Decision № 139551237, 08.09.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/8188/26

Провадження № 2/752/9563/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року в системі «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (відповідач) в порядку захисту прав споживачів, в якому просить: 1)визнати, що застосуванням у правовідносинах з ОСОБА_1 нечинного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який опубліковано у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушує право на отримання житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах; 2) визнати, що застосування у правовідносинах з ОСОБА_1 зазначеного вище у п. 1 договору, в якому відсутня згадка про КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», порушує право на рівне становище порівняно з іншими споживачами; 3) визнати, що застосування у правовідносинах з ОСОБА_1 зазначеного вище у п. 1 договору, в якому відсутні зобов`язання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», порушує право позивача на рівність сторін договору; 4) визнати, що у правовідносинах з ОСОБА_1 , КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» не має права застосовувати п. 1 вищевказаного договору, який не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, він є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивач проживає на правах співвласника житла.

Відповідач надає свої послуги на підставі рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та на підставі публічного договору приєднання, опублікованого у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року. Інших публічних договорів приєднання, призначених для надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям Голосіївського району м.Києва, у відповідача немає.

Проте, зазначений договір не відповідає вимогам законодавства до таких договорів. Зокрема, у договорі відсутній підпис відповідача, про що свідчить відсутність підпису у розділі 10 Договору, в якому повинні бути підписи сторін. Обов`язковість підпису для договору випливає із п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, відповідно до якої правочин між фізичною та юридичною особою повинен вчинятися у письмовій формі, ознакою якої відповідно до частини 2 статті 207 цього Кодексу є підписання правочину його стороною (сторонами). Непідписання договору відповідачем у письмовій формі робить договір нечинним.

Також договір не містить жодної згадки про відповідача, що порушує вимоги ч. 1 ст. 641 ЦК України до пропозиції укласти договір, яка має виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відсутність у договорі згадки про відповідача свідчить про те, що відповідач не виражає намір вважати себе зобов`язаним у разі прийняття оферти, а також унеможливлює пред`явлення будь-яких претензій до відповідача щодо неналежного виконання ним своїх обов`язків, що є безумовним порушенням прав споживачів, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, у договорі відсутні будь-які зобов`язання відповідача перед споживачами, що порушує вимоги ч. 1 ст. 633 ЦК України до публічного договору, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Відсутність у договорі зобов`язань відповідача не дозволяє вважати договір публічним і таким, що забезпечує рівні можливості для всіх, хто до нього приєднався, що є порушенням прав споживачів, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року відкрито у справі спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 14,15).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2026 року відмовлено представнику відповідача у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

22 квітня 2026 року в системі «Електронний суд» представником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти доводів позовної заяви, вказується, що рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та з 01 травня 2015 року підприємство приступило до виконання власними силами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинків, які ввійшли до житлового фонду переданого до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації».

В офіційному періодичному друкованому виданні Київської міської ради - газеті «Хрещатик» №99 (4695) від 14 липня 2015 року було опубліковано Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір), який відповідав Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою КМУ від 20 травня 2009 року N 529, та враховано вимоги нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади.

Пояснює, що найменування відповідача відсутнє у цьому договорі, оскільки відповідно до вимог ст.634 ЦК України договір є публічним договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У публікації доведено до відома споживачів, що згідно з вимогами п.1 ч.3. ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», опублікований договір підготовлений виконавцем на основі типового і є договором приєднання. Доведено до відома споживачів, що підготовлений комунальними підприємствами Керуючими компаніями з обслуговування житлового фонду 10-ти районів м.Києва договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, є договором приєднання відповідно до норм ст.634 ЦК України. Цей договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.

Повідомляє, що цивільне законодавство не містить такого способу захисту прав, свобод та інтересів особи як визнання правочину нечинним.

З метою інформування співвласників жилого будинку будинок АДРЕСА_1 про укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач вивішував копію цього договору на дошках оголошень розташованих перед входом в під`їзд з інформацією про місцезнаходження виконавця послуг.

Після опублікування у засобі масової інформації проекту договору, протягом місяця позивач про свою відмову укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи про свою незгоду з умовами договору у письмовому вигляді не заявив, а тому відповідно до закону вважався таким, що прийняв пропозицію відповідача на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Укладення публічного договору шляхом приєднання споживача до його умов не суперечить положенням частини першої статті 19 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV щодо договірних засад регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та статті 21 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Повідомляє, що найменування сторони надавача послуг було визначено у преамбулі договору, п. 2.1 якого містить предмет договору - «Предметом цього договору є забезпечення Виконавцем надання послугу житловому будинку (гуртожитку). № по вул. у місті Києві ». Права і обов`язки сторін передбачено в п.4.1 та 4.2 договору - права споживача, права виконавця - пункт 4.3 та 4.4. договору. Порядок контролю та звіту сторін передбачений п. 4.1. ч.6 відповідно до якого до прав споживача відноситься проведення перевірки кількісних та якісних показників надання послуг у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідальність сторін передбачена п 5. договору: споживача - п.п. 5.1.-5.2 договору, виконавця - п. 5.3. договору. Пунктом 6 договору передбачено порядок розв`язання спорів.

Твердження позивача про застосування у правовідносинах з ним нечинного договору не відповідає дійсності, позивачем не доведено порушення його права на отримання житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до відповідача після розміщення відповідної публікації у газеті Київської міської ради «Хрещатик» з вимогою розірвати договір. На момент розгляду даної справи відповідач надає послуги відповідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 лютого 2025 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків у Голосіївському районі міста Києва» №71, з 01 березня 2025 року відповідач по будинку АДРЕСА_1 надає послугу з управління будинком (а.с.18-46).

24 квітня 2026 року в системі «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначає, що відповідач у відзиві стверджує, що договір відповідно до вимог ст.634 ЦК України є публічним договором, проте ані стаття 634 ЦК України, ні будь-яка інша норма законодавства не відміняє обов`язок відповідача, як сторони договору, вказати у договорі найменування відповідача, бо це є вимогою п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і відноситься до істотних умов договору.

Також повідомляє, що відповідач стверджує, що публічний договір може існувати у письмовій, усній чи електронній формі, водночас, головною умовою є доступність документа для ознайомлення споживача. Зазначене твердження відповідача не відповідає дійсності, бо відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочин між фізичною та юридичною особою повинен вчинятися у письмовій формі, ознакою якої відповідно до ч. 2 ст. 207 цього Кодексу є підписання правочину його стороною (сторонами).

Звертає увагу, що предмет позову не містить такого способу захисту, як визначення правочину нечинним. Здійснювана позивачем оплата послуг відповідача свідчить про укладення позивачем договору. При цьому, відповідач не врахував, що відмова від укладення договору або незгода з його умовами є правом позивача, а не обов`язком.

Також відповідач не врахував, що у позові йдеться про договір, який опубліковано у газети Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) у 2015 році, коли послуга «з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» була передбачена чинним на той час законодавством. Стверджуючи про надання послуг з управління будинком, відповідач у квитанціях на оплату його послуг зазначає послугу «з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (а.с. 47-51).

29 квітня 2026 року стороною відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких наведено доводи відзиву на позовну заяву. Повідомляє, що найменування відповідача відсутнє тому, що цей договір опубліковано від імені всіх 10 комунальних підприємств міста Києва, які є виконавцями послуг будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивачем не надано доказів, того, що договір приєднання, опублікований в офіційному періодичному друкованому виданні Київської міської ради газеті «Хрещатик» №99 (4695) від 14 липня 2015 року, не відповідає типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 20 травня 2009 року N 529, відсутні докази письмової незгоди з умовами опублікованого договору. Також повідомляє, що позивач у відповіді на відзив визнав факт укладення договору.

Також у письмових запереченнях вказується, що опублікований договір не визнавався судом недійсним чи неукладеним (а.с.52-57).

У наданих пояснення від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 підтримує доводи позовної заяви стосовно того, що опублікований у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року договір приєднання не відповідає чинному законодавству (а.с. 58,59).

На підставі ч.5 ст. 279 Цивільного процесуального Кодексу (далі - ЦПК) України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 29 квітня 2002 року є співвласником (право спільної часткової власності в рівних долях з ОСОБА_2 ) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем комунальних послуг відповідача.

Сторонами не заперечується, а отже, не підлягають доказуванню обставини того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» є надавачем послуг позивачу щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також і те, що позивач є споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» № 1060 від 03 грудня 2020 року до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або на веб-сайті виконавця послуги споживач не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень до нього і при цьому виконавець не припинив надання комунальної послуги споживачу, договір вважається укладеним.

Публічний договір - це договір зі споживачем на надання йому будь-якої послуги, а публічність дає право на укладання цього договору відразу з усіма споживачами конкретної послуги без підписання письмового примірника сторонами.

Така форма укладання публічного договору передбачена статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Рішенням Київської міської ради № 270/270 від 09 жовтня 2014 року «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» змінено виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішення було опубліковано в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року, в якій містилася інформація про нового виконавця послуг - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та доведено до відома споживачів проект публічного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону № 1875-IV) виконавець зобов`язаний підготовувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складено відповідачем та опубліковано в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року.

Такий договір у розумінні статті 634 ЦК України є договором приєднання.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно із типовим договором.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 20 Закону (у редакції Закону № 1875-IV ) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 12 Закону (в редакції Закону № 2189-VIII ).

Судом встановлено та не спростовується позивачем, своїм правом на укладення індивідуального договору позивач не скористався, за укладенням договору до відповідача не звертався.

Так, рішенням Голосіївського районного суд міста Києва від 10 березня 2025 року (справа № 752/26076/24), залишеним без змін Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, було встановлено, що відповідач повідомляв позивача про те, що для укладення індивідуального договору на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач може звернутися в Комунальний концерн «Центр комунального сервісу». Крім того, рішеннями даних суддів було встановлено, що відповідач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» інформував позивача про можливість укладення індивідуального договору через уповноважений комунальний орган.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону № 1875-IV ) встановлено, що процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Встановлено, що публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, опублікований в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року, містить істотні умови договору, які були відображені чітко та зрозумілі у змісті договору, доступному для споживача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, опублікований в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року є чинним, недійсним не визнано та його не скасовано.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 752/26076/24 було встановлено, що вказаний опублікований договір відповідає вимогам закону.

Слід зазначити, що розпорядженням Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 07 лютого 2025 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків у Голосіївському районі м.Києва» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» призначена управителем та надає послуги з управління багатоквартирним будинком за місцем проживання позивача на підставі укладеного 12 лютого 2025 року договору № 692 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва та співвласниками багатоквартирного будинку №91, в особі начальника управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с.25-38).

Доводи позивача, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, текст якого був опублікований у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) від 14 липня 2015 року, не відповідає вимогам законодавству, через відсутності підпису відповідача у договору є юридично неспроможним. Частина друга статті 642 ЦК України передбачає, що акцептом пропозиції укласти договір визнаються дії споживача, які свідчать про прийняття умов договору, зокрема, фактичне користування послугами та їх оплату. Тобто, правовідносини між сторонами виникають незалежно від того, чи підписував відповідач, споживач примірник договору, чи ні.

У цій справі достатньою умовою для висновку про укладення (акцепту) вказаного договору є відсутність заперечень зі сторони позивача щодо умов цього договору поданих протягом одного місяця.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ефективний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права чи інтересу та характеру його порушення (постанова від 06 березня 2019 року у справі №760/17232/16-ц; правова позиція Великої Палати Верховного Суду).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У даному випадку, вимога ОСОБА_1 провизнання того, що застосування у правовідносинах з ним нечинного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який опубліковано у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушує його права, не є належним та ефективним способом захисту, оскільки сам факт відсутності сторони договору - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» та підпису (розділ 10) на примірнику не свідчить про його недійсність, адже закон прямо передбачає можливість укладення таких договорів шляхом приєднання.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання того, що застосування у правовідносинах з ним п. 1 договору, в якому відсутні зобов`язання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», порушує право позивача на рівність сторін договору.

Встановлено, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій містить розділ 4 «Права та обов`язки сторін» у підпункті 4.4. якого визначені, у тому числі і обов`язки відповідача, як надавача послуг.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності, так як позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав.

Судові витрати по справі на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554.

Повний текст рішення суду складено 08 вересня 2026 року.

Суддя А.В.Слободянюк