Decision № 139319713, 17.08.2026, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2026 року Справа № 903/249/26

за позовом фізичної особи - підприємця Чопенка Олега Анатолійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ"

про стягнення 153 115,80 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Тимощук М.П.

Представники сторін:

від позивача: Сергієнко О.В.

від відповідача: Ліщук О.О.

встановив: Фізична особа - підприємець Чопенко Олег Анатолійович сформував в системі Електронний суд позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ" про стягнення 153 115,80 грн заборгованості, 3 328,00 грн витрат зі сплати судового збору та 50 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №24\11-к від 24.11.2025 з консультативних послуг у галузях інженерії та будівництва.

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.04.2026 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/249/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.05.2026 об 11:00 год.

17.04.2026 на адресу суду від позивача надішла відповідь на відзив.

05.05.2026 на адресу суду від Фізичної особи - підприємця Чопенка Олега Анатолійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 09.06.2026 об 11:45 год.

14.05.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.05.2026 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

08.06.2026 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Представник позивача в підготовчому засіданні 09.06.2026 поклалась на розсуд суду щодо клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2026 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 23.06.2026 о 12:25год.

Суд протокольною ухвалою від 23.06.2026, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 28.07.2026 о 10 год 20 хв.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задоволити повністю та зазначив, що відповідач отримав акти виконаних робіт 11.02.2026 та не заявив мотивованих заперечень у встановлений строк, а Позивач правомірно підписав Акт від 16.12.2025 в односторонньому порядку, і роботи вважаються прийнятими без зауважень, а тому підлягають повній оплаті.

Представник відповідача в судовомку засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково зазначив, що згідно Зведеного акту звірки взаєморозрахунків від 24.11.2025, доданого Позивачем до позовної заяви, усі платежі здійснені до укладення Договору між Позивачем та Відповідачем, і жоден з цих платежів не здійснений Відповідачем. Жодної тристоронньої угоди між Позивачем, Відповідачем та ТОВ «Волинь МедКаннаЛаб» про заміну сторони Договору №05/25-1 від 07.05.2025, укладеного між Позивачем і ТОВ «Волинь МедКаннаЛаб», не підписувалось.

У судовому засіданні 28.07.2026 оголошено перерву до 11.08.2026 до 11:45 год.

У судовому засіданні представники сторін дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст .6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, зслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача господарський суд,-

встановив:

Позивач зазначає, що 24.11.2025 між фізичною особою - підприємцем Чопенко Олегом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ" було укладено Договір з консультаційних послуг у галузях інженерії та будівництва №24/11-К .

Предметом Договору є розробка Концепції інвестиційного проекту: «Створення виробничо-тепличного господарства (Закрита ферма / Indoor facility) з вирощування, культивування та переробки рослин конопель (Cannabis) в медичних цілях».

Додатково позивач зазначає, що Замовником було сплачено авансові платежі на суму еквівалент 7 000,00 Євро, що еквівалентно в національній одиниці гривні - 340 931,5.

Позивач вказує, що належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором та 16.12.2025 повний комплект розробленої проектної документації (Том 1 «Концепція», Альбоми креслень, Іригація, Комерційні пропозиції) на паперових носіях разом з Накладною від 16.12.2025 був надісланий Відповідачу через службу доставки «Нова Пошта».

17.12.2025 р. документацію отримав представник Замовника Засядько С.Л., однак Накладна та Акти приймання-передачі повернуті не були.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач 06.02.2026 направив на офіційну юридичну адресу Відповідача (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, буд. 7A) цінний лист з описом вкладення (трек-номер Укрпошти: 0213200092086).

Відповідно до умов Договору, Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання Акту підписати його та повернути Виконавцю, або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача становить еквівалент 3 000,00 Євро (153 115,80 грн.)

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3.1.2 Договору Виконавець зобов`язаний після закінчення надання послуг передати Замовнику по акту приймання-передачі технічну документацію:іт про надання консультаційних послуг у галузях інженерії та будівництва;

В матеріалах справи відсутній звіт про надання консультаційних послуг у галузях інженерії та будівництва від ФОП Чопенка О.П. ТзОВ "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ".

Згідно п. 4.2, Договору сторони узгодили, що у разі прийняття Замовником позитивного рішення щодо продовження розробки Проєкту, Виконавець переходить до розробки Концепції Проекту, яка охоплює:

- архітектурно-планувальні рішення та функціональну план-схему (візійне рішення для узгодження логіки об`єкта);

- дослідження технологічних рішень;

- завдання на проектування;

- техніко-економічне обґрунтування (CAPEX, орієнтовний ROI, доцільність інвестицій).

З наданого Позивачем Експертного звіту щодо технічного стану об`єкта та відповідність інвестиційним цілям Замовником обстеження комплексу будинків на території промислової ділянки, розташованої за адресою: вул. Перемоги, буд. 1 А, с. Піддубці, Луцького р- ну, Волинської обл., є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь МедКаннаЛаб», а не відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ".

В матеріалах справи відсутні докази, що зазначений комплекс будинків належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ" на праві власності, чи на правах оренди.

Суд звертає увагу, що згідно зведеного акту звірки взаєморозрахунків від 24.11.2025, доданого Позивачем до позовної заяви, усі платежі здійснені не від ТзОВ "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ".

Зокрема платіж на суму 179000,00 грн. здійснений від ТОВ «Волинь МедКаннаЛаб» по договору 05/25-1 від 07.05.2025 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №187408996, платіж №126214011 від 18.06.2025).

Платіж на суму 32835,00 грн. здійснено Засядько Сергієм Анатолійовичем (квитанція №2148-6546-0129-0443 від 18.11.2025). Докази, що Засядько С.А. є представником відповідача суду не надано.

Додатково суд зауважує, що угоди між Позивачем, Відповідачем та ТОВ «Волинь МедКаннаЛаб» про заміну сторони Договору №05/25-1 від 07.05.2025, укладеного між Позивачем і ТОВ «Волинь МедКаннаЛаб» в матеріалах справи відсутні.

Матеріли справи не містять докази, які підтверджують факт виконання та передачі виконавцем робіт за погодженими сторонами умовами договору в повному об`ємі у визначені договором терміни.

Враховуючи вище викладені обставини справи та наданні сторонами докази суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів відповідно до ГПК України, та не спростував подані докази відповідача.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та дійшов висновку, що в позові слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, передбачені ст. 129 ГПК України, підстави покладення витрат по сплаті судового збору на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

в позові Фізичної особи - підприємця Чопенко Олега Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ КАННАФАРМ" про стягнення 153 115,80 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

25.08.2026

Суддя Микола ШУМ