Decision № 139340396, 31.08.2026, Oleksandrivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Zaporizhzhia City)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

31 серпня 2026 рокуСправа № 331/3445/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарки судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст заяв по суті і рух справи.

23 квітня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» або первісний кредитор) і ОСОБА_2 (далі Відповідачка або Позичальниця) укладено кредитний договір № 3312276 (далі Договір або кредитний договір). Договором передбачено всі його істотні умови.

29.10.2025 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ЄДРПОУ: 41346335, та Товариство з обмеженою від?по?від?аль?ні?стю «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») (ЄДРПОУ: 43385549) уклали Договір факторингу № 29/10-2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників зокрема за кредитним договором № 3312276 від 26.02.2020.

31.10.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (далі ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») , ЄДРПОУ: 43657029, уклали Договір факторингу № ДФ-31102025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників зокрема за кредитним договором № 3312276 від 26.02.2020.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло право вимоги до відповідачки в сумі 59458,5 грн, з яких 9050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 50408,5 грн - сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на положення ст. ст. 19, 95, 128, 175, 187, 211, 272, 276, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 1048 - 1050, 1054, 1082, 1084 ЦК України, представнк позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Кредитним договором № 3312276 від 26.02.2020 у розмірі 59458,5грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 27.04.2026 витребувано з Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену копію актового запису або інший передбачений законодавством України документ про зміну прізвища ОСОБА_3 .

30.04.2026 на адресу суду від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, згідно з яким прізвище відповідачки після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 30.04.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження отримана відповідачем 03.05.2026.

21.05.2026 представником відповідачки через підсистему «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву, який ухвалою від 21.05.2026 залишений без розгляду.

25.05.2026 представником відповідачки через підсистему «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з відзивом на позовну заяву.

Узагальненими доводами відзиву є те, що відповідачкою не визнаються позовні вимоги, з огляду на те, що до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, що позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за відсотками поза межами визначених договором строків кредитування, що сума витрат на правову допомогу, яка заявлена позивачем є неспівмірною до складності справи та обсягу реально наданих адвокатом послуг.

Ухвалою судді від 01.06.2026 поновлено представнику відповідачки строк на подачу відзиву.

29.05.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, узагальненими доводами якої є, те що відповідачка особисто обрала за допомогою кредитного калькулятора суму 9 050,00 грн та термін повернення, що згідно з п. 4.14 Правил, Позичальник пройшла перевірку карткового рахунку № 4102451251350199 шляхом блокування випадкової суми, що підтверджує наявність у відповідачки доступу до вказаної платіжної картки та її банківського сервісу, що відповідачка підтвердила свою повну обізнаність та згоду з умовами Договору та Правил (п. 7.2 Договору) в момент введення SMS коду в Особистому кабінеті, що факт успішного перерахування 9 050,00 грн підтверджується довідкою платіжної організації WayForPay (транзакція № 38367990276761672486002182717155), що відповідачка не надала суду виписку по власній картці, яка б спростовувала факт отримання вказаної суми, що твердження про неправомірність нарахування процентів після 23.09.2020 р. (дати закінчення строку кредитування) є безпідставними, оскільки вони базуються на невірному тлумаченні умов Договору та норм чинного законодавства, що витрата позивача на професійну правничу допомогу (6 000,00 грн) є цілком обґрунтованою та співмірною із складністю справи та обсягу реально наданих адвокатом послуг.

01.06.2026 представником відповідачки через підсистему «Електронний суд» подане заперечення на відповідь на відзив.

Узагальненими доводами заперечень є те, що нарахування відсотків після 23.09.2020 не було погоджено сторонами, що договір не містить жодного погодження «процентів річних» саме як міри відповідальності позивач у відповіді на відзив продовжує активно посилатися на Правила надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», однак так і не надав до суду їх належної копії, не зазначив редакцію таких Правил, а також не надав жодного доказу того, що саме з цією редакцією Правил була ознайомлена та погодилась Відповідачка на момент укладення Кредитного договору.

Ухвалою судді від 22.06.2026 витребувано в АТ «СЕНС БАНК» відповідну інформацію (документи).

27.07.2026 від АТ «СЕНС БАНК» надійшла витребувана інформація (документи).

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

26.02.2020 первісний кредитор і позичальниця уклали кредитний договір № 3312276.

Договір укладено в електронній формі.

Сума кредиту складає 9 050,00 гривень (п. 1.3. договору).

Пунктами 1.7 - 1.7.4 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1) у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту; 2) У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 26.02.2020 до 27.03.2020 (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 11 819,30 грн., у тому числі Основна сума кредиту 9 050,00 грн., Проценти за користування кредитом 2 769,30 грн.

При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: 1) в Базовий період з 26.02.2020 до 27.03.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); 2) в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 28.03.2020 до 23.09.2020 (включно) 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 13 670,90 грн.

В договорі міститься графік платежів.

До договору додано паспорт споживчого кредиту.

Строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 26.02.2020 до кінцевої дати виконання договору 23.09.2020 (включно) (п. 3.1. договору).

26.02.2020 на банківську картку емітованої на ім`я відповідачки перераховані кошти в сумі 9050,00 грн, що підтверджується листом вказаного ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 6200-ВП від 18.11.2025 та інформацією АТ «СЕНС БАНК», яка міститься у листі вих. № 124680-БТ-32.3/2026 від 22.07.26 з додатком.

29.10.2025 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ЄДРПОУ: 41346335, та Товариство з обмеженою від?по?від?аль?ні?стю «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») (ЄДРПОУ: 43385549) уклали Договір факторингу № 29/10-2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників зокрема за кредитним договором № 3312276 від 26.02.2020.

31.10.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (далі ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») , ЄДРПОУ: 43657029, уклали Договір факторингу № ДФ-31102025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників зокрема за кредитним договором № 3312276 від 26.02.2020.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло право вимоги до відповідачки в сумі 59458,5 грн, з яких 9050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 50408,5 грн - сума заборгованості за відсотками.

З наданих позивачем розрахунків випливає, що відповідачка має заборгованість за Кредитним договором у сумі 59458,5, з яких: з яких: 9050,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 50408,5 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Позикодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що строк дії договору № 3312276 від 26.02.2020 закінчився 23.09.2020, проценти відповідачці нараховано по 21.01.2021.

Відтак право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом підтверджується умовами договору лише в межах погодженого сторонами строку його дії.

Отже, з 27.02.2020 проценти відповідачці нараховано поза межами строку дії договору.

Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, позивач фактично виходить із того, що нарахування процентів після 23.09.2020 р. відбувалось відповідно до п. 3.1 Договору та п. 4.25 Правил, де зазначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення. Нарахування здійснювалося за погодженою Сторонами Спеціальною ставкою як плата за фактичне користування кредитом.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме редакція Правил, на яку посилається позивач, діяла на момент укладення договору та була доведена до відома відповідача. Саме по собі посилання у договорі на Правила, розміщені на веб-сайті первісного кредитора, а також зазначення про ознайомлення позичальника з ними не є достатнім доказом того, що відповідач був ознайомлений саме з тією редакцією Правил, яку позивач подав до суду та яка містить положення щодо автоматичної пролонгації договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для нарахування процентів після спливу первісного строку дії договору, у зв`язку з чим проценти підлягають стягненню лише за період, визначений умовами договору (з 26.02.2020 по 23.09.2020).

Суд відхиляє доводи позивача щодо доказового значення інформації (розміщених на сайті первісного кредитора Правил надання грошових коштів у позику) з огляду на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17, від яких, Верховний суд наразі не відступав (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 і від 13 січня 2025 року у справі № 336/6542/21).

У вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем первісний кредитор дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що визначена позивачем за договором сума заборгованості по нарахованих процентах виходить за межі строку кредитування, а тому підлягає частковому задоволенню, зокрема, в межах строку кредитування, та становить 17828,50 грн за період з 26.02.2020 по 23.09.2020.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 26878,5 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 9050,00 грн, сума заборгованості за процентами 17828,5 грн.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 3312276 від 10.04.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 26878,5 грн, що дорівнює 45,21 %.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 * 45,21 % = 1203,67 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ни м витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: копія Договору про надання правничої допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026, додаткова угода № 3312276 до договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг доказів є невеликим, не потребував тривалого часу і не був складним для отримання представником і судом, а тому суд вважає, що за умови задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача була би зменшена до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45,21 % від згаданої суми витрат на професійну правничу допомогу, що дорівнює 1356,3 грн.

Представником відповідачки у повній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: копія Договору про надання правничої допомоги від 11.05.2026, додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги від 11.05.2026, акт наданих послуг від 20.05.2026.

Враховуючи фактичний обсяг наданих представником відповідачки юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що за умови відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з позивача на користь відповідачки була би зменшена до 4000,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 54,79 % витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає частці позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та становить 2191,6 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість на загальну суму 26878 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 5 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» суму 1203 (одна тисяча двісті три) грн 67 коп. витрат по сплаті судового збору, та 1356 (одна тисяча триста п`ятдесят шість) грн 3 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 суму 2191 (дві тисячі сто дев`яноста одна) грн 6 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ідентифікаційний код 43657029;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов