Court ruling № 139363539, 27.08.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 34/13/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.08.2026 Справа № 5009/761/12

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка Артура Олеговича, суддів: Зінченко Наталі Григорівни, Мірошниченка Михайла Володимировича,

за участю секретаря судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства «Енергоринок» про зобов`язання Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» подати звіт про виконання ухвали суду у справі № 5009/761/12

за позовом: Державного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код юридичної особи 21515381 (вул. Симона Петлюри, буд. 27 м. Київ, 01032)

до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)

за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622 (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)

за участю уповноважених представників сторін:

від заявника (стягувача): Калінін М.В., адвокат, свідоцтво ЖТ № 000838 від 14.06.2017, довіреність № 116 від 16.12.2025 (в режимі відеоконференції);

від боржника: Седляров В.С. (в залі суду) на підставі довіреності № 502 від 09.12.2025, паспорт громадянина України;

від органу виконання: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 5009/761/12 (головуючий суддя: Науменко А.О., судді: Кричмаржевський В.А., Топчій О.А.) затверджено мирову угоду між сторонами та припинено провадження у справі.

07.04.2016 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50759564. 20.03.2024 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №50759564, а 06.01.2026 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

23.01.2026 від Державного підприємства «Енергоринок» надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання рішення у даній справі.

Відповідно до авторозподілу від 23.01.2026 заяву передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.

26.01.2026 колегія суддів прийняла до розгляду заяву в судовому засіданні на 02.02.2026 об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник заявника просив суд задовольнити заяву та зобов`язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12. Згідно із п.п.1.1, 1.2 Статуту АТ «Запоріжжяобленерго» АТ «Запоріжжяобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ «Запоріжжяобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». В свою чергу ПАТ «Запоріжжяобленерго» було новим найменуванням ВАТ «Запоріжжяобленерго». Станом на теперішній час, ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12 не виконана, прострочений залишок заборгованості складає 119 883 751,87 грн. Звертає увагу суду, що єдиним джерелом для погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед його кредиторами виробниками електроенергії та ПрАТ «НЕК «Укренерго», є своєчасні розрахунки операторів системи розподілу, в тому числі АТ «Запоріжжяобленерго», за куповану електричну енергію. Вказує, що АТ «Запоріжжяобленерго» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки щодо якого підтверджено факт відкриття виконавчого провадження (ВП №50759564) та не виконання судового рішення у даній справі, що надає ДП «Енергоринок» право звернутися до суду з даною заявою, в порядку ст. 345-1 ГПК України. З моменту відкриття виконавчого провадження пройшло більше 9 років, а заборгованість боржником не погашена, свідчить, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Представник боржника заперечень проти заяви не висловив.

За наслідками судового засідання 02.02.2026 судом постановлено ухвалу: заяву Державного підприємства «Енергоринок» про зобов`язання подати звіт про виконання ухвали суду у справі № 5009/761/12 задовольнити. Зобов`язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 02.04.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.

01.04.2026 до суду від боржника надійшов звіт про виконання ухвали суду у даній справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2026, звіт передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 у справі № 5009/761/12 відмовлено у прийнятті звіту Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12. Зобов`язано Акціонерне товариство Запоріжжяобленерго, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 11.05.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.

11.05.2026 до суду від боржника надійшов звіт про виконання ухвали суду у даній справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026, звіт передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.

Ухвалою від 21.05.2026 судом відмовлено у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12. Зобов`язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 18.08.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.

Апеляційною інстанцією ухвалу залишено без змін.

17.08.2026 до суду від боржника надійшов звіт про виконання ухвали суду у даній справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026, звіт передано до розгляду: головуючому судді Науменку А.О., суддям: Зінченко Н.Г., Мірошниченку М.В.

Згідно з ч. 1 ст. 345-3 ГПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

З метою об`єктивного розгляду звіту, на підставі ст. 345-3, ст. 342 ГПК України, суд призначив судове засідання з розгляду звіту про виконання ухвали суду у даній справі на 27.08.2026 об 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні представник боржника просив суд прийняти звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12. АТ Запоріжжяобленерго» здійснило погашення основного боргу в період 21.05.2026 - 14.08.2026 на загальну суму 1 250 000,00 грн. підтверджується платіжними інструкціями, копії яких додані до цього звіту. Станом на 01.07.2026 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» за електроенергію спожиту до 2019 року та послуги з розподілу складає 5 071 млн грн. Примусове виконання судових рішень щодо стягнення дебіторської заборгованості з цих боржників унеможливлюється внаслідок знаходження їх в Переліку приватизації (виконавчі провадження призупинені на час включення підприємств до Переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації). Тривалість процесу приватизації не залежить від волі АТ «Запоріжжяобленерго» та є однією із об`єктивних обставин, що також впливає на можливість та строки виконання боржником зобов`язань. АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, його стабільна та безперебійна робота є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Наказом Міністерства енергетики України від 05.02.2026 № 50 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 112)" визначено, що АТ «Запоріжжяобленерго» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період Об`єкти української енергетичної інфраструктури, у тому числі ті, що знаходяться на території Запорізької області та належать АТ «Запоріжжяобленерго», щодня зазнають пошкоджень та руйнувань. Деякі підстанції знищені повністю. АТ "Запоріжжяобленерго" змушене першочергово спрямовувати всі наявні фінансові, технічні та людські ресурси на проведення аварійно-відновлювальних робіт для недопущення гуманітарної катастрофи в регіоні. АТ "Запоріжжяобленерго" вживає заходів для виконання рішення в міру надходження коштів, не задіяних у невідкладних аварійних роботах, проте визначити точну дату завершення виконання не вбачається за можливе до стабілізації безпекової ситуації в регіоні. Згідно з даними фінансової звітності фінансовий результат господарської діяльності АТ «Запоріжжяобленерго» склав: 2022 - (-) 204 854 тис грн; 2023 - 1 187 тис грн; 2024 - (-) 580 009 тис грн; 2025 - 13 866 тис грн. Внаслідок бойових дій та систематичних обстрілів енергетичних об`єктів, обладнання підстанцій АТ «Запоріжжяобленерго» постійно зазнає значних пошкоджень та руйнувань, у тому числі дороговартісне обладнання на ПС-35/150кВ. АТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово зверталось до ДП «Енергоринок» з пропозиціями узгодити графік погашення заборгованості, на що отримувало категоричну відмову. АТ «Запоріжжяобленерго» не відмовляється від виконання, а заявляє про тимчасову неможливість визначення строків через майже щоденні руйнування об`єктів електроенергетики. Виконання рішення суду не може здійснюватися ціною повної зупинки діяльності оператора системи розподілу. Відповідно до принципу пропорційності, захист майнових прав ДП «Енергоринок» не може мати пріоритету над правом мешканців прифронтової області на отримання життєво необхідної електроенергії в умовах війни. На підставі вищевикладеного, АТ «Запоріжжяобленерго» інформує, що станом на дату звіту рішення виконується в міру появи вільного залишку коштів, що не задіяні у заходах з ліквідації наслідків збройної агресії рф. Просить суд прийняти даний звіт як такий, що відображає реальний та єдино можливий стан виконання рішення в умовах поточної воєнної обстановки.

Представник боржника підтримав подані заперечення на звіт боржника.

У запереченнях стягувач просить відмовити у прийнятті звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі №5009/761/12; застосувати до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу. Вважає звіт таким, що: не відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального права, а також нормам процесуального права, які передбачать форму та зміст його подання; не усуває недоліків та порушень попередніх звітів Боржника, на які звернув увагу останнього Господарський суд Запорізької області в ухвалах від 16.04.2026 та від 21.05.2026 у справі №5009/761/12, які фактично лишилися не виправленими, а ухвала суду від 20.06.2012 за якою Боржник мав оплати заборгованість на користь Стягувача до тепер не виконана. З наявними в справі платіжними інструкціями за період 21.05.2026 14.08.2026 Боржником сплачено меншу за зазначену ним суму, а саме 1 050 000,00 грн. Фактичні обставини проведених Боржником платежів, наднизька динаміка погашення простроченої заборгованості та її залишок у понад 116 млн. грн. дають підстави вважати стан виконання АТ «Запоріжжяобленерго» рішення суду в даній справі неприйнятним та недопустимим. Посилаєтсья на те, що не зазначення Боржником орієнтовних строків виконання рішення суду та їх обґрунтування є прямою вказівкою та обов`язковою підставою для відмови у прийнятті звіту судом. Зазначає, що не може вважатись добросовісною поведінка Боржника у разі невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціально значущих функцій та на його статус критично важливого підприємства. підтверджується та Боржником у Звіті не спростовано. Посилається на те, що наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП «Енергоринок» та виконання рішення суду в повному обсязі Боржник отримує як дохід, так і чистий прибуток від своєї діяльності, однак, які не спрямовуються ним на повне виконання рішення суду в даній справі. Враховуючи, що подані Боржником звіти вже двічі визнавалися судом неприйнятними, а ухвала (рішення) суду до тепер, тривалий час лишається не виконаною, з метою не перетворення судового рішення на декларативний акт, що суперечить принципу верховенства права, вважає застосування до Боржника прямо передбачених законодавством процесуальних заходів впливу у вигляді штрафу, в даному випадку, обґрунтованим та пропорційним.

За наслідками судового засідання 27.08.2026 судом постановлено ухвалу: відмовити у прийнятті звіту Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12. Зобов`язати Акціонерне товариство Запоріжжяобленерго, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 17.11.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12

27.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

20.06.2012 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 5009/761/12 затверджено мирову угоду між ДП "Енергоринок" та АТ "Запоріжжяобленерго", за умовами якої боржник зобов`язаний погасити основний борг за куповану електроенергію, який виник за січень, лютий, березень, червень, липень, листопад 2011 року в розмірі 216 500 390,00 грн; інфляційні нарахування у розмірі 3 384 109,33 грн; 3 % річних у розмірі 4 093 549,12 грн; пеня у розмірі 10 000,00 грн; 0,1 % штрафу у розмірі 5 000,00 гр. судового збору у розмірі 65 640,00 грн, всього 224 058 688,45 грн. Позивач надає Відповідачу розстрочку погашення заборгованості в сумі 224 058 688,45 грн. на нижченаведених умовах, а Відповідач зобов`язується погасити заборгованість відповідно до нижченаведених умов. Погашення суми основного боргу за куповану електроенергію здійснюється шляхом щомісячного перерахування Відповідачем згідно з графіком грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Позивача № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк, МФО 300465 з обов`язковим зазначенням у призначенні платежу реквізитів цієї Мирової угоди, періоду виникнення та періоду погашення заборгованості, в т.ч. ПДВ. Погашення інфляційних нарахувань, 3% річних, штрафу, пені, судового збору здійснюється шляхом щомісячного перерахування Відповідачем згідно з графіком грошових коштів на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465

з обов`язковим зазначенням у призначенні платежу реквізитів даної Мирової угоди, виду заборгованості (інфляційні нарахування, 3% річних, штраф, пеня, судовий збір) та періоду погашення. Загальний строк погашення заборгованості Відповідачем перед Позивачем встановлюється до 31 травня 2022 року (включно). Перший платіж із погашення заборгованості, що підлягає розстрочці за цією Мировою угодою, повинен бути здійснений не пізніше 30 червня 2012 року. Кожний черговий платіж має бути здійснений Відповідачем не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним графіком. У випадку невиконання Відповідачем умов цієї Мирової угоди, в т.ч. невчасного здійснення чергового платежу, Позивач має право направити ухвалу господарського суду Запорізької області про затвердження цієї Мирової угоди на примусове виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі Деркач та Палек проти України Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії).

У рішенні по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В силу статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відтак суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI Судовий контроль за виконанням судових рішень Господарського процесуального кодексу України.

Тобто чинним процесуальним законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень. При цьому, такий контроль встановлюється у разі, якщо судове рішення не виконується зобов`язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.

Водночас застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Саме з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи заявника.

Відповідно до частин першої, другої статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (частина четверта статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.04.2016 відкрито виконавче провадження № 50759564 з виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 про затвердження мирової угоди у справі № 5009/761/12.

20.03.2024 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №50759564, а 06.01.2026 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 статуту Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів, оформленим протоколом № 36 від 07.05.2025, вказане товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ Запоріжжяобленерго у відповідності до Закону України Про акціонерні товариства. Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, що було новим найменуванням Державної акціонерної енергопостачальної компанії Запоріжжяобленерго, заснованої відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 36151799 від 20.10.2025 засновником (учасником) Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1336 Про утворення Акціонерного товариства Українські розподільні мережі, згідно з якою утворено Акціонерне товариство Українські розподільні мережі, 100% акцій якого належить державі та повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі якого здійснює Міністерство енергетики (пункт 1).

Згідно зі Структурою власності ПАТ Запоріжжяобленерго станом на 31.12.2024 Акціонерному товариству Українські розподільні мережі належить 60,2475 % акцій Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго.

Акціонерне товариство Запоріжжяобленерго станом на 01.04.2026 відсутнє у Реєстрі (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки, який розміщений на сайті Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, у контексті встановлення наявності правових підстав для застосування в межах даної справи механізмів судового контролю у вигляді зобов`язання Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго подати звіт про виконання судового рішення на вирішення суду фактично поставлене питання можливості віднесення вказаного товариства боржника до суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Частиною третьою статті 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначено, що суб`єктами господарювання державного сектору економіки є юридичні особи, єдиним учасником (засновником) яких є держава, а також юридичні особи, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі або частка держави становить величину, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність таких юридичних осіб.

У постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснувала, що Закон України Про приватизацію державного майна не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний.

Тобто Велика Палата Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 фактично сформулювала принцип збереження державної форми власності до моменту завершення приватизації, наголосивши, що передання майна до статутного капіталу товариства, 100% акцій якого належить державі, не змінює природи такого майна як державного.

Указом Президента України №452/2021 від 28.08.2021 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері.

Згідно з підпунктом а) пункту 12 частини першої рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері доручено Кабінетові Міністрів України разом із Фондом державного майна України виключити з переліку об`єктів великої приватизації державної власності та переліку об`єктів малої приватизації державної власності належні державі пакети акцій операторів систем розподілу електричної енергії з подальшим визначенням Міністерства енергетики України органом управління такими пакетами акцій.

Пунктами 1, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1222-р від 15.09.2021 Деякі питання управління об`єктами державної власності внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2019 Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, зокрема, виключено з відповідного переліку 60,2475 % акцій ПАТ Запоріжжяобленерго, а також передано Міністерству енергетики повноваження з управління вказаними корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі даного акціонерного товариства.

Відтак завершення процедури приватизації належних державі 60,2475 % акцій Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго не відбулося і вказане майно продовжує перебувати у державній власності.

З огляду на викладене, право власності держави на 60,2475 % акцій Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго забезпечує їй вирішальний вплив на діяльність вказаного товариства, у зв`язку з чим останнє у розумінні частини третьої статті 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності є суб`єктом господарювання державного сектору економіки. Сам по собі факт передачі цього пакета акцій до статутного капіталу Акціонерного товариства Українські розподільні мережі, яке створено державою і 100% акцій якого належить державі, не призводить до зміни державної форми власності на ці 60,2475 % акцій Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, а тому не зумовлює неможливості віднесення боржника у даній справі до суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Водночас визначальним критерієм віднесення юридичної особи до суб`єктів господарювання державного сектору економіки є не формальна безпосередність участі держави у статутному капіталі, а наявність у держави вирішального впливу на діяльність такої особи. Вирішальний вплив у розумінні частини третьої статті 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності може здійснюватися як безпосередньо, так і опосередковано через іншу юридичну особу, 100% акцій якої належить державі. Інше тлумачення призвело б до формального обходу вимог закону шляхом багаторівневого структурування корпоративної участі держави, що суперечило б меті правового регулювання та принципу пріоритету змісту над формою.

Багаторівнева корпоративна структура володіння акціями не повинна використовуватися як інструмент уникнення спеціального правового режиму, встановленого для суб`єктів державного сектору економіки. Правова кваліфікація повинна ґрунтуватися на економічній та управлінській реальності, а не на формальному розмежуванні суб`єктів корпоративного права. Якщо держава через створене нею товариство володіє контрольним пакетом акцій і зберігає можливість визначати стратегічні рішення юридичної особи, то ця юридична особа не може розглядатися як така, що вибула із державного сектору лише з огляду на технічну трансформацію структури володіння.

Враховуючи положення частини четвертої статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повного виконання боржником ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 про затвердження мирової угоди у справі № 5009/761/12 та існування відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, а також з огляду на те, що боржником, який не виконує судове рішення, є суб`єкт державного сектору економіки, суд враховує, що у даному випадку право стягувача на звернення з відповідною заявою не обмежується виключно характером спору, а, виходячи з вищенаведених обставин, в силу вказівки процесуального закону прямо передбачене частиною четвертою статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вирішальний вплив держави на діяльність боржника через створене нею товариство, 100% акцій якого належить державі.

Встановлення судового контролю не порушує прав боржника, не покладає на нього нових матеріально-правових обов`язків та не змінює змісту судового рішення. Такий захід має виключно процесуальний характер і спрямований на забезпечення належного виконання вже існуючого обов`язку. Водночас відмова у застосуванні цього механізму за наявності передбачених законом умов створювала б ризик перетворення судового рішення на декларативний акт, що суперечить принципу верховенства права.

Зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення не є санкцією, має виключно контрольний характер і спрямоване на забезпечення прозорості та підзвітності виконання рішення. Враховуючи статус боржника та тривалість невиконання судового рішення, такий захід є пропорційним, розумним та необхідним.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу (ч. 7 ст. 345-4 ГПК України).

Так, погашення основного боргу стном на час подання звіту відбулось лише на суму 1 050 000грн.

Частково оплачена Боржником вищезазначена сума основного боргу виникла ще в червні 2011 року за куповану електроенергію, тобто більше 14 років тому; заборгованість підтверджена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 №5009/761/12, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, є обов`язковою до виконання з того часу і до тепер лишається остаточно не виконана; крім суми основного боргу, згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 №5009/761/12, Боржник зобов`язаний оплатити також суму 3% річних та інфляційних втрат.

З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання ухвали суду у даній справі у досить значний проміжок часу, з 2012 року по 2026 рік, тобто майже 14 років.

Водночас, з матеріалів справи вбачається про отримання боржником доходу, який міг би бути використаний на погашення заборгованості перед ДП Енергоринок згідно із рішенням суду.

Боржником у Звіті не спростовано наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП Енергоринок та добровільного виконання ухвали суду у даній справі.

При цьому, АТ Запоріжжяобленерго продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід.

На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, поданий АТ Запоріжжяобленерго звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом.

Наявність чинного виконавчого провадження, вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу, а також зупинення виконавчого провадження не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.

В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.

Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов`язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У справі Бурдов проти Росії Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі Фуклєв проти України (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 та від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

У даній справі боржником не було спростовано наявність на його рахунках грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із стягувачем та добровільного виконання рішення суду.

При цьому, судом встановлено, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання ухвали суду у даній справі та відповідно обґрунтувань цих строків.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Отже, оскільки Звіт про виконання ухвали суду у даній справі поданий Боржником без додержання вимог статті 345-3 ГПК України (звіт не містить доказів повного виконання ухвали суду, а також боржник не надав відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.

Відповідно до частини першої статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, а також часткове виконання ухвали суду боржником, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне повторно попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 ГПК України.

З огляду на викладене, часткове виконання ухвали суду у даній справі та на постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту боржника, суд вважає за доцільне додатково встановити боржнику новий строк для подання звіту про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12 до 17.11.2026.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) у строк до 17.11.2026 надати суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 27.08.2026.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.09.2026.

Головуючий суддя А.О. Науменко

Суддя Н.Г. Зінченко

Суддя М.В. Мірошниченко