Decision № 139560930, 08.09.2026, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Рівне№460/11068/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (далі - Позивач) до Рівненської митниці (далі - Відповідач), в якому позивач просить суд про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA204130/2025/000040/1 від 24.12.2025.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

24.12.2025 року декларантом "ПЕРЕМОГА ФУД" до Рівненської митниці була подана митна декларація №25UA204130023372U5 на товар: «Ананаси консервовані у рідкій заливці, сорт КАЄН» виробництва Таїланд, торгівельна марка TROPIC LIFE із заявленою митною вартістю за ціною договору 5,30 дол.США за коробку,0,586698 USD/кг. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт, інвойси, платіжну інструкцію в іноземній валюті, коносамент, пакувальний лист, сертифікати походження та ветеринарний, митну декларацію країни відправлення, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та рахунок на його оплату тощо. У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями та повідомлено про неможливість визнання заявленої митної вартості через наявність цінової інформації, відмінної від заявленої. Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 24.12.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000040/1. Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000040/1, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не були надані додаткові документи. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації про митну вартість товарів, митне оформлення яких було проведене за митною декларацією від 14.11.2025 №25UA2041300020282U1 із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівня, наявного у ціновій базі даних. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 06 липня 2026 року було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття Рішення про коригування митної вартості та похідної картки відмови у митному оформленні, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі документи та з`ясовано наступне.

26 квітня 2024 року між тайською фірмою «Thai Yod Thip Co.Ltd» (як Продавцем) та ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» як Покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №PF/TYT001 (далі Контракт).

Предметом Контракту згідно розділу «Предмет контракту» зазначено, що постачальник зобов`язується поставити на умовах FOB Бангкок (Таїланд)/Лайм Чабанг (Тайланд) або CFR Одеса/Чорноморськ/Південний/Гданськ/Гдиня/Трієст/Констанца/Гамбург, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування за номенклатурою та в кількостях, вказаних у інвойсах, що є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна вартість цього контракту встановлюється в доларах США та виставляється на обумовлених умовах із включенням вартості упакування, маркування на погрузки на судно/доставки в порт призначення. Покупець проводить оплату кожної партії товару на умовах, вказаних у інвойсі окремо. Загальна вартість контракту становить 900000,00 дол.США.

В рамках даного Договору Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Ананаси консервовані у рідкій заливці, сорт КАЄН» виробництва Таїланд, торгівельна марка TROPIC LIFE із заявленою митною вартістю за ціною договору 5,30 дол.США за коробку,0,586698 USD/кг. Згідно інвойсу №259/2024 від 23.11.2024 року товар був відправлений Покупцеві. Виставлений Покупцеві інвойс на оплату товару №259/2024 від 23.11.2024 був оплачений згідно приписів розділу 3 Контракту за свіфт-платежем №510112643 від 21.01.2025 року.

При прибутті в України декларантом, з метою митного оформлення товару за ціною договору, до митної декларації були долучені: зовнішньо економічний контракт №PF/TYT001 від 26.04.2024, інвойс №259/2024 від 23.11.2024, роздруківку свіфт-платежу №510112643 від 21.01.2025 року, коносамент №ІВКК24110047 від 28.11.2024, пакувальний лист б/н від 23.11.2024, сертифікат походження №СО2024-97Z-01380465 від 06.12.2024, ветеринарний сертифікат б/н від 23.11.2024, договір про транспортно експедиційне обслуговування №00606/23 від 29.12.2023, рахунок на оплату транспортно експедиційних послуг №375 від 17.02.2025 тощо.

Водночас, посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями, які на думку митного органу, могли свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень додаткових витрат.

Зважаючи на той факт, що до первинного комплекту документів декларантом були долучені всі передбачені Митним кодексом України документи, а додаткові документи у декларанта були відсутні, про це було проінформовано митний орган.

Відповідно, 24.12.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000040/1.Згідно приписів статті 55 МКУ, за митною декларацією №25UA204130023415U2 від 24.12.2025 року товар випущений у вільний обіг.

Порівнявши вимоги митного органу із наявними у справі документами, суд зазначає наступне.

Митним органом зазначено, що «Відповідно до п.6.3 розділу 6 контракту від 26.04.2024 № PF/TYT001, постачальник надає покупцю разом з товаром наступні документи: коносамент/СMR, пакувальний лист, прас лист виробника, специфікацію, сертифікати якості, походження тощо. Однак, специфікація та прас лист, передбачені даним пунктом Договору до митного оформлення не надані» - із даного приводу суд зазначає, що специфікація та прайс-лист не є обов`язковими до подання документами відповідно до приписів Митного кодексу України. Специфікація не є первинним документом , а містить відомості про найменування, кількість, вагу, матеріал, технічні характеристики товару тощо, тобто не є документом, що підтверджує рівень заявленої митної вартості, відповідно до такої підстави коригування суд ставиться критично.

Щодо твердження відповідача про те, що «Відповідно до п.6.1 розділу 6 контракту від 26.04.2024 № PF/TYT001, покупець не пізніше, ніж за десять днів до запланованої дати відвантаження погоджує з постачальником асортимент, кількість, ціну товару і транспортування, а також дату відвантаження і заплановану дату поставки, що відображається в інвойсі, однак в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 23.11.2024 № 259/2024 не вказана вся інформація передбачена даним пунктом» - суд зазначає, що відповідно до змісту дослідженого судом рахунку-фактури від 23.11.2024 №259/2024, він містить відомості про найменування товару, кількість, вагу, вартість, реквізити сторін, номер контейнеру, яким такий товар відправлятиметься покупцеві, спосіб оплати тощо, що суд вважає достатніми відомостями для того, щоб прослідкувати що саме цей товар, саме на таких умовах поставки та за заявленою вартістю був поставлений покупцеві. Жодних розбіжностей у змісті такого рахунку із рештою товаросупровідних документів судом не встановлено.

Щодо твердження «B копії експортної декларації країни відправлення від 23.11.2024 A0231671103367 не міститься жодних відміток митної адміністрації країни відправлення» - із даного приводу суд керується позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у Постанові від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14, згідно якої експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. Судом також враховується, що дана митна декларація пройшла митне оформлення країни-експортера, відповідно судом не встановлено, а відповідачем не обґрунтовано яким чином зміст даного документу можу піддавати сумніву заявлений рівень митної вартості.

За змістом вимоги: «Відповідно до п.1.2 Договору транспортного експедирування від 29.12.2023 № 00606/23 послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно- експедиторських послуг (Додаток №1) та/або додаткової угоди до договору (надалі «Заявка»), однак така до митного оформлення не надана» - суд зазначає, що частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, зокрема вказано, що « [... серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною». Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: витрати можуть «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, TO такі підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)». Крім того, суд вважає заявлену згідно рахунку №375 від 17.02.2025 року вартість транспортування в розмірі 1130926,04 грн. релевантною способу доставки та довжині маршруту. Таким чином суд не вважає твердження відповідача у цій частині такими, що обґрунтовано піддають сумніву заявлений рівень митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами, а єдиною підставою для коригування митної вартості стала наявність у митного органу цінової інформації про вартість товару, оформленого за митною декларацією від 14.11.2025 №25UA204130020282U1. В порушення статті 77 КАС України вказана митна декларація відповідачем до відзиву не долучена, відповідно суд позбавлений можливості встановити, чи була така декларація коректною для порівняння зі спірною поставкою, а також чи не була вона оформлена згідно приписів статті 55 Митного кодексу України, а в подальшому оскаржена у судовому порядку та скасована.

Дослідивши матеріали справи суд критично ставиться до тверджень відповідача про наявність таких розбіжностей, які могли вплинути на рівень митної вартості, та доходить висновку, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

Суд вважає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що єдиною фактичною підставою для здійснення коригування митної вартості лишається наявність у митниці цінової інформації, відмінної від заявленої декларантом. Суд вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.

У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об`єктивності та правомірності коригування митним органом митної вартості за спірною поставкою.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 24.12.2025 року №25UA204130023372U5 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 24.12.2025 року №25UA204130023372U5 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 МК України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 МК України.

Разом з тим, обґрунтованість наведених митним органом у графах 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару причин для витребування додаткових документів у позивача та, відповідно, наявності сумніву в правильності визначення останнім митної вартості товару не підтвердилася в ході розгляду справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини першої та третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Адвокатом Гатало Мар`яною Ярославівною не долучено до позовної заяви жодних документів, що підтверджують отримання коштів за надання правничої допомоги, відповідно у суду відсутні визначені законом підстави для стягнення судових витрат у даній частині.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на офіційний переклад долучених до справи документів в сумі 1200,00 грн. (тисяча двісті грн. 00коп.), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів з англійської та польської мови на українську мову, були надані позивачу ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження отриманих послуг, суду надано рахунок №45 від 01.05.2026 року за перекладацькі послуги, всього на суму 1200,00 грн; платіжну інструкцію №240 від 11.05.2026 на суму 1200,00 грн. із призначенням платежу: «Переклад згідно рахунку №45 від 01 травня 2026 без ПДВ».

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 3328,00 грн. грн. відповідно до платіжної інструкції №21 від 21.01.2026, копія якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000040/1 від 24.12.2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на переклад документів в сумі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (вул. Дмитрівська, 44А, кім.11,м. Київ,01054, ЄДРПОУ/РНОКПП 44860440)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля