Court ruling № 139441813, 02.09.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 вересня 2026 року Київ № 320/35073/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в особі органу опіки та піклування про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в особі органу опіки та піклування (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 04362489), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії органу опіки та піклування Борщагівської сільської ради щодо розгляду 25.08.26 р. заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів для усунення перешкод у спілкування з дітьми та визначення способу участі у вихованні;

- визнати протиправним та нечинним рішення органу опіки та піклування Борщагівської сільської ради від 25.08.26 р. за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів для усунення перешкод у спілкування з дітьми та визначення способу участі у вихованні.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначається, що 25.08.2026 року орган опіки та піклування Борщагівської сільської ради на засіданні розглянув заяву ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні його неповнолітніх синів близнюків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2013 р.н., однак супереч нормі статті 157 СК України мати дітей ОСОБА_2 до участі у засіданні органу опіки та піклування не запрошено. 25.08.2026 року адвокатом Жогіної С.Ю. офіційно повідомлено Орган опіки та піклування Борщагівської СР про те, що на розгляді Києво-Святошинського суду перебуває справа №369/11193/26 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, у якій служба у справах дітей ОСОБА_5 є учасником провадження. Органу опіки та піклування була надана ухвала від 22.07.2026 року, згідно якої ОСОБА_2 відмовлено у встановлені побачень з синами. Згідно матеріалів справи №369/11193/26 14.08.2026 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов у даній справі про встановленні спільної опіки над синами. Не зважаючи на викладені обставини Орган опіки та піклування ОСОБА_5 25.08.2026 року вийшов за межі повноважень, наданих СК України, без участі матері дітей здійснив розгляд заяви батька кривдника про визначення способу участі у вихованні синів, достовірно будучі повідомлений, що спір про опіку на дітьми розглядається в судовому порядку, зобов`язав матір не чинити кривднику перешкод у спілкування з неповнолітніми дітьми з обмеженими можливостями та особливими потребами. Текст рішення орган опіки та піклування надавати матері відмовляється. Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що орган опіки та піклування Борщагівської СР діючи у спосіб законом не визначений прийняв рішення, які суперечить закону, рішення прийняте без думки дітей, що створює реальну загрозу здоров`ю дітей, як фазичному так і психічному.

Зважаючи на викладене, позивачка, як мати неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з метою захисту своїх синів від загрозливих для здоров`я дітей наслідків протиправних дій та рішень органу опіки та піклування Борщагівської СР звертається з даним позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/35073/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши зміст та матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 320/6292/21.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З позовних вимог позивача вбачається, що предметом спору у даній справі є дії органу опіки та піклування Борщагівської сільської ради щодо розгляду 25.08.2026 року заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів для усунення перешкод у спілкування з дітьми та визначення способу участі у вихованні та рішення органу опіки та піклування Борщагівської сільської ради від 25.08.26 р. за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів для усунення перешкод у спілкування з дітьми та визначення способу участі у вихованні.

Позивачем було подано клопотання про долучення доказів, а саме оскаржуваного рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26.08.2026 року №251/8 про встановлення способу участі батька - гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено:

1. Визначити способи участі батька - гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому наступний графік спілкування з дітьми:

1.1. Щопонеділка та щосереди з 17:00 до 20:00.

1.2. Щосуботи з 11:00 до 20:00.

1.3. Зустрічі проводити без присутності матері дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, за місцем проживання батька, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, режиму дня, графіку занять, інтересів та потреб дітей.

2. Рекомендувати батькам відвідати спільні консультації психолога КЗ «Борщагівський центр соціальної підтримки дітей та сімей при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області «РОДИНА» задля налагодження комунікації між собою та мінімізації наслідків впливу процесу розлучення батьків на дітей.

3. Гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повідомити про відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови відповідно до розподілу основних обов`язків.

Суд зазначає, що питання вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї регулюється статтею 158 СК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 2 статті 158 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 79 ЦК України, рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

Відповідно до частин 2-3 статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Відпоєно до частини 1 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 статті 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини 3 статті 159 СК України за заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Згідно частин 4 та 5 статті 159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Отже, зміст суб`єктивного права, про порушення якого стверджується в позовній заяві, доводи, висловлені на підтвердження вказаних обставин, свідчать про звернення позивача до суду з метою захисту своїх сімейних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства, а спір, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а стосується поновлення прав позивача у сфері сімейних прав і за правилами частини 1 статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з урахуванням того, що спір у справі не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства у відкритті провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в особі органу опіки та піклування про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Парненко В.С.