Decision № 139366013, 01.09.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/962/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Київського міського центру зайнятості

до гр. ОСОБА_1

про стягнення 249 000, 00 грн

Без виклику часників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до гр. ОСОБА_1 про стягнення 249 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту, в частині своєчасного створення робочих місць. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 249 000, 00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З метою визначення адреси-місцезнаходження відповідача та на виконання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України, 13.04.2026 судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2596186 від 13.04.2026, гр. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/962/26 від 13.04.2026 позовну заяву Київського міського центру залишено без руху.

16.04.2026 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/962/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

22.05.2026 відповідачка через систему «Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву, в якому посилалась на виникнення форс-мажорних обставин пожежі, яка трапилась 06.12.2023 в одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, які унеможливили виконання договору про надання мікрогранту щодо обов`язку працевлаштування осіб на 2 (два) робочі місця не менш як на 24 місяці. Відповідачка вважає, що викладені у відзиві на позовну обставини та долучені до нього докази свідчать про те, що посилання позивача на порушення відповідачкою обов`язкової умови договору та Порядку в частині порушення шестимісячного строку на працевлаштування осіб на 2 (два) робочі місця не знаходить свого підтвердження, у зв`язку із чим відповідачка вбачає наявними підстави для відмови у задоволенні позову. Враховуючи наведене, відповідачка просила суд залишити позовну заяву Київського міського центру зайнятості до гр. ОСОБА_1 про стягнення коштів мікрогранту без задоволення.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачка також заявила клопотання про поновлення строку на подання відзиву та доказів у справі № 911/962/26.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/962/26 від 26.05.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву та доказів у справі відмовлено. Прийнято відзив на позовну заяву з додатками до розгляду.

28.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стосовно тверджень відповідачки щодо виникнення форс-мажорних обставин зазначив, що відповідачка, виходячи з умов розділу Х «Форс-мажор» договору про надання мікрогранту, до умов якого відповідачка приєдналась на підставі заяви від 07.06.2023, зобов`язана була у строк протягом трьох днів з дня настання форс-мажорних обставин (до 10.12.2023) повідомити в письмовій формі державний центр зайнятості. Однак, як зазначив позивач, від Державного центру зайнятості з приводу даного питання було надано інформацію, що відповідачка звернулась до Державного центру зайнятості 24.02.2024, тобто зі спливом двох місяців після настання обставин, щодо розірвання договору про надання мікрогранту. Позивач звернув увагу, що листом Державного центру зайнятості № 33/1122/2991-24 від 08.04.2024 відповідачці було надано відповідь щодо невиконання обов`язкової умови договору та необхідності повернення коштів у повному обсязі і жодної інформації щодо настання форс-мажорних обставин дана відповідь не містить. Оскільки, як зазначив позивач, відповідачем не було дотримано умов договору в частині письмового повідомлення іншої сторони протягом трьох днів з дня настання відповідних обставин, то сторона позбавлена права посилатись на форс-мажор та вимагати звільнення її від відповідальності. Крім того, позивач звернув увагу, що відповідно до чинного законодавства, настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов`язку виконати зобов`язання. Також позивач вважає, що припинення відповідачкою підприємницької діяльності свідчить про відсутність ініціативи особи щодо належного виконання свого обов`язку після припинення дії обставин, які на думку особи стали підставою порушення умов надання мікрогранту. Додатково позивач повідомив, що жодних письмових заяв до Київського міського центру зайнятості чи до Державного центру зайнятості, про які повідомляє відповідач у відзиві на позовну заяву (які начеб то були подані до скриньки у зв`язку з відсутністю відповідного прийому громадян) не надходило, всі долучені відповідачем оголошення стосувались виключно періоду карантину (2020 рік, про що в заголовку оголошень зазначено), а фото скриньки Державного центру зайнятості жодним чином не підтверджують начеб то подання будь яких заяв.

Щодо строку подачі відповіді на відзив суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2026 про відкриття провадження у справі № 911/962/26 було надано позивачу строк на подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 22.05.2026.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 названої статті передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, з огляду на приписи ст. 252 ГПК України, останнім днем для подачі позивачем відповіді на відзив було 22.05.2026.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до суду відповідь на відзив через систему «Електронний суд» 28.05.2026, тобто із порушення процесуального строку, встановленого судом. При цьому, відповідь на відзив не містить обґрунтованого клопотання на поновлення процесуального строку на її подання.

Водночас, суд враховує, що відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву через систему «Електронний суд» 22.05.2026 (тобто в останній день тридцяти денного строку, в межах якого можуть вчинятися процесуальні дії), який прийнятий ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі № 911/962/26 до розгляду з додатками, у зв`язку із чим є очевидним той факт, що позивач не мав можливості подати до суду відповідь на відзив до початку розгляду справи по суті в спрощеному позовному провадженні.

Суд зазначає, що частинами 1-3, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені ч. 3-6 ст. 165 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги законодавства України щодо умов збору та дослідження доказів, ухвалення рішення по справі, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, рівності учасників судового процесу, з урахуванням незначного прострочення позивачем строку на подачу відповіді на відзив, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, господарський суд дійшов висновку про поновлення позивачу з власної ініціативи строку для подачі відповіді на відзив, прийняття вказаної заяви по суті спору до розгляду та долучення її до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 фізична особа-підприємець Шевченко Валерія Володимирівна (далі відповідачка), з метою отримання коштів мікрогранту на ведення господарської діяльності, звернулась через портал «Дія» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі Уповноважений банк) із заявою № 623FLL на отримання гранту на власну справу у розмірі 249 000, 00 грн, в якій також вказала про кількість працівників, які планує працевлаштувати 2 (двоє).

Наказом Державного центру зайнятості № 92 від 26.03.2023 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» вирішено надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 353 отримувачам на загальну суму 84 302 096, 00 грн, з них 325 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, які подали заяви у період з 22.05.2023 по 04.06.2023, на суму 77 526, 544, 00 грн, згідно з додатком 1.

Додатком № 1 до вказаного вище наказу визначено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, за заявами, поданими у період з 22.05.2023 по 04.06.2023, в якому вказано заявку відповідачки № 623FLL за порядковим номером 254, підсумковий скоринговий бал 181 із сумою проєкту 249 000, 00 грн, регіон Київ.

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту (у редакції наказу Міністерства економіки України № 4021 від 24.05.2023), який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб`єктом господарювання щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.

07.07.2023 фізична особа-підприємець Шевченко Валерія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) підписала заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім`ям): www.dcz.gov.ua.

Відповідно до змісту заяви про приєднання від 07.07.2023, укладення договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 249 000, 00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту.

У вказаній заяві про приєднання від 07.07.2023 зазначено, що обов`язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох). Вказано, що мікрогрант перераховується на рахунок отримувача визначений у вказаній заяві.

Вказана заява підписана ФОП Шевченко В.В., а також містить відмітку Уповноваженого банку про перевірку та прийняття цієї заяви 07.07.2023.

Відповідно до долученого відповідачкою до заяви на отримання гранту на власну справу бізнес-плану, який є невід`ємним додатком до зазначеної заяви, метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 249 000, 00 грн є відкриття кав`ярні, зокрема використання гранту на оренду приміщення, придбання необхідного обладнання, рекламні матеріали тощо.

Отже, 07.07.2023 між Державним центром зайнятості (далі ДЦЗ) та фізичною особою-підприємцем Шевченко Валерією Володимирівною (далі отримувач, відповідач) укладено договір про надання мікрогранту (далі договір) шляхом приєднання відповідачки до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору.

Належним чином засвідчена копія договору про надання мікрогранту, до якого приєдналася ФОП Шевченко В.В. шляхом подання до АТ «Ощадбанк» заяви від 07.07.2023, наявна в матеріалах справи.

За змістом умов договору, при укладенні цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ «Ощадбанк», договору про взаємодію, укладеного між ДЦЗ та АТ «Ощадбанк», та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022.

Розділом ІІ договору визначено, що на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору.

Згідно з пп. 1, 2 розділу ІІІ договору, розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача. Мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV договору, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.

За умовами п. 4 розділу IV договору, для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.

Пунктом 7 розділу IV договору передбачено, що у разі невикористання отримувачем протягом шести місяців з дати його отримання мікрогранту або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на:

- реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету;

- спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету;

- на рахунок Фонду для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.

Пунктом 8 розділу IV договору визначено, що для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку.

Відповідно до п. 1 розділу V договору, обов`язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи.

За змістом п. 2 розділу VІ договору, отримувач зобов`язується, зокрема: 1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; 2) виконати обов`язкову умову визначену Порядком; 3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; 4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку; 5) повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови; 6) повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору.

За змістом п. 4 розділу VІ договору, ДЦЗ має право: 1) через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; 2) вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; 3) вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.

Пунктом 6 розділу VІІ договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.

У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку (п. 8 розділу VІІ договору).

Відповідно до п. 1 розділу ХІV договору, цей договір набирає чинності з дня його укладання у порядку, визначеному розділом ХІІІ цього договору, та діє до повного виконання зобов`язань сторін, передбачених цим договором.

24.07.2023 на рахунок ФОП Шевченко В.В. була перерахована сума мікрогранту у розмірі 249 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2023 по 02.10.2024.

24.01.2024 Голосіївським управлінням Київського міського центру зайнятості, на підставі п. 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 «Деякі питання надання грантів бізнесу», та відповідно до розділу 6 договору про надання мікрогранту, з метою здійснення моніторингу та контролю, в присутності ФОП Шевченко В.В., проведено перевірку дотримання умов договору про надання мікрогранту відповідачем за період з 07.07.2023 по 24.01.2024, про що складено акт моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024.

Відповідно до змісту акта моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024, перевіркою встановлено використання ФОП Шевченко В.В. гранту за цільовим призначенням, зокрема: - придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення та розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави) 183 000, 00 грн (кавомашина, кондиціонер, холод. вітрина, холодильник, кавомолка 2 шт.); - послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту) 10 000, 00 грн; - орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту) 56 000, 00 грн. Різниця між сумою наданого мікрогранту та сумою використаного мікрогранту становить 0 грн. Порушення не виявлено.

Водночас, за змістом акта моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024, кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно бізнес-плану та зазначені в заяві про приєднання до договору про надання мікрогранту 2. Фактична кількість створених нових робочих місць протягом шести місяців від дня зарахування коштів на рахунок отримувача 0. Фактична кількість створених нових робочих місць після шестимісячного терміну з дня зарахування коштів на рахунок отримувача 0.

З огляду на вказане, Голосіївським управлінням Київського міського центру зайнятості складено акт моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024 у висновку якого вказано наступне: «ФОП Шевченко Валерія Володимирівна є отримувачем гранту. Кошти використані за цільовим призначенням. Зробити перевірку неможливо в зв`язку з пожежею, яка виникла 06 грудня 2023 року. Згідно Акту про пожежу Голосіївського РУГУ ДСНС України у м. Києві від 06 грудня 2023 року, виявлено пошкодження торгового обладнання та товарів. Обов`язкова умова договору не виконана. Зокрема, не створено отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштовано на них осіб згідно з умовами Порядку та договору. ФОП Шевченко Валерія Володимирівна звернулась до Торгово-промислової палати для надання висновків оцінки майна».

До акта додаються: 1. Лист Голосіївського районного управління ДСНС України в м. Києві. 2. Акт про пожежу Голосіївського РУГУ ДСНС України у м. Києві від 06.12.2023.

На підтвердження використання ФОП Шевченко В.В. мікрогранту за цільовим призначенням позивач долучив до матеріалів справи: - банківську виписку АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2023 по 02.10.2024; - договір суборенди нежитлового приміщення № 01-06/23 від 01.06.2023, укладений між ФОП Буряк Олександром Васильовичем та ФОП Шевченко Валерією Володимирівною, предметом якого є передача ФОП Буряк О.В. як орендодавцем ФОП Шевченко В.В. як орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення, для розміщення магазину (для проведення орендарем господарської діяльності), яке розташоване за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Героїв Маріуполя, 4; - рахунок на оплату № 2 від 25.06.2023 за оренду приміщення на суму 56 000, 00 грн; - договір купівлі-продажу № б/н від 25.07.2023, укладений між ФОП Мироненко Андрієм Геннадійовичем та ФОП Шевченко Валерією Володимирівною, предметом якого є купівля-продаж обладнання (професійна кавомашина AEP 2 1 шт.; кондиціонер інверторний ASP-H121NX21 1 шт.; холодильник-вітрина ADN140W 1 шт.; кавомолка 5KCG8433EDG 1 шт.; кавомолка BB005 1 шт.; холодильник W5811EW1 1 шт.;); - рахунок № 12 від 25.07.2023 на оплату обладнання на суму 185 000, 00 грн; договір про виготовлення й установку зовнішньої реклами від 25.07.2023, укладений між ФОП Макаренко Анною Віталіївною та ФОП Шевченко Валерією Володимирівною; - рахунок на оплату № 22 від 25.07.2023 за виготовлення та встановлення зовнішньої реклами на суму 10 000, 00 грн.

Суд встановив, що моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту був проведений в присутності відповідача, про що свідчить підпис ФОП Шевченко В.В. у вказаному акті. Письмові пояснення отримувача мікрогранту вказаний акт не містить. В акті зазначено, що ФОП Шевченко В.В. з актом ознайомлена та отримала один примірник, про що свідчить підпис відповідачки.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа № б/н від 28.12.2023 Голосіївське районне управління Головного управління ДСНС України у м. Києві, у відповідь на заяву Олександра Бурака № 7124/764 від 06.12.2023 повідомило останньому, що 06.12.2023 в одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE» ФОП Бурак О.В., за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, виникла пожежа. Ймовірна причина пожежі виникнення аварійних режимів роботи електромережі.

Також в матеріалах справи наявний акт про пожежу № б/н від 06.12.2023, складений комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту Голосіївського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майора служби цивільного захисту, власника ФОП Бурака О.В. та слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, про те, що 06.12.2023 о 10 год. 24 хв. (орієнтовний час) на об`єкті одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE» за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, власник ФОП Бурак О.В., виникла пожежа.

В акті вказано, що пожежею знищено внутрішню обшивку торгівельного павільйону, чистину електропроводів, ноутбук, зі слів службова документація ФОП Бурак О.В.; пожежею пошкоджено торгівельне обладнання та товари. Ймовірна причина пожежі: виникнення аварійних режимів роботи в електромережі.

У подальшому, як зазначив позивач, відповідачкою було надано до центру зайнятості копію сертифікату Київської Торгово-промислової палата України № 3000-24-0467 від 01.03.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наступні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): пожежа, що трапилась в одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Герої Маріуполя, 4, внаслідок виникнення аварійних ремонтних робіт в електромережі, що призвело до знищення внутрішньої оббивки торгівельного павільйону, часткового знищення електропроводів, ноутбука, а також до пошкодження торгівельного обладнання та товарів, як зазначено в акті про пожежу б/н від 06.12.2023.

Київською Торгово-промисловою палатою України у сертифікаті № 3000-24-0467 засвідчено, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тривав з 06.12.2023 (дата настання) до 06.12.2023 (дата закінчення).

У той же час, позивач звернув увагу, що відповідачкою у заяві на отримання гранту на власну справу № 623FLL від 26.05.2023 зазначено адресу фактичного провадження діяльності: м. Київ, вул. Герої Маріуполя, 5, і відповідачка, в порушення умов договору про надання мікрогранту, не повідомила центр зайнятості в письмовій формі протягом трьох днів з дня настання або припинення форс-мажорних обставин.

Позивач посилається на те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором. Також позивач наголосив на тому, що наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, а не від виконання основного зобов`язання.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Шевченко Валерія Володимирівна 27.01.2025 припинила діяльність як суб`єкт господарювання на підставі власного рішення до закінчення трирічного строку реалізації проекту без повідомлення про це позивача, що також є підставою для повернення відповідачем мікрогранту відповідно до вимог законодавства згідно п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 1087 від 21.10.2024 «Про повернення мікрогранту» наказано ухвалити рішення про повернення суми коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту ФОП Шевченко В.В., заява № 623FLL.

Пунктами 2, 3 наказу № 1087 від 21.10.2024 наказано Управлінню реалізації програм сприяння зайнятості Київського МЦЗ направити рішення отримувачу мікрогранту, зазначеного в п. 1 цього наказу. У разі неповернення коштів мікрогранту у строк, визначений рішенням, забезпечити передачу відповідних документів до управління правового забезпечення Київського МЦЗ для проведення претензійно-правової роботи.

Додатком до наказу № 1087 від 21.10.2024 є рішення про повернення коштів мікрогранту, яким встановлено недотримання ФОП Шевченко В.В. умов договору про надання мікрогранту відповідно до п. 7 розділу VII «Відповідальність сторін» (у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає суму отриманого мікрогранту).

Рішенням про повернення коштів мікрогранту Київський міський центр зайнятості вимагав ФОП Шевченко В.В. повернути кошти, що дорівнюють сумі 249 000, 00 грн, протягом одного місяця з дня отримання цього рішення на реквізити, зазначені у листі.

Як зазначив позивач, Київський міський центр зайнятості направив відповідачці супровідний лист № 07-2-1973/10-21/24 від 22.10.2024 про направлення рішення про повернення коштів мікрогранту, яке затверджене наказом Київського міського центру зайнятості № 1087 від 21.10.2024.

Однак, доказів направлення вказаного супровідного листа разом з рішенням про повернення коштів мікрогранту позивач до суду не надав.

Враховуючи те, що відповідачка в добровільному порядку не повернула суму мікрогранту на рахунок Уповноваженого банку згідно з вимогами пункту 20 Порядку № 738, Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Шевченко Валерії Володимирівни 249 000, 00 грн мікрогранту.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України, який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин, (далі ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).

Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 (далі Порядок № 738, надалі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Пунктом 1 Порядку № 738 визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.

Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд); державного бюджету; що надходять на рахунок «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються внески від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права у національній та іноземній валюті як благодійна пожертва, гуманітарна допомога, гранти та дарунки.

Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.

Згідно з п. 2 Порядку № 738, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

Для цілей цього Порядку суб`єктом господарювання вважається суб`єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа-підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (п. 3 Порядку № 738).

За змістом п. 4 Порядку № 738, розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Абзацом 2 п. 6 Порядку № 738 передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.

Пунктом 17 Порядку № 738 передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Відповідно до п. 20 Порядку № 738, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.

У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи. Суб`єкт господарювання протягом п`яти календарних днів після звільнення працівника, працевлаштованого на умовах цього Порядку, повідомляє відповідному центру зайнятості про наявність або відсутність наміру комплектування ним робочого місця особами з числа зареєстрованих безробітних. За наявності такого наміру у роботодавця та у разі відсутності протягом п`яти днів з дня отримання такого повідомлення у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на умовах цього Порядку, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.

Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на: - реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; - спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; - на рахунок Фонду для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

У разі ліквідації суб`єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб`єкт господарювання зобов`язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.

За положеннями п. 21 Порядку № 738 (у редакції, чинній на дату проведення моніторингу та контролю), Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.

У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.

Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд встановив вище, що 26.05.2023 відповідачка звернулась через портал «Дія» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» із заявою № 623FLL на отримання гранту на власну справу у розмірі 249 000, 00 грн, в якій також вказала про кількість працівників, які планує працевлаштувати 2 (двоє).

07.07.2023 ФОП Шевченко В.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) підписала заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім`ям): www.dcz.gov.ua.

У вказаній заяві про приєднання від 07.07.2023 зазначено, що обов`язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох). Вказано, що мікрогрант перераховується на рахунок отримувача визначений у вказаній заяві.

Вказана заява підписана ФОП Шевченко В.В., а також містить відмітку Уповноваженого банку про перевірку та прийняття цієї заяви 07.07.2023.

Відповідно до долученого відповідачкою до заяви на отримання гранту на власну справу бізнес-плану, який є невід`ємним додатком до зазначеної заяви, метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 249 000, 00 грн є відкриття кав`ярні, зокрема використання гранту на оренду приміщення, придбання необхідного обладнання, рекламні матеріали тощо.

Отже, 07.07.2023 сторонами було укладено договір про надання мікрогранту шляхом приєднання відповідачки до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору, відповідно до п. 1 розділу V якого обов`язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці.

За змістом підп. 2), 5), 10) п. 2 розділу VІ договору, отримувач зобов`язався: виконати обов`язкову умову визначену Порядком; повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови; повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов`язкових умов.

Таким чином, відповідачка зобов`язалась у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на її рахунок в уповноваженому банку створити два робочих місця та працевлаштувати на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.

Суд встановив вище, що 24.07.2023 на рахунок ФОП Шевченко В.В. була перерахована сума мікрогранту у розмірі 249 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2023 по 02.10.2024. Обставина отримання мікрогранту у вказаній сумі відповідачкою не заперечується.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, умови договору про надання мікрогранту, а також дату зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідачки в уповноваженому банку (24.07.2023), суд дійшов висновку, що відповідачка була зобов`язана створити два робочих місця та працевлаштувати на них осіб у строк до 24.01.2024 включно.

Проте, жодних належних та допустимих доказів виконання відповідачкою зобов`язання згідно умов договору та Порядку № 738 в частині створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб у встановлений шестимісячний строк матеріали справи не містять та до суду не надано.

Суд також дослідив твердження відповідачки про те, що позивачем повністю проігноровано той факт, що відповідачем було укладено 2 трудових договори, згідно яких визначені працівники, які мали після закінчення випробувального терміну бути офіційно прийняті на роботу до відповідача, але після пожежі 06.12.2023 та неможливості продовження підприємницької діяльності (знищення майна, відсутності коштів для фактично відкриття кав`ярні заново) дії щодо оформлення працівників відповідачем не здійснювались. На підтвердження вказаних відомостей відповідачка долучила до відзиву на позовну заяву два трудових договори № 1/2023 та № 2/2023 від 01.12.2023. З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 26 Кодексу законів про працю України визначено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний наказ (розпорядження) про прийняття вказаних осіб на роботу, у тому числі з умовою про випробувальний термін таких осіб.

Доказів повідомлення відповідачкою центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття вказаних працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачка до суду не надала.

Крім того, відповідно до п. 21 Порядку № 738, для реалізації умов цього Порядку інформація про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на умовах, визначених цим Порядком, працівників подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії інформаційних систем та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;

Інформація від Пенсійного фонду України про працевлаштування вказаних відповідачкою осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на умовах, визначених Порядком № 738, в матеріалах справи також відсутня.

Суд також звертає увагу, що відповідно до підп. 4 п. 2 розділу VІ договору, відповідачка зобов`язалась з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку.

Однак, всупереч підп. 4 п. 2 розділу VІ договору, відповідачка таку необхідну інформацію до Київського міського центру зайнятості або його управління не надавала.

Крім того, відповідні трудові договори № 1/2023 та № 2/2023 від 01.12.2023 не були надані під час проведення моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту, який був проведений Голосіївським управлінням Київського міського центру зайнятості 24.01.2024, хоча укладені 01.12.2023 та були у розпорядженні відповідачки.

За наведених вище обставин, суд критично оцінює твердження відповідачки про укладення трудових договорів, згідно яких визначені працівники, які мали після закінчення випробувального терміну бути офіційно прийняті на роботу до відповідачки, та не приймає надані до суду трудові договори № 1/2023 та № 2/2023 від 01.12.2023 в якості належних та допустимих доказів виконання відповідачкою обов`язкової умови, передбаченої п. 20 Порядку № 738, в частині створення у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на її рахунок в уповноваженому банку двох робочих місць та працевлаштувати на них осіб.

Стосовно посилань відповідачки на виникнення форс-мажорних обставин пожежі, яка трапилась 06.12.2023 в одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, які унеможливили виконання зобов`язання за договором та Порядком № 738 щодо обов`язку працевлаштування осіб на 2 (два) робочі місця не менш як на 24 місяці, суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 розділу Х договору, сторона звільняється від визначеної цим договором та законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення цього договору, якщо вона доведене, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договору, за умови, що їх настання було засвідчено довідкою Торгово-промислової палати України у визначеному цим договором порядку. Про настання та припинення форс-мажорних обставин сторона зобов`язана повідомити в письмовій формі іншу сторону цього договору протягом трьох днів з дня настання або припинення таких обставин відповідно.

Згідно з п. 2 розділу Х договору, форс-мажорними обставинами визнаються усі обставини, визначені частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Приписами ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено ч. 2 ст. 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Тобто, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Суд наголошує на тому, що у даному випадку обставина пожежі, яка трапилась 06.12.2023 в одноповерховому торгівельному павільйоні «VETERANO COFFEE», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, має бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю відповідачки виконати обов`язкову умову щодо створення протягом шести місяців з дати зарахування коштів двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21) (Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22).

Крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, слід встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір.

Подібні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 в справі № 908/2287/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 в справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 в справі № 905/55/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібні висновки викладені у постанові Верхового Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

З аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що останнім не передбачено жодних юридичних наслідків щодо неповідомлення стороною іншу сторону договору про факт настання форс-мажорних обставин в строки, визначені договором.

Так, на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання обов`язкової умови за договором та Порядком № 738, відповідачка посилається на сертифікат Київської Торгово-промислової палати № 3000-24-0467 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ФОП Шевченко В.В. 01.03.2024.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію сертифіката Київської Торгово-промислової палати № 3000-24-0467 від 01.03.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якою засвідчено обставини форс-мажору щодо виконання відповідачкою зобов`язання з працевлаштування осіб на 2 робочі місця не менш як на 24 місяці, суд встановив Київської Торгово-промислової палати засвідчили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): пожежа, що трапилась в одноповерховому торгівельному павільйоні «VEТERANO COFFEE», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4, внаслідок виникнення аварійних ремонтних робіт в електромережі, що призвело до знищення внутрішньої оббивки торгівельного павільйону, часткового знищення електропроводів, ноутбука, а також до пошкодження торгівельного обладнання та товарів, як зазначено у акті про пожежу б/н від 06.12.2023.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий ФОП Шевченко Валерії Володимирівні щодо обов`язку (зобов`язання) з працевлаштування осіб на 2 робочі місця не менш як на 24 місяці у термін з 01.01.2024 за договором про надання мікрогранту № б/н від 07.07.2023, укладеним з Державним центром зайнятості відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022, наказу Міністерства економіки України № 1969 від 06.07.2022, форми договору про надання мікрогранту, затвердженої наказом Міністерства економіки України № 1969 від 06.07.2022, копії заяви приєднання до договору про надання мікрогранту від ФОП Шевченко В.В. б/н від 07.07.2023, договору оренди нежитлового приміщення № 01-01/05-23 від 01.05.2023 між ФОП Бураком О.В. та ФОП Шевченко В.В. (щодо оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Героїв Маріуполя, 4) з додатками, договору банківського обслуговування між АТ «Державний ощадний банк України» та ФОП Шевченко В.В.; довідки про обіги, виданої АТ КБ «ПриватБанк» Шевченко В.В. про обіг коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; довідки про обіги, виданої АТ КБ «ПриватБанк» Шевченко В.В. про обіг коштів за період з 01.01.2023 по 26.12.2023; акта про пожежу № б/н від 06.12.2023; листа Голосіївського районного управління ДСНС України в м. Києві № б/н від 28.12.2023 та листа Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 3033Н25147104-2024 від 22.02.2024, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Київською Торгово-промисловою палатою України у сертифікаті № 3000-24-0467 засвідчено, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тривав з 06.12.2023 (дата настання) до 06.12.2023 (дата закінчення).

Наразі суд зазначає, що у вказаному сертифікаті жодним чином не обґрунтовано, а також відповідачкою жодними належними та допустими доказами не доведено виникнення обставини форс-мажору щодо виконання нею зобов`язання за договором та Порядком № 738 щодо працевлаштування осіб на 2 робочі місця не менш як на 24 місяці.

Більше того, зі змісту сертифіката вбачається, що форс-мажорні обставини діяли у період з 06.12.2023 (дата настання) до 06.12.2023 (дата закінчення). Тобто з наведеного сертифіката вбачається, що Київською Торгово-промисловою палатою засвідчено існування обставин непереборної сили протягом одного дня.

У той же час, як було зазначено судом вище, інститут форс-мажору спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Суд наголошує, що саме по собі посилання відповідачки на наявність сертифіката Київської Торгово-промислової палати № 3000-24-0467 від 01.03.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

У даному випадку суд критично оцінює сертифікат Київської Торгово-промислової палати № 3000-24-0467 від 01.03.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий відповідачці, як належний доказ, що засвідчує виникнення та існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, оскільки відповідачкою не доведено, що нею були вжиті усі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на належне виконання обов`язкової умови за договором та Порядком № 738.

Суд зазначає, що відповідачка також була не позбавлена права та можливості змінити місце провадження господарської діяльності, повідомивши про це в письмовій формі центр зайнятості відповідно до підп. 10) п. 2 розділу VI договору, однак відповідачка таким правом не скористалась.

Більше того, з матеріалів даної справи вбачається, Шевченко Валерія Володимирівна припинила підприємницьку діяльність 27.01.2025 на підставі власного рішення в односторонньому порядку без повідомлення про це позивача всупереч п. 20 Порядку № 738, що додатково свідчить про відсутність наміру у відповідачки належним чином виконувати обов`язкову умову договору мікрогранту, передбачену п. 1 розділу V договору, та абз. 3 п. 20 Порядку № 738.

Суд зауважує на тому, що відповідачка протягом спірного періоду була суб`єктом господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мала усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Також суд звертає увагу, що за умовами пп. 2, 4, 5 розділу VII договору, Державний центр зайнятості не несе відповідальність за понесені отримувачем збитки, за недосягнення або неналежне досягнення отримувачем цілей та планових показників, визначених в бізнес-плані. Отримувач несе відповідальність за ризики, пов`язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацію бізнес-плану.

З викладеного суд дійшов висновку, що наведені відповідачкою форс-мажорні обставини, за конкретних обставин справи не свідчать про відсутність у неї обов`язку, передбаченого умовами договору та п. 20 Порядку № 738, створити у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на її рахунок в уповноваженому банку двох робочих місць та працевлаштувати на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.

Суд звертає увагу відповідачки, що відповідно до чинного законодавства, настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов`язку виконати зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 № 915/531/17, від 26.05.2020 №918/289/19, від 17.12.2020 № 913/785/17 та від 30.11.2021 № 913/785/17.

Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (висновки викладені у постанові Верхового Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22).

Суд наголошує на тому, що предметом позову є саме повернення наданих відповідачці коштів мікрогранту, а не притягнення її до відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді накладення додаткових штрафних санкцій.

Враховуючи наведені вище обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність впливу форс-мажорних обставин на виконання Шевченко Валерією Володимирівною обов`язку з повернення суми мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання нею обов`язкової умови, передбаченої умовами п. 1 розділу V договору, та абз. 3 п. 20 Порядку № 738.

За змістом п. 4 розділу VІ договору, ДЦЗ має право, серед іншого: 1) через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; 2) вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; 3) вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком. Аналогічні права ДЦЗ передбачені пунктом 21 Порядку.

Судом було встановлено вище, 24.01.2024 Голосіївським управлінням Київського міського центру зайнятості, на підставі п. 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 «Деякі питання надання грантів бізнесу», та відповідно до розділу 6 договору про надання мікрогранту, з метою здійснення моніторингу та контролю, в присутності ФОП Шевченко В.В., проведено перевірку дотримання умов договору про надання мікрогранту відповідачем за період з 07.07.2023 по 24.01.2024, про що складено акт моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024.

За змістом акта моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024, кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно бізнес-плану та зазначені в заяві про приєднання до договору про надання мікрогранту 2. Фактична кількість створених нових робочих місць протягом шести місяців від дня зарахування коштів на рахунок отримувача 0. Фактична кількість створених нових робочих місць після шестимісячного терміну з дня зарахування коштів на рахунок отримувача 0.

З огляду на вказане, Голосіївським управлінням Київського міського центру зайнятості складено акт моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 16 від 24.01.2024 у висновку якого вказано наступне: «ФОП Шевченко Валерія Володимирівна є отримувачем гранту. Кошти використані за цільовим призначенням. Зробити перевірку неможливо в зв`язку з пожежею, яка виникла 06 грудня 2023 року. Згідно Акту про пожежу Голосіївського РУГУ ДСНС України у м. Києві від 06 грудня 2023 року, виявлено пошкодження торгового обладнання та товарів. Обов`язкова умова договору не виконана. Зокрема, не створено отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштовано на них осіб згідно з умовами Порядку та договору. ФОП Шевченко Валерія Володимирівна звернулась до Торгово-промислової палати для надання висновків оцінки майна».

Отже, судом встановлено невиконання відповідачкою обов`язкової умови, передбаченої п. 1 розділу V договору, та абз. 3 п. 20 Порядку № 738 в частині створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів виконання відповідачкою обов`язкової умови після шестимісячного строку з дня зарахування коштів мікрогранту на її рахунок матеріали справи також не містять.

Більше того, суд встановив вище, що Шевченко Валерія Володимирівна припинила підприємницьку діяльність 27.01.2025 на підставі власного рішення в односторонньому порядку без повідомлення про це позивача всупереч п. 20 Порядку № 738, що додатково свідчить про відсутність наміру у відповідачки належним чином виконувати обов`язкову умову договору мікрогранту в частині створення робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.

Відповідно до п. 20 Порядку № 738, у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Також, п. 6 розділу VІІ договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.

Оскільки матеріалами справи підтверджується не створення відповідачкою двох робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на її рахунок та не працевлаштування на них осіб згідно з умовами договору та Порядку № 738, що не спростовано нею належним та допустимими доказами, суд дійшов висновку про порушення відповідачкою зобов`язання, передбаченого умовами договору про надання мікрогранту та Порядком № 738, що має наслідком повернення відповідачкою отриманої суми мікрогранту в повному обсязі на підставі п. 6 розділу VII договору та п. 20 Порядку № 738.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 1087 від 21.10.2024 «Про повернення мікрогранту» наказано ухвалити рішення про повернення суми коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту ФОП Шевченко В.В., заява № 623FLL.

Пунктами 2, 3 наказу № 1087 від 21.10.2024 наказано Управлінню реалізації програм сприяння зайнятості Київського МЦЗ направити рішення отримувачу мікрогранту, зазначеного в п. 1 цього наказу. У разі неповернення коштів мікрогранту у строк, визначений рішенням, забезпечити передачу відповідних документів до управління правового забезпечення Київського МЦЗ для проведення претензійно-правової роботи.

Додатком до наказу № 1087 від 21.10.2024 є рішення про повернення коштів мікрогранту, яким встановлено недотримання ФОП Шевченко В.В. умов договору про надання мікрогранту відповідно до п. 7 розділу VII «Відповідальність сторін» (у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає суму отриманого мікрогранту).

Рішенням про повернення коштів мікрогранту Київський міський центр зайнятості вимагав ФОП Шевченко В.В. повернути кошти, що дорівнюють сумі 249 000, 00 грн, протягом одного місяця з дня отримання цього рішення на реквізити, зазначені у листі.

Як зазначив позивач, Київський міський центр зайнятості направив відповідачці супровідний лист № 07-2-1973/10-21/24 від 22.10.2024 про направлення рішення про повернення коштів мікрогранту, яке затверджене наказом Київського міського центру зайнятості № 1087 від 21.10.2024.

Однак, доказів направлення вказаного супровідного листа разом з рішенням про повернення коштів мікрогранту позивач до суду не надав.

Разом з цим, обов`язок повернути повну суму мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту випливає безпосередньо з положень п. 20 Порядку № 738.

Також суд враховує, що наказ № 1087 від 21.10.2024 та рішення про повернення коштів мікрогранту були направлені відповідачці разом з позовом, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист за № 0103300630999 від 16.04.2026, поштовою квитанцією та фіскальним чеком до вказаного поштового відправлення. Більше того, представник відповідачки ознайомлювався з матеріалами позовної заяви та додатками до неї в приміщенні суду 12.05.2026, а відтак був ознайомлений зі змістом відповідного наказу та рішення про повернення коштів мікрогранту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення про повернення коштів мікрогранту залишено з боку відповідачки задоволення, заборгованість в сумі 249 000, 00 грн на рахунок Уповноваженого банку не повернута. Протилежного суду не доведено.

Крім того, суд враховує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Шевченко Валерія Володимирівна припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець з 27.01.2025 на підставі власного рішення.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 738 визначено, що у разі ліквідації суб`єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб`єкт господарювання зобов`язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачкою зобов`язання, передбаченого п. 20 Порядку № 738, щодо попередження центру зайнятості за місцем укладення договору про намір припинення своєї діяльність як фізичної особи-підприємця.

За положеннями п. 21 Порядку № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Підпунктом 3 п. 4 розділу VІ договору визначено, що ДЦЗ має право вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком. Аналогічні права ДЦЗ передбачені пунктом 21 Порядку.

Пунктом 8 розділу VІІ договору визначено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пп. 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачкою отриманих коштів мікрогранту в розмірі 249 000, 00 грн відповідно до рішення Київського міського центру зайнятості, затвердженого наказом Київського міського центру зайнятості № 1087 від 21.10.2024 «Про повернення коштів мікрогранту».

Відповідно до підп. 17 п. 3.2 Положення про Київський міський центр зайнятості, затверджений наказом Державного центру зайнятості № 106 від 14.07.2023, предметом діяльності регіонального центру зайнятості є стягнення коштів у випадках, передбачених чинним законодавством.

Оскільки відповідачка порушила зобов`язання, визначене абзацом 3 п. 20 Порядку № 738 та п. 1 розділу V договору в частині створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб в порядку та строки, визначені Порядком № 738 та договором, та з огляду на неповернення відповідачкою, всупереч п. 20 Порядку № 738 та п. 6 розділу VІІ договору, суми мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду у повному обсязі Уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалось перерахування мікрогранту, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачкою в повному обсязі отриманої нею суми мікрогранту в розмірі 249 000, 00 грн на підставі п. 21 Порядку № 738 та п. 8 розділу VII договору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку № 738, у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Згідно з абз. 8 п. 21 Порядку № 738, неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

Також, п. 6 розділу VII договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.

З огляду на наведене вище, суд вважає правомірною заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача на рахунок АТ «Ощадбанк» суми мікрогранту (тобто на рахунок Уповноваженого банку, з якого здійснювалось перерахування відповідачу мікрогранту).

Щодо юрисдикції даного спору суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено в якості відповідача фізичну особу Шевченко Валерію Володимирівну.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Шевченко Валерія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець з 27.01.2025 на підставі власного рішення.

Водночас, судом встановлено вище, що заява від 07.07.2023 про приєднання до договору про надання мікрогранту подана Шевченко В.В. як фізичною особою-підприємцем та прийнята Уповноваженим банком, що підтверджує факт укладення договору про надання мікрогранту згідно з положеннями ст. 634 ЦК України та отримувачем мікрогранту є фізична особа-підприємець відповідно до п. 8 Порядку № 738.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 214/4137/17).

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/5179/20).

За положеннями статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 909/454/19.

Враховуючи зазначене вище, оскільки мікрогрант був наданий Шевченко Валерії Володимирівні як фізичній особі-підприємцю, а в силу положень ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, даний спір належний до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських правовідносин, зобов`язання за яким у відповідачки із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідачка в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувала та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки 249 000, 00 грн мікрогранту на рахунок Уповноваженого банку, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 735, 00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Шевченко Валерії Володимирівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кошти мікрогранту у розмірі 249 000, 00 грн на рахунок Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (отримувач: АТ «Ощадбанк», код отримувача 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_2 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 47 Б, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 03491085) 3 735, 00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко