Court ruling № 139411849, 01.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 вересня 2026 року Справа № 520/26750/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 через свого представника, Біленка Євгена Леонідовича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів за період з 24 лютого 2022 року по 28 липня 2026 року у зв`язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2022 року, - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів за період з 24 лютого 2022 року по 28 липня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2022 року, - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Таким чином, представником сторони по справі, якою є фізична особа, у справах щодо нарахування та виплати пенсійних виплат (які відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України віднесені до справ незначної складності) може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Дієздатність громадянина, зокрема, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (надалі - Закон України «Про нотаріат»), що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально [1] або, у визначених законом випадках, іншою особою [2].

Отже, КАС України прямо передбачено, що довіреність на представництво фізичної особи повинна бути завіреною або нотаріусом, або іншою особою у визначених законом випадках (зокрема, начальниками госпіталю, лікувальних закладів, установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, командирами військових частин тощо).

Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Крім цього, винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами визначені у ч. 3 ст. 245 ЦК України.

При цьому положення ч. 5 ст. 60 КАС України встановлюють, що підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України).

Із наведеного слідує, що інститут представництва інтересів фізичної особи за довіреністю у суді безпосередньо корелює із положеннями цивільного законодавства, яке регламентує порядок виникнення, здійснення та припинення представництва за довіреністю.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Суддею встановлено, що 26 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, підписана Біленком Євгеном Леонідовичем, з додатками, до якої додано документ, сформований в підсистемі «Електронний суд», із назвою «Довіреність на Біленко Євген Леонідович» від 25 вересня 2024 року, наступного змісту: «Я, Бурдим Іван Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ), уповноважую Біленко Євген Леонідович (РНОКПП НОМЕР_2 ) представляти мої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.» (назва файлу із електронною довіреністю: "y2024/2-2-e7b6e8f0-7b57-11ef-b21d-bffde210ccb3.pdf").

Згідно із протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, довіреність, назва файлу: "y2024/2-2-e7b6e8f0-7b57-11ef-b21d-bffde210ccb3.pdf", підписана Бурдимом Іваном Анатолійовичем; час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від 25.09.2024 19:06:32; сертифікат виданий: КНЕДП АЦСК АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Серійний номер: 5E984D526F82F38F0400000091796C01AA797205.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.

Долучений до позову документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ», сформований у підсистемі «Електронний суд», не є належним доказом підтвердження процесуальних повноважень Біленко Є.Л. у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України, оскільки такий не є нотаріально посвідченим документом (або посвідченим іншою належною особою) та не містить всіх необхідних реквізитів.

Положення ч. 7 ст. 59 КАС України в контексті відсилки до Положення про ЄСІТС [у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про ЄСІТС] не означає, що таким положенням унормовано порядок підтвердження повноважень на представництво інтересів фізичної особи у суді.

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (надалі - Положення № 1845), визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Тобто, Положенням № 1845 унормовано виключно порядок роботи користувачів у окремих підсистемах (модулях) ЄСІТС, зокрема підсистемах "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистемах відеоконференцзв`язку.

При цьому Положенням № 1845 регламентовано видачу довіреності в електронній формі (п. 30-35), проте суть довіреності, мова про яку йде в означених пунктах, не можна ототожнювати із довіреністю на представництво інтересів у розумінні ч. 3 ст. 244 ЦК України та, зокрема, ст. 59 КАС України.

Якщо ЦК України та КАС України під поняттям «довіреність» визначено письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, то довіреність, визначена Положенням № 1845, не має такого ж значення.

Так, згідно із приписами п. 32 Положення № 1845 довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду - тобто, правова природа електронної довіреності в розумінні Положення № 1845 полягає в підтвердженні санкціонованого доступу користувача (повіреного) до інформації та роботи в окремих підсистемах (модулях) ЄСІТС.

З наведеного слідує необхідність розмежування понять «довіреність на представництво інтересів у суді» (ч. 3 ст. 244 ЦК України, ст. 59 КАС України) та «довіреність на вчинення дій засобами Електронного суду» (Положення № 1845).

Враховуючи наведене, суддя висновує, що доказів належного уповноваження Біленко Є.Л. на вчинення процесуальних дій в адміністративному суді від імені ОСОБА_1 у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України до позову не додано.

Наведена позиція узгоджується із практикою Верховного Суду з цього питання, яка міститься, зокрема, в ухвалі від 23 червня 2026 року у справі № 480/7816/24, а також в ухвалі від 19 травня 2025 року у справі № 420/33139/24.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись ст.ст. 55, 57, 59, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка звернулась із даним позовом.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.