Decision № 139501949, 07.09.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 Справа №607/16519/26 Провадження №2/607/6887/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором №30.11.2025-100000612 від 30.11.2025 у розмірі 99600 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.11.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №30.11.2025-100000612, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 30000 грн строком на 217 днів.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 99600,00 грн.

У заявах по суті зазначає, що нарахування процентів і комісій здійснено відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору. Щодо комісій позивач зазначив, що вони є платою за відповідні послуги, пов`язані з перерахуванням кредитних коштів та обслуговуванням кредитної заборгованості. Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому позов визнав частково, у частині основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність та завищений розмір нарахованих процентів, нікчемність умов договору щодо сплати комісій, а також безпідставність нарахування 15 000,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України. Просив відмовити у стягненні комісій та процентів за статтею 625 ЦК України, а нараховані проценти зменшити до 38930,80 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання не повідомив.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.11.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №30.11.2025-100000612, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 30000 грн, строком на 217 днів.

Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323347384301708.

Сторони погодили графік платежів.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором E943, який було надіслано на телефон НОМЕР_1 .

Відповідно до довідок ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про проведення платіжних операцій на підставі договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30.11.2025 11:00:04 на суму 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 934870402, призначення платежу: Видача за договором кредиту №30.11.2025-100000612.

Як видно із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №30.11.2025-100000612 від 30.11.2025, заборгованість відповідача становить: 99600,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000 грн, процентів 46500 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2700 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 5400 грн, відсотків, нарахованих по 625 статті ЦК України 15000 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 зазначив, що кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, є належним чином укладеним, якщо підтверджено використання такого способу підписання та досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.11.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №30.11.2025-100000612, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 30000 грн строком на 217 днів.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у загальному розмірі 30000 грн, що підтверджується інформацією надавача платіжних послуг.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан його заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зазначила, що умова кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо кредитодавцем не доведено надання позичальнику конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату. При цьому плата за дії, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах (ведення договору, облік заборгованості тощо), не може покладатися на споживача.

У цьому випадку позивач не надав доказів надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено комісію. Посилання на інформаційну підтримку, консультації, інформування про платежі, відновлення пароля тощо не спростовують цього висновку, оскільки такі дії не можуть бути підставою для стягнення плати за обслуговування кредиту, а доказів їх фактичного надання не подано.

Також позивач не довів, що комісії з надання та обслуговування кредиту встановлені за окрему послугу з перерахування кредитних коштів із використанням інтернет-еквайрингу, оскільки така послуга та її вартість договором не визначені.

З огляду на викладене умови кредитного договору щодо сплати зазначених комісій суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними у силу закону, а тому їх положення не підлягають застосуванню.

Крім того, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Нараховані з дня введення в Україні воєнного стану такі платежі підлягають списанню.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки зазначеним Законом не внесено змін до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в частині його застосування до кредитних зобов`язань, у тому числі за договорами споживчого кредиту. Вказана норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, вимога про стягнення сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачем заборгованості у розмірі 30000 гривень за тілом кредиту та 46500 грн відсотків, разом 76500 гривень, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитом у цьому розмірі.

Щодо доводів відповідача про необхідність зменшення розміру процентів, суд зазначає, що їх розмір визначений сторонами у кредитному договорі та не перевищує граничного розміру, встановленого статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме 1 відсотка на день.

При цьому доказів недійсності кредитного договору або окремих його умов суду не надано, сам договір відповідачем не оспорювався, зокрема з підстав, передбачених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відтак, укладений сторонами договір є чинним, а його умови, погоджені сторонами, відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Графік платежів, зазначений у пункті 14 договору, розрахований на випадок належного виконання відповідачем умов договору та часткового погашення ним тіла кредиту в період кредитування. Водночас відповідач своїх зобов`язань щодо погашення кредиту належним чином не виконував, платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим передбачений договором графік платежів фактично не виконувався, а тому, відсотки нараховувалися на все тіло кредиту.

Саме через відсутність платежів на погашення тіла кредиту розмір фактичної заборгованості відрізняється від сум, визначених у графіку.

Позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень та поштові витрати у розмірі 123,78 грн, разом 2786,18 грн.

Судом задоволено позов на суму 76500 грн із 99600 грн, що становить 76,81 %. В силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2139,98 (76,81 % 2786,18) гривень судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 76500 гривень заборгованості за кредитним договором №30.11.2025-100000612 від 30.11.2025 та 2139 гривень 98 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер засобу зв`язку: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя В. М. Позняк