим і підлягає обов`язковому забезпеченню роботодавцем. Виплата заробітної плати за виконану роботу є безумовним обов`язком роботодавця, який має пріоритет перед іншими фінансовими зобов`язаннями підприємства, а її невиплата або несвоєчасна виплата є порушенням вимог трудового законодавства та прав працівника.

Загальні підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, з ініціативи роботодавця встановлені статтею 40 КЗпП України, а стаття 41 цього Кодексу визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов.

Однією з таких підстав є припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).

У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, статтею 44 цього Кодексу передбачена виплата працівникові вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

У законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» відсутнє, а тому для його розкриття слід виходити із загальновизнаних критеріїв, які випливають з положень статті 364 Кримінального кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та усталеної судової практики.

Такими критеріями є наявність у працівника організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки, пов`язані з керівництвом галуззю, підприємством, установою, трудовим колективом, окремими ділянками роботи або підлеглими працівниками (право приймати на роботу/звільняти, застосовувати стягнення, видавати накази, керувати робочим процесом), а адміністративно-господарськими обов`язками є обов`язки, пов`язані з управлінням або розпорядженням майном, коштами, організацією матеріально-технічного забезпечення, встановленням порядку зберігання та витрачання цінностей тощо (постанова Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 № 5).

Отже з огляду на зміст та обсяг повноважень, які належали позивачу під час перебування на посаді голови правління ОСББ «Новодарницьке», він був посадовою особою.

Заперечення відповідача проти позову у значній мірі ґрунтуються на аналізі норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ), у зв`язку з чим є необхідність у їх детальному дослідженні та системному тлумаченні в сукупності з іншими правовими нормами з метою отримання відповіді на питання, які становлять предмет доказування у розглядуваній справі.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 2866-ІІІ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами частини другої статті 4 цього Закону об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких, серед іншого, відноситься, обрання членів правління об`єднання, затвердження кошторису, балансу та річного звіту, встановлення матеріального заохочення голови об`єднання(стаття 10 Закону № 2866-ІІІ).

Аналогічним чином визначає компетенцію загальних зборів співвласників і статут ОСББ «Новодарницьке».

Частиною першою статті 85 ЦК України встановлено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

За змістом положень глави 7 підрозділу ІІ розділу ІІ ЦК України (статті 80-112) непідприємницькі товариства утворюються і функціонують за загальними правилами, встановленими для товариств в цілому, якщо це не суперечить спеціальним нормам.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 97 цього Кодексу управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 98 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї норми передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Верховний Суд у низці своїх рішень (постанов) проаналізував положення частини третьої статті 97 ЦК України та пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та виснував, що підставою для розірвання трудового договору згідно з цією нормою (пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України) є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників, проте зазначене стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких під час призначення на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.

Щодо інших посадових осіб, то суд касаційної інстанції зазначив, що розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, установлених трудовим законодавством. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії «посадових осіб» не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 760/9269/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 04.02.2020 у справі № 915/540/16, від 23.09.2020 у справі № 802/2081/18, від 23.01.2023 у справі № 766/23789/19).

На обґрунтування доводів щодо відсутності у позивача ознак спеціального суб`єкта, трудовий договір з яким може бути розірваний на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, відповідач також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22, у якій суд касаційної інстанції ще раз наголосив, що передбачена наведеною нормою додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб - господарських товариств.

У розглядуваній справі позивач обіймав посаду голови правління ОСББ «Новодарницьке», яке відповідно до Закону № 2866-ІІІ належить до непідприємницьких товариств, тобто не є господарським товарством.

Разом з тим предметом позовів у справах, у яких Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, були вимоги про визнання незаконними і скасування наказів (розпоряджень) про звільнення та поновлення на роботі, в той час як у цій справі розглядається питання правомірності дій відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України.

У даному випадку загальні збори співвласників своїм рішенням припинили повноваження позивача як члена виконавчого органу ОСББ «Новодарницьке», а його звільнення з посади голови правління відбулось на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, при цьому позивач не оспорює законність свого звільнення загалом і з наведеної підстави, зокрема.

За відсутності подібності правовідносин правова позиція Верховного Суду, на яку відповідач послався у своїх запереченнях, не є релевантною до обставин цього спору.

Зміст статуту ОСББ «Новодарницьке», який не передбачає виконання обов`язків голови правління на громадських засадах, оформлення з позивачем трудових відносин та наявність чинного наказу про його звільнення із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України спростовують і твердження відповідача про те, що позивач повинен був працювати на безоплатній основі, та був звільнений з іншої підстави.

На обґрунтування заперечень проти позову відповідач також послався на відсутність рішення загальних зборів співвласників про встановлення розміру матеріального заохоченняголови правління об`єднання вказуючи, що свій посадовий оклад позивач визначив самостійно, всупереч положенням Статуту та Закону № 2866-ІІІ.

Ці доводи відповідача є слушними, однак при їх оцінці слід взяти до уваги, що виданий новим головою правління Об`єднання наказ про звільнення позивача містить вказівку на проведення з ним всіх необхідних розрахунків з виплатою компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі також - Порядок обчислення середньої заробітної плати), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (пункт 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Матеріали справи не містять відомостей про сумарний заробіток та тривалість робочого часу позивача у розрахунковому періоді, проте визначена у наказі сума компенсації за 24 дні невикористаної відпустки дає підстави стверджувати, що при її обчисленні відповідач виходив з середнього (середньоденного) заробітку в розмірі 1 042,65 грн (25023,70/24).

Зазначений розмір середньої заробітної плати, що був покладений в основу розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відповідає розміру посадового окладу, який позивач самостійно собі встановив.

Такими своїми діями відповідач фактично погодився з розміром матеріального заохочення позивача на посаді голови правління, встановленого не вищим органом управління об`єднання, а одноосібним рішенням позивача у штатному розписі.

У КЗпП України відсутні норми, які б регламентували подібну правову ситуацію, а тому суд на підставі частини першої статті 9 ЦК України застосовує до спірних правовідносин положення цивільного законодавства як універсального регулятора відносин з приватноправовою основою.

Так, відповідно до статті 3 ЦК України засада справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою на утвердження у правовій системі України стандартів чесної та відкритої поведінки.

Принцип добросовісності покладено в основу доктрини venire contra factum proprium, за змістом якої ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Це означає, що дії сторони договору або відповідного правовідношення, які суперечать попереднім заявам або поведінці і на які інша сторона розумно покладалась, не відповідають принципу добросовісності та свідчать про зловживання правом.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Отже поведінка відповідача, який у наказі про звільнення позивача погодився з його діями щодо встановлення розміру свого матеріального заохочення та здійснив відповідні виплати, а в суді зайняв протилежну позицію стверджуючи, що отримані позивачем суми заробітної плати не можуть враховуватись при обчисленні вихідної допомоги, є очевидно недобросовісною.

Відповідно до положень частини першої 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За обставинами справи установлено, що ні у день звільнення позивача, ні пізніше, відповідач не здійснив виплату належної позивачу вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, що є порушенням вимог частини першої статті 116 КЗпП України.

Пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з даними відомостей про нарахування заробітної плати за період з 01.12.2023 по 31.01.2024 (за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення) позивач отримав заробітну плату в розмірі 62 000 грн, у вказаному періоді було 44 робочих дні, а відтак середній (середньоденний) розмір його заробітної плати становить 1 409,09 грн(62000/44).

Середньомісячне число робочих днів за шість місяців становить 132 (44/2х6).

Отже шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді отримуєм 185 999,88 грн, що і є сумою вихідної допомоги, яку відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу при звільненні.

Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСББ «Новодарницьке» вихідної допомоги у заявленому розмірі.

Сума, яку суд визначає до стягнення з відповідача, обрахована без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем як податковим агентом при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із присудженої суми, внаслідок чого належна до сплати працівнику на підставі судового рішення сума повинна бути зменшена на суму податків і зборів.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За встановленими у частинах першій, другій статті 141 ЦПК України правилами розподілу судових витрат у цивільних справах, закінчених розглядом ухваленням рішення суду, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на відповідача в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина третя статті 133, частина статті 137 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору про надання юридичних послуг № 10092024001 від 10.09.2024 ТОВ «Амадео Право» зобов`язалось надати позивачу юридичні послуги, які полягають у підготовці позовної заяви про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, клопотання про розгляд справи без участі позивача та заяви до виконавця.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 4.1. цього договору, вартість юридичних послуг становить 20 000 грн.

Факт надання передбачених договором послуг та сплати їх вартості підтверджується актом приймання передачі від 20.09.2024 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 6 від 10.09.2024.

Разом з тим аналіз змісту положень статей 133 та 137 ЦПК України дає підстави для висновку, що до судових витрат належать лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Доказів, які б свідчили про те, що позовна заява складена адвокатом, суду не надано, а відтак понесені позивачем витрати на юридичні послуги не можуть бути відшкодовані у передбаченому цивільним процесуальним законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 185 999,88 грн та судовий збір в розмірі 1 860 грн, а усього 187 859 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень) 88 копійок.

Відмовити позивачу у відшкодуванні витрат, пов`язаних з юридичними послугами.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке»; код юридичної особи: 44771178; місцезнаходження: м. Київ, вул. Пасхаліна Юрія, 17.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 08.09.2026.