Decision № 139240297, 26.08.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2248/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків до Садівничого товариства "Київський", с. Молодова про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Київський", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 17307 від 01.01.2019 у сумі 359 588,20 грн за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року та з лютого 2026 року по березень 2026 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Справу просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що не заперечує факту укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії №17307 від 01.01.2019, а також не заперечує, що у зазначений позивачем період електрична енергія фактично постачалася до об`єкта, який перебуває на балансі Садівничого товариства "Київське". Разом із тим, починаючи з 2025 року, після суттєвого загострення безпекової ситуації на території Харківської області, Садівниче товариство "Київське", яке розташоване у безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій, стало використовуватися для виконання мобілізаційних завдань та забезпечення потреб оборони України. Будинки, розташовані на території садівничого товариства, були зайняті військовослужбовцями Збройних Сил України, які фактично проживали у зазначених приміщеннях та використовували електричну енергію для забезпечення своєї життєдіяльності та виконання покладених на них завдань. У зв`язку із цим члени садівничого товариства та сам відповідач фактично були позбавлені можливості користуватися зазначеним майном, здійснювати контроль за обсягами споживання електричної енергії, впливати на режим її використання чи обмежувати доступ до електроустановок. Таким чином, електрична енергія, вартість якої є предметом спору у даній справі, споживалася не відповідачем для здійснення власної господарської діяльності, а фактичними користувачами нерухомого майна - військовослужбовцями, які перебували на території садівничого товариства у зв`язку з виконанням мобілізаційних завдань. На початковому етапі перебування військових підрозділів на території товариства спожита електрична енергія оплачувалася, однак у подальшому такі платежі були припинені, що й призвело до утворення заявленої позивачем заборгованості. Відповідач звертався до АТ "Харківобленерго" із заявою про припинення розподілу електричної енергії. Проте, листом від 15.07.2026 АТ "Харківобленерго" повідомило про неможливість припинення електропостачання, зазначивши, що проведення відповідних робіт є неможливим у зв`язку з розташуванням товариства поблизу території ведення бойових дій та існуванням реальної загрози життю і здоров`ю працівників оператора системи розподілу. У зазначеному листі АТ "Харківобленерго" також вказало, що питання компенсації вартості спожитої електричної енергії має вирішуватися шляхом укладення договору про спільне безоплатне використання нерухомого майна між балансоутримувачем майна, відповідним підрозділом Збройних Сил України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків. Відповідач вказує, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують, що відповідач був позбавлений будь-якої реальної можливості як припинити подальше споживання електричної енергії, так і впливати на осіб, які фактично здійснювали її споживання.

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє доводи та аргументи відповідача та вказує, що останній не звертався до ПрАТ "Харківенергозбут" із заявою про припинення дії договору, розірвання договору, зміну сторони договору. Договір про постачання електричної енергії залишався чинним протягом усього спірного періоду, а ПрАТ Харківенергозбут належним чином виконувало свої договірні зобов`язання, забезпечуючи безперервне постачання електричної енергії на об`єкт відповідача. Отже, електрична енергія фактично постачалася на об`єкт, визначений договором, а відповідач як сторона договору несе обов`язок щодо її оплати незалежно від того, чи споживав її особисто, чи нею користувалися інші особи. При цьому звернення відповідача до постачальника електричної енергії та оператора системи розподілу щодо припинення електропостачання (відключення електроустановки) за відповідним об`єктом споживача мало місце вже після звернення ПрАТ Харківенергозбут до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Таким чином, зазначені дії відповідача були вчинені вже після виникнення спору та звернення позивача за судовим захистом своїх порушених майнових прав. Разом із тим зазначена обставина сама по собі не припиняє договірних зобов`язань відповідача перед постачальником електричної енергії та не є підставою для звільнення його від виконання обов`язку щодо оплати електричної енергії, поставленої на об`єкт споживання. Чинне законодавство у сфері роздрібного ринку електричної енергії не пов`язує виникнення обов`язку з оплати електричної енергії з особистим фізичним перебуванням споживача за місцем споживання. Вирішальним є факт існування чинного договору та фактичного постачання електричної енергії на відповідний об`єкт.

20.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №17307 від 01.01.2019, за спірний період, а саме: платіжною інструкцією № 978778027.1 від 05.07.2026 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2025 року у сумі 500,00 грн та платіжною інструкцією № 2PL4999603330 від 11.08.2026 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 16 952,84 грн та грудень 2025 року у сумі 19 482,16 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед ПрАТ Харківенергозбут за спожиту електричну енергію за період грудень 2025 року та з лютого 2026 року по березень 2026 року складає 322 653,20 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №17307 від 01.01.2019 у сумі 322 653,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 26.10.2018 №1268. ПрАТ Харківенергозбут, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором.

Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут zbutenergo.kharkov.ua.

Таким чином, ураховуючи вищезазначені приписи, та те, що СТ Київське було надано підписану заяву-приєднання, та фактично спожито електричну енергію та оплачено рахунки за спожиту електричну енергію - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору № 17307 від 01.01.2019 (далі - договір № 17307 від 01.01.2019).

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу АТ Харківобленерго.

Порядок розрахунків за договором № 17307 від 01.01.2019 визначається відповідно до комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід`ємним додатком № 3 до договору (далі - комерційна пропозиція № 1).

Згідно п. 2.1 договору № 17307 від 01.01.2019 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 договору № 17307 від 01.01.2019 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.9 та п. 5.13 договору № 17307 від 01.01.2019 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.

Умовами п. 3 комерційної пропозиції № 1, передбачено, що оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до пп. 1 п. 6.2 договору № 17307 від 01.01.2019 Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 4 комерційної пропозиції № 1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 5.11 договору № 17307 від 01.01.2019 якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію:

- за листопад 2025 року на суму разом з ПДВ 20% 18 087,84 грн. Відповідачем за листопад 2025 року спожито 4187 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2025 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 09.12.2025. Строк оплати рахунку до 16.12.2025;

- за грудень 2025 року на суму разом з ПДВ 20% 86 905,44 грн. Відповідачем за грудень 2025 року спожито 20117 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2025 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 14.01.2026. Строк оплати рахунку до 21.01.2026;

- за лютий 2026 року на суму разом з ПДВ 20% 240 559,20 грн. Відповідачем за лютий 2025 року спожито 55686 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2026 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 03.03.2026. Строк оплати рахунку до 10.03.2026;

- за березень 2026 року на суму разом з ПДВ 20% 14 670,72 грн. Відповідачем за березень 2026 року спожито 3396 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 09.04.2026. Строк оплати рахунку до 16.04.2026.

На час звернення позивача з цим позовом до суду, Споживачем сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2025 року у сумі 635,00 грн, згідно платіжної інструкції №963426422.1 та загальна сума заборгованості відповідача за договором № 17307 від 01.01.2019 станом на 01.04.2026 становила 359 588,20 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як зазначалося вище по тексту рішення, 20.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги №17307 від 01.01.2019, за спірний період, а саме: платіжною інструкцією № 978778027.1 від 05.07.2026 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2025 року у сумі 500,00 грн та платіжною інструкцією № 2PL4999603330 від 11.08.2026 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 16 952,84 грн та грудень 2025 року у сумі 19 482,16 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед ПрАТ Харківенергозбут за спожиту електричну енергію за період грудень 2025 року та з лютого 2026 року по березень 2026 року складає 322 653,20 грн.

Дослідивши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 29.06.2026, отже позивач мав право подати заяву про зменшення розміру позовних вимог до 29.07.2026 включно.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд не можу ігнорувати додані до заяви докази часткової оплати відповідачем суми заборгованості.

Отже, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача в частині зменшення розміру позовних вимог. Надані до заяви докази суд долучає до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. При цьому предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду частково оплатив суму заборгованості у розмірі 36 935,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №978778027.1 від 05.07.2026 на суму 500,00 грн та №2PL4999603330 від 11.08.2026 на суму 36 435,00 грн.

Отже, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії на суму 322 653,20 грн, а позовні вимоги обґрунтованими.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, з огляду на таке.

Основним нормативно-правовим документом, який встановлює вимоги та регулює взаємовідносини між постачальником ПрАТ Харківенергозбут та споживачами, є Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач зобов`язаний оплачувати електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями пункту 13.6 договору передбачено, що договір діє до моменту його припинення в порядку, визначеному законодавством та умовами договору.

Відповідно п. 3.2.5. ПРРЕЕ ініціювання споживачем розірвання у разі зміни електропостачальника договору має відбуватися одночасно з ініціюванням ним початку процедури зміни електропостачальника, передбаченої главою 6.1 розділу VI ПРРЕЕ, або укладенням договорів, передбачених Правилами ринку, а у разі остаточного припинення користування електричною енергією - з дотриманням вимог пункту 4.27 ПРРЕЕ.

Відповідно до абзацу першого п. 4.27 ПРРЕЕ, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Пунктом 6.1.16 ПРРЕЕ зазначено, що до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Відповідно до абзацу п`ятого п. 4.27 ПРРЕЕ у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ПрАТ Харківенергозбут із заявою про припинення дії договору, розірвання договору, зміну сторони договору. Як і не містять доказів перебування військовослужбовців ЗСУ у приміщеннях товариства та використання останніми електричної енергії для забезпечення своєї життєдіяльності та виконання покладених на них завдань, як і не містять доказів звернення відповідача до КЕВ міста Харків щодо врегулювання питання щодо оплати спожитої ними електричної енергії.

Оскільки, позовні вимоги стосуються заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 17307 від 01.01.2019 сторонами якого є ПрАТ Харківенергозбут та Садівниче товариство Київський, відповідальність за невиконання обов`язків за договором покладається на Садівниче товариство Київський.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 322 653,20 грн заборгованості, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем. В частині позовних вимог про стягнення 36 935,00 грн заборгованості суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для вирішення питання про повернення з державного бюджету сплаченого судового збору у відповідній частині (443,23 грн) позивачу слід звернутись до господарського суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3 871,87 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 714 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого товариства "Київський" (62563, Харківська область, Чугуївський район, село Молодова, код ЄДРПОУ 21210351) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №17307 від 01.01.2019 у сумі 322 653,20 грн та 3 871,87 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 36 935,00 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328).

Відповідач - Садівниче товариство "Київський" (62563, Харківська область, Чугуївський район, село Молодова, код ЄДРПОУ 21210351).

Рішення підписано 26 серпня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова