Decision № 139264152, 18.08.2026, Kozova District Court of Ternopil Oblast

Справа № 951/337/26

Провадження №2/951/272/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

представника позивача адвоката Карпи М.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Козлівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Карпу Марію Михайлівну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. ОСОБА_3 за життя розпорядилася своїм майном та 16.08.2012 склала заповіт, яким все майно заповіла позивачу. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивач, яка спадщину прийняла в установленому законом порядку та чоловік спадкодавиці ОСОБА_4 , який мав право на обов`язкову частку у спадщині, однак відмовився від прийняття спадщини. У зв`язку з прийняттям спадщини, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відповідну частку земельної ділянки з кадастровим номером 6123086900:02:001:0946, площею 0,2318 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), так як вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності без визначення часток земельної ділянки у спільній власності між її співвласниками.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. ОСОБА_4 за життя розпорядився своїм майном та 16.08.2012 склав заповіт, яким все майно заповів позивачу. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є позивач, яка спадщину прийняла в установленому законом порядку. У зв`язку з прийняттям спадщини, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відповідну частку земельної ділянки з кадастровим номером 6123086900:02:001:0946, площею 0,2318 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), так як вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності без визначення часток земельної ділянки у спільній власності між її співвласниками.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог частин першої та четвертої статті 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України), позивач просить визнати за нею право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2318 га, кадастровий номер 6123086900:02:001:0946, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 04.06.2026.

Ухвалою суду від 04.06.2026, постановленою у судовому засіданні, підготовче засідання у справі відкладено на 25.06.2026, а в подальшому відкладено на 06.07.2026 відповідно до ухвали суду від 25.06.2026.

Ухвалою суду від 06.07.2026 клопотання представника позивача - адвоката Карпи М.М. задоволено. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Козлівську селищну раду. Підготовче засідання у цивільній справі відкладено на 28.07.2026.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2026.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася.

Представник позивача адвокат Карпа М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, жодних заяв та клопотань не подавала.

У судове засідання представник відповідача Козлівської селищної ради не з`явився, подав клопотання від 22.07.2026, у якому не заперечував щодо задоволення позовних вимог та розгляд справи просив проводити без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26.12.2022 Козлівською селищною радою (а.с. 6).

За змістом заповіту, складеного 16.08.2012 у с. Покропивна Козівського району Тернопільської області та посвідченого секретарем виконавчого комітету Покропивнянської сільської ради Козівського району Тернопільської області Гарасимів Г.П., зареєстрованого у реєстрі за №82, ОСОБА_3 заповіла все належне їй на день смерті майно ОСОБА_1 . Вказаний заповіт не скасований і не змінений у встановленому законом порядку, а тому є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №72409457 від 10.05.2023 (а.с. 16, 59).

Відповідно до довідки №1-43 від 04.05.2023, виданої Козлівською селищною радою, спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею у житловому будинку проживали та були зареєстровані: чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 58).

Таким чином, до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 належать чоловік спадкодавиці ОСОБА_4 , який є спадкоємцем за законом та має право на обов`язкову частку у спадщині та ОСОБА_1 - спадкоємець за заповітом.

Разом з тим спадкоємець за законом ОСОБА_4 у визначений законом шестимісячний строк відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 04.05.2023 (а.с. 57 зворот).

З матеріалів спадкової справи №158/2023 вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання 10.05.2023 відповідної заяви нотаріусу (а.с. 57).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.09.2025, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2-620, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Водночас постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г. №342/02-31 від 14.04.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на частку земельної ділянки площею 0,2318 га кадастровий номер 6123086900:02:001:0946 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення частки спадкодавця (а.с. 66).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 24.09.2025 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 7).

За змістом заповіту, складеного 16.08.2012 у с. Покропивна Козівського району Тернопільської області та посвідченого секретарем виконавчого комітету Покропивнянської сільської ради Козівського району Тернопільської області Гарасимів Г.П., зареєстрованого у реєстрі за №81, ОСОБА_4 заповів все належне йому на день смерті майно ОСОБА_1 . Вказаний заповіт не скасований і не змінений у встановленому законом порядку, а тому є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82666079 від 25.09.2025 (а.с. 17, 41 зворот).

Відповідно до довідки №1-50 від 25.09.2025, виданої Козлівською селищною радою, спадкодавець ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав та був зареєстрований у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ним у житловому будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с. 24).

Таким чином, до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 належить ОСОБА_1 - спадкоємець за заповітом.

З матеріалів спадкової справи №128/2025 вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання 25.09.2025 відповідної заяви нотаріусу (а.с. 41).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.02.2026, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Нечай Л.С. та зареєстрованого в реєстрі за №198, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 успадкувала 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Водночас постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Нечай Л.С. №73/02-31 від 26.02.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на частку земельної ділянки площею 0,2318 га кадастровий номер 6123086900:02:001:0946 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення частки спадкодавця (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до поновлення порушеного права, є адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За нормами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України .

За змістом частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавців.

Однак постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г. №342/02-31 від 14.04.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на частку земельної ділянки площею 0,2318 га кадастровий номер 6123086900:02:001:0946 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення частки спадкодавця.

Також постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Нечай Л.С. №73/02-31 від 26.02.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на частку земельної ділянки площею 0,2318 га кадастровий номер 6123086900:02:001:0946 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

З роз`яснень, наданих Постановою Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Так, судом установлено, що земельна ділянка площею 0,2318 га, кадастровий номер 6123086900:02:001:0946, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с. 18-20).

За правилами частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У разі смерті співвласника земельної ділянки, частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця (пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

За змістом частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У частині третій статті 89 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно зі статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами, при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 (провадження № 14-47 цс20).

Судом установлено, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6123086900:02:001:0946 та після смерті ОСОБА_4 успадкувала 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6123086900:02:001:0946.

Аналізуючи викладене, виходячи з фактичних обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , співвласників частки у спільній сумісній власності яких не визначені за життя, спадкоємець, позивач у справі, позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину. За таких обставин позивач не має іншої можливості захистити своє право, тому суд вважає, що відповідно до статті 16 ЦК України цивільне право останньої підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності в порядку спадкування.

Ураховуючи, що позивач успадкувала 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6123086900:02:001:0946, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме: 1/3 частку після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/3 частку після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи з норм земельного та цивільного законодавства, розмір частки позивача у спільній сумісній власності співвласників земельної ділянки слід визначити пропорційно до розміру її частки як співвласника на вказаний вище житловий будинок, з огляду на що за позивачем слід визнати право власності на 2/3 частки земельної ділянки.

При вирішенні позовних вимог позивача до ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Тобто саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Із змісту зазначених норм права вбачається, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.

У постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №234/17030/18 (провадження №61-12859св21), від 10.11.2021 у справі №759/19779/18 (провадженя № 61-4523св21), від 14.12.2023 у справі №199/1204/21 (провадження №61-4074св23) викладено правовий висновок, за змістом якого у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

ОСОБА_2 не є учасником спірних спадкових правовідносин, оскільки не є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому за відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залучення позивачем в якості відповідача по справі Козлівської селищної ради, як органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, який відповідно до вимог статті 1277 ЦК України може заявляти про відумерлість спадщини, не суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Водночас ОСОБА_2 жодним чином не порушила чи не оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача щодо спадкування, між нею та позивачем ОСОБА_1 не вбачається спору про право. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даному спорі, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають.

Таким чином, наявні підстави для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Козлівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2318 га, кадастровий номер 6123086900:02:001:0946, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Козлівська селищна рада, місцезнаходження: вул. Галицька, 15, селище Козлів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47631, код ЄДРПОУ: 04396443.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.08.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк