Decision № 139317153, 28.08.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/37426/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000063/1 від 06.05.2025 р.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

27.11.2025 року до суду за вхід. №ЕС125832/25 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці за вхід. №ЕС/125831/25 від 27.11.2025 року про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (адреса: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е) зареєстроване 18.10.2005 року як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 33798852).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту,складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту).

У відповідності до п. 1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця.

Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником.

З метою здійснення митного оформлення товару, уповноваженою Позивачем особою (ТОВ «Інтертранс») до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500110003435U3 від 06.05.2025, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «АКВАФРОСТ», а саме:

«товар № 1 - заморожене сурими з риби міксглазуроване сорт A (odonus niger,saurida tumbil,epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala)у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки дата виготовлення 10/28.08.2024р,02/9/17/19.09.2024ртермін придатності-2 роки. Чиста вага нетто 20000кг. Упаковано в картонні коробоки по 20кг(+/-10% глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленову плівку).»

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) №YSM/EXI131/24-25 від 27.09.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1866 від 27.03.2025;

- Сертифiкат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP) №EIC/2024/006/0994449A/00924742 від 17.12.2024;

- міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0374797/651 від 27.03.2025;

- сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP)) №EIC/2024/006/0828290А/00765809 від 30.09.2024;

- статус особи, яка подає митну декларацію №2 від б/д;

- загальна декларація прибуття №25UA141000336988Z5 від 29.03.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/03 від 27.03.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якоо є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/05/22-94 від 25.05.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №2/25-БР від 01.01.2025;

- договір (контракт) про перевезення №24/11/2023 від 24.11.2023;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12683399 від 31.03.2025;

- інші некласифіковані документи (декларація виробника) від 28.09.2024.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) рахунки за здійснення послуг на перевезення; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на запит митного органу, листом від 06.05.2025 року декларант ТОВ «Інтертранс» повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення i додаткові надавати не буде.

06.05.2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000063/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, з аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 є більшим, ніж заявлено декларантом.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу YSM/EXI131/24-25 від 27.09.2024: 14 днів після отримання.

Оцінювана партія товарів поміщена у режим «Митного складу» згідно ЕМД ІМ74 25UA500110002481U6 31.03.2025. Тобто згідно умов оплати, на день подання ЕМД ІМ40 25UA500110003435U3 від 06.05.2025 оплата за товар має бути здійснена, але до митного оформлення цих документів не надано.

2) декларантом заявлені умови поставки товару FCA Klaipeda. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування - 57000 грн надано до митному оформлення: договір перевезення від 24.11.2023 №24/11/2023 та виключно довідку ФОП Гордієнко від 27.03.2025 №27/03.

У графі 1 CMR 1866 від 27.03.2025 наявні відомості про Експедитора UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда.

Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов`язкової складової митної вартості, передбаченої п.1а ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу.

Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє.

З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на складі із дотримання відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення.

Заявка на транспортування як невід`ємна частина договору перевезення від 24.11.2023 №24/11/2023 не надано до митного оформлення. Надання Заявки на перевезення передбачено вимогами пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.7, 3.1.11, 3.2.2, 6.1, 6.2, 6.3 договору від 24.11.2023 №24/11/2023.

Передбачений пунктом 6.2 договору від 24.11.2023 №24/11/2023 рахунок на перевезення не надано до митного оформлення, хоча згідно пункту 6.2 договору від 24.11.2023 №24/11/2023 рахунок за перевезення здійснюється у безготівковій формі протягом 21 календарних днів з моменту одержання Замовником від Перевізника рахунку-фактури та документів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення.

Тобто на день подання ЕМД ІМ40 25UA500110003435U3 від 06.05.2025 оплата за перевезення має бути здійснена, але до митного оформлення цих документів не надано.

Відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування від 24.11.2023 №24/11/2023 п.6.

Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги.

Ненадання декларантом на розгляд Заявки та рахунку на транспортування (послуг), зазначених у пунктах Договору на перевезення не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Таким чином, декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Враховуючи зазначені положення законодавства, декларантом не вірно проведено обчислення митної вартості товару.»

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500110003473U3 від 06.05.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 96 769,36 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Щодо зазначених відповідачем у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів доводів.

Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до положень частини 2 статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зазначеного товару

Слід зазначити, що відповідно до п. 5.3. контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022, на підставі якого імпортований товар, сума, умови та валюта платежу повинні вказуватися в інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку.

В Інвойсі №YSM/EXI131/24-25 від 27.09.2024 зазначено, що товар оплачується протягом 14 днів після отримання товару.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №1866 Постачальник передав товар перевізнику 27.03.2025 року, при цьому місцем доставки товару згідно цієї ж міжнародної товарно-транспортної накладної є вул. Центральна, 1Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область тому на думку Покупця товар фактично ним не отримано, а тому на момент звернення до митного оформлення строк оплати за товар не настав, в наслідок чого у декларанта був відсутній обов`язок з надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

В той же час, приймаючи до уваги умови Контракту та супровідних документів, а також тривалий проміжок часу, що передував митному оформленню, суд вважає за доцільне зазначити, що навіть за умови прострочення платежу іноземному контрагенту, товар відповідно до наявних матеріалів усе одно залишався неоплаченим, та міг вплинути лише на господарські правовідносини між контрагентами щодо виконання погоджених сторонами вимог контракту, а сама по собі заборгованість перед постачальником не є підставою для коригування митної вартості товарів.

Суд зауважує, що згідно сталої практики Верховного Суду, наведеної в тому числі, у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), зокрема така думка висловлена в постановах Верховного суду від 17.04.2018 р. по справі № 815/329/17 та від 01.03.2023 р. по справі № 420/18880/21.

Отже, твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості товару без надання відповідних платіжних документів є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того в обґрунтування правомірності спірного рішення Відповідач зазначає, що позивачем могли бути понесені додаткові витрати, які на думку відповідача повинні бути включені, як складові митної вартості спірного товару, а отже витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв`язку із залученням Експедитора.

Відповідно до п. 3.2 Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, поставка товарів за цим договором здійснювалася Покупцеві на умовах FCA, отже термін та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.

В інвойсі №YSM/EXI131/24-25 від 27.09.2024 умовами поставки визначено FCA Klaipeda, Lithuania.

Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Наведене свідчить про те, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Обов`язок щодо страхування товару не покладено на жодну із сторін договору.

Отже, з урахуванням того факту, що Постачальнк виписуючи Інвойс №YSM/EXІ131/24-25 вiд 27.09.2024 зазначив умовами поставки товару FCA Klaipeda, Lithuania, він взяв на себе обов`язок доставити товар визначеному ТОВ «Аквафрост» перевізнику, а саме ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Приймаючи до уваги, що міжнародна товарно-транспортна накладна, яка в розумінні вказаної конвенції є вантажною накладною, складена 27.03.2025, Постачальник передав товар, визначеному Позивачем перевізнику саме в цю дату, а тому враховуючи тлумачення терміну FCA, витрати, пов`язанні із товаром до цього моменту, в тому числі витрат на навантеження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв`язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) тощо покладаються на Постачальника, не підлягають відшкодуванню Покупцю (ТОВ «Аквафрост») та як наслідок не є складовою митної вартості товару.

При цьому, відповідно до п. 5.6. контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року, всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов`язані з підписанням і виконанням даного Контракту в країні Покупця сплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах сплачуються Постачальником.

Також слід зазначити, що виходячи зі змісту довідки про вартість перевезення №27/03 від 27.03.2025 року, страхування вантажу не проводилось, вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.

Додатково, на підтвердження відсутності у ТОВ «Аквофрост» додаткових витрат, пов`язаних із поставкою товару на митну території України надано лист Постачальника, Yashaswi Fish meal and Oil Company, яким останній підтверджує такі витрати за його рахунок та їх включення до ціни товару.

Наведене свідчить про помилковість тверджень Відповідача, оскільки позивачем не понесені додаткові витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв`язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) в розумінні ч. 10 ст. 58 МК України не є складовими митної вартості товару, а відсутність документів на підтвердження таких витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару, заявленого до декларування за ЕМД №25UA500110003435U3 від 06.05.2025 року.

Відтак, твердження митного органу про не надання інформації про понесені додаткові витрат є безпідставними та необґрунтованими.

Також Митниця в спірному рішенні указує, що відсутнє документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва; ненадання декларантом на розгляд заявки та рахунку на транспортування (послуг), зазначених у пунктах Договору ТЕО, що не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів.

На підтвердження транспортних витрат до митного оформлення товариством надана довідка про транспортні витрати №27/03 від 27.03.2025 року, згідно якої вартість перевезення автопоїздом DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за маршрутом Клайпеда Ягодин - Чорноморськ, становить 120000,00 грн., з яких: транспортні витрати по перевезенню вантажу: Клайпеда (Литва) - Яготин (кордон України) 57000,00 грн.; Ягодин (кордон України) - Чорноморськ (Україна) - 63000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося. Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.

Слід зазначити, що вказані в довідці державні номери транспортного засобу, пункти відправлення, перетину кордону та прибуття відповідають зазначеним в міжнародній транспортній накладній, наданій до митного оформлення та ЕМД. Вказані обставини дають можливість ідентифікувати вказаний документ, та як наслідок розмір відповідної складової митної вартості товару із товаром заявленим до митного очищення.

Митниця посилається на те, що розрахунок транспортних витрат на підставі довідки про вартість перевезення порушує Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, положення Митного та Податкового кодексів України. Однак зазначене твердження не відповідає дійсності, адже вказаний порядок лише містить посилання на документи, які можуть підтверджувати транспортні витрати.

Так, відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599 в графі 20 розділу Б додаткового аркушу А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто законодавець не обмежив перелік документів на підставі яких розраховується відповідна складова митної вартості товару.

Згідно пункту 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування. Вказана довідка у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Щодо не надання заявки на перевезення та документів, що підтверджують факт оплати послуг перевезення Позивач зауважує наступне.

Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку заявка на перевезення відсутня.

Заявка на перевезення це документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки та інші особливості надання послуг перевезення.

Заявка на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. Отже, заявка не може вплинути на можливість визначення митної вартості товару за наявності інших достатніх доказів.

Крім того, заявка на перевезення не має затвердженої форми документу, а тому такий документ може бути складений в довільній формі, яка погоджена сторонами господарських правовідносин.

З вищевказаного не вбачається обов`язковим надання до митного оформлення заявки, а саме по собі виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано достатню для перевізника інформацію для виконання даного перевезення. Тому, відсутність заявки на надання послуг транспортного перевезення на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Щодо оплати, суд зазначає, що відповідно до п. 6.2. договору перевезення №24/11/2023 від 24.11.2023 року, розрахунки за виконані послуги проводяться в національній валюті України по безготівковому розрахунку шляхом перерахування на поточний рахунок Перевізника протягом 21 календарних днів з моменту одержання Замовником від Перевізника рахунку-фактури та документів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення належним чином: акту виконаних робіт, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних з відміткою про прийняття вантажу за підписом вантажоодержувача, що скріплено печаткою вантажоодержувача.

Як вбачається із доданої до митного оформлення товаро-транспортної накладної у відповідній графі відсутній підпис вантажоодержувача, скріплений його печаткою, а отже строк оплати послуг на момент пред`явлення товару до митного оформлення не настав.

З огляду на зазначене вище, декларантом при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару був наданий повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

Отже, суд прийшов до висновку, що твердження Митниці стосовно не доведення митної вартості товару є безпідставними, а надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Натомість відповідачем не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо інших зауважень митного органу.

В рішенні зазначено також про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Разом з тим, суд зазначає, що подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком. При цьому Відповідачем не наведено належних аргументів щодо не можливості визначення складових митної вартості за поданими позивачем документами.

Вказане підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, в якій суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом додаткових документів, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Щодо доводів відповідача стосовно конкурентної ціни, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, щодо того, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

У відповідача були всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) згідно статей 53, 58 МК України.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000063/1 від 06.05.2025 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 2422,40 грн судового збору за 1 вимогу майнового характеру згідно платіжних інструкцій №68979 від 14.05.2025 року.

Судом за результатами розгляду заяви позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості задоволені.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000063/1 від 06.05.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (адреса: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, ЄДРПОУ 33798852) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (адреса: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, ЄДРПОУ 33798852)

Одеська митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА