Decision № 139304564, 27.08.2026, Onufriivka District Court of Kirovohrad Oblast

справа № 399/1178/25

провадження № 2/399/69/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року смт Онуфріївка

Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шульженко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом через систему «Електронний суд» в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість, яка станом на 24.03.2023 року становить суму у розмірі 15849,36 грн., а також стягнути судові витрати, у тому числі витрати на правничу (правову) допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 15.07.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0072/980/0859711/19.

16.07.2019 між Банком та відповідачем укладено Додатковий договір, а саме Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0072/980/0743950/19 (про зміну умов користування банківськими послугами) до Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0072/980/0859711/19 від 15.07.2019.

Відповідно до Заяви-анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% (п`ять) в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01% річних.

Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що: 1) Банк надав клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) з Договором, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайти банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; Клієнту відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності 4) отримав свій примірник Заяви-анкети та іншу документацію на розсуд Банку, яка потрібна для користування банківськими послугами.

Емітована картка була видана Банком 15.07.2019 року, активована відповідачем 20.08.2019 року. Саме з цієї дати відповідач почала користуватись кредитною карткою.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.

Банк свої зобов`язання за заявою-анкетою виконав в повному обсязі, а саме надавав Відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та звіт-рахунком.

Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так останній платіж відповідачем було внесено 06.07.2021.

У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) розмір заборгованості складає 15849,36 гривні - вказана сума заборгованості включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 6849,36 грн.

24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір факторингу №24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0072/980/0859711/19 від 15.07.2019, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

11.11.2025 позивачем направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за заявою-анкетою. Дана вимога не була особисто отримана відповідачем, а повернулася з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахувань процентів, обумовлених договором.

Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зазначено про строки протягом яких сторони мають право подати відповідні процесуальні документи.

Відповідачу за зареєстрованою адресою місяця проживання направлено судові поштові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі, які остання отримала 24.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне при матеріалах справи.

В установлені строки відзив не надійшов. Будь які заяви чи клопотання відповідачем до суду не подано.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначено вище, в обґрунтування позову зазначено зокрема, що 15.07.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0072/980/0859711/19.

16.07.2019 між Банком та відповідачем укладено Додатковий договір, а саме Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0072/980/0743950/19 (про зміну умов користування банківськими послугами) до Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0072/980/0859711/19 від 15.07.2019.

Разом з позовом надано позивачем копію Заяви - анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 0072/980/0743950/19 від 16/07/2019 (зміна умов користування банківськими послугами) до Заяви - анкети про надання банківських послуг № 0072/980/0859711/19, підписана відповідачем.

З вищезазначеної Заяви анкети видно, зокрема, що відповідач бажала оформити картку MC Gold, номер рахунку НОМЕР_1 . Зазначено, що за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та Інформаційним листком, який є невідємною частиною та додатком до Договору. На дату укладення Заяви анкети розмір процентної ставки становить: 5% (щомісячно) в місяць. На дату укладення Заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01% річних.

До позову додано копію розписки АТ «ОТП БАНК», якою підтверджується отримання відповідачем картки.

З виписки АТ «ОТП БАНК» по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який відповідає рахунку у зазначеній вище Заяві анкеті, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість відповідача складає 6779,12 грн., 70,24 грн., 9000,00 грн., що в сукупності становить 15849,36 грн.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, вякому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу.

Відповідно до Постанови Національного банку №705 від 05.11.2014 р. "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Таким чином, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 справа №456/3643/17 провадження № 61-9882 св20.

З розрахунку заборгованості складеного АТ «ОТП БАНК», копія якого наявна при матеріалах справи вбачається, що відповідач має заборгованість в розмірі 15849,36 грн.

При цьому, до позову додано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачудо укладення договору про споживчий кредит) підписаний відповідачем 05.08.2019, який суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Паспорт споживчого кредиту, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Правовідносини між відповідачем та первісним кредитором були обумовлені та виникли 15.07.2019 та 16.07.2019. Натомість долучений позивачем до матеріалів справи Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 05.08.2019. Відповідно до вимог Закону України "Про споживче кредитування", Паспорт споживчого кредиту є формою надання споживачу інформації виключно на договірному етапі (до моменту укладення кредитного договору). З огляду на те, що наданий документ підписаний значно пізніше за датою зазначених Заяв, на які посилається позивач, суд приходить до висновку, що вказаний Паспорт не передував виникненню спірних правовідносин, не стосується їх, а тому не може бути прийнятий судом до уваги як доказ у даній справі.

24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір факторингу № 24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265.

Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується копіями зазначеного Договору, витягу з додатку №2 до Договору факторингу, акта приймання передачі реєстру боржників №2 по зазначеному Договору факторингу від 24.03.2023.

З копії витягу з додатку №2 до Договору факторингу видно, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 15849,36 грн., яка складається з: - 9000,00 грн. загальна сума боргу по тілу, - 6849,36 грн. загальна сума боргу по відсотках.

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» направив відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту, копія якої наявна при матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач порушила зобов`язань за кредитним договором та має заборгованість у розмірі 15849,36 грн.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статей 525, 526, 527, 530, 625 ЦК України: одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, дослідивши у сукупності подані позивачем докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті в строк, визначений договором, що свідчить про порушення його прав.

Тому, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15849,36 грн., у зв`язку з чим, позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить наступного.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав наступні копії документів, які знаходяться при матеріалах справи:

- договір № 01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року укладений між адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі керуючого бюро Чміль Ю.В. та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»;

- Додаток №1 до Договору про наданя правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2023 в якому відображено вартість послуг за Договром про надання правової (правничої) допомоги;

- акт про надання правничої допомоги №0912-25 до договору про надання правової допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023 в якому зазначено, що бюро надало клієнту юридичні послуги, необхідні для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, а клієнт прийняв надані послуги. Вартість за надані послуги становить 8500,00 грн. та зазначено, які послуги включаються до зазначеної суми;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Чміль Ю.В;

- ордер на надання правничої допомоги.

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 8500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з того, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 4000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».

При цьому, слід зазначити, що в ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн.

Проте, нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, в зв`язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 15849,36 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять гривень 36 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень та на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064), місцезнаходження: 49001 Дніпропетровська область місто Дніпро вул. Січових Стрільців 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 27.08.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко