Court ruling № 139239821, 17.08.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/1056/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт-Строй» до Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» про визнання договору розірваним, за участю від:

позивача Мкртічян А.А. (керівник);

відповідача Онишко В.М. (ордер АІ №2162019 від 04.05.2026)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» (далі позивач, ТОВ «ІБК «Еліт Строй») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» (далі відповідач, КП Бориспільської райради «Зубр»), в якому просить визнати розірваним з 11 квітня 2018 року договір оренди №141-17 від 11 квітня 2017 року нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району, укладений між КП Бориспільської райради «Зубр» та ТОВ «ІБК «Еліт Строй» (далі спірний договір).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідний договір на підставі повідомлення відповідача від 12.03.2018 припинений в односторонньому порядку з 12.04.2018, однак КП Бориспільської райради «Зубр» продовжує направляти йому рахунки для оплати орендної плати за спірним договором. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать його попередній заяві, а тому, звертаючись із даним позовом, позивач вказує, що має на меті досягнути юридичної визначеності щодо припинення прав та обов`язків сторін за спірним договором (т.1 а.с.1-8).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2026: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ІБК «Еліт Строй», включеного до тексту позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву; призначено підготовче засідання на 18.05.2026 о 14:30; визнано явку учасників в судове засідання обов`язковою; зобов`язано позивача надати докази направлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків з новою редакцією позовної заяви (т.1 а.с.56-59).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: позивачу 27.04.2026 о 11:21; відповідачу 27.04.2026 о 11:26 (т.1 а.с.60-61).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 27.04.2026.

28.04.2026 від позивача, на виконання ухвали суду від 27.04.2026, через систему «Електронний суд» надійшла заява, до якої долучені докази направлення відповідачу заяви про усунення недоліків з додатками (т.1 а.с.62-63).

18.05.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 15.05.2026) від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі (т.1 а.с.71-72).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2026 відкладено підготовче засідання на 15.06.2026 о 15:00 та визнано явку сторін в таке засідання обов`язковою (т.1 а.с.78-80).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 20.05.2026 о 18:24, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.81-82).

19.05.2025, з пропущенням встановленого судом строку, відповідач подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю (т.1 а.с.86-90).

Відповідач заперечує щодо позову, посилаючись на те, що:

- за зверненням позивача конкурсна комісія приймала рішення про продовження дії договору до 11.04.2019, 26.08.2022, а в подальшому дія даного договору продовжена в силу вимог закону на період дії воєнного стану;

- позивач частково сплачував виставлені йому на підставі договору рахунки та орендоване майно ним використовувалось, про що свідчить відмова позивача демонтувати рекламні конструкції, висловлена листом від 04.11.2025 за вих..№26;

- відповідач у грудні 2025 року подано позов про стягнення з позивача заборгованості за спірним договором.

21.05.2026 від позивача через систему «Електронний суд», до встановлення судом строку на підставі ч.4 ст.166 ГПК України та у порядку, визначеному п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, для подання відповіді на відзив, надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.175-181), у якій позивач спростовує доводи відзиву та вказує, що:

- 12.04.2018 сторонами підписано акт передачі-приймання приміщення, який свідчить про повернення орендованого майна;

- після закінчення строку дії спірного договору нових договорів про його продовження сторонами не укладено;

- додаткова угода, укладена після припинення дії договору, не створює правових наслідків;

- часткова сплата виставлених відповідачем рахунків відбувалась через зловживання довірою бухгалтера позивача;

- відповідач не надав доказів, які б підтвердили фактичне користування позивачем орендованим майном; рішення конкурсної комісії на розміщення реклами прийнято без дозволу орендаря, що суперечить умовам договору.

26.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у яких, в спростування тверджень позивача, окрім раніше зазначеного, відповідач вказує, що (т.1 а.с.205-208):

- відповіддю позивача підтверджується розміщення в орендованому приміщенні рекламної конструкції та подальше використання фасаду будівлі;

- позивач відмовився демонтувати конструкції у 2025 році, що фактично підтверджує користування ним орендованим майном;

- позивач, усвідомлюючи чинність договору оренди та наявність у нього обов`язку зі сплати орендної плати, намагається уникнути виконання взятих на себе грошових зобов`язань, шляхом звернення до суду із позовом про визнання договору розірваним з 2018 року;

26.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, в обґрунтування якого відповідач посилається на необхідність дослідити докази для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи (т.1 а.с.210-211).

08.06.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 06.06.2026) від позивача надійшли додаткові пояснення (т.2 а.с.38-40), в яких, в спростування тверджень відповідача, позивач повідомляє, що:

- рахунки-фактури не фіксують факт продовження договору оренди;

- додаткова угода від 26.09.2019 вважається недійсною, оскільки укладена після припинення договору оренди;

- лист позивача від 04.11.2025 за вих.№26 не стосується спірного договору;

- рішення комісії не виступають окремими договорами, а є лише актами індивідуальної дії самого відповідача.

15.06.2026 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: з власної ініціативи продовжено строк для подання відповідачу відзиву та прийнято його; прийнято відповідь на відзив та на підставі ч.4 ст.166 ГПК України встановлено відповідачу строк на подання заперечення; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2026 о 12:00 (т.2 а.с.46-49).

Строк для подання відзиву на позов продовжено судом з власної ініціативи відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи обставини пропущення такого строку, зазначені відповідачем, а також те, що судом встановлено мінімальний строк для подання відзиву, який в силу ч.8 ст.165 ГПК України, не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також судом враховано, що позивач вже надав відповідь на такий відзив з доказами, що підтверджують обставини, викладені у відповіді на відзив, тому дослідження доказів, наданих сторонами у підтвердження доводів та заперечень, викладених у таких заявах по суті, сприятиме повному та об`єктивному вирішенню спору по суті заявлених вимог.

Відповідь на відзив прийнята судом, оскільки реалізація права на подання такої заяви по суті до встановлення судом у підготовчому засіданні відповідного строку на підставі п.12 ч.2 ст.182 ГПК України не порушує прав учасників.

Підготовче провадження закрито на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України.

17.06.2026 відповідач у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» подав заперечення (т.2 а.с.50-54), в яких, в спростування тверджень позивача, вказує, що:

- позиція позивача є внутрішньо суперечливою, оскільки, з одного боку, позивач стверджує про припинення договору з 11.04.2018, а з іншого - звертається із заявами про його продовження, бере участь у відповідній процедурі та отримує рішення уповноваженого органу про продовження строку договору;

- додаткова угода укладена не одноособово відповідачем, а спільно з позивачем, з метою реалізації поданих його заяв на продовження договору;

- в силу дії закону на період дії воєнного стану укладення додаткової угоди на продовження договору не є обов`язковим;

- з урахуванням визначення об`єкта оренди, його місцезнаходження, площі, а також відсутності інших договірних відносин між сторонами щодо аналогічного майна, є очевидним, що у протоколі №08/09-19 від 26.09.2019 йдеться мова саме про продовження спірного договору;

- позивач самостійно визнав факт отримання та сплати рахунків з орендної плати, а їх сплата підтверджує погодження позивача на проведення відповідних платежів;

- станом на жовтень-листопад 2025 року на об`єктах оренди продовжувалось розміщення рекламних конструкцій.

14.07.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач зазначає, що (т.2 а.с.57-63):

- сама по собі зміна строку дії договору не є тотожною передачі майна в оренду та не свідчить про його використання, враховуючи факт його повернення за актом відповідачу та не передання в оренду після підписання додаткової угоди;

- відповідач неодноразово на електронній площадці виставляв лот з оренди майна, що перебувало у тимчасовому володінні позивача.

16.07.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку на подання додаткових пояснень, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що про необхідність подання додаткових пояснень та доказів виникла в процесі розгляду даної справи, оскільки відповідачем надані додаткові докази разом із запереченнями (т.2 а.с.86).

16.07.2026 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: на підставі ч.5 ст.161 ГПК України прийняті додаткові пояснення позивача від 14.07.2026 з доказами, які надані у підтвердження обставин, викладених у таких поясненнях, оскільки вони стосувалися окремого питання - щодо обставин виставлення орендованого приміщення у спірний період на аукціон для продажу; враховуючи прийняття додаткових пояснень позивача, встановлено строк відповідачу для надання заперечень щодо додаткових пояснень позивача; оголошено перерву в судовому засіданні до 16:45 17.08.2026 (т.2 а.с.87-91).

Приймаючи подані докази, суд керувався положеннями ч.8 ст.80 ГПК України та врахував наведені у заяви позивачем обставини пропущення такого строку, зважаючи на те, що відповідні докази подані у підтвердження викладених у поясненнях обставин, а також з метою повного та об`єктивного розгляду справи.

Перерва у судовому засіданні оголошена судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України враховуючи встановлення відповідачу строку для реалізації права на подання заперечень щодо додаткових пояснень позивача.

17.07.2026 відповідач, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення (т.2 а.с.93-95), у яких, в спростування тверджень позивача, вказує, що:

- додаткова угода стосується умов спірного договору, оскільки її зміст відповідає предмету договору, а позивач помилково вважає, що така додаткова угода стосується іншого договору;

- доводи позивача про відсутність факту повторної передачі орендованого майна не заслуговують на увагу, оскільки такий факт підтверджений вчиненими відповідачем діями, що підтверджують продовження орендних відносин;

- позивачем не доведено виставлення на продаж об`єкта оренди, який перебував в оренді у позивача; фактично лот стосується іншого об`єкта оренди та іншого аукціону;

- оскільки у жовтні 2025 році в односторонньому порядку розірвано спірний договір та демонтовано рекламні конструкції, розпочато процедуру передачі майна в оренду іншій особі.

20.07.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач, зазначає, що (т.2 а.с.99-104):

- він звертався до відповідача з листом щодо продовження дії договору оренди від 11.04.2018, а не спірного договору;

- акт приймання-передачі нерухомого майна складено після подання позивачем листа про продовження договору та проведення засідання конкурсної комісії, що свідчить про те, що питання про розірвання договору ініційовано відповідачем;

- договір оренди є розірваним з 11.04.2018, так як його умови дозволяють односторонню відмову та дотримання сторонами процедури повідомлення про таке розірвання.

Крім того, до відповідних пояснень позивачем включено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, яке обґрунтовано неможливістю подання таких доказів у визначений законом строк через значний обсяг та давність інформації, а також у зв`язку із технічними складнощами відновлення даних, так як така інформація зберігалася на застарілих інформаційних носіях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, за можливе прийняти додаткові пояснення позивача з доказами, що надійшли 20.07.2026 з наступних підстав.

Згідно ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

В силу ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 8 ст.80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до висновку щодо застосування ст.80 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №911/2007/23, 13.01.2026 у справі №922/407/23).

Таким чином, при поданні відповідачем доказів з пропущенням строку, встановленого ч.3 ст.80 ГПК України, такий учасник повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів у визначений законом строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Причини пропуску строку можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно усім таким умовам: обставина або кілька обставин безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у встановлений строк; відповідні обставини не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ці обставини виникли протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними засобами доказування.

Так, подаючи додаткові пояснення, які фактично стосуються окремого питання спростування обставин продовження дії спірного договору, позивач посилається на помилковість тверджень відповідача в цій частині, оскільки листом від 25.03.2019 за вих.№12 позивач просив продовжити термін дії договору від 11.04.2018 (т.1 а.с.173) і необхідність подання такого доказу відповідного договору, а також фотографій рекламних конструкцій виникла лише після подання відповідачем додаткових пояснень від 17.07.2026, що свідчить про об`єктивну неможливість подання відповідних доказів у строк, встановлений ч.2 ст.80 ГПК України, так як позивач не міг заздалегідь повністю передбачити на які обставини буде посилатись відповідач та які докази подасть.

Окрім того, приймаючи відповідний доказ судом враховано, що відповідно до п.4 ч.2 ст.42 ГПК України, учасник справи зобов`язаний подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідач є учасником справи відповідно до ст.41 ГПК України, отже, зобов`язаний подавати усі наявні докази, не приховувати такі докази.

В силу п.5 ч.3 ст.165 ГПК України відзив має містити: заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Заперечуючи шодо заявленого позову, відповідач посилався як на підставу для продовженні строку дії договору на лист позивача від 25.03.2019 (т.1 а.с.87), за результатом розгляду якого проведено засідання комісії та укладено додаткову угоду. Між тим, як вбачається зі змісту такого листа, у ньому є послання на договір оренди від 11.04.2018, який наданий позивачем (т.2 а.с.122-123), проте у запереченнях від 17.06.2026 відповідач заперечував виникнення будь-яких інших договірних відносин з позивачем. Отже, фактично заперечуючи щодо існування між сторонами інших договірних відносин, відповідач, який є стороною правочину, не надав договору оренди від 11.04.2018 №142-18 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне прийняти додаткові пояснення позивача, а також долучені до них докази, визнавши причини їх не подання поважними та у зв`язку із цим, встановити відповідачу строк для подання заперечень щодо таких додаткових пояснень з доказами, щоб не порушувати його права.

Також, суд вважає за необхідне повернутись на стадію підготовчого провадження, враховуючи подання сторонами додаткових доказів та пояснень, а також враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України: завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 177 ГПК України визначено завдання та строк підготовчого провадження. Зокрема, ч.1 цієї статті встановлено, що, завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.194 ГПК України).

Норми ГПК України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Проте при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 виснував, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому, судом враховано, що такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даній справі необхідність повернення на стадії підготовчого провадження зумовлена поданням сторонами після закриття підготовчого провадження ряду додаткових пояснень та доказів, а також прийняття рішення Господарським судом Київської області у справі №911/84/26 у спорі між тими ж сторонами, яким позов задоволено повністю (т.2 а.с.79-85). Вказане рішення у даній справі оскаржено до суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та перегляд такого рішення не завершений.

Між тим, під час розгляду справи №911/84/26 судом у відповідній справі встановлено ряд фактів, що стосуються договірних відносин сторін, що виникли з договору, який позивач у даній справі просить визнати таким, що розірвано. Такі факти, встановлені рішення у справі №911/84/26, у разі набрання таким рішенням законної сили, будуть мати преюдиційне значення для цієї справи. Отже, відповідне рішення, у разі набрання ним законної сили буде мати суттєве значення для розгляду даної справи і у зв`язку із набранням ним законної сили у сторін виникне необхідність надати додаткові пояснення про те, яким чином відповідні факти, встановлені таким рішенням, на їх думку, впливають на розгляд даної справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що є підстави для повернення на стадію підготовчого провадження.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На даний час Господарським судом Київської області у справі №911/84/26 за позовом КП Бориспільської райради «Зубр» до ТОВ «ІБК «Еліт Строй» про стягнення 83299грн прийнято рішення, яким встановлено факти користування ТОВ «ІБК «Еліт Строй» майном, орендованим за договором від 11.04.2017 № 141-17 оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району в період з червня 2020 року по жовтень 2025 року та виникнення у зв`язку з цим в ТОВ «ІБК «Еліт Строй» обов`язку сплачувати орендну плату.

Відповідні факти, встановлені рішенням у відповідній справі, де брали участь ті ж сторони, у разі набрання таким рішенням законної сили є преюдиційними для даної справи та мають бути враховані судом. Дослідження відповідних відносин сторін повторно, за наявності прийнятого рішення, не буде сприяти стабільності, порушуватиме принцип обов`язковості судового рішення, та може спричинити наявність рішень між тими ж сторонами, у яких можуть бути встановлені взаємовиключні факти.

Враховуючи зазначене, розгляд спору у даній справі неможливий до розгляду справи №911/84/26 в апеляційному порядку, тому провадження у справі підлягає зупиненню.

Згідно п.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 120-121, 161, 177, 181, п.5 ч.1 ст.227, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернутись на стадію підготовчого провадження.

2. Прийняти додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт-Строй» (вх.№12815/26 від 20.07.2026) з доданими до нього доказами, визнавши причини їх не подання у строк поважними.

3. Встановити Комунальному підприємству Бориспільської районної ради «Зубр» строк для подання заперечень щодо додаткових пояснень позивача 7 днів з дати судового засідання з наданням доказів направлення позивачу відповідних пояснень з додатками у цей же строк.

4. Зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням (постановою, ухвалою) за результатами перегляду в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі №911/84/26.

5. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 25.08.2026.

Суддя А.Р. Ейвазова