Court ruling № 139548874, 08.09.2026, Monastyryshche District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 706/560/22

Провадження № 1-кп/702/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню за №12021250320000937 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане нею клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без права внесення застави, строк якого спливає 11.09.2026, з огляду на те, що ризики, зазначені ст.177 КПК України, не відпали.

Обвинувачений та захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України зазначено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України.

Санкція ч.4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до 15 років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватись від суду, вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Ризики щодо цього є дійсними та триваючими, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливого тяжкого злочину, реально відбував покарання у виді позбавлення волі, ніде не працює, немає постійного джерела доходів, негативно характеризується за місцем проживання, що обґрунтовано дає підстави вважати, що він може продовжити злочинну діяльність та вчиняти нові кримінальні правопорушення. При цьому, зважаючи на санкцію інкримінованого ОСОБА_5 злочину за ч. 4 ст. 187 КК України та міру покарання, що загрожує йому у випадку визнання винуватим, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, він може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.

Доводи ОСОБА_5 та захисника про недоведеність наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає безпідставними, оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого.

Суд погоджується з позицією захисника, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте тяжкість обвинувачення відносно ОСОБА_5 у сукупності з відсутністю сталих соціальних зв`язків та негативною характеристикою збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У рішенні по справі "Wпроти Швейцарії" від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000, рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991).

За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги стан здоров`я обвинуваченого, який на даний час не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув`язнення, дані про його особу, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам та не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та належну процесуальну поведінку.

Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, а також характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, та не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя.

Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку суд не вбачає.

Статтею 183 ч.4 КПК України передбачено що, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив фізичне насильство відносно людини похилого віку, що за Конституцією України визнається найвищою цінністю в державі, суд вважає можливим не визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Таким чином, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 06.11.2026 включно, без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, починаючи з 08 вересня 2026 року по 06 листопада 2026 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , захисникам обвинуваченого адвокатам ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Відкласти розгляд справи на іншу дату та час, повідомивши учасників кримінального провадження.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена, в частини продовження запобіжного заходу, безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1