Decision № 139514641, 04.09.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа №160/5431/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 року №047350003845;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період навчання з 01.09.1995 року по 22.01.1999 року в Першотравенському ПТУ №40 та періоди роботи з 06.05.2003 року по 15.05.2003 року, з 01.06.2003 року по 03.06.2003 року, 15.06.2003 року, з 29.06.2003 року по 30.06.2003 року, з 01.10.2015 року по 02.10.2015 року, з 04.10.2015 року по 06.10.2015 року, з 08.10.2015 року по 09.10.2015 року на посаді електрослюсаря підземного;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з дати звернення, а саме з 05.06.2024 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №160/16949/24 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12.06.2024 №047350003845 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період навчання з 01.09.1995 по 22.01.1999 та період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002, а також зарахувати період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002 у порядку частини п`ятої статті 114 Закону №1058-IV до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, із розрахунку кожен повний рік роботи за 9 місяців. Позивач зазначає, що на виконання зазначеного рішення суду відповідачем-1 проведено повторний розгляд заяви про призначення пенсії від 05.06.2024, однак за результатами такого розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 17.11.2025 №047350003845 про повторну відмову у призначенні пенсії, оформлене листом від 17.11.2025 №9693/03-16. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, гарантоване статтями 22, 46 Конституції України, оскільки відповідачем фактично не враховано висновки суду, викладені у рішенні від 21.04.2025 у справі №160/16949/24. Позивач вказує, що Пенсійним фондом безпідставно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період навчання у Першотравенському професійно-технічному училищі №40 з 01.09.1995 по 22.01.1999 за професією «електрослюсар підземний», хоча після закінчення навчання він був працевлаштований за набутою професією 01.02.1999, тобто у межах тримісячного строку, передбаченого законодавством. Також позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано окремі періоди його роботи з 06.05.2003 по 15.05.2003, з 01.06.2003 по 03.06.2003, 15.06.2003, з 29.06.2003 по 30.06.2003, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 04.10.2015 по 06.10.2015, з 08.10.2015 по 09.10.2015 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті до пільгового стажу за Списком №1. Позивач наголошує, що відповідні обставини підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , які містять відомості про його роботу на підземних роботах у шахті «Степова» ДП «ДКХ «Павлоградвугілля» та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому посада «електрослюсар підземний» віднесена до робіт із особливо шкідливими та важкими умовами праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач вважає, що з урахуванням періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі, періодів роботи на підземних роботах, які відповідач уже визнав такими, що належать до пільгового стажу, а також додаткових періодів роботи, його пільговий стаж за Списком №1 перевищує необхідні 25 років, що є достатньою правовою підставою для призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV. Крім того, позивач посилається на положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до якої шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років за Списком №1, пенсія встановлюється у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, орган Пенсійного фонду України діяв поза межами наданих йому повноважень, оскільки за наявності рішення суду, яким встановлено право позивача на зарахування відповідних періодів до пільгового стажу, та за умови виконання всіх законодавчо визначених вимог для призначення пенсії, відповідач не мав правових підстав для повторної відмови у призначенні пенсії. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 №047350003845, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV з 05.06.2024 із застосуванням гарантій, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

20.03.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду зазначеної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 №047350003845 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. При цьому відповідач звернув увагу, що саме орган Пенсійного фонду України в Луганській області здійснював оцінку поданих документів та приймав рішення за результатами розгляду заяви, тоді як Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпосередньо рішення про відмову у призначенні пенсії не приймало. Відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №160/16949/24, а також ухвал суду від 30.04.2025 та 10.11.2025, органами Пенсійного фонду України було проведено повторний розгляд заяви позивача від 05.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV. За результатами такого повторного розгляду позивачу було зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1995 по 22.01.1999 у Першотравенському професійно-технічному училищі №40, а також період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002. Крім того, період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002 було зараховано відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону №1058-IV до стажу, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, із розрахунку кожен повний рік роботи за 9 місяців. Внаслідок проведеного перерахунку страховий стаж позивача визначено у розмірі 28 років 08 місяців 23 дні, а загальний страховий стаж - 56 років 08 місяців 23 дні. При цьому пільговий стаж роботи на підземних роботах, передбачених Списком №202, який дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, становить 23 роки 11 місяців 11 днів, а пільговий стаж за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV - 04 роки 08 місяців 22 дні. Разом із тим відповідач вказав, що позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати окремі періоди роботи позивача на посаді електрослюсаря підземного з 06.05.2003 по 15.05.2003, з 01.06.2003 по 03.06.2003, 15.06.2003, з 29.06.2003 по 30.06.2003, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 04.10.2015 по 06.10.2015, з 08.10.2015 по 09.10.2015 не підлягають задоволенню. Відповідач послався на положення частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, відповідно до якої право на пенсію незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних та відкритих гірничих роботах, за умови наявності необхідного пільгового стажу. На думку відповідача, для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу необхідним є підтвердження факту фактичної зайнятості працівника на підземних роботах протягом повного робочого дня. ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зазначило, що відповідно до пільгової довідки від 03.06.2024 №275 спірні періоди роботи позивача на посаді електрослюсаря підземного фактично виконувалися ним на поверхні, а не під землею. У зв`язку з цим відповідач вважає, що такі періоди не відповідають вимогам частини третьої статті 114 Закону №1058-IV та не можуть бути зараховані до стажу, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку. Також відповідач послався на положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у випадку відсутності необхідних відомостей для підтвердження пільгового стажу подаються уточнюючі довідки підприємств, установ або організацій. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, під повним робочим днем розуміється виконання робіт в умовах, передбачених відповідними Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 №047350003845 прийнято правомірно, на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування та зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відсутні. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

25.03.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення громадян України здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного страхування та визначає умови набуття права на пенсію, порядок її призначення, перерахунку та виплати. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 05.06.2024 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV. За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було прийнято рішення від 12.06.2024 № 047350003845 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Разом з тим, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 160/16949/24, яким було зобов`язано орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача від 05.06.2024 з урахуванням висновків суду, відповідачем повторно проведено розгляд документів пенсійної справи ОСОБА_1 . За результатами такого повторного розгляду до пільгового стажу за Списком № 1 було додатково зараховано період навчання позивача з 01.09.1995 по 22.01.1999 у Першотравенському ПТУ № 40, а також період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002 у порядку частини п`ятої статті 114 Закону № 1058-IV до стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку, з розрахунку кожен повний рік роботи за 9 місяців. Відповідач зазначив, що після врахування зазначених періодів страховий стаж позивача склав 56 років 8 місяців 23 дні, у тому числі: пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 202, який дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, - 23 роки 11 місяців 11 днів; пільговий стаж за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, - 4 роки 8 місяців 22 дні. На думку відповідача, позивач не набув права на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки необхідною умовою для призначення пенсії незалежно від віку є наявність не менше 25 років стажу роботи на підземних роботах, передбачених Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, або не менше 20 років для працівників провідних професій (робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин). Відповідач наголосив, що посада позивача - електрослюсар підземний - не належить до переліку провідних професій, для яких передбачено скорочений стаж у 20 років, а тому до нього застосовується загальна вимога щодо наявності 25 років підземного стажу. Також відповідач зазначив, що періоди роботи позивача: з 06.05.2003 по 15.05.2003; з 01.06.2003 по 03.06.2003; 15.06.2003; з 29.06.2003 по 30.06.2003; з 01.10.2015 по 02.10.2015; з 04.10.2015 по 06.10.2015; з 08.10.2015 по 09.10.2015, не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком № 202, оскільки відповідно до уточнюючої довідки від 03.06.2024 № 275, виданої відокремленим підрозділом «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у зазначені періоди позивач виконував роботи на поверхні, а не був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах. Крім того, відповідач послався на положення частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, постанову Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, якою затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку, а також на Порядок застосування Списків № 1 та № 2, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зазначивши, що для зарахування роботи до пільгового стажу необхідною умовою є фактична зайнятість працівника протягом повного робочого дня на відповідних роботах. Щодо застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відповідач зазначив, що оскільки позивач не набув права на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, відсутні правові підстави для здійснення обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) та встановлення мінімального розміру пенсії не менше трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач вказав, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.11.2025 № 047350003845 прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, відповідно до вимог статті 19 Конституції України. При цьому відповідач зазначив, що суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України та самостійно визначати наявність необхідного пільгового стажу, здійснювати його розрахунок і призначати пенсію, оскільки відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV саме органи Пенсійного фонду України наділені виключною компетенцією щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, відповідно до яких суд при вирішенні спору щодо пенсійного забезпечення не здійснює самостійний розрахунок спеціального стажу та не підміняє орган Пенсійного фонду у виконанні його владних повноважень. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 05.06.2024 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було прийнято рішення від 12.06.2024 №047350003845 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії незалежно від віку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду у справі №160/16949/24, за результатами розгляду якої рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області:

зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період навчання позивача з 01.09.1995 по 22.01.1999 у Першотравенському професійно-технічному училищі № 40;

зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи позивача з 01.02.1999 по 31.08.2002;

зарахувати у порядку частини п`ятої статті 114 Закону № 1058-IV період роботи з 01.02.1999 по 31.08.2002 до стажу, який дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, із розрахунку кожен повний рік роботи за 9 місяців;

повторно розглянути заяву позивача від 05.06.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , за результатами чого 17.11.2025 прийнято рішення № 047350003845 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.

Як вбачається із зазначеного рішення, відповідачем враховано висновки суду у справі № 160/16949/24 та проведено відповідний перерахунок стажу позивача.

Зокрема, після повторного розгляду заяви відповідач визначив, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 56 років 8 місяців 23 дні, у тому числі:

відпрацьований страховий стаж - 28 років 8 місяців 23 дні;

пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 202, який дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, - 23 роки 11 місяців 11 днів;

пільговий стаж за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, - 4 роки 8 місяців 22 дні.

Судом також встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 01.02.1999 працював на шахті «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля» (у подальшому - ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті.

У подальшому позивач:

з 02.07.2012 переведений електрослюсарем підземним дільниці автоматизації, зв`язку та інформаційних технологій з повним робочим днем у шахті;

з 01.01.2022 переміщений до ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, де працює по теперішній час.

Також матеріалами справи підтверджено, що для підтвердження пільгового характеру роботи позивачем до органу Пенсійного фонду було подано уточнюючу довідку від 03.06.2024 № 275, видану ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яка містить відомості про характер виконуваних робіт, періоди роботи та займану посаду.

Разом з тим, відповідачем при повторному розгляді заяви не було зараховано до пільгового стажу за Списком № 202 окремі періоди роботи позивача, а саме: з 06.05.2003 по 15.05.2003; з 01.06.2003 по 03.06.2003; 15.06.2003; з 29.06.2003 по 30.06.2003; з 01.10.2015 по 02.10.2015; з 04.10.2015 по 06.10.2015; з 08.10.2015 по 09.10.2015, оскільки, за висновком Пенсійного фонду України, відповідно до довідки №275 у зазначені періоди позивач виконував роботи на поверхні, а не був безпосередньо зайнятий на підземних роботах.

Внаслідок неврахування зазначених періодів відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу 25 років, передбаченого частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV, та відмовив у призначенні пенсії незалежно від віку.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку із відмовою органу Пенсійного фонду України у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), у зв`язку із неврахуванням до пільгового стажу окремих періодів навчання у професійно-технічному навчальному закладі та роботи на підземних роботах за професією «електрослюсар підземний».

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення пенсійного органу, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма закріплює принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень, відповідно до якого орган державної влади не може діяти довільно, виходячи лише із власного розуміння доцільності, а повинен застосовувати виключно ті повноваження та процедури, які прямо визначені законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008 зазначено, що конституційний принцип правової держави передбачає обмеження державної влади правом, а органи державної влади зобов`язані діяти лише відповідно до визначених законом повноважень та процедур.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень може бути визнане правомірним лише у випадку, якщо воно прийняте: на підставі закону; з дотриманням визначеної законом процедури; у межах компетенції відповідного органу; із належним та повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Водночас відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються державою та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Таким чином, право на пенсійне забезпечення є гарантованим державою конституційним правом, а органи Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії зобов`язані забезпечити ефективну реалізацію цього права, а не створювати додаткові, не передбачені законом, перешкоди для його набуття.

Щодо правомірності неврахування періоду навчання позивача у Першотравенському професійно-технічному училищі №40 з 01.09.1995 по 22.01.1999.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 01 вересня 1995 року по 22 січня 1999 року навчався у Першотравенському професійно-технічному училищі №40 Дніпропетровської області за професією «електрослюсар підземний», що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .

Рішенням державної кваліфікаційної комісії від 22 січня 1999 року позивачу присвоєно кваліфікацію «електрослюсар підземний IV розряду».

У подальшому, після завершення навчання, позивач 01 лютого 1999 року був прийнятий на роботу за отриманою спеціальністю - електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці зв`язку шахти «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Таким чином, перерва між днем закінчення навчання - 22.01.1999 та днем працевлаштування за набутою професією - 01.02.1999 становить менше трьох місяців.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за отриманою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічне положення міститься в абзаці першому пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року №1240.

Отже, законодавець прямо передбачив можливість зарахування часу навчання у професійно-технічному навчальному закладі до стажу роботи за спеціальністю, якщо після закінчення навчання особа була працевлаштована за отриманою професією у встановлений тримісячний строк.

Суд звертає увагу, що професія «електрослюсар підземний», за якою навчався та працював позивач, належить до професій, зайнятість за якими дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до пункту 1 розділу І Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, до таких робіт належать усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах у шахтах з видобутку вугілля.

При цьому пенсійним органом не заперечується факт належності професії позивача до відповідного переліку пільгових професій.

Отже, враховуючи: факт навчання позивача за професією «електрослюсар підземний»; подальше працевлаштування безпосередньо за отриманою професією; відсутність перерви понад три місяці; віднесення професії до Списку №1, суд доходить висновку, що період навчання з 01.09.1995 по 22.01.1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Такий правовий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №683/1774/16-а суд зазначив, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зарахований до спеціального стажу, якщо після закінчення навчання особа була працевлаштована за отриманою професією у межах строку, визначеного законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17 та від 17 січня 2023 року у справі №392/1357/17.

Таким чином, висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування періоду навчання до пільгового стажу є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Щодо неврахування окремих періодів роботи на підземних роботах.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працював:

з 01.02.1999 - електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

з 05.04.2006 - на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду;

з 02.07.2012 - електрослюсарем підземним дільниці автоматизації зв`язку та інформаційних технологій;

з 01.01.2022 - у ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Записи у трудовій книжці виконані належним чином, містять номери наказів, дати прийняття та переведення, підтверджені підписами посадових осіб та печатками підприємства.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Отже, обов`язок надання додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів.

У даній справі такі записи наявні.

Крім того, відповідно до відомостей форми ОК-5 за спірні періоди роботодавцем здійснювалось нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, що додатково підтверджує фактичне виконання позивачем трудових функцій.

Тому неврахування періодів роботи позивача на підземних роботах лише з формальних підстав суперечить принципу верховенства права та порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

Щодо наявності у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України №1058-IV.

Вирішуючи питання щодо наявності у Позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, суд виходить із такого.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості на роботах, пов`язаних із безпосередньою зайнятістю повний робочий день у шахті.

Зокрема, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач:

з 01.09.1995 по 22.01.1999 навчався у Першотравенському професійно-технічному училищі №40 Дніпропетровської області за професією «електрослюсар підземний»;

з 01.02.1999 був прийнятий на роботу підземним електрослюсарем з повним робочим днем у шахті на дільницю зв`язку шахти «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля»;

у подальшому продовжував працювати на аналогічних підземних роботах, зокрема на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем у шахті.

При цьому сама професія позивача - «електрослюсар підземний» належить до робіт, передбачених Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідач не заперечує факт роботи позивача на відповідних посадах, не ставить під сумнів достовірність записів трудової книжки та не оспорює належність професії «електрослюсар підземний» до Списку №1.

Разом із тим, Пенсійний фонд України безпідставно не врахував окремі періоди навчання та роботи Позивача, унаслідок чого помилково визначив наявний пільговий стаж у розмірі 23 роки 11 місяців 11 днів, тобто менше необхідних 25 років.

Такий висновок є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо зарахування періоду навчання у ПТУ до пільгового стажу.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР:

«Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців».

Як встановлено судом, позивач завершив навчання 22.01.1999 року, а вже 01.02.1999 року, тобто через 10 календарних днів після закінчення навчання, був прийнятий на роботу за отриманою спеціальністю - електрослюсарем підземним.

Таким чином, передбачена законом умова щодо строку перерви між навчанням та працевлаштуванням дотримана.

Отже, період навчання позивача: з 01.09.1995 по 22.01.1999 - 3 роки 4 місяці 22 дні підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Інше тлумачення зазначених норм призводить до фактичного позбавлення позивача права на соціальний захист, гарантованого статтями 22 та 46 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі №683/1774/16-а; від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17; від 17 січня 2023 року у справі №392/1357/17 (2-а/392/109/17).

У зазначених рішеннях Верховний Суд виходив із того, що якщо особа після завершення навчання у професійно-технічному закладі освіти була прийнята на роботу за набутою професією у строк, визначений законодавством, період такого навчання підлягає врахуванню до спеціального стажу, який дає право на пільгову пенсію.

Щодо підтвердження пільгового стажу трудовою книжкою.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII:

«Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка».

Аналогічна норма міститься у статті 48 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, орган Пенсійного фонду не мав законних підстав вимагати додаткового підтвердження тих періодів роботи, які належним чином відображені у трудовій книжці.

Трудова книжка позивача містить: дату прийняття на роботу; назву професії; зазначення повного робочого дня у шахті; реквізити наказів; підписи посадових осіб; печатки підприємства.

Таким чином, записи трудової книжки є належним і допустимим доказом роботи позивача у шкідливих та особливо важких умовах праці.

Щодо протиправності неврахування окремих періодів роботи.

Пенсійний орган також не включив до пільгового стажу періоди роботи: з 06.05.2003 по 15.05.2003; з 01.06.2003 по 03.06.2003; з 15.06.2003 по 15.06.2003; з 29.06.2003 по 30.06.2003; з 01.10.2015 по 02.10.2015; з 04.10.2015 по 06.10.2015; з 08.10.2015 по 09.10.2015.

Проте зазначені періоди припадають на час фактичної роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті.

Факт виконання роботи підтверджується: записами трудової книжки; даними персоніфікованого обліку; довідкою форми ОК-5; відомостями про нарахування заробітної плати.

При цьому за всі спірні місяці роботодавцем сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що формальні недоліки у веденні обліку підприємством не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пенсійне забезпечення, якщо факт виконання роботи підтверджений належними доказами.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №235/805/17 та від 21.02.2020 у справі №560/2120/19 суд вказував, що держава не може покладати негативні наслідки неналежного оформлення документів роботодавцем на працівника, який сумлінно виконував трудові обов`язки.

Щодо застосування Закону України №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Оскільки позивач понад 15 років працював повний робочий день на підземних роботах за Списком №1, на нього поширюються гарантії Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до статті 8 Закону №345-VI:

мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється:

у розмірі 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV;

але не менш як три розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, за кожний повний рік роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Правова позиція щодо застосування зазначеної гарантії викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №200/591/19-а, де суд зазначив, що положення Закону №345-VI є спеціальною соціальною гарантією для працівників шахтарських професій і підлягають застосуванню при визначенні розміру пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що: позивач має підтверджений пільговий стаж роботи за Списком №1 понад 25 років; період навчання у Першотравенському ПТУ №40 з 01.09.1995 по 22.01.1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу; періоди роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті підлягають включенню до пільгового стажу; відмова Пенсійного фонду України у призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо дати призначення пенсії.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, суд виходить із такого.

Порядок звернення за призначенням пенсії, порядок прийняття документів, їх опрацювання та визначення дати звернення за призначенням пенсії врегульований Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України - органу, що призначає пенсію.

Заява може бути подана особисто через структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України, який здійснює прийом та обслуговування громадян, або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших передбачених законом засобів ідентифікації.

Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, подані особами відповідно до цього Порядку, підлягають реєстрації в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При цьому пунктом 1.9 розділу І Порядку №22-1 прямо визначено:

днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Тобто законодавець пов`язує момент виникнення обов`язку органу Пенсійного фонду України розглянути питання про призначення пенсії не з датою прийняття рішення за результатами розгляду заяви, а саме з датою первинного звернення особи із відповідною заявою.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії 05.06.2024 року.

Зазначена заява була прийнята та зареєстрована відповідачем, а тому саме 05 червня 2024 року є юридично значимою датою звернення позивача за призначенням пенсії.

При цьому подальше прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії не змінює моменту звернення особи та не може бути підставою для визначення іншої дати виникнення права на пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Отже, орган Пенсійного фонду України був зобов`язаний оцінити усі документи, подані Позивачем станом на момент звернення - 05.06.2024 року, у тому числі трудову книжку, документи про навчання, відомості персоніфікованого обліку та інші матеріали, що підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України, який здійснює формування електронної пенсійної справи та проводить розгляд документів.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюються із накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідальних працівників.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Такий строк може бути продовжений лише у випадку необхідності проведення додаткової перевірки достовірності відомостей, однак не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, законодавством встановлено чіткий порядок і строки розгляду заяви про призначення пенсії, а негативні наслідки неналежної оцінки документів органом Пенсійного фонду України не можуть покладатися на особу, яка реалізує своє конституційне право на соціальний захист.

Враховуючи, що позивач подав лише одну заяву про призначення пенсії - 05.06.2024 року, а спір фактично виник виключно у зв`язку з неправильною оцінкою відповідачем наданих документів та неправильним застосуванням норм пенсійного законодавства, право Позивача на пенсію має бути реалізоване саме з дати первинного звернення, тобто з 05 червня 2024 року.

Інше вирішення цього питання фактично означало б покладення на Позивача негативних наслідків протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, що суперечить принципу належного урядування та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) та «Москаль проти Польщі» (заява №10373/05, рішення від 15.09.2009) наголошено, що державні органи повинні діяти своєчасно, послідовно та передбачувано, а помилки державних органів не можуть виправлятися за рахунок особи, яка добросовісно виконала свої обов`язки.

Щодо відсутності дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.

Суд також вважає необхідним надати оцінку доводам щодо можливості зобов`язання органу Пенсійного фонду України призначити Позивачу пенсію, оскільки відповідач може посилатися на наявність у нього дискреційних повноважень.

Поняття дискреційних повноважень визначено у Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, відповідно до якої дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади, які дозволяють на власний розсуд визначати вид і зміст управлінського рішення або обирати один із декількох варіантів рішення, передбачених нормативним актом.

Разом із тим, дискреція можлива лише у випадку, коли законодавство передбачає декілька правомірних варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень.

У спірних правовідносинах такого вибору орган Пенсійного фонду України не має.

Положеннями статті 45 Закону України №1058-IV чітко визначено обов`язок органу Пенсійного фонду України розглянути заяву особи та прийняти рішення щодо призначення пенсії або відмови у її призначенні.

За умови встановлення права особи на пенсію орган Пенсійного фонду України не має альтернативи щодо можливості не призначення такої пенсії.

Тобто після встановлення судом: факту роботи позивача на підземних роботах; наявності необхідного пільгового стажу понад 25 років; відповідності професії Списку №1; подання заяви про призначення пенсії; у відповідача залишається лише один законний варіант поведінки - призначити пенсію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №823/795/17, у якій зазначено, що судове зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження, якщо законом визначено лише один можливий правомірний варіант поведінки.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку усі необхідні умови виконані.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 №047350003845 про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без повного з`ясування всіх обставин справи, без належної оцінки права позивача на пенсійне забезпечення та з порушенням принципу верховенства права.

А відтак, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період навчання з 01.09.1995 року по 22.01.1999 року в Першотравенському ПТУ №40 та періоди роботи з 06.05.2003 року по 15.05.2003 року, з 01.06.2003 року по 03.06.2003 року, 15.06.2003 року, з 29.06.2003 року по 30.06.2003 року, з 01.10.2015 року по 02.10.2015 року, з 04.10.2015 року по 06.10.2015 року, з 08.10.2015 року по 09.10.2015 року на посаді електрослюсаря підземного та призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з дати звернення, а саме з 05.06.2024 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Щодо позовної вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суд відмовляє, оскільки відповідно до положень чинного законодавства саме орган Пенсійного фонду України, який прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, є належним відповідачем у цій справі.

Як встановлено судом, рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.11.2025 №047350003845 було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №160/16949/24.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснювало оцінку поданих позивачем документів, визначало наявність чи відсутність необхідного пільгового стажу, застосовувало положення частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняло рішення, яке є предметом судового оскарження.

Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймало оскаржуваного рішення, не здійснювало повторного розгляду заяви позивача від 05.06.2024 та не вчиняло дій, які б порушували право позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

При цьому згідно із частиною третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення може за згодою позивача замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Однак у даній справі встановлено, що належним відповідачем є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень реалізував владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Зазначений підхід узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 та від 14.09.2022 у справі №420/12345/21, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень органів Пенсійного фонду України належним відповідачем є саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який прийняв спірне рішення або вчинив відповідну дію.

Таким чином, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб`єктом, який приймав рішення від 17.11.2025 №047350003845 та не порушував прав позивача у межах спірних правовідносин, позовні вимоги до цього органу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом із тим суд зазначає, що відмова у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не впливає на право позивача на ефективний судовий захист, оскільки порушене право підлягає поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 №047350003845 та покладення на останнє обов`язку здійснити необхідні дії щодо призначення пенсії позивачу.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає розподілу відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Судом встановлено, що основні позовні вимоги позивача були задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії, зобов`язано відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу за Списком №1 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення.

Разом з тим, у задоволенні частини позовних вимог судом відмовлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для повного відшкодування судового збору.

З урахуванням характеру та обсягу задоволених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги задоволені у переважній частині, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь позивача у розмірі 887,47 грн.

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 887,47 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.11.2025 року №047350003845.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 (підземні роботи) ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період навчання з 01.09.1995 року по 22.01.1999 року в Першотравенському ПТУ №40 та періоди роботи з 06.05.2003 року по 15.05.2003 року, з 01.06.2003 року по 03.06.2003 року, 15.06.2003 року, з 29.06.2003 року по 30.06.2003 року, з 01.10.2015 року по 02.10.2015 року, з 04.10.2015 року по 06.10.2015 року, з 08.10.2015 року по 09.10.2015 року на посаді електрослюсаря підземного.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з дати звернення, а саме з 05.06.2024 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 887,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна