Decision № 139257331, 26.08.2026, Chornobai District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 709/1598/26

2-о/709/55/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування заяви зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка заявника ОСОБА_2 . Так, остання проживала у с. Жовнине Золотоніського району Черкаської області, проте перед повномасштабним вторгненням російської федерації виїхала в м. Севастополь де і померла. Після смерті ОСОБА_2 окупаційною владою було видано свідоцтво про смерть, проте таке не створює правових наслідків для заявника, який бажає прийняти спадщину після смерті тітки.

У зв`язку з цим, посилаючись на норми цивільного законодавства, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території у

м. Севастополь, АР Крим, Україна.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2026 року прийнято заяву до провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Судом встановлено, що заяник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються племінником та тіткою відповідно, що підтверджується копіями посвідки про народження № НОМЕР_1 , свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 07 лютого 1960 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 травня 1952 року, свідоцтва про народження серії

НОМЕР_4 від 25 березня 1949 року.

ОСОБА_2 являється власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2023 га, кадастровий номер 7125182400:01:000:4285; земельної ділянки площею 2,2932 га, кадастровий номер 7125188400:02:000:0305; земельної ділянки площею 0,2539 га, кадастровий номер 7125182400:01:000:0288, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 92 від 24 серпня 2026 року ОСОБА_2 була зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку була зареєстрована одна.

Заявник ОСОБА_1 зазначає про те, що встановлення факту смерті його тітки ОСОБА_2 необхідно для оформлення своїх спадкових прав.

У підтвердження факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території суду було надано:

- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06 березня 2026 року, виданого російською мовою окупаційною владою російської федерації, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті:

м. Севастополь;

- копію довідки про смерть № С-00879 від 06 березня 2026 року, видану російською мовою окупаційною владою російської федерації, відповідно до якої ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті:

м. Севастополь;

- фотокарту з місця поховання ОСОБА_2 .

Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого

2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за

№ 380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Севастополь з 20 лютого 2014 року відноситься до тимчасово окупованих російською федерацією.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Розділом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22 листопада 2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть; б) фельдшерська довідка про смерть; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

За ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Так, у підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником надано документи, видані окупаційною владою російської федерації.

Даючи оцінку допустимості вказаних доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих заявником доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для заявника, оскільки необхідне для проведення державної реєстрації смерті та отримання відповідних документів - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Оскільки ОСОБА_2 померла на території тимчасово непідконтрольній Україні, на якій введено воєнний стан, та яка є тимчасово окупованою територією України, визначеною такою відповідно до законодавства, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , уродженки с. Ревбинці, Іркліївський район, Полтавська область, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Копію судового рішення надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті осіб.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: вул. Степана Бандери, 3А, м. Золотоноша, Черкаська область, код ЄДРПОУ 41882477.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко