Decision № 139325539, 25.08.2026, Pokrovske City Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Ordzhonikidze City Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Справа № 184/1238/26

Номер провадження 2/184/1081/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гаєвого О.В., за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-капітал»» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про надання фінансового кредиту № 49491-10/2024 від 26.10.2024 р. укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файнес груп» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, у сумі 25 200,00 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн. Заборгованість за процентами 7 200 грн. Пеня та штраф 12 000 грн. Та стягнення судового збору у сумі 2 662,4 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Всього за позовом 35 662,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 26.10.2024 р., між ТОВ « Стар файнес груп» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, був укладений в електронний спосіб договір про надання фінансового кредиту № 49491-10/2024. Що електронний договір, укладений у відповідності з Законом України «Про електрону комерцію». Що згідно договору кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у сумі 6 000 (шість тисяч) грн., строком на 120 днів з процентною ставкою 1% в день, на засадах строковості та поворотності. А позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором кредиту та «Правилами про надання коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файнес груп». Що кредит був виданий 26.10.2024 р. А кінцева дата повернення кредиту 22.05.2025.

24.02.2025 року між ТОВ «Стар файнес груп» як первісним кредитором та ТОВ ФК «Кредит капітал» як фактором, був укладений договір факторингу № 24022025 згідно якого первісний кредитор відступив фактору та позивачу по справі право вимоги боргу з відповідача по справі ОСОБА_1 по кредитному договору № 49491-10/2024 у сумі 25 200,00 грн.

Оскільки позичальниця ОСОБА_1 умови договору не виконала, позивач просить стягнути з неї борг у судовому порядку.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 28.05.2026 р., позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним ухвали, на подачу відзиву на позов.

Стороною відповідача суду був наданий відзив на позов, в якому сторона відповідача позов не визнала та просила у його задоволенні позивачу відмовити, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість вимог позивча. Як на підставу заперечень вказала про те, що позивач, вимагаючи від відповідача повернення боргу по кредитному договору повинен спочатку довести факт надання даного кредиту відповідачу. Оскільки сам кредитний договір, без документального підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, не являється доказом надання кредиту. Бо договір це лише документ про наміри, який за своїм призначенням являється лише юридичною підставою для здійснення перерахування кредитних коштів. А сам факт перерахування коштів по договору підтверджується банківськими та первинними фінансовими бухгалтерськими документами, а саме: платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів з відміткою банку про прийняття даної інструкції до виконання та проведення переказу по даній платіжній інструкції. Меморіальним ордером який відображає проведення фінансової операції по перерахуванню коштів. Складеною у відповідності з законодавством та належно завіреною банківською випискою про рух коштів по рахунку позичальника. А позивач не надав такого підтвердження перерахування коштів кредитором на рахунок відповідача по справі. В матеріалах справи, первинні фінансові бухгалтерські документи які б підтвердили таке перерахування відсутні. А в якості доказу видачі кредиту позичальнику надав лист від третьої особи ТОВ «Пайтек» № 20260220-772 від 20.02.2026 р., відправлений на ім`я первісного кредитора ТОВ «Стар файнес груп» про перерахування коштів. Який не являється ні первинним фінансовим бухгалтерським документом. Ні платіжним документом. Та який не може бути належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу по справі.

Також, відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що розмір боргу по кредитному договору зазначеному в позовній заяві, повинен підтверджуватись належно оформленим, з додержанням усіх вимог чинного законодавства, розрахунком, складеним уповноваженою особою на роботу з первинними фінансовими документами, повноваження якої повинно бути підтверджене посадовою інструкцією та наказом керівника підприємства на право даної особи складати та підписувати первинні фінансові документи від імені підприємства яке надає такий розрахунок. Розрахунок повинен бути підписаним і відповідальною особою яка склала даний розрахунок з зазначенням її посади та персональних даних, і керівником підприємства. А доданий позивачем розрахунок боргу не відповідає вище викладеним вимогам. По-перше, наданий розрахунок сам не являється первинним фінансовим бухгалтерським документом. По-друге, він не підтверджений іншими первинними фінансовими бухгалтерськими документами. Тому, доданий позивачем до позову розрахунок боргу, у тому вигляді в якому він наданий суду, не може бути належним доказом суми заборгованості в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Сторона відповідача у відзиві також заявила про те, що доданий позивачем до позову паспорт кредиту не являється доказом його надання.

Представник позивача та відповідач по справі в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності та без присутності відповідача. Розгляд справи попросив провести на підставі наданих суду документальних доказів та письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступні обставини , які свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Так, 26.10.2024 року між ТОВ «Стар файнес груп» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, був укладений в електронний спосіб договір про надання фінансового кредиту № 49491-10/2024, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у сумі 6 000 (шість тисяч) грн., строком на 120 днів з процентною ставкою 1% в день. А позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором кредиту та «Правилами про надання коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файнес груп». Що кредит був виданий 26.10.2024 р. А кінцева дата повернення кредиту 22.05.2025. Договір було укладено у відповідності з ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний позичальником електронним ідентифікатором. До позову були додані докази перерахування кредитних коштів та розрахунок боргу.

Згідно з ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На підставі чого, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредиту:

Згідно п.1.1 договору, сума кредиту складає 6 000 (шість тисяч) грн. Згідно п.1.2 договору, строк кредиту становить 120 днів. Згідно п. 1.4 договору відсоткова ставка складає 1% в день. Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки по кредиту у розмірі 7 200 грн.

Згідно ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 627 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності та розумності, як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наміри кредитора про стягнення з споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення. Оскільки розумне стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання за процентами, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача, та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Позивач, як фінансова установа, вказуючи в кредитному договорі явно завищені відсотки по кредиту, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач по справі не міг оцінити належно при підписанні договору.

Згідно з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи вище викладену аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 7 200 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 6 000 грн. Суперечить принципам розумності та добросовісності. Та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача, по договору про надання фінансового кредиту № 49491-10/2024 від 26.10.2024 р. слід стягнути заборгованість за відсотками у розмірі визнаного судом розміру кредиту у сумі 6 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею/штрафом:

Позивач, у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за пенею/штрафом у розмірі 12 000 (Дванадцять тисяч) грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, який продовжений відповідними Указами Президента України та Законами України.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 деталізовано темпоральні межі застосування мораторію. Закон № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що вніс зміни до норм ЦК України, виключив можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин.

Позивачем не враховано вищевказаних Перехідних положень ЦК України та не вірно здійснено нарахування та заявлено до стягнення за кредитним договором заборгованість за пенею/штрафом у розмірі 12 000 грн. З огляду на вище зазначене, заборгованість за пенею/штрафом у розмірі 12 000 грн. стягненню з відповідача на користь позивача - не підлягає.

На підставі встановлених судом обставин, наявні підстави вважати, що позовні вимоги ТОВ ФК «Кредит-капітал»»» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача за вищезазначеним кредитним договором слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 12 000 грн.: 6 000 грн. заборгованість по кредиту; 6 000 грн. - відсотки по кредиту. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України). Положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Платіжною інструкцією від 22.05.2026 № 33479 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662, 40 грн., скільки судом позов задоволено частково, на 47,62 %, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1267, 83 грн (2 662, 4 х 47,62 %).

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи. Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи часткове визнання позову відповідачем, наслідком чого стало зменшення обсягу позовних вимог позивачем до розміру, який відповідачем визнається, з огляду на заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оцінивши обсяг правничої допомоги у справі незначної складності, яка розглядалася у спрощеному провадженні, суд вважає, що розумним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача цих витрат у розмірі 2000 грн.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76-83, 89, 263,265, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №49491-10/2024 від 26.10.2024 року, в загальній сумі: 12 000 грн., з яких: 6 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 6 000 грн. сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1267, 83 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий