Decision № 139470646, 04.09.2026, Rokytne District Court of Rivne Oblast

Справа № 571/1305/26

Провадження № 2/571/628/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Качмар М.Я.,

за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

24 червня 2026 року до суду засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 93971,13 грн. та судових витрат в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк" та користувачем кредитної карти, що підтверджується фото з картою в руках у відділенні банку від 02.01.2020 р., Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 02.01.2020 р. 02.01.2020 Відповідач підписала анкету-заяву клієнта фізичної особи про приєднання Умов та правил надання банківських послуг, де вказано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

У процесі користування банківськими послугами, 17.12.2020 року Відповідач у зв`язку зі зміною прізвища отримала кредитну карту, що підтверджується фото з картою в руках (додається до позову) та підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір, копія додається до позовної заяви) та погодила наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн. (п.1.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу:- 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. (п.1.4. Договору).

На підставі укладеного Договору від 02.01.2020 року Відповідач отримав наступні платіжні інструменти: кредитна карта (підтверджується довідкою про видані картки, довідкою про встановлені ліміти, фото Відповідача з картою в руках, випискою по рахунку) (додаються до позовної заяви): 02.01.2020 кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 10/23, тип - Карта «Универсальная». Дані обставини не заперечуються сторонами. 17.12.2020 Відповідачем було отримано нову карту НОМЕР_3 , строк дії 11/23, тип - карта «Универсальна». 24.06.2024 р. Відповідач та Позивач уклали Договір про використання простого електронного підпису.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач за період з 11.10.2024 р. по 16.06.2026 р. має заборгованість - 93 971,13 грн., яка складається з наступного: 74564,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 19406,15 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

16.07.2026 в суд надійшов відзив, за підписом відповідача (а.с. 98).

В обґрунтування відзиву зазначає, що не здійснювала спірні операції та не сприяла незаконному використанню платіжних даних 15 жовтня 204 року приблизно о 15:45 виявила, що кредитний ліміт за моїм рахунком було збільшено до 42 000 грн, хоча із відповідною заявою до банку не зверталася та такого збільшення не просила. Через декілька хвилин після виявлення зазначеної обставини спробувала увійти до мобільного застосунку «Приват24», однак доступ до нього був неможливий. Не зволікаючи, одразу звернулася на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про шахрайські дії і несанкціоновані операції. Працівник банку повідомив, що ситуація має ознаки шахрайства. Наступного дня особисто звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Рівне (проспект Миру), де повторно повідомила про факт шахрайства, зазначила, що спірні операції мною не здійснювалися, та просила вжити заходів для блокування платіжного засобу.

Водночас фізична банківська картка весь час перебувала у мене. Нікому і за жодних обставин не повідомляла: PIN-код; CVV-код; пароль до системи «Приват24»; SMS-коди; одноразові паролі; QR-коди; інші дані, які могли б дозволити ініціювати платіжні операції.

Також не вводила будь-які банківські дані на сторонніх вебсайтах та не вчиняла дій, які могли б свідчити про добровільне передання третім особам інформації для доступу до рахунку.

Окрім цього після несанкціонованого списання коштів, одразу повідомила органи поліції - відкрите кримінальне провадження де визнана потерпілою в контексті крадіжки коштів з карткового рахунку.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

21.07.2026 засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») в суд надійшло заперечення на відзив, за підписом представника позивача. (а.с.104)

В обґрунтування заперечень зазначає, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової або при підозрі доступу третіх осіб рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Визначення терміну "негайно" наведено у розділі 1 п. 5 (22) Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, завт. Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 за №107, де негайно - це найкоротший термін протягом робочого дня, в який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії з моменту настання підстав для їх здійснення.

Доказів негвйного звернення до банку саме 15.10.2024 р. Відповідачка суду не надала, що є прямим обов`язком Відповідача у даній справі в порядку ст. 81 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2025 р. у справі № 591/8927/23 викладено чітку правову позицію: матеріали службової перевірки банку є належним і допустимим доказом у справі, якщо клієнт повідомив банк про несанкціоноване списання не одразу після транзакцій. Перевіркою банку встановлено: "Таким чином, в ході перевірки встановлено, що особа, яка здійснила вхід в акаунт Приват24 клієнтки ОСОБА_1 , здійснила дії зі збільшення кредитного ліміту, перерахування грошових коштів між картками ОСОБА_1 та подальше використання грошових коштів на карткові рахунки інших фінансових установ на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжних карток (номер карти, термін дії, CVV-код та PIN-код картки), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акант Приват24, який не змінювався. Такою конфіденційною інформацією володіє тільки клієнт або особа, якій клієнтка розголосила таку інформацію. Отже, особа, яка проводила підтвердження по технології 3D Secure через акаун Приват24 клієнтки ОСОБА_1 повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжної картки (номер картки, CVV-код, термін дії), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акаунт Приват24, що дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 вчинила дії з розголошення вказаної конфіденційної інформації або дії з підтвердження транзакцій через акаунт Приват24 самою клієнткою".

Враховуючи результати службової перевірки банку, висновки Верховного Суду від 31.03.2025 р., Позивач належними та допустимими доказами довів, що саме Відповідач власними діями та особисто вчинила дії з переказу коштів, що призвели до їх зняття.

З огляду на що представник позивача просить суд відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву у справі № 571/1305/26 за позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - в повному обсязі.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 02.01.2020 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, після чого стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

За змістом Анкети-заяви своїм підписом у заяві Клієнт підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua складає Договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного Договору від 02.01.2020 року Відповідач отримав наступні платіжні інструменти: кредитна карта: 02.01.2020 кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 10/23, тип - Карта Универсальная. Дані обставини не заперечуються сторонами. 17.12.2020 Відповідачем було отримано нову карту НОМЕР_3 , строк дії 11/23, тип - карта "Универсальна".

Загалом за кредитним договором відповідачу було надано кредитні картки у кількості 5 (п`ять) штук, тип карток Універсальні. (а.с.32)

Із виписки за договором відповідач має заборгованість у розмірі 93971,13 грн. (а.с. 34 зворот)

З відомостей банку вбачається, що 15.10.2024 було знято 28140,00 грн., 9045 грн. та 3015 грн., 21.10.2024 було знято 30015,00 грн. та 2644,43 грн. Дані транзакції було проведено за допомогою карток НОМЕР_4 та НОМЕР_7 з ручним веденням номеру карти та з підтвердженням платежів по технології 3D Secure.

За результатами проведення службової перевірки за фактами здійснення несанкціонованих транзакцій по картковим рахункам ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 повідомила банк про шахрайські дії 21.10.2024 о 15:57 год. (а.с.24)

Оглядом інформації з програмного комплексу банку встановлено, що за період з 2020-12-17 16:33:37 по 2024-10-24 15:09:19 (під час несанкціонованого зняття грошових коштів) фінансовий номер телефону НОМЕР_1 клієнтки не змінювався.

Вибіркою з програмного комплексу банку, виявлено зміни пін-кодів до двох карткових рахунків клієнтки, які відбулись з 2024-10-16 о 16:14:44 по 2024-10-16 о 16:18:44.

Встановлено, що в період з 16.10.2024 16:07:27 по 16.10.2024 16:17:21 клієнтка ОСОБА_1 обслуговувалась у відділенні Приватбанку і можна зробити висновок, що зміни пін кодів до карткових рахунків, були проведено особисто клієнткою під час обслуговування у відділенні та перевипуску карток: НОМЕР_10. Карту відкрито 16.10.2024 16:15:06, Карту закрито 22.10.2024 14:53:22 НОМЕР_7. Карту відкрито 16.10.2024 16:17:27. Карту закрито 24.10.2024 15:09:16.

Оглядом інформації з програмних комплексів виявлено повідомлення, що надходили на фінансовий номер телефону клієнтки НОМЕР_1 в період з 03.10.2024 по 22.10.2024.

Позивачем встановлено, грошові кошти, які перераховано з карткового рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_1 15.10.2024 надійшли на картковий рахунок НОМЕР_5 (емітент NOVAPAY) власник рахунку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: АДРЕСА_1 , НОМЕР_6 . Позивачем встановлено, грошові кошти з карткового рахунку НОМЕР_7 21.10.2024 надійшли на картковий рахунок НОМЕР_8 (емітент NOVAPAY) власник рахунку - ОСОБА_3 , інші дані в позивача про одержувача коштів - відсутні. Таким чином, в ході службового розслідування встановлено, що особа, яка здійснила вхід в акаунт Приват24 клієнтки ОСОБА_1 , здійснила дії зі збільшення кредитного ліміту, перерахування грошових коштів між картками ОСОБА_1 та подальше використання грошових коштів на карткові рахунки інших фінансових установ на ім?я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжних карток (номер карти, термін дії, CVV-код та PIN-код картки), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акаунт Приват24, який не змінювався. Такою конфіденційною інформацією володіє тільки клієнт або особа, якій клієнтка розголосила таку інформацію.

Отже, особа, яка проводила підтвердження по технології 3D Secure через акаунт Приват24 клієнтки ОСОБА_1 повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжної картки (номер картки, CVV-код, термін дії), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акант Приват24, що дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 вчинила дії з розголошення вказаної конфіденційної інформації або дії з підтвердження транзакцій через акаунт Приват24 самою клієнткою.

17.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 17.10.2024 було внесено відомості до ЄРДР за №1202418101002394 про вчинення кримінального правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин згідно з витягом із ЄРДР: 15.10.2024 року невідома особа викрала з її банківської карти кредитні кошти на загальну суму 40200 грн. (а.с. 74).

На даний час інформації про закінчення досудового розслідування кримінального провадження не має.

У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч. 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Сторони (позивач та відповідач) не заперечують існування між собою кредитно-банківських відносин.

Відповідач став клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», отримав кредитну карту та розпочав її використання.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У ч. 6 ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач.

У ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціювання платіжної операції здійснюється, зокрема, шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно з ч. 4-6 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників.

У ч. 1 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Платіжна операція згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем відповідно до ч. 1-5 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги» здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

У п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» вказано, що посилена автентифікація - це процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій: а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу); б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач); в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Водночас у ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до підпункту 1 п. 136 розділу Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022р. № 164 (надалі - Положення), у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 140 розділу VII Положення у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

У постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі № 691/699/16 (провадження №61-16504св18) вказано, що, встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015р. у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №202/10128/14, від 13.09.2019р. у справі № 501/4443/14, від 20.11.2019р. у справі №577/4224/16, від 17.06.2021р. у справі № 759/4025/19, від 16.08.2023р. у справі №176/1445/22, тощо.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21.02.2019р. у справі № 489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

У цій справі, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, зокрема матеріали службового розслідування банку, суд прийшов до висновку, що в ході перевірки встановлено, що особа, яка здійснила вхід в акаунт Приват24 клієнтки ОСОБА_1 , здійснила дії зі збільшення кредитного ліміту, перерахування грошових коштів між картками ОСОБА_1 та подальше використання грошових коштів на карткові рахунки інших фінансових установ на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжних карток (номер карти, термін дії, CVV-код та PIN-код картки), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акант Приват24, який не змінювався. Такою конфіденційною інформацією володіє тільки клієнт або особа, якій клієнтка розголосила таку інформацію. Отже, особа, яка проводила підтвердження по технології 3D Secure через акаун Приват24 клієнтки ОСОБА_1 повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжної картки (номер картки, CVV-код, термін дії), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акаунт Приват24, що дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 вчинила дії з розголошення вказаної конфіденційної інформації або дії з підтвердження транзакцій через акаунт Приват24 самою клієнткою.

При цьому, відповідач не заперечував, а позивач АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що звернення до банку з повідомленням про шахрайські дії та необхідністю блокування карток Клієнта відбулося вже після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійсненні, тобто запізно.

Відповідно до п. 5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Разом із тим, встановлення точного часу повідомлення Банку Клієнтом (користувачем) про підозру доступу третіх осіб до рахунку Клієнта Банку та інших неправомірних дій таких осіб має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (постанова Верховного Суду від 18.01.2023р. у справі № 686/17744/21(провадження № 61-9278св22).

Суд зауважує, що наявність кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, досудове розслідування по якому не завершено, не спростовує висновків суду про те, що відповідач своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, що дає змогу третім особам ініціювати платіжні операції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість на загальну суму 93971,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст. 1, 3, 15, 16, 526, 613, 626, 1054-1055, 1066-1068, 1073 ЦК України, ст. 2-4, 7-13, 15, 17-19, 23, 76-82, 89, 92, 95, 100, 128, 130, 133, 141, 223, 240, 247-248, 258-259, 263-265, 268, 272- 279, 352, 354-355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02.01.2020, заборгованість у розмірі 93971,13 грн. (дев`яносто три тисячі дев`ятсот сімдесят одна гривня 13 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійки).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до безпосередньо Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя М.Я.Качмар