Court ruling № 139439621, 03.09.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

03 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3104/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс", 49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 31Д до Фермерського господарства "Геніївське", 63433, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Геніївка, вул. Вільховатка, буд. 28 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 3104/26) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій, просить суд:

накласти арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать Фермерському господарству «Геніївське», у межах суми стягнення, а саме 1 766 175,22 грн.

В обґрунтування заяви, заявник зокрема зазначає, що 11.05.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" (покупець) та Фермерським господарством «Геніївське» (постачальник) було укладеного договір поставки №Г/11/05/26-ФД(S).

Відповідно до зазначеного договору покупець сплатив Фермерському господарству «Геніївське» загальну суму 9 450 000,36 грн. за насіння соняшнику у кількості 300 000,00 кг.

Згідно умов договору постачальник зобов`язався поставити товар у строк до 14.05.2026 року., проте останнім повністю не було поставлено товар, та залишок коштів не повернуто.

За розрахунком заявника, сума у Фермерського господарства «Геніївське обліковується заборгованість у сумі 1 088 835,89 грн.

Також, заявник зазначає, що 18.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" (покупець) та Фермерським господарством «Геніївське» (постачальник) було укладеного договір про закупівлю зернової продукції №18/02/1К.

Відповідно до умов договору покупець сплатив постачальнику загальну суму 1 800 000,72 грн. за кукурудзу у кількості 200 000 кг.(+/- 10%).

Згідно умов договору постачальник зобов`язався поставити товар у строк до 25.02.2026 року, проте останнім повністю не було поставлено товар, та залишок коштів не повернуто.

За розрахунком заявника, сума у Фермерського господарства «Геніївське обліковується заборгованість у сумі 677 339,33 грн.

Отже, за розрахунком заявника, загальна сума коштів отримана як переплата за товар Фермерським господарством «Геніївське», та яка підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" становить суму у розмірі 1 766 175,22 грн.

За твердження заявника, необхідно застосувати такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, у тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать Фермерському господарству «Геніївське», у межах суми стягнення 1 766 175,22 грн. оскільки ця заява про забезпечення позову подається до подання заявником до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" заборгованості з Фермерського господарства «Геніївське» у розмірі 1 766 175,22 грн.

Предметом зазначеної позовної заяви є стягнення з Фермерського господарства «Геніївське», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" переплати за договором про закупівлю зернової продукції №18/02/1К від 18.02.2026 року у сумі 677 399,33 грн. та переплати за договором поставки №/11/05/26-ФД(S) від 11.05.2026 року.

Також, заявник зазначає, що на даний час постачальник ухиляється від повернення коштів, отже такі дії вказують на недобросовісне ставлення постачальника до взятих на себе зобов`язань, які виникли на підставі договорів, а тому, на думку заявника, станом на дату звернення до суду з цією заявою існують підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову майно, майнові права можуть бути відчужені від його теперішнього власника (постачальника) третім особам з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно, а обраний заявником захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично продовжує перебувати у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатися цим майном до дати набрання законної сили рішенням у справі; заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, які заявлені позивачем у межах цієї справи.

Частиною 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно вимог частин 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд дослідивши матеріали заяви (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В будь-якому випадку, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17).

Таким чином, із урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі від 22.07.2021 року №910/4669/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявник повинен надати до суду докази що дають підстави для висновку про те, що Фермерське господарство «Геніївське» здійснює відповідні дії (підготовки тощо), щодо уникнення виконання зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що самі лише посилання у наданій до суду заяві (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви на те, що після укладення договору про закупівлю зернової продукції №18/02/1К від 18.02.2026 року Фермерське господарство «Геніївське» не здійснило поставку та / або не повернуто кошти на суму передоплати у розмірі 677 399,33 грн. та за договором поставки №/11/05/26-ФД(S) від 11.05.2026 року Фермерське господарство «Геніївське» не здійснило поставку та / або не повернуто кошти на суму передоплати у розмірі 1 088 835,89 грн. не є достатніми та належними доказами існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Отже, сам факт невиконання Фермерським господарством «Геніївське» договірних зобов`язань, наявність між сторонами спору щодо повернення попередньої оплати, самі по собі не свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, заявником надано до матеріалів заяви відповіді Фермерського господарства «Геніївське» від 20.08.2026 року на вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" від 17.08.2026 року з яких вбачається, що останній не заперечує проти наявності суми передоплати у розмірі 677 399,33 грн. за договором про закупівлю зернової продукції №18/02/1К від 18.02.2026 року, та у розмірі 1 088 835,89 грн. за договором поставки №/11/05/26-ФД(S) від 11.05.2026 року, та просить Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" погодили заявлені до стягнення у вимогах штрафні санкції.

Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у заяві обставин щодо ухилення Фермерського господарства «Геніївське» від виконання зобов`язань до укладеними між сторонами договорами аніж посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс", останній до суду надано не було.

З вищевикладеного слідує, що заявником в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів того, що після виникнення спірних зобов`язань Фермерське господарство «Геніївське» вчиняло або вчиняє конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого рішення суду, зокрема здійснює відчуження належного йому майна, виведення активів, переоформлення майна на третіх осіб, зменшення обсягу активів, припинення господарської діяльності або інші дії, які можуть свідчити про реальний, а не припущений ризик утруднення виконання судового рішення. Також відсутні докази того, що внаслідок таких змін Фермерське господарство «Геніївське» стало неплатоспроможним або що його майновий стан істотно погіршився.

Саме лише припущення заявника про те, що Фермерське господарство «Геніївське» у майбутньому може відчужити належне йому майно або іншим чином зменшити обсяг своїх активів, без наведення фактичних обставин, та без надання відповідних доказів, не може бути достатньою підставою для застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, у тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать Фермерському господарству «Геніївське».

Суд приймає до уваги, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу, що для забезпечення позову за майновою вимогою необхідним є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке перебуває у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. При цьому таке припущення має ґрунтуватися на конкретних обставинах та доказах, досліджених судом.

Проте, у наданій до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» заяві (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви таких обставин наведено не наведено, та не надано належних доказів на їх підтвердження.

З вищевикладеного слідує, що самі лише доводи заявника викладені у наданій до суду заяві (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви а саме щодо наявності заборгованості у розмірі 677 399,33 грн. за договором про закупівлю зернової продукції №18/02/1К від 18.02.2026 року, та у розмірі 1 088 835,89 грн. за договором поставки №/11/05/26-ФД(S) від 11.05.2026 року, та посилання на його недобросовісність, самі по собі не свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та не може розцінюватися як намір ухилитися від виконання зобов`язань чи майбутнього судового рішення. Отже, доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих ризиків невиконання рішення суду, та не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, заявником належним чином не обґрунтовано адекватність та співмірність саме обраного заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, у тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать Фермерському господарству «Геніївське» в межах суми 1 766 175,22 грн., без конкретизації його складу, вартості, та без наведення обставин, які б свідчили про необхідність арешту кожного із відповідних видів активів, що позбавляє можливості суду належним чином оцінити співмірність такого заходу із заявленою вимогою про стягнення 1 766 175,22 грн.

При цьому, суд приймає до уваги необхідність дотримання балансу інтересів сторін, та недопущення надмірного обмеження господарської діяльності Фермерського господарства «Геніївське» внаслідок застосування заходів забезпечення позову визначених заявником.

Враховуючи вищевикладене, за результатами оцінки доводів заявника, та наданих ним доказів, суд не встановив обставин, які б свідчили про існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду у разі задоволення майбутнього позову, оскільки заявником в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин, а саме, заявником не надано до суду жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що Фермерське господарство «Геніївське» дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити у майбутньому) спрямовані на приховування активів товариства, відчуження належного йому майна, виведення грошових коштів, припинення господарської діяльності чи інше ухилення від виконання зобов`язань перед заявником.

З вищевикладеного слідує, що за відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі як зазначає заявник у заяві (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав останнього.

У зв`язку із чим, за висновком суду, подана заявником заява (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ґрунтується лише на бездоказових припущеннях щодо того, що такі дії Фермерського господарства «Геніївське» можуть ускладнити та унеможливити виконання рішення суду по їх примусовому стягненні, за захистом якого він планує звернутись до суду.

Отже, самі лише посилання заявника у заяві про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви на існування у Фермерського господарства «Геніївське» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» у розмірі 1 766 175,22 грн. за двома договорами, та на існування підстав вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову майно, майнові права можуть бути відчужені від його теперішнього власника (постачальника) третім особам з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно, без надання до суду належних та допустимих доказів про вірогідність вчинення Фермерським господарством «Геніївське» тих чи інших дій, не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує або має намір звернутися до суду.

За таких обставин, оскільки заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову до подання позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 3104/26 від 02.09.2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 03 вересеня 2026 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвалу підписано 03 вересня 2026 року

СуддяО.О. Ємельянова