Decision № 139538313, 03.09.2026, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/3866/26

провадження № 2/208/4141/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді- Гречаной В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/3866/26 за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на праві оперативного управління позивача, що підтверджується додатком до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.06.2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у зазначеному гуртожитку з 17.09.2013 року. Однак, починаючи з 2018 року і до теперішнього часу, у житловому приміщенні не проживає, особисті речі відповідача відсутні, оплату за житлово-комунальні послуги він не здійснює та участі в управлінні приміщенням не бере.

Позивач неодноразово звертався з офіційними запитами щодо розшуку відповідача та досудового врегулювання питання щодо зняття його з реєстрації, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Кам`янського районного управління ГУНП у Дніпропетровській області, а також до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради.

Відповідач відсутній за місцем реєстрації понад сім років без поважних причин. Факт його непроживання підтверджується актами та довідками про відсутність особи за місцем реєстрації, складеними адміністрацією закладу.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з його тривалою відсутністю за місцем реєстрації.

Позивач, як особа, за якою зазначене нерухоме майно закріплене на праві оперативного управління, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки реєстрація відповідача у зазначеному житловому приміщенні створює перешкоди у здійсненні позивачем прав щодо користування та розпорядження майном.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 2557335 від 03.04.2026 року з Єдиного Державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі № 208/3866/26, якою визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 08.06.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 208/3866/26 за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.05.2026 року представника позивача адвокат Шевер Юлія Миколаївна подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомила. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.02.2017 року № 319, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технічно складних професій з числа випускників загальних навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, випускників професійно-технічних навчальних закладів та молоді, яка має відповідний рівень освіти.

Головним завданням Центру є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.

Відповідно до пункту 7.9 Статуту майно Центру, в тому числі навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти, є об`єктами державної власності, що закріплюються за Центром на праві оперативного управління. Функції управління майном здійснює Центр, контроль за ефективністю його використання та збереженням здійснює Міністерство освіти і науки України.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 1127 від 15.09.2023 року «Про внесення змін у додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.06.2019 року № 863» до переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», включено гуртожиток № 9 за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Медична, 2.

Відповідно до акта про перевірку проживання за місцем реєстрації від 21.05.2018 року, складеного членами комісії у складі заступника директора з навчально-виховної роботи, коменданта гуртожитку та паспортиста Центру, здійснено перевірку факту проживання ОСОБА_1 , 1986 року народження, за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що з моменту реєстрації 17.09.2013 року до теперішнього часу громадянин ОСОБА_1 за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не проживав та оплату за надання комунальних послуг не здійснював, що підтверджується довідкою. Особистих речей у гуртожитку не залишив.

Аналогічні за змістом акти про перевірку проживання за місцем реєстрації були складені комісією у складі заступника директора з навчально-виховної роботи, коменданта гуртожитку, паспортиста Центру 14 грудня 2020 року, 20 грудня 2021 року, 13 травня 2024 року, 29 грудня 2025 року.

Згідно з довідкою № 2 від 02.01.2026 року адміністрація ДПТНЗ «Кам`янський ЦППРК» повідомляє, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 17.09.2013 року по 30.12.2025 року у гуртожитку навчального закладу не проживав. За вищевказаний період бухгалтерією закладу нарахування за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 не проводилися, відповідно, кошти за надані послуги на розрахунковий рахунок не надходили.

Також позивачем долучено довідки аналогічного змісту: № 83/1 від 16 травня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 17.09.2013 року по 13.05.2024 року в гуртожитку не проживав і бухгалтерією закладу нарахування за проживання не проводилися, відповідні кошти на розрахунковий рахунок не надходили; довідку № 209/1 від 25.12.2021 року; довідку № 97/1 від 23.05.2018 року.

Позивач звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом № 3 від 05.01.2022 року, з якого вбачається, що в 2013 році на підставі офіційного листа начальника Заводського РВ Дніпродзержинського МУГУ МВС України в Дніпропетровській області підполковника міліції Чухлєбова І. О. на ім`я директора ДПТНЗ «Дніпродзержинський ЦППРК» Донченко І. Є. в гуртожитку навчального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований співробітник райвідділу міліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув з міста Дніпро. Позивач звернувся з проханням повідомити, чи перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , а якщо ні - куди вибув. Інформація необхідна для вирішення питання про зняття з реєстрації в судовому порядку.

На вказаний лист отримано відповідь № 4/2109 від 23.05.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває.

З листа позивача на адресу відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 29.10.2020 року № 149 вбачається, що позивач просив надати інформацію з відповідних реєстрів про ОСОБА_1 , який згідно з домовою книгою зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю повідомлено, що за інформацією, яка міститься в картотеці відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.09.2013 року по теперішній час, за паспортом виданим Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 30.05.2003 року.

Також позивач звертався із запитом до РУП ГУНП у Дніпропетровській області листом № 2 від 05.01.2022 року, в якому просив повідомити про необхідність подальшої реєстрації ОСОБА_1 в гуртожитку навчального закладу.

Згідно з відповіддю № 44/455 від 12.01.2022 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Кам`янському районному управлінні поліції ГУНП у Дніпропетровській області станом на 11.01.2022 року службу не проходить.

З запиту позивача до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.06.2019 року № 135 вбачається, що позивач просив повідомити, чи знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 .

З відповіді вбачається, що ОСОБА_1 , 1986 року народження, на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 не перебуває.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 47 Конституції України, держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (стаття 127 ЖК України).

Згідно із частиною другою статті 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Положення про гуртожитки, затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №84 від 27.04.2015та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 за №778/27223 гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

У частині другій статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 761/9063/21 вказано, що "у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 вказано, що "аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів".

Із урахуванням положеньст.55 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.64,65,71,72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як квартиронаймач, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 20 вересня 2021 року, прийнятої у справі № 200/17337/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 203/1665/19-ц вказано, що "процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".

У статті 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, дійшла висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем у цій справі доведено, що він є балансоутримувачем гуртожитку № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є державною власністю та переданий позивачу на праві оперативного управління.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований у зазначеному гуртожитку з 17 вересня 2013 року.

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем актів обстеження, відповідач у спірному житловому приміщенні фактично не проживає. Такі акти складалися неодноразово, зокрема 21 травня 2018 року, 14 грудня 2020 року, 20 грудня 2021 року, 13 травня 2024 року та 29 грудня 2025 року. Зазначені обставини також підтверджуються довідками № 97/1 від 23 травня 2018 року, № 209/1 від 25 грудня 2021 року, № 83/1 від 16 травня 2024 року та № 2 від 02 січня 2026 року, відповідно до якої відповідач у гуртожитку не проживає з 17 вересня 2013 року по 30 грудня 2025 року, а нарахування та оплата за проживання у гуртожитку за цей період відсутні.

Вирішуючи питання про втрату особою права користування житловим приміщенням, суд має застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а тому має оцінити пропорційність такого втручання у право особи на житло.

У цій справі судом враховується, що спірне житлове приміщення знаходиться у гуртожитку, який є державною власністю та перебуває в оперативному управлінні позивача, а його житловий фонд призначений, зокрема, для забезпечення житлом працівників та інших осіб, які мають потребу у проживанні в гуртожитку.

Тривала відсутність відповідача у гуртожитку, яка за наданими позивачем доказами має місце з моменту його реєстрації у 2013 році, у сукупності з відсутністю доказів фактичного проживання, відсутністю речей відповідача, відсутністю нарахувань та оплати за проживання, а також відсутністю відомостей про вчинення відповідачем дій, спрямованих на збереження за собою права користування спірним житловим приміщенням, свідчить про втрату ним фактичного інтересу до користування цим приміщенням.

При цьому позивачем вживалися заходи для перевірки факту проживання відповідача та встановлення його місця перебування, однак такі заходи не дали підстав вважати, що відповідач продовжує фактично користуватися спірним житловим приміщенням.

З огляду на тривалість та систематичність перевірок щодо непроживання відповідача у гуртожитку, відсутність доказів фактичного користування ним спірним житловим приміщенням, особистих речей відповідача, нездійснення ним платежів за проживання, а також відсутність доказів поважних причин його тривалої відсутності, суд доходить висновку про не проживання відповідача за вказаною адресою понад шість місяців, та не надання останнім доказів щодо поважності причин відсутності, тому у суду наявні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».

«Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)».

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 61, 64, 71, 72, 127, 128 ЖК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» (код ЄДРПОУ 01566488, місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Медична 2) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони по справі:

Позивач - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» (код ЄДРПОУ 01566488, місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Медична 2)

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Гречана