Decision № 139550821, 04.09.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2026Справа № 910/4967/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС

СТРАХУВАННЯ"

проспект Бандери Степана, 22, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 36086124

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

вул. Івана Федорова, 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524

про стягнення коштів у розмірі 113 483,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі- відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації за Договором страхування наземних транспортних засобів №777.24.03944 від 22.07.2024 в сумі 113 483,19 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 справу №910/4967/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2552/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

21.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

25.05.2026 позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 107 458,40 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

27.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.

27.05.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.07.2024 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - ТДВ «Експрес Страхування», позивач) та ОСОБА_1 (далі за текстом - Страхувальник) було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів №777.24.03944 (далі - Договір страхування), строком дії з 27.07.2024 р. по 26.08.2025 р., страхова сума 4 300 000,00 грн.

Даним Договором було застраховано транспортний засіб Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 . Франшиза за Договором страхування у разі пошкодження - 0 %.

22.08.2025 року о 14:01 год. у місті Ужгороді сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та транспортного засобу AUDI Q8, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколу») зазначено, що дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_3 - водія транспортного засобу AUDI Q8, д.р.н. НОМЕР_2 .

26.08.2025 р. до ТДВ «Експрес Страхування» звернувся власник застрахованого транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 , із заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення транспортного засобу на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування - ТОВ «УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ».

Відповідно до Рахунку-фактури № СЧ-0001493 від 29.08.2025 р., складеного ТОВ «УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 , становить 74 663,80 грн.

ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за ремонт транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 , в розмірі 74 663,80 грн. шляхом перехування коштів на рахунок станції технічного обслуговування - ТОВ «УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ». Виплата страхового відшкодування позивачем підтверджується страховим актом № 3.25.03905-1 та платіжною інструкцією № 6581367622 від 01.09.2025 р.

Однак, 26.11.2025 р. ТДВ «Експрес Страхування» було отримано повідомлення від ТОВ «УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ» щодо необхідності доплати страхового відшкодування в розмірі 38 819,39 грн. Доплата страхового відшкодування обумовлена виявленням пошкодженої нижньої накладки заднього бампера транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до рахунку-фактури № СЧ-0002094 від 21.11.2025 р. та калькуляції до рахункуфактури № СЧ-0002094 від 21.11.2025 р. вартість відновлювального ремонту становить 38 819,39 грн..

Розглянувши повідомлення ТОВ «УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ» щодо необхідності доплати страхового відшкодування та додані до неї документи, ТДВ «Експрес Страхування» прийняло рішення про здійснення доплати страхового відшкодування в розмірі 38 819,39 грн.

Доплата страхового відшкодування позивачем підтверджується страховим актом № 3.25.03905-2 та платіжною інструкцією № 6581370130 від 01.12.2025 р. ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до ст. 102 Закону України «Про страхування» та умов Договору страхування здійснило виплату страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 113 483,19 грн.

Надалі факт відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400 d 4 MATIC, д.р.н. НОМЕР_1 , було підтверджено Актами наданих послуг № ЗН-0025477 від 18.11.2025 р. та № ЗН-0025751 від 30.11.2025 р на загальну суму 113 483,19 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Відповідно до відомостей Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідальність водія транспортного засобу AUDI Q8, д.р.н. НОМЕР_2 , забезпечена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПАТ «СК «УСГ»), згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-227234165, з розміром страхової суми: 250 000,00 грн.

26.01.2026 р. представником ТДВ «Експрес Страхування» було надіслано на електронну пошту ПАТ «СК «УСГ» (hello@usg.ua та office@usg.ua, які зазначені на веб-сайті відповідача - https://www.usg.ua/) заяву про виплату страхового відшкодування, підписану за допомогою електронного цифрового підпису в порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», разом з доданими документами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-227234165, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля AUDI Q8, д.р.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника за вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ЕР-227234165 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 250 000,00 грн., франшиза за даним полісом - 00,00 грн.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі 15.05.2026 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» частково виконано заявлені позовні вимоги та сплачено страхове відшкодування в розмірі 107 458,40 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 107 458,40 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 107 458,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд відхиляє доводи Відповідача щодо визначення вартості відновлювального ремонту виключно за результатами розрахунку, здійсненого із використанням програмного забезпечення Audatex, оскільки такий розрахунок сам по собі не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі; при цьому посилання Відповідача на дублювання окремих ремонтних робіт у поданих Позивачем рахунках-фактурах не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки саме по собі співпадіння найменувань робіт не свідчить про їх фактичне подвійне включення до вартості ремонту, тоді як доводи про погодження вартості ремонту між Позивачем та потерпілою особою не спростовують заявлених вимог, оскільки правовою підставою їх виникнення є перехід до Позивача права вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а не договірні відносини між сторонами договору страхування, у зв`язку з чим наведені Відповідачем обставини не свідчать про необґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на відновлювальний ремонт.

Відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, в основу розрахунку позовних вимог та стягнення збитків заподіяних в результаті ДТП, стала ремонтну калькуляцію № 939540 від 24 жовтня 2018 року, яка не містить факту фактичного здійснення ремонту автомобіля позивача, а містить лише розрахунок такого ремонту, який позивач для відновлення своєї речі, має понести в майбутньому.

Отже, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №911/482/17 зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність документів зі станції технічного обслуговування, яка здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, визнано судами достатніми доказами фактично здійснених Позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 113 483,19 грн. - 107 458,40 грн. = 6 024,79 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про покладення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/4967/26 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення заборгованості у розмірі 113 483,19 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у 107 458,40 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. Івана Федорова, 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (проспект Бандери Степана, 22, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 36086124) 6 024,79 грн. страхового відшкодування та 2662,40 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов