Decision № 139401517, 23.06.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/23693/21

Провадження № 2/752/170/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.06.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Бєляєвій К.Д.,

за участю сторін:

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог-1 - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог-1 - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного інституту раку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Національного інституту раку про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 01.10.2018 в Національному інституті Раку ОСОБА_3 було проведено операцію по видаленню правого яєчка та зміну імплантом з діагнозом на онкологічне захворювання - Карценома правого яєчка, проте після проведеного гістологічного дослідження видаленого органу виявилось, що в дійсності мало місце просто запалення правого яєчка, яке не потребувало видалення органу. Позивач зауважує, що не надавав згоди на проведення операції та видалення органу. Вважає, що йому було безпідставно видалено парний орган. Зазначає, що відповідачем порушено норми щодо гарантій та охорони здоров`я, медичну допомогу надано неякісно та некваліфіковано, чим заподіяно шкоду здоров`ю позивача, моральну шкоду, необґрунтовані витрати на проведення лікування, яке позивачу було потрібно, тим самим вважає, що йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну здоров`ю шкоду, спричинену медичною допомогою неналежної якості, в розмірі 17619,16 грн матеріальної шкоди та в розмірі 250000,00 грн моральної шкоди, а разом 267619,16 грн. та судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2021 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У листопаді 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до відповідача пройшовши низку досліджень. Так, у консультативному огляді лікаря-уролога від 15.08.2018 ТОВ «Медичний центр «Наша Родина» зазначений діагноз suspicio tumor dexler testis МКХ: С62 - злоякісне новоутворення яєчка. Також, у висновку обстеження методом проведення комп`ютерної томографії КЗ «Київський обласний онкологічний диспансер» від 22.08.2018 зазначено наявність Са правого яєчка. Тобто, збільшення яєчка на час звернення до відповідача тривало вже більше двох місяців. Враховуючи наявність щодо підозри на пухлинний процес правого яєчка, відсутність динаміки змін з боку яєчка після антибіотикотерапії лікар-хірург-онколог відділення малоінвазивної та ендоскопічної хірургії, інтервенційної радіології НІР ОСОБА_2 обговорив з позивачем план лікувальних заходів, що полягав у видаленні правого яєчка через паховий доступ, що для хворих з пухлинами є стандартним підходом і є діагностичною процедурою для визначення біології пухлини. З підстав, викладених у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У листопаді 2024 року позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що текстом свого відзиву на позовну заяву відповідач визнає, що взяв за основу матеріали інших закладів і не перевірив їх, не провів пункцій на біопсію, тим самим порушив положення Наказу МОЗ України від 17.09.2007 № 554. Крім того, зауважує, що відсутні докази обговорення плану лікування з позивачем та проведення видалення парного органу, що повинно бути підтверджено письмово підписом позивача у відповідній згоді. Вважає, що відповідач свідомо та умисно, саме з метою обману зазначає про видалення органу як метод діагностики, що доказує продовження відповідачем своєї протиправної лінії по спробі ухилення від відповідальності. З підстав, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

У серпні 2022 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, а саме просив стягнути з відповідача заподіяну здоров`ю шкоду, спричинену медичною допомогою неналежної якості у розмірі 17619,16 грн матеріальної шкоди та в розмірі 500000,00 грн моральної шкоди.

У жовтні 2022 року представник третьої особи-1 ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що при проведенні експертизи, експерти взяли до уваги та вказали у своєму Висновку результати проведення УЗД від 14.08.2018 органів калитки, при цьому у висновку навели цитату з Консультативного огляду лікаря-онколога, проте проігнорували результати аналізів на онкомаркери: лактатдегідрогеназа (ЛДГ), хронічний гонадотропін (ХГЧ), альфа-фетопротеїну (АФП). Зауважує, що експерти на підставі, зокрема Консультативного огляду лікаря-уролога від 15.08.2018 історія № 96778 ТОВ «Медичний центр «Наша Родина» дійшли хибного висновку, що призначення оперативного втручання не відповідає вимогам Наказу МОЗ України від 17.09.2007 № 554 та рекомендації Європейської агенції хірургів, оскільки не врахували всіх доказів проведення доопераційних обстежень позивача. При цьому, вважає, що позивачу було проведено всі види діагностики, на підставі яких прийняте рішення щодо оперативного втручання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У січні 2024 року позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що після отримання в кінці червня 2019 року медичної картки стаціонарного хворого № 17375 виявив, що частина документів переписана (сфальсифікована) і є не тими, що була спочатку в медичній картці, які він бачив при виписці з лікарні та отриманні виписки 02.10.2018. Вважає, що це свідчить про намір приховати допущену помилку в лікуванні, тобто вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усвідомлювали, що вони накоїли та намагались це приховати. Зазначив, що просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2024 призначено у справі № 752/23693/21 судово-медичну експертизу, проведення якої доручено ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».

Постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу ДНП «Національний інститут раку» - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2024 - змінено, виключивши з ухвали посилання суду на вирішення питання про призначення експертизи за клопотанням Національного інституту раку. В решті ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2024 - залишено без змін.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вважає клопотання представника позивача необґрунтованим та зазначив, що вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позов необґрунтований.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-1 та його представник в судовому засіданні зазначили, що просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки лікарем ОСОБА_2 було все зроблено відповідно до медичних протоколів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-2 ОСОБА_4 в судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи будь-які клопотання від сторін відсутні.

Суд, заслухавши сторін, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2018 в Національному інституті раку ОСОБА_3 було проведено операцію по видаленню правого яєчка та заміну його імплантатом з діагнозом на онкологічне захворювання - карцинома правого яєчка.

Так, відповідно до Консультативного огляду лікаря-уролога від 13.08.2018 було встановлено попередній діагноз по збільшенню правого яєчка та рекомендовано консультацію лікаря онкоуролога.

28.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до Національного інституту раку, пройшов призначені лікарем ОСОБА_4 обстеження та на 01.10.2018 йому було призначено операцію по видаленню правого яєчка з діагнозом на онкологічне захворювання.

Позивач зауважує, що в перелік обстежень не входило призначення та проведення біопсії яєчка та гістологічне дослідження по всім онкомаркерам.

28.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до Національного інституту раку, подавши результати проведення іншими медичними установами досліджень, зокрема: висновок обстеження комп`ютерної томографії КЗ «Київський обласний онкологічний диспансер» від 22.08.2018, аналіз маркерів АФП, ХГЧ та ЛДГ, консультативний огляд лікаря-уролога ТОВ «Медичний центр «Наша Родина» від 15.08.2018, ультразвукове дослідження від 14.08.2018 - за даними усіх досліджень у пацієнта виявлено новоутворення правого яєчка ймовірно злоякісного ґенезу.

Того ж дня лікарями Національного інституту раку проведено додаткові обстеження, які також вказали на наявність новоутворення в ділянці правого яєчника та було призначено оперативне втручання, враховуючи наступні діагнози: незмінне на фоні тривалого лікування утворення за даними МСКТ КЗ «Київський обласний онкологічний диспансер» від 22.08.2018, у висновку якого зазначено діагноз «Са правого яєчка»; пальпаторно тотальне ураження яєчка процесом, без ознак залишкової здорової паренхіми яєчка.

01.10.2018 лікарями Національного інституту раку було проведено операцію по видаленню ОСОБА_3 правого яєчка та заміну його імплантом. Після проведення гістологічного дослідження видаленого органу не було виявлено ракових клітин, натомість виявлено запальний процес яєчка з постановкою діагнозу «хронічний неспецифічний орхіт».

При цьому, ОСОБА_3 не надавав згоди на проведення операції та видалення органу, що не спростовано відповідачем. Обов`язок отримання такої згоди передбачений Наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування».

Щодо твердження відповідача про погодження плану лікування позивача, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що враховуючи наявність досліджень щодо підозри на пухлинний процес… лікар-хірург-онколог… ОСОБА_6 обговорив з позивачем план лікувальних заходів, що полягав у видаленні правого яєчка… що для хворих з пухлинами є стандартним підходом і є діагностичною процедурою для визначення біології пухлини.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази обговорення плану лікування з позивачем та проведення видалення парного органу, що повинно бути підтверджене письмово підписом позивача у відповідній заяві. Так, на арк.. 2 медичної картки «інформація добровільна згода на операцію та знеболення» від 01.10.2018, де вказано орхіфунікулетомії справа» - відсутній підпис ОСОБА_3 .

Листом Департаменту охорони здоров`я № 061-06/Г-765/1-355/03.01 від 08.02.2023 надано результати клініко-експертної оцінки, з висновку якого вбачається, що медична допомога надана у відповідності до існуючого в Національному інституті раку Локального протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту хворих герміногенні пухлини яєчка (від 22.04.2014); відсутня інформація про проведення мультидисциплінарного консиліуму до госпітальному етапі; виявлено неналежне ведення медичної документації (відсутність інформованої згоди в історії хвороби).

Згідно висновку КЕК ДОЗ Київської міської ради від 06.02.2023 за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах Національного інституту раку медична допомога надана у відповідності до існуючого в Національному інституті раку протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту хворих на герміногенні пухлини яєчка (від 22.04.2014); відсутня інформація про проведення мультидисциплінарного консиліуму в догоспітальному етапі; виявлено неналежне ведення медичної документації (відсутність інформованої згоди в історії хвороби).

Разом з цим, суд зауважує, що у Висновку експерта № 32-4-25 від 31.07.2025 не надано відповідей на всі поставлені питання, зокрема: питання № 3 «Чи правильно виставлено ОСОБА_3 діагноз в Національному інституті раку «Новоутворення правого яєчка», «орхіт» (чи правильно виставлено післяопераційний діагноз) та призначено оперативне втручання з метою видалення правого яєчка на 01.10.2018 враховуючи результати гістологічного дослідження післяопераційного матеріалу згідно паталогістологічного дослідження № 5913.18 від 30.11.2018 - «В яєчку хронічний запальний процес»? У вказаному висновку відповідь на вказане питання не зазначена.

Щодо питання №2 для експертів було задано судом в наступному вигляді «Чи відповідають нормативним актам МОЗ з питань проведення лікування дії лікаря ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по призначенню та проведенню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оперативного втручання 01.10.2018 р. по видаленню правового яєчка без письмової згоди ОСОБА_3 на проведення видалення правого яєчка? Якщо не відповідають, то в чому саме?».

Проте, у висновку № 32-4-25 від 31.07.2025 не надано відповіді на це питання та зазначено, що встановлення персональної відповідальності (виконання/невиконання тієї чи іншої дії), визначення професійного статусу особи (черговий/лікуючий лікар), дотримання/недотримання особами нормативно-правових актів, у тому числі Протоколів надання медичної допомоги, не входить до компетенції судово-медичної експертизи. І що «оскільки питання відповідності лікування гр. ОСОБА_3 лікарями Національного інституту раку без його письмової згоди нормативними актами МОЗ України відноситься до цивільно-правових аспектів права пацієнта на медичну допомогу, воно не є компетенцією судово-медичної експертизи».

Таким чином, з Висновку експерта № 32-4-25 від 31.07.2025 вбачається, що експерти не перевіряють дотримання лікарями порядку лікування, затвердженого нормативними актами.

При цьому, у Висновку № 134/К від 28.04.2022 експерти наводять чіткі нормативні акти та рекомендації з питань лікування у випадках як ОСОБА_3 та наводять чіткі встановлені протоколи лікування, й зазначають про допущення лікарями цих протоколів, натомість у Висновку № 32-4-25 від 31.07.2025 жоден з цих протоколів не згадується.

Стороною позивача було додатково проведено консультації та лабораторне дослідження гістологічного матеріалу, згідно яких не підтверджується лабораторне дослідження, наявне у висновку СМЕ № 32-4-25 від 31.07.2025 щодо встановлення діагнозу: «На підставі проведеного судово-гістологічного дослідження препаратів (шматочків тканини) післяопераційного матеріалу ОСОБА_3 , 1987 р.н. встановлено. Хронічне продуктивне запалення тканини яєчка та додатка: неспецифічні гранульоми, вогнищевий фібриноїдний некроз, ангіоматоз, гіаліноз стінок судин. Ділянки гострого запального процесу. Морфологічні ознаки злоякісного новоутворення відсутні».

Так, відповідно до Патологогістологічного висновку № 543/26 від 22.04.2026 за результатами дослідження патологогістологічного матеріалу, вилученого під час операції 01.10.2018 у ОСОБА_3 встановлено діагноз: «В яєчці фіброз з хронічною запальною інфільтрацією».

Відповідно до Патологогістологічного заключення від 16.03.2026 лікаря-паталогоанатома доктора медичних наук, професора ОСОБА_11 за результатами дослідження патологогістологічного матеріалу, вилученого під час операції 01.10.2018 у ОСОБА_3 встановлено діагноз «Гістологічні ознаки хронічного орхіта з вираженою хронічною запальною інфільтрацією та субтотальним заміщенням паренхіми яєчка фіброзною тканиною з ознаками її дифузного гіалінозу. У збереженій паренхімі яєчка визначається виражене зниження сперматогенезу. Індекс сперматогенезу по Джонсу: 6 балів».

Підсумовуючи викладене, висновки судової медичної експертизи № 32-4-25 від 31.07.2025 ніяким чином не спростовують не проведення всіх можливих досліджень, обстежень ОСОБА_3 на предмет встановлення дійсного діагнозу та не спростовують не проведення для ОСОБА_3 антибіотикограми та подальшого консервативного лікування діючими антибіотиками, не спростовують відсутність ризику для життя ОСОБА_3 від хвороби на момент проведення операції по видаленню яєчка, в той час як можливість консервативного лікування не була виключена.

Суд зауважує, що висновок експерта носить рекомендаційний характер.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що стаж роботи в онкології у нього 18 років. ОСОБА_3 прийшов до нього з запаленням яєчка та із заключенням про підозру на онкологію яєчка. Після операції було виключено, що в нього запалене яєчко. При цьому, не було сенсу перероблювати маркери, так як вони були негативні. Всі проведені ОСОБА_3 обстеження були достатні для оперативного втручання.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він був лікуючим лікарем ОСОБА_3 та оперував його. Після операції пацієнт ОСОБА_3 був виписаний у задовільному стані. Згода на операцію була реальна. При цьому, ОСОБА_3 був проінформований про етапи та наслідки операції і позивач дав згоду на проведення операції, але не в письмовій формі. ОСОБА_3 приносив попередні результати досліджень, оскільки був обстежений в декількох клініках. На операцію ОСОБА_3 був направлений як хворий з підозрою на рак яєчка. Медикаменти забезпечував Національний інститут раку.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працював в МОЗ України та сам порекомендував ОСОБА_3 звернутися до Національного інституту раку, де ОСОБА_3 зробили аналіз крові, сечі, призначили медикаменти. Пізніше сказали, що позивачу буде проведено діагностичну операцію. Вважає, що відповідачем не було проведено гістологію належним чином, оскільки вони одразу видалили орган і тільки потім відправили цей орган на гістологію. При цьому, ОСОБА_3 згоди на проведення такої гістології не надавав. Зазначив, що імплант відповідач одразу продав позивачу. Також, відповідач не хотів давати історію хвороби ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_8 допомагав позивачу і мав довіреність від нього та зазначив, що робив багато запитів. Щодо того чи чув діагноз саме злоякісне новоутворення ОСОБА_8 не міг пригадати.

Згідно з ст. ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

Приписами ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 49 Конституції України гарантує кожному право на отримання ефективної медичної допомоги.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я) кожен громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, ст. 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1-3, ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Тобто ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі №197/1330/14 (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.02.2019 року у справі №755/2545/15-ц. (провадження №61-47866св18).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.11.2022 року у справі №344/3764/21 (провадження 61-2466св22) суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Суд наголосив, що мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3, ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, для проведення оперативного втручання ОСОБА_3 було видано перелік необхідних лікарських засобів та медикаментів, які ОСОБА_3 придбав для використання при проведенні операції. Загальна вартість препаратів та засобів становить 9619,16 грн та підтверджується документами наявними в матеріалах справи. За імплант правого яєчка позивач оплатив 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, визначені ст. 1166 ЦК України, встановлюють, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому підставою для настання цивільно-правової відповідальності є склад правопорушення, який включає: протиправну поведінку (дії чи бездіяльність); шкідливий результат такої поведінки у вигляді шкоди здоров`ю, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Так, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт. А медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Відповідач є закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За положеннями ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З викладеного випливає, що істотних умов договору про надання послуг три: предмет, ціна і строк дії. Предметом договору є сама послуга. Договір має містити перелік усіх послуг, які має надавати виконавець.

У п.2 та п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», вказано, що споживач має право на належну якість продукції та обслуговування, а також на відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідальність за спричинену шкоду здоров`ю настає на підставі правил статей 1167, 1195 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З урахуванням правил статей 22, 1166, 1195 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за надання медичних послуг неналежної якості, що спричинили шкоду здоров`ю, надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі, якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково позадоговірна відповідальність за спричинену шкоду здоров`ю.

У відповідності до п.4 ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками провадження докази на підтвердження своїх позицій, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд приходить до висновку, що працівником відповідача було допущено низку порушень, які призвели до неякісного надання медичних послуг, що негативно вплинуло на здоров`я позивача та його нормальну життєдіяльність.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у розмірі 17619,16 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, слід зазначити таке.

Як зазначено вище, ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі N 635/6868/16-ц.

Окрім цього, при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №761/28949/17.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Відповідно до висновку експерта № 888/07/2022 за результатами проведення судової психологічної експертизи, складеної 29.07.2022 Експертно-дослідною службою судовим експертом Рудаковою В.Ю., у ОСОБА_3 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли внаслідок заподіяння шкоди здоров`ю пана ОСОБА_3 (хірургічного втручання та помилкового видалення парного органу). ОСОБА_3 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується справою. Орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_3 за умов ситуації, що досліджується справою становить 500000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем завдано позивачу моральної шкоди, яка полягала у значних психо-емоційних переживаннях і фізичному болю, втраті усталеного способу життя, що забезпечувало її сталий рівень життя тощо.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд приймає до уваги обставини справи, показання свідків, обґрунтованість психо-емоційних і фізичних страждань, істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість і обсяг заподіяних йому моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, враховуючи висновок експерта, як один із доказів у справі, та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у заявленому розмірі, а саме 500000,00 грн., що буде справедливою сумою компенсації моральної шкоди.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.ч. 2-4 ст. 137, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20)) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 142666,00 грн грн.; що складаються з: витрати на проведення судово-медичної експертизи у розмірі 121666,00 грн.; витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 21000,00 грн.

Враховуючи те, що позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягнення судового збору в розмірі 5176,20 грн на користь держави.

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Національного інституту раку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості - задовольнити повністю.

Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код: 02011976, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 33/43) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) заподіяну здоров`ю шкоду, спричинену медичною допомогою неналежної якості в розмірі 17619 (сімнадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 16 коп.

Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код: 02011976, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 33/43) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код: 02011976, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 33/43) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 142666 (сто сорок дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 00 коп.

Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код: 02011976, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 33/43) на користь держави судовий збір у розмірі 5176 (п`ять тисяч сто сімдесят шість) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17.08.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур