Decision № 139358643, 31.08.2026, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/1613/26

провадження № 2/208/3120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/1613/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Кам`янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіля марки «М412», грошових внесків та, як вважала позивач, гаражу № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 ?янське.

07 жовтня 1998 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на спадкове майно, окрім гаража.

03 вересня 2010 року постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж, у зв?язку відсутністю правовстановлюючого документу.

У 2010 році позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на новостворене майно в порядку спадкування за законом, однак рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позовної заяви через недоведеність створення спадкового майна спадкодавцем.

Позивач зазначила, що гараж АДРЕСА_2 , загальною площею 23,6 кв.м, у 1980 році придбаний подружжям згідно побутового договору купівлі-продажу з колишнім власником гаражу. Але ніяких правовстановлюючих документів попереднім власником надано не було, у зв?язку з їх втратою.

17 березня 1980 року ОСОБА_2 відділом комунального господарства Виконкому Заводської районної ради народних депутатів видано дозвіл на подальшу експлуатацію гаража, розташованого по АДРЕСА_3 , а у 1981 році останнім у БТІ замовлена технічна документація на нерухоме майно.

Про відсутність правоустановлюючих документів на гараж позивач дізналась при зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті чоловіка.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання права власності на гараж за набувальною давністю зазначає, що з 1980 року гараж перебуває у її користуванні, вона відкрито, безперервно володіє зазначеним майном вже понад 45 років, прав на вказаний гараж більше ніхто не заявляв.

Враховуючи викладене позивач просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 23,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за набувальною давністю.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі № 208/1613/26, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

31.03.2026 року відповідачем надані пояснення у справі в яких зазначає, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню. В обґрунтування відповідач посилається на те, що якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження не дійсним), то незважаючи та будь-який строк безперервного володіння чужим майном, відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Звертає увагу суду на те, що за життя громадянином ОСОБА_2 право власності на спірний гараж не оспорювалось та не скасовувалось, тривалість часу проживання, відкритість володіння, догляд та утримання нерухомого майна не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, отже спосіб захисту, у який позивач звернувся до суду відповідач вважає неналежним.

Посилання позивача на безперервність користування гаражем понад 45 років, відповідач вважає недоведеним.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 15.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

27.08.2026 року у судовому засіданні представник позивача адвока Кущ О.М. просила позов задовольнити посилаючись на те, що гараж було придбано на підставі побутової угоду з попереднім власником, пізніше чоловік позивачки отримав дозвіл на подальше користування гаражем, та пізніше отримав технічний паспорт, на той час позивач та її чоловік не були обізнані. У 2014 році позивач уклала побутовий договір зі своїм сусідом. З апеляційною скаргою на рішення Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року (справа № 2-727/11) не зверталась.

26.08.2026 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі. Ухвалюючи рішення відповідач просив врахувати доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

27.08.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України, саме - 31.08.2026 року на 16 годин 55 хвилин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одружились 15.05.1960 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.05.1960 року.

ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 відділом комунального майна дозволена подальша експлуатація гаража, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з втратою документів на гараж, що підтверджується дозволом Відділу комунального господарства Виконавчого Комітету Заводського районного відділу Ради народних депутатів від 17.03.1980 року № 16.

Позивачем також надано до позову копію технічного плану на будову літ А-1 по АДРЕСА_4 , виданого ОСОБА_2 користувачу на підставі дозволу № 16 від 17.03.1980 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , актовий запис 259, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24.02.1998 року.

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулась до державного нотаріуса Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г. з заявою про прийняття спадщини гаража без номеру, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Постановою державного нотаріуса Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г. від 03.09.2010 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року (справа № 2-727/11) ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на новостворене майно в порядку спадкування за законом.

Оціночна вартість гаража № 20, загальною площею 23,6 кв.м,розташованого за адресою: АДРЕСА_2 грн, що підтверджується довідкою про надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Всеукраїнський експортно-правовий союз» від 01.08.2025 року.

Враховуючи встановлені обставини судом встановлено, що спір у справі зводиться до вирішення питання про наявність чи відсутність передбачених статтею 344 ЦК України підстав для набуття позивачем права власності на спірний гараж за набувальною давністю.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.

Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2025 року у справі № 463/3329/24.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається, предметом спору є визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 23,6 кв. м, право власності на який у встановленому законом порядку не оформлено та не зареєстровано за будь-якою особою.

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, вважаючи спірний гараж майном спадкодавця. Після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на гараж у порядку спадкування. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 березня 2012 року у задоволенні такого позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю виникнення у спадкодавця права власності на спірне майно.

Судом під час розгляду справи № 2-727/11 було встановлено, що ОСОБА_2 у 1980 році не було побудовано спірний гараж та за усною домовленістю з особою яка побудувала гараж, придбав його шляхом передачі грошей, без оформлення договору купівлі-продажу, не оформив право власності на гараж, і лише отримав дозвіл на користування гаражем пізніше та виготовив технічну документацію в БТІ, що підтверджується рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 2-727/11, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи.

Таким чином, з рішення суду по справі № 2-727/11 вбачається, що позивач із моменту відкриття спадщини вважала спірний гараж майном свого чоловіка та здійснювала володіння ним саме як спадкоємець, який претендує на оформлення спадкових прав. Звернення позивача до нотаріуса та подальше звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування свідчать про те, що позивач пов`язувала виникнення своїх прав на спірне майно зі спадкуванням після смерті чоловіка, а не як самостійне право, набуте внаслідок добросовісного заволодіння чужим майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №461/5075/23 (провадження №61-42 св 25).

Як встановлено судом, чоловік позивачки набув фактичне володіння спірним гаражем на підставі усної домовленості з конкретною особою - продавцем. Доказів укладення договору купівлі-продажу у письмовій формі та його належного оформлення відповідно до вимог законодавства матеріали справи не містять. При цьому дозвіл на експлуатацію гаража та технічний паспорт лише підтверджують існування об`єкта нерухомості та його технічні характеристики, однак не є правовстановлюючими документами, що посвідчують право власності.

За таких обставин чоловік позивачки з моменту набуття фактичного володіння достеменно знав, що право власності на гараж у встановленому законом порядку ним не набуте, а тому не міг добросовісно вважати себе власником цього майна. Позивачка, яка після його смерті продовжила володіння спірним гаражем, також була обізнана про зазначені обставини, а відтак усвідомлювала відсутність належної правової підстави для набуття права власності.

За встановлених обставин подальше володіння спірним майном не може розглядатися як добросовісне володіння чужим майном у розумінні статті 344 ЦК України.

Окремо тривалість користування спірним гаражем, здійснення його утримання, відкритість та безперервність володіння не є самостійними і достатніми підставами для виникнення права власності за набувальною давністю без наявності інших обов`язкових умов, передбачених статтею 344 ЦК України, насамперед добросовісності заволодіння майном.

В цій частині суд також звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що безперервно володіє зазначеним майном безперервно протягом 45 років. Разом з тим, позивачка Одуд в судовому засіданні вказала, що з 2014 року гаражем не користувалась, також представник позивача у судовому засіданні зазначила що наразі позивачем укладено побутовий договір з сусідом позивача, за умовами якого подальше користування гаражем позивач не здійснює.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності сукупності умов, необхідних для набуття права власності на спірний гараж за набувальною давністю, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, судовий збір віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 335, 344 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-266, 268, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Кам`янська міська рада: місцезнаходження 51900 Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 24604168

Повний текст рішення складено та проголошено 31.08.2026 року о 16.55.

Суддя В.Г. Гречана