Decision № 139450682, 03.09.2026, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 629/7905/25

Номер провадження 2/629/207/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4553152, про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн., строком на 364 днів, зі сплатою відсотків 2,50% в день. Згодом відповідач звернувся до первісного кредитора за отриманням додаткової суми кредиту і ініціював збільшення суми вже отриманого раніше кредиту. Відповідач здійснив акцепт і підписання відповідної Додаткової угоди (додаткового договору) до Договору №4553152 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію») за умовами якого відповідачу надано додаткові грошові кошти у сумі 3000,00 грн. 24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-02/25 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача становить 71497,72 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу- 9999,98 грн., сума заборгованості за відсотками 56497,74 грн., пенею, штрафом 5000,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила провести розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача надала відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що позовні вимоги визнають частково в розмірі 37650,30 грн., яка складається з тіла кредиту та правомірно нарахованих відсотків, у решті позовних вимог просили відмовити. Зазначила, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюються. Відповідач здійснив часткову оплату на виконання умов договору, зокрема 12.06.2024 року у сумі 8 249,68 грн., чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, факту отримання кредитних коштів та наявності відповідних зобов`язань. Водночас відповідач не виконав умови договору належним чином у повному обсязі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Разом з тим відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості в частині нарахування процентів. Відповідно до пункту 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом і застосовується протягом строку кредитування. Однак кредитний договір був укладений 13.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження максимальної процентної ставки. Згідно з частиною п`ятою статті 8 та частиною п`ятою статті 12 зазначеного Закону умови договору, які обмежують права споживача або встановлюють процентну ставку понад визначений законом розмір, є нікчемними та не підлягають застосуванню. Таким чином, нарахування ТОВ «Лінеура Україна» процентів у розмірі 2,50% за періоди, коли діяли законодавчі обмеження, є неправомірним. З огляду на відсутність доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за договором, позов підлягає частковому задоволенню у частині стягнення суми основного боргу та правомірно нарахованих процентів у загальному розмірі 37 650,30 грн. Водночас вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу у розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, що виключає можливість застосування відповідних штрафних санкцій.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, згідно з вимогами ст.ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4553152, про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн., строком на 364 днів, зі сплатою відсотків 2,50% в день.

Згодом відповідач звернувся до первісного кредитора за отриманням додаткової суми кредиту і ініціював збільшення суми вже отриманого раніше кредиту. Відповідач здійснив акцепт і підписання відповідної Додаткової угоди (додаткового договору) до Договору №4553152 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію») за умовами якого відповідачу надано додаткові грошові кошти у сумі 3000,00 грн.

24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-02/25 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 4553152 від 13.04.2024 року станом на 06.11.2025 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 71497,72 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу- 9999,98 грн., сума заборгованості за відсотками 56497,74 грн., пенею, штрафом 5000,00 грн.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що договір №4553152 від 13.04.2024 року укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «67223», для підписання кредитного договору №4553152 від 13.04.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Таким чином підписання відповідачем кредитного договору №4553152 від 13.04.2024 року здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором «67223».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір №4553152 від 13.04.2024 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач належним чином не виконував умови договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4553152 від 13.04.2024 року в сумі 66497,72 грн. ( сума заборгованості за основною сумою боргу 9999,98 грн. + сума заборгованості за відсотками 56497,74 грн.).

Нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню із відповідача не підлягає.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2253 грн., виходячи з розрахунку: 66497,72 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 71497,72 грн. (розмір заявлених позовних вимог) =2253 грн.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8,) суму заборгованості за договором №4553152 від 13.04.2024 року в розмірі 66497 (шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто сім) гривень 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8,) витрати по сплаті судового збору в сумі 2253 (дві тисячі двісті п`ятдесят три) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. А. Мицик