Decision № 139346321, 31.08.2026, Novovolynsk City Court of Volyn Oblast

Справа № 165/2149/26

Провадження № 2/165/1123/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» адвокат Пархомчук С.В. 15 червня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Нововолинського міського суду Волинської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 279194 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Згідно умов кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: cума виданого кредиту 5 000,00 грн.; дата надання кредиту 20.03.2025 року; строк кредиту 90 днів; валюта кредиту UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 6 800,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 1 800,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору 0,00 грн.

Оскільки відповідач своїх зобов`язань щодо сплати кредитних коштів не виконує, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 6 800,00 грн. заборгованості за кредитним договором № 279194 від 20.03.2025 року, 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 15 500,00 грн. витрат на понесену правову допомогу.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 10.30 год. 13 серпня 2026 року та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у пункті 5 прохальної частини позовної заяви просив у разі розгляду справи в загальному позовному провадженні здійснити розгляд за відсутності представника позивача, а в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з`явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за фактичною адресою проживання не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 31.08.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 20.03.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 279194 в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору KL3133 (а.с. 15-20).

Згідно п. 1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000,00 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно до пункту 1.2. договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 17.06.2025 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Як вбачається із пункту 1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

Сторони на підставі пункту 3.1. договору домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), (а.с. 20).

ОСОБА_1 з огляду на підпункт 4.4.2. пункту 4.4. договору зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана в п. 1.4. цього договору, в порядку, встановленому договором.

Пункт 1.4. договору передбачає, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (підпункт 8.7.1. пункту 8.7. договору, а.с. 18 на зворотному боці), що отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (п. 8.8. договору, а.с. 19 на зворотному боці).

Довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 279194 від 20.03.2025 року ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ (а.с. 12).

Факт переказу грошових коштів відповідачу у розмірі 5 000,00 грн. на рахунок позичальнику, зазначений у розділі 9 «Ревізити та підписи сторін» договору про надання фінансового кредиту № 279194 від 20.03.2025 року підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 28).

19 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1 (а.с. 21-23), відповідно до пункту 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 279194 від 20.03.2025 року у розмірі 6 800,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума виданого кредиту, 1 800,00 грн. борг за відсотками (а.с. 10).

До матеріалів позовної заяви долучено виписку з особового рахунка за кредитним договором № 279194, з якої вбачається, що станом на 20.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» складає 6 800,00 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. прострочена заборгованості за сумою кредиту; 1 800,00 грн. прострочена заборгованості за процентами; 0,00 грн. прострочена заборгованість за комісією (а.с. 9).

17 березня 2026 року ОСОБА_1 направлено вимогу ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» про виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н, в якій повідомлено відповідача про відступлення ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» права грошової вимоги, та про сплату у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги суми боргу (а.с. 8).

Після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору. Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 20.03.2025 року відповідачем договір про надання фінансового кредиту № 279194 із Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. договору встановлено, що Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором. Товариство зобов`язане повідомити клієнта про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 23 березня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 279194 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості. Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» перейшло право стягнення з відповідача ОСОБА_1 кредиторської заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості, не надав доказів сплати ним зазначеної суми. Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5 000,00 гривень, яка ним добровільно не сплачується, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 000,00 гривень простроченої заборгованості за сумою кредиту.

Окрім основної суми кредиту, представник ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 1 800,00 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України. Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами підпункту 4.4.2. пункту 4.4. договору, клієнт зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана в п. 1.4. цього договору, в порядку, встановленому договором, відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 800,00 гривень простроченої заборгованості за відсотками.

Відповідно до норм ЦПК України саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 279194 від 20.03.2025 року в розмірі 6 800,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 1 800,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору 0,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 33) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 15 500,00 грн., а в подальшому, 31.07.2026 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, на підтвердження понесення яких долучив договір 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року (а.с. 13-14), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 31), акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026 року (а.с. 48), платіжну інструкцію № 4733 від 27.07.2026 року (а.с. 50).

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним із ціною позовної заяви, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг. Так, на думку суду, представником позивача безпідставно завищено кількість годин у акті про отримання правової допомоги від 27.07.2026 року, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги, таких як: надання консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу, інших процесуальних документів, оскільки подана представником позивача позовна заява, є шаблонною та не потребує додаткового аналізу судової практики та зусиль на її складання, враховуючи те, що позовна заява розглядається у спрощеному провадженні.

Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3 000,00 гривень, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 263, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 279194 від 20.03.2025 року в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження юридичної особи: вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС