Court ruling № 139314513, 27.08.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

27 серпня 2026 року Справа № 320/59586/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров`я населення Бориспільської міської ради Київської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориспільська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з адміністративним позовом до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров`я населення Бориспільської міської ради Київської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориспільська міська рада з вимогами Визнати протиправною бездіяльність Головного управління житлово- комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (код ЄДРПОУ 36359583) та Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров`я Бориспільської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26540604) щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди протирадіаційного укриття №129510 розташованого по вул. Київський шлях, 81, в м. Бориспіль Бориспільського району Київської області та зобов`язати їх привести у стан готовності захисну споруду №129510 у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, для використання за призначенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 129510 встановлено її неналежний стан та необхідність проведення відповідних заходів щодо приведення споруди у готовність до використання за призначенням.

Відповідачами подано відзиви на адміністративний позов, у яких вони заперечили проти задоволення позовних вимог.

Зокрема, Бориспільський міський центр спорту та фізичного здоров`я населення Бориспільської міської ради Київської області зазначив, що позов подано передчасно та необґрунтовано, оскільки прокурором не конкретизовано, у чому саме полягає протиправна бездіяльність відповідачів, які конкретно дії ними не вчинені та коли виникла така бездіяльність.

Відповідач також звернув увагу, що відповідно до Акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 129510 від 30.08.2024 зазначене укриття оцінено як «обмежено готове» до використання за призначенням, а частину попередніх рекомендацій усунуто. При цьому відповідач зазначив, що ним вживаються можливі та необхідні заходи, спрямовані на приведення протирадіаційного укриття у належний технічний стан та готовність до укриття населення.

Третьою особою Бориспільською міською радою подано пояснення щодо позовної заяви.

У поданих поясненнях третя особа звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також Бориспільська міська рада послалася на положення статті 55 Конституції України щодо гарантованого кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У поясненнях третя особа також навела положення статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувши увагу на виключний характер представництва прокурором інтересів держави в суді та необхідність наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Враховуючи викладене, третя особа заперечила проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши зміст та обґрунтованість позовної заяви, відзивів відповідачів, пояснень третьої особи та наданих до них документів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Так, згідно матеріалів позовної заяви прокурором подано позов в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами обов`язків щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у стан готовності до використання за призначенням.

Водночас судом встановлено, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області не має повноважень на подання позову з таким предметом, у зв`язку з чим заявляти такий позов не має повноважень і прокурор, з огляду на наступне.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень у судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Згідно з пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138, балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 липня 2018 року №579.

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення мають утримуватися в належному технічному стані.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у цій сфері.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Аналогічний висновок щодо відсутності у Державної служби України з надзвичайних ситуацій та її територіальних органів повноважень на звернення до адміністративного суду із позовами про зобов`язання балансоутримувачів привести захисні споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення викладено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.04.2025 у справі № 320/35990/23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством ДСНС наділена повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері цивільного захисту та звернення до адміністративного суду, зокрема, щодо застосування заходів реагування, однак право на звернення до суду саме з вимогами про зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у належний технічний стан та готовність до укриття населення законом не передбачено. При цьому обов`язок щодо утримання захисних споруд у готовності до використання за призначенням покладено безпосередньо на їх власників, користувачів та юридичних осіб, на балансі яких вони перебувають.

З огляду на наведене, саме по собі наділення Головного управління ДСНС України у Київській області повноваженнями щодо здійснення контролю за станом готовності захисних споруд цивільного захисту не свідчить про наявність у цього органу права на звернення до адміністративного суду з позовом про зобов`язання балансоутримувача привести відповідну захисну споруду у стан готовності до використання за призначенням. Відтак Головне управління ДСНС України у Київській області не є належним суб`єктом звернення до суду із заявленими у цій справі вимогами, а прокурор, відповідно, не має підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу саме за такими вимогами.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду, зокрема, з позовами про застосування заходів реагування.

Таким чином, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд звертає увагу, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

У зв`язку з цим прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який у свою чергу не має права на звернення до суду з ним.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.03.2025 у справі №260/4199/22.

Відтак наведене свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у вказаного прокурором органу відсутні можливості нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів у спосіб, визначений прокурором, а саме шляхом подання позовної заяви із заявленими позовними вимогами.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після відкриття провадження у справі, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд дійшов аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду у справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у постановах від 16.03.2021 у справі №815/1483/18, від 12.08.2021 у справі №815/1486/18, від 13.04.2022 у справі №815/1484/18, від 12.05.2022 у справі №815/1476/18.

Підсумовуючи викладене, суд вважає необхідним залишити позов без розгляду.

Керуючись статтями 240, 241-243, 248, 250, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров`я населення Бориспільської міської ради Київської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориспільська міська рада про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.