Court ruling № 139342821, 31.08.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

31 серпня 2026 р. Справа № 520/26743/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає у невиконанні Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009, а саме: у неприйнятті закону, який визначає порядок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої Позивачці застосуванням положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 IV, визнаних Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25 рп/2009 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також у неприведенні у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсії Позивачці як особі, що постійно проживає в Державі Ізраїль, з якою Україною не укладено відповідного міжнародного договору, зокрема статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини третьої статті 1 та частини другої статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наслідком чого є невідшкодування Позивачці матеріальної шкоди, завданої застосуванням до неї зазначеного нормативного регулювання;

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді майнових втрат, що відповідають сумам пенсійних виплат, яких Позивачка була позбавлена за період з 01 травня 1999 року по 31 грудня 2003 року включно внаслідок застосування до неї положень статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини третьої статті 1 та частини другої статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначену окремо за кожен календарний місяць зазначеного періоду та з урахуванням інфляційного коригування відповідних сум станом на дату подання цього позову, у розмірі 30 036,42 грн.;

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді майнових втрат, що відповідають сумам пенсійних виплат, яких Позивачка була позбавлена за період з 01 січня 2004 року по 06 жовтня 2009 року включно внаслідок застосування до неї пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, визнаних Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25 рп/2009 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), визначену окремо за кожен календарний місяць зазначеного періоду та з урахуванням інфляційного коригування відповідних сум станом на дату подання цього позову, у розмірі 211 063,15 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди за пунктами 2 та 3, з урахуванням інфляційного коригування станом на дату подання позову, становить 241 099,56 грн.;

- нараховувати на суму, присуджену за пунктами 2 та 3 цієї позовної заяви, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України - з дня набрання рішенням суду законної сили до дня фактичного виконання рішення;

- установити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати Відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

У розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (ч. 1 ст. 172 КАС України).

За змістом ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з аналізу наведених норм КАС України слідує, що, хоча позивач і наділений правом заявити кілька вимог в одній позовній заяві, реалізація такого права є обмеженою приписами частини четвертої статті 172 КАС України. Зазначена норма прямо встановлює, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше прямо не передбачено законом. Таким чином, законодавець пов`язує можливість об`єднання позовних вимог не лише з наявністю між ними фактичного чи правового зв`язку, а й з необхідністю їх розгляду в межах одного виду судочинства та єдиного процесуального порядку. У разі ж, коли заявлені вимоги за своєю правовою природою, предметом доказування або суб`єктним складом зумовлюють застосування різних процесуальних режимів судового розгляду, їх об`єднання в одному провадженні є неприпустимим, що виключає можливість спільного розгляду таких вимог у межах однієї позовної заяви.

Варто зауважити, що частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, статтею 20 КАС України встановлені правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на вказані норми КАС України, вирішення питання у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, за правилами КАС України, з урахуванням того, що окружні адміністративні суди не наділені повноваженнями перевіряти дії/бездіяльність суб`єктів владних повноважень стосовно правовідносин, які вчинені за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналіз змісту наведених позовних вимог свідчить, що позивач у межах однієї позовної заяви фактично поєднав вимоги різної правової природи та різного процесуального порядку розгляду, що є несумісним із приписами статей 19, 20 та 172 КАС України.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 172 КАС України, об`єднання таких вимог в одному провадженні є неприпустимим, оскільки вони підлягають розгляду в порядку різного судочинства та за різними процесуальними режимами.

Крім того, неможливість об`єднання позовних вимог вбачається також у тому, що після роз`єднання таких вимог роз`єднані справи підлягають розгляду різними судами (окружним адміністративним судом та місцевим загальним судом як адміністративним).

Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачем заявлені позовні вимоги, щодо яких процесуальним законом визначена виключна підсудність різним судам, що становить порушення правил об`єднання позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для застосування правил об`єднання і роз`єднання позовів, визначених у статті 172 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 171, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова