Decision № 139380321, 27.08.2026, Orativ District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 141/618/26

Провадження № 2-а/141/10/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу № 141/618/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Кухарука Олега Олеговича про скасування постанови серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

04.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Плотиця В.В., до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що постановою серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн, оскільки 25.07.2026 о 16:19:19 в с-щі Оратів по вул. Волонтерська (Невського) він керував транспортним засобом «Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4. ПДР України, також на одні осі транспортного засобу встановлені шини з різним малюнком протектора, чим порушив п. 31.4.5 ч. 1 ст. 121 КУпАП та п. 2.1 ґ ПДР України.

Позивач та його представник вважають вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, автомобіль марки «Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 , яким в подальшому рухався позивач ОСОБА_1 , було припарковано на узбіччі дороги. ОСОБА_1 підійшов до автомобіля та сів в нього, при цьому побачив, що назустріч рухається автомобіль працівників поліції, у якому він упізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на яких роками раніше він та його співмешканка писали скарги до дисциплінарної комісії.

Автомобіль працівників поліції здійснив розворот та припаркувався позаду автомобіля марки «Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 . Через деякий час позивач почав рух, однак службовий автомобіль працівників патрульної поліції почав переслідувати його, та, в подальшому, ОСОБА_1 було зупинено у селищі Оратів, де позивач керував вказаним транспортним засобом, не порушуючи правил дорожнього руху.

Після зупинки працівниками поліції позивач переконався, що в складі наряду були згадані вище ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На вимогу позивача працівниками поліції не було повідомлено причину зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Працівники поліції під час спілкування з позивачем та при складанні оспорюваної постанови не зазначили обґрунтування причини зупинки транспортного засобу, яким керував позивач. Разом з тим, у статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Позивач вважає складення спірної постанови помстою працівників поліції, оскільки в 2025 році за заявою співмешканки позивача ОСОБА_4 відносно поліцейського ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, за результатами якого було зазначено, що останній заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, за заявою позивача в грудні 2022 року відносно ОСОБА_3 було проведено службове розслідування та притягнутого останнього до дисциплінарної відповідальності. Іншого пояснення незаконного зупинення транспортного засобу з подальшим пошуком підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зі сторони працівників поліції немає.

Окрім того, під час розгляду адміністративної справи особа, уповноважена на розгляд та винесення постанови, сержант поліції Кухарук О.О. не надав позивачу можливості скористатися правничою допомогою адвоката, про яку заявив позивач.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що просив надати йому можливість залучити захисника, про що зробив відмітку на оскаржуваній постанові. Також позивач та його представник вказують, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слугувало те, що водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В свою чергу, відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином, з аналізу наведених норм убачається, що перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.

Окрім того, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 3 ст. 35 «Закону України «Про Національну поліцію»). Безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною.

Отже, позивач вважає, що в даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення ним правил дорожнього руху, та, як наслідок, обґрунтування наявності у відповідача ОСОБА_2 належних повноважень по зупиненню автомобіля та по витребуванню полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності для огляду.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 та його представник адвокат Плотиця В.В. вважають, що підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, а тому просять суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026, винесену сержантом поліції ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Кухаруком О.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне порушення закрити.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 141/618/26, призначено справу до розгляду на 27.08.2026, витребувано у Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення (у тому числі відеозапис події з нагрудної бодікамери працівника поліції від 25.07.2026), за наслідками розгляду якої поліцейським ВП № 1 (смт Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області) старшим сержантом поліції Кухаруком О.О. було винесено постанову серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також установлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву, установлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

21.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим з наступних причин.

Так, 25.07.2026 о 16:19 год в селищі Оратів по вул. Волонтерська (Невського) водій ОСОБА_1 керував автомобілем, д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, також на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 ПДР України, також на одній осі транспортного засобу встановлені шини з різним малюнком протектора, чим порушив п. 31.4.6. г ПДР України ч. 1 ст. 121 КУпАП, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР. За відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУПАП.

Вказане адміністративне правопорушення підтверджується винесеною постановою та матеріалами відеозапису, здійсненого на портативну бодікамеру поліцейського, використання якої регламентує Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час вчинення правопорушення та винесенні постанови, а також перевіркою чинності полісу внутрішнього страхування станом на 25.07.2026 (дата винесення постанови та зупинки ОСОБА_1 )

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.

25.07.2026 співробітник ГУНП у Вінницькій області використовував портативний відеореєстратор № 798297 для здійснення відеозапису події. Як установлено із відеозапису, позивачеві було повідомлено про винесення відносно нього постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Окрім того, позивачеві було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також строки та порядок сплати штрафу, та оскарження винесеної постанови. Також позивача ознайомлено з постановою серії ЕНА №7611552 від 25.07.2026 та було надано можливість отримати копію постанови, однак позивач відмовився. При цьому, жодних клопотань з даного приводу позивач не заявляв. Вказане спростовує доводи позивача щодо порушення його прав, а також те, що йому не було відомо про винесення вказаної постанови.

Посилання позивача на неприязні відносини із працівниками поліції та проведення у минулому службових розслідувань щодо них не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Зазначені обставини самі по собі не свідчать про упередженість працівників поліції та не підтверджують того, що постанова була винесена з мотивів помсти. Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що наявність попередніх конфліктів вплинула на встановлення обставин правопорушення або законність прийнятого рішення.

При цьому, предметом розгляду у цій справі є правомірність постанови серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026, а не обставини взаємовідносин позивача з працівниками поліції у минулому. Отже, посилання на неприязні відносини є лише припущеннями позивача, які не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови.

За вказаних обставин, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

27.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Плотиця В.В. надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначив, що представником відповідача до відзиву було долучено запис з нагрудної камери, на якому не зафіксовано руху транспортних засобів, транспортні засоби знаходяться в статичному положенні. Відеозаписом підтверджується, що працівник поліції не надав при розгляді справи доказів того, що мав будь-які підстави для зупинення транспортного засобу, не повідомив джерело обізнаності про відсутність страхового полісу, не пред`явив таких доказів позивачу.

На 14:04 хв відеозапису працівник поліції повідомив, що позивача «…багато хто не любить, все село не любить…». На 17:15 хв відеозапису працівник повідомляє: Вас зупинили за страховий поліс. Впродовж всього відеозапису прослідковуються усні клопотання ОСОБА_1 про залучення захисника, надання правничої допомоги, проте поліцейський не вчинив жодних дій задля реалізації такого права позивача, не надав часу для залучення захисника, продовжував складати постанову.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Однак, позивача не було ознайомлено з доказами наявності підстав для зупинення транспортного засобу, також поліцейським не було вжито жодних дій для реалізації права на захист ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС Украіни за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, адвокат Плотиця В.В. просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-2 ОСОБА_2 ухвалу суду від 17.08.2026 отримав 22.08.2026, однак у встановлений ухвалою строк відзив на позовну заяву не подав, жодних інших заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем-2 не було направлено на адресу суду жодних заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, а також відзиву на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Згідно ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/618/26, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Як убачається з постанови серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, «25.07.2026 року 16:19:19 годині в селищі Оратів, по вул. Волонтерська (Невського) водій керував транспортним засобом («Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 ), без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4. ПДР України, також на одні осі транспортного засобу встановлені шини з різним малюнком протектора, чим порушив п. 31.4.5 ч.1 ст. 121 КУпАП, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР. Відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цив.-прав. відповідальності власників наземних ТЗ ч. 1 ст. 126 КУПАП».

За вказаних обставин, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Зазначена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 складена поліцейським ВП № 1 (смт Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Кухаруком О.О., який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважаючи постанову серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 згідно заявленого адміністративного позову просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне порушення закрити.

Визначаючись щодо заявлених вимог та установлених обставин, суд керується наступним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, ухваленого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Також згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкції), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.

Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 21-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 Правил дорожнього руху України).

У п. 2.1. ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка;

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Також забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, колеса і шини: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів (п. 31.4.5 г ПДР України).

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

При цьому, згідно науково-практичного коментаря ст. 126 КУпАП, об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"); 2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; 3) керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Всі склади - формальні.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За визначенням п. 1.10 Правил дорожнього руху (далі ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15.11.2018 у справі №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Так, як установлено судом, у оскаржуваній постанові серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що позивач керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційних документів на транспортний засіб, та, окрім того, на одні осі транспортного засобу встановлені шини з різним малюнком протектора. На підставі наведеного, поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 грн.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17.

Суд зауважує, що згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені здійснений працівником поліції відеозапис події, яка відбулась 25.07.2026, та який долучено до матеріалів справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, відповідають суті правопорушення, викладеного в постанові серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити його, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Зокрема, як убачається із відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського, наданого представником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення, відеозапис розпочинається із того, що працівник поліції виходить із службового автомобіля, який стояв з увімкненими проблисковими маячками, підходить до транспортного засобу «Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився позивач ОСОБА_1 , та, звертаючись до водія, поліцейський називає своє прізвище, посаду, спеціальне звання та повідомляє про проведення відеофіксації розмови та про причину зупинки транспортного засобу.

Також, як убачається із відеозапису, транспортний засіб «Форд Ескорт», д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення), оскільки у працівників поліції була наявна інформація про те, що водій керує транспортним засобом із відсутнім чинним страховим полісом. Для перевірки озвученої інформації працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пред`явити чинний страховий поліс, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб згідно п. 2.4. ПДР України.

При цьому, як убачається із дослідженого відеозапису, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пред`явити страховий поліс, відсутність якого слугувало підставою для зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_1 , неодноразово зазначаючи, що не порушував Правил дорожнього руху, не погодився на озвучену пропозицію працівників поліції, лише вимагав надати йому захисника.

Натомість, працівник поліції зазначав, що ОСОБА_1 може викликати адвоката, з яким з ним укладено відповідний договір, на місце зупинки транспортного засобу, для захисту його прав та роз`яснив ОСОБА_1 , що захисник залучається обов`язково лише під час адміністративного затримання особи.

В подальшому, відеозаписом зафіксовано, що на неодноразові прохання працівника поліції ОСОБА_1 не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та посвідчення водія.

Також позивачу було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Отже, з дослідженого відеозапису вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 2.4. ПДР України, п 2.1 ґ ПДР України та п. 31.4.5 ПДР України, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП

Суд зауважує, що положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення ( п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності з 01.01.2025, перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (абзац другий частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Отже, право органів Національної поліції України перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що до відзиву Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області надано витяг з загальнодоступного сайту МТСБУ (перевірка чинності полісу внутрішнього страхування) щодо наявності полісу на транспортний засіб, згідно якого станом на 25.07.2026 (день винесення оскаржуваної постанови) поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ТЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , був відсутній.

Отже, судом установлено, що працівники поліції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виявили відсутність зареєстрованого в системі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тобто наявність інформації, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення, а тому, зупинивши автомобіль, правомірно та у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» висловили вимогу водієві, з метою перевірки наявності полісу, пред`явити його, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб згідно п. 2.4. ПДР України, однак позивач відмовився та почав вказувати на незаконність зупинки його транспортного засобу.

При цьому, право поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, чи якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, від 13.03.2019 у справі №686/15383/17.

Докази, які надані відповідачем та містяться в матеріалах справи № 141/618/26, суд приймає до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують послідовність та хронологію подій, які відбувались 25.07.2026 за участі ОСОБА_1 та працівника поліції, а також підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Натомість, належних доказів, які б спростували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та обставин, викладених у спірній постанові серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026, та які б підтвердили факт протиправності оскаржуваної постанови, суду не надано та матеріали справи № 141/618/26 не містять.

Також слід зауважити, що позивач, як водій, зобов`язаний був пересвідчитись у наявності чинного поліса обов`язкового страхування перед початком керування відповідним транспортним засобом. При цьому, керування транспортним засобом без такого поліса обов`язкового страхування утворює склад адміністративного правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП, санкція якої передбачає відповідальність особи, яка безпосередньо керувала таким транспортним засобом.

Таким чином, позивач, керуючи транспортним засобом без чинного страхового поліса, діяв як звичайний учасник дорожнього руху, на якого повною мірою поширюються вимоги законодавства, а отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою. У даному випадку має місце формальний склад правопорушення: позивач керував транспортним засобом без чинного страхового поліса.

Суд відзначає, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Щодо дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем, то суд зауважує, що працівник поліції при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих йому повноважень, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Посилання позивача та його представника щодо невжиття працівником поліції дій для реалізації права на захист ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки зазначені доводи спростовуються долученим відеозаписом, та, окрім того, не можуть бути безумовною та самостійною підставою для висновку щодо протиправності та скасування прийнятого рішення працівником поліції про притягнення особи до адміністративної відповідальності при доведеності факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки в процесі судового розгляду ОСОБА_1 було повністю забезпечено та відновлено його права, передбачені, у тому числі, ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Так, згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім того, суд зауважує, що позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку. Натомість, доводи позивача ґрунтуються на помилковому трактуванні положень ст. 268 КУпАП, оскільки позивач безпідставно ототожнює своє право на отримання правової допомоги з обов`язком відповідача забезпечити йому участь/консультацію такого адвоката під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція частини 1 статті 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, а позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення до суду. Відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим, суд зауважує, що матеріали справи № 141/618//26 не містять доказів неправомірності дій працівника поліції, які порушили чи могли порушити права та інтереси позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Окрім цього, суд зауважує, що ані позивачем, ані його представником жодним чином не спростовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Доводи позивача та його представника на те, що складення оспорюваної останови є помстою працівників поліції, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за заявою позивача та його співмешканки за результатами проведення у минулому службових розслідувань, суд оцінює критично та зазначає, що зазначені обставини не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови та не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

При цьому, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що наявність попередніх конфліктів вплинуло на встановлення обставин правопорушення або законність прийнятого рішення, позивачем та його представником суду не надано та матеріали справи № 141/618/26 не містять.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд зауважує, що посилання позивача та його представника на п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, є невірним, оскільки з 01.01.2025 року чинна редакція статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має назву «Страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи», а попередня норма п. 21.2 ст. 21 втратила чинність на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024.

І, як вже зазначалось судом, з 01.01.2025 року набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 якого перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи зазначені вище фактичні обставини справи та норми законодаства України, що регулюють спірні правовідносини між сторонами, суд доходить висновку, що поліцейським ВП № 1 (смт Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Кухаруком О.О. правомірно було винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зміст якої не суперечить нормам законодавства України.

Натомість, належних та допустимих доказів на спростування порушення позивачем п. 2.4. ПДР України, п 2.1 ґ ПДР України та п. 31.4.5 ПДР Україн, та, відповідно, обставин, зазначених в постанові серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, суду не надано, а позивачем та його представником висловлено лише власні суб`єктивні припущення та твердження, що зводяться до незгоди із винесеною постановою.

Інспектор поліції при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правові підстави для скасування постанови серії ЕНА № 7611552 від 25.07.2026 у справі та визнання дій посадової особи (працівника поліції) протиправними відсутні.

Також суд зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд відзначає, що інші доводи сторін та їх представників, викладені ними у заявах по суті справи, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 141/618/26 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на зазначені фактичні обставини справи № 141/618/26, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду оформлено та виготовлено 01.09.2026.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідачі: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050);

ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Климчук