Decision № 139465985, 28.08.2026, Peremyshliany District Court of Lviv Oblast

Справа № 449/592/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

за участю:

представника позивача: Мазан С.Р.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач просить стягнути із відповідача надміру виплаченої пенсії в сумі 244448,80 грн., свої вимоги аргументує тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як особа інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання та була одержувачем пенсії по інвалідності. Проте рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 13.06.2023 року. Відповідно з 01 липня 2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено та визначено суму для повернення коштів, як надміру виплачених у зв`язку з безпідставним набуттям цих коштів в розмірі 244448,80 грн. за період з 13 червня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Відповідач надала відзив на позовну заяву згідно просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки рішення, яким скасовано їй інвалідність було скасовано Львівським окружним адміністративним судом, відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Крім цього зазначає, що позивачем не доведено факту зловживань з її боку, винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному розмірі, просила їх задоволити, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні, у задоволені позовної заяви просили відмовити у повному обсязі, пояснила, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» №ЦО-3577 від 16.01.2025 було визнано протиправним та скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року,

не доведено факту зловживань з її боку та надання недостовірних даних та отримання пенсії, також відсутня рахункова помилка з боку позивача при призначення їй пенсійних виплат.

Вислухавши сторін, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ № 728464, ОСОБА_1 з 20 грудня 2022 року встановлено інвалідність III групи, терміново по 31 грудня 2024 року.

Випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ № 372408, ОСОБА_1 встановлено інвалідність II групи з 13.06.2023 року до липня 2025 року.

Відповідно ОСОБА_1 перебувала на обліку в Золочівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримувала пенсію по інвалідності з 20 грудня 2022 року по 01 липня 2025 року.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 16.01.2025 № ЦО 3577 - скасовано III групи інвалідності, встановлену ОСОБА_2 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідач не погодився із даним рішенням і подав позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду про скасування даного рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 16.01.2025 № ЦО 3577 про скасування III групи інвалідності, встановленої ОСОБА_2 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Дане рішення не оскаржувалося і вступило в законну силу.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що обставини, на які посилається у позові позивач, як на підставу свої вимог, а саме на наявність рішення комісії експертної команди 16.01.2025 № ЦО 3577, що є підставою для припинення отримання пенсії та повернення нарахованих сум, є скасованими рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2026, яке набрало законної сили, відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, що не підтверджено в даному випадку.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки обставини на які посилається позивач є такими, що спростовані матеріалами справи, відповідно сума поверненню не підлягає.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263- 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду Укарїни у Львівській області, місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885.

Відповідач: ОСОБА_1 , жит. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Р. О. Борняк