№ 139258261, 26.08.2026, Pohrebyshche District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 143/806/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.08.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, -

встановив:

07.06.2026 року о 09 год. 30 хв. в м.Погребище Вінницького району Вінницької області по вул.Богдана Хмельницького водій ОСОБА_1 , будучи особою, яка 19.08.2025 року вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, повторно керував автомобілем марки BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту п.2.1 ПДР.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи (а.с.9), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, не є обов`язковою, а тому суд, ураховуючи позицію адвоката Хайнацької О.Ф., дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Хайнацька О.Ф. просила закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення з підстав, наведених у поданому нею клопотанні.

Згідно із підпунктом «а» пункту п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Об`єктом правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку згідно зі ст. 12 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Заслухавши адвоката Хайнацьку О.Ф., дослідивши матеріали справи, суддею встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом підтверджується в сукупності дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686216 від 07.06.2026 року, в якому викладено суть правопорушення, час, місце та обставини його вчинення (а.с.1);

- записом із нагрудної камери поліцейського від 07.06.2026 року, що міститься на СD-диску (а.с.6).

- довідкою ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2025 року у справі №127/26336/25 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Посвідчення водія не отримував (а.с.5);

- постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2025 року у справі №127/26336/25, згідно із якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, зокрема, в тому, що він 19.08.2025 року керував автомобілем марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом, без посвідчення водія відповідної категорії, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. (а.с.3, 4).

Суд вважає неспроможними доводи адвоката Хайнацької О.Ф. про те, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки працівники поліції не здійснили відеофіксації керування ОСОБА_1 транспортного засобу BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 , та його зупинки, а також не надали жодних доказів, що саме вказаний автомобіль перебував на місці події, зважаючи на наступне.

Так, із запису із нагрудної камери поліцейського від 07.06.2026 року вбачається, що поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 його процесуальні права та обов`язки, про що також зазначено у протоколі, а також ознайомив його зі змістом протоколу. Суд зауважує, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 , за обставин, викладених у протоколі, та надав письмові пояснення, що посвідчення водія він не отримував.

З огляду на наведене, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом суперечать його поведінці під час складання протоколу, а тому не здійснення поліцейськими відеофіксації керування ОСОБА_1 транспортного засобу BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 , та його зупинки, на думку суду, не мають вирішального значення для надання юридичної оцінки його діянню.

Окремо суд відзначає, що ОСОБА_1 в присутності поліцейського прочитав зміст протоколу в частині викладення суті правопорушення, а тому очевидно мав розуміти, що йому ставиться у провину керування саме автомобілем марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_3 , без посвідчення водія відповідної категорії. Не зважаючи на це, він не лише не заперечив факт керування транспортним засобом, а навпаки власноручно надав письмові пояснення, що він не отримував посвідчення водія, тобто підтвердив один із ключових елементів об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Також не заслуговують на увагу аргументи адвоката про те, що поліцейський не надав жодних доказів, що саме вказаний автомобіль перебував на місці події, позаяк із відеозапису із портативної камери поліцейського слідує, що останній оглянув автомобіль сірого кольору та назвав його марку та буквено цифрову комбінацію державного номерного знака (BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 ).

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на досліджені докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, тобто як повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

В ч.1 ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Судом не встановлено обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_1 .

Ураховуючи характер правопорушення, та беручи до уваги, що застосоване до ОСОБА_1 за вчинення аналогічного правопорушення постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2025 року у справі №127/26336/25 адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 3400 грн. 00 коп. не запобігло вчиненню ним інших правопорушень, оскільки він належних висновків для себе не зробив, а навпаки продовжив вчиняти однорідні правопорушення, суд вважає, що до нього необхідно застосувати основне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із довідкою ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував (а.с.5).

У той же час, суддя звертає увагу на правову позицію, висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справах №753/18479/16-к від 22.05.2018 року, №171/869/21 від 21.06.2022 року, яка зводиться до того, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали. Тому та обставина, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК України, не маючи права на керування транспортними засобами, не є перешкодою для застосування до нього обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.

Сталість та послідовність вказаної позиції знайшла своє відображення й у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, де викладено висновок про те, що виходячи із системного аналізу законодавчих норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286,286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК.

У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Як висновок, об`єднана палата зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При цьому, безпосередньо у ст.30 КУпАП не встановлено обмежень щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами.

Отже, вище окреслені норми КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винної особи, яка керувала транспортним засобом, посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

Згідно із довідкою ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області інформація щодо належності транспортного засобу ОСОБА_1 відсутня (а.с.5).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для оплатного вилучення транспортного засобу BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 27, 40-1, 124, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., який стягнути в дохід держави (отримувач ГУК у Вінницькій області/м. Погребище/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37979858, банк отримувача: казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 528999980313070106000002892, код класифікації доходів бюджету: 21081100), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106» 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя