Decision № 139397421, 27.08.2026, Zghurivka District Court of Kyiv Oblast

Справа № 175/2840/26

Номер провадження: 2/365/520/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Савоскули Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Згурівського районного суду Київської області надійшли на розгляд за підсудністю від Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи за вказаним вище позовом, у якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 в розмірі 34400,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Позов обґрунтований тим, що 15.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 103660354, який підписаний електронним одноразовим ідентифікатором позичальника. За умовами Кредитного договору № 103660354 від 15.04.2021 та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 8000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 29.07.2021 ТОВ «МІЛОАН» відступлене право вимоги за Кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача. Сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 34400,00 гривень, із яких: 8000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 26400,00 гривень - заборгованість за відсотками.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 25.05.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду.

15.06.2026 до Згурівського районного суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колінько Н.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021 у розмірі 10400,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 8000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 2400,00 грн; стягнути судовий збір в сумі, пропорційній розміру задоволених вимог; в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн відмовити. Розгляд справи просила проводити без її часті сторони відповідача.

В обґрунтуванні відзиву на позовну заяву зазначає, що 15.04.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103660354. Умовами договору передбачено: сума кредиту - 8000 грн, строк, на який надається кредит 30 днів з 15.04.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів - 15.05.2021, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10400 грн, проценти за користування кредитом - 2400 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Аналогічні умови кредитування зазначені в анкеті-заяві на кредит № 103660354 від 15.04.2021. Заявлена сума по тілу кредиту в розмірі 8000 грн узгоджується з умовами кредитного договору та не виходять за його межі. Разом з тим, звертає увагу на невідповідність умовам договору заявленої суми заборгованості по відсотках. У п. 2.3 договору визначено, що пролонгація може відбуватися на пільгових умовах (п. 2.3.1.1) або на стандартних умовах (п. 2.3.1.2). Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилися до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитором за кредитом. Вважає, що аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою. Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б свідчили про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема, сплатив відповідну комісію, як це передбачено п. 2.2.1 договору, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено. Як слідує з позовної заяви в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом в період з 16.04.2021 по 15.05.2021 відповідно до п. 1.5.2 договору, а з 16.05.2021 по 14.07.2021 відповідно до п. 1.6 договору. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору від 15.04.2021 № 103660354 у відповідності до п. 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 33750 грн, тобто нарахування відсотків після 15.05.2021 не знаходять свого належного обґрунтування. Вимоги про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, тому відповідач має заборгованість за кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 по тілу кредиту у розмірі 8000 грн та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2400 грн. Крім того, відповідач вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн є необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Так, Договір про надання правової допомоги № 42647446 від 05.05.2025 передбачає загальне юридичне обслуговування клієнта та широкий перелік юридичних послуг, при цьому не містить посилання на договір про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021 та на дану справу. Щодо акту про підтвердження надання правничої допомоги № 103660354 від 29.07.2025, то він не містить відомостей, які б дозволяли однозначно встановити, що зазначені послуги надані саме у зв`язку з підготовкою та подання позову про стягнення заборгованості за договором № 103660354 від 15.04.2021 та, як вбачається з матеріалів справи, позов подано до суду лише у вересні 2025 року. Крім того матеріали справи не містять доказів фактичної оплати послуг адвоката, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій на суму 5000,00 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн не підлягають до задоволення.

18 червня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач направив відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 15.04.2021 за власним волевиявленням в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» за електронною адресою товариства подано заявку на отримання кредиту № 103660354, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті товариства. Відповідачу було направлено електронним повідомленням на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказано відповідачем у договорі про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор Z 42396, при введені якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Також звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт укладення договору та його підписання власноруч. Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожний раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитним коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитором за кредитом. На підтвердження законності нарахування розміру заборгованості позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденне нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором. На відмінну від продовження строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 10366354 від 15.04.2021 відповідач не вчиняла дії по сплаті кредиту, що свідчить про те, що умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Крім того, якщо відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував та не надав власного розрахунку заборгованості. При цьому за весь період перебування права вимоги за цим договором у позивача, він не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій. Щодо заперечень відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що вважає, що позивач надав усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджує співмірність та справедливість витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. У позовній заяві та у відповіді на відзив позивач просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації та публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подала, у відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Колінько Н.О. просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Провівши розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З досліджених письмових доказів судом встановлено, що 15.04.2021 відповідач ОСОБА_1 на сайті tengo.ua заповнила анкету-заяву на кредит № 103660354, де зазначила персональні дані та замовила суму кредиту 8000,00 грн, строк кредиту 30 днів. Рішення за результатом розгляду заяви - погоджено, 15.04.2021 на умовах: погоджена сума - 8000,00 грн, погоджений строк кредиту - 30 днів, комісія за надання - 0,00% одноразово, ставка процентів - 1,00% за кожний день користування (а.с. 62).

15.04.2021 відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит № 103660354 (індивідуальна частина) (далі - кредитний договір) в електронній формі відповідно до порядку (технології) укладення договору, передбаченого у розділі 6 договору, підписавши його із застосуванням одноразового ідентифікатора (а.с. 75-80).

Згідно з Договором про споживчий кредит № 103660354 (індивідуальна частина) від 15.04.2021 кредит надається на наступних умовах: сума кредиту - 8000,00 грн (п. 1.2); кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1); строк кредитування - 30 днів з 15.04.2021 (п. 1.3); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 15.05.2021 (п. 1.4); комісія за надання кредиту - 0,00 грн (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом - 2400,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6); тип процентної ставки - фіксована (п. 1.7).

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Згідно з п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1 договору продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору (п. 2.3.1.1). Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій) (пролонгація на стандартних (базових) умовах). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору (п. 2.3.1.2).

У розділі 4 кредитного договору сторони погодили відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема: розмір пені (п. 4.1) та розмір процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності, передбаченого п. 4.1, 4.2 цього договору, застосувати один із них або всі одночасно.

Також у п. 5 договору зазначено, що позичальник підтверджує, що до укладення цього договору він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору; отримав проект кредитного договору з додатками, ознайомився з усіма його умовами та правилами; умови договору йому зрозумілі. У п. 6.3 договору вказано, що приймаючи пропозицію товариства на укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умова та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів товариства, розміщених на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (п. 3.2.6).

Згідно з графіком платежів за договором про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021: дата видачі кредиту - 15.04.2021; дата платежу - 15.05.2021; до сплати: кредит - 8000,00 грн, комісія за надання кредиту - 0,00 грн; проценти - 2400,00 грн, разом -10400,00 грн (а.с. 79).

У паспорті споживчого кредиту № 103660354, який є Додатком № 2 до Договору про споживчий кредит № 103660354 від 15.04.2021, визначено основні умови кредитування та інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту. Також у п. 5 паспорту вказано, що на стандартних умовах відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може продовжити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке продовження загалом не може перевищувати 60 днів (а.с. 79 на звороті - 80).

Первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а саме перерахував ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на VISA рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу: Кошти згідно договору 103660354 (а.с. 85).

Факт укладення договору та отримання коштів визнається також і самим відповідачем.

Дослідивши копію відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 103660354 ОСОБА_1 суд встановив, що 15.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн. З 16.05.2021 по 15.05.2021 включно відбувалося нарахування процентів у розмірі по 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, щоденно, що становить 80,00 грн, що відповідає вимогам п. 1.5.2 договору (всього 2400,00 грн). У період з 16.05.2021 по 14.07.2021 (60 днів) включно відбувалося нарахування процентів у розмірі по 400,00 грн щоденно, тобто, за ставкою 5,00% на день від суми кредиту (всього 24000,00 грн), що відповідає вимогам п. 1.6 та п. 2.3.1.2 договору. Всі нарахування здійснено в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору (з урахуванням положень п. 2.3.1.2. п. 2.3 договору щодо пролонгації). Відповідач не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості (а.с. 65).

29 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до умов якого кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником. У п. 6.2.3 цього Договору зазначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с. 67-74).

Перехід права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтверджується копією Договір відступлення прав вимоги № 05Т, від 29.07.2021 (а.с. 67-71), копією витягу з додатку до договору № 05Т (а.с. 64), копією платіжних інструкцій про перерахунок коштів відповідно до Договору відступлення права вимог № 05Т від 29.07.2025 (а.с. 88, 89).

Згідно з витягом з Додатку до Договору факторингу № 05Т від 29.07.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 на загальну суму заборгованості 34400,00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 26400,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 64).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами доведено, що позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» наділене правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1033660354 від 15.04.2021 на загальну суму заборгованості 34400,00 грн.

В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Жодних доказів на спростування позовних вимог відповідачем не надано.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Вимоги до змісту (умов) договору про споживчий кредит визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживчий кредит».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 7, 86).

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Також представник позивача - адвокат Романенко М.Е. у позовній заяві просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надає Договір про надання правничої (правової) допомоги № 42649746 від 05.05.2025 укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 81-83), Додаткову угоду № 103660354 від 29.05.2025 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 (а.с. 84), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 91); Акт № 103660354 від 29.07.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) з детальним описом наданих послуг і виконаних робіт із зазначенням часу витраченого на надання таких послуг (а.с. 61).

Суд враховує постанови Верховного Суду від 13.03.2025 по справі № 275/150/22 та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 згідно з якими, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн відмовити із зазначенням своїх заперечень цьому, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та подані докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн є неспівмірною, зокрема, із виконаними роботами.

Відповідно до положень статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Надаючи оцінку наведеному розрахунку в Акті № 103660354 від 29.07.2025, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, варто зазначити, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження. Суд приймає те, що представником позивача витрачено 1 годину на правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (сума 1000 грн) та на складання позовної заяви 2 години (вартість 3000 грн). Щодо формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви, на які представником позивача витрачено разом 1 годину (вартість разом 1000 грн), то на думку суду, такі дії не є процесуальною дією, що тягнуть за собою додаткові витрати, це по суті є технічне забезпечення розгляду позовної заяви в суді.

Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18, № 211/3113/16-ц та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

З огляду на це, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 288, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 103660354 від 15.04.2021 у загальному розмірі 34400 (тридцять чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 01.09.2026

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя Л.М. Кучерява