Court ruling № 139232313, 22.08.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа №127/21528/26

Провадження №1-кп/127/560/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщені суду в м. Вінниці у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, відомості про яке внесено 06 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020030000513,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання в якому просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивуючи вказане клопотання тим, що на обвинуваченого покладається забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_7 серед іншого обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому загрожує можливе покарання, у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, може спробувати переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_7 перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілих, які є особами похилого віку, та свідків у кримінальному провадженні, ураховуючи те, що після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування йому відомі адреси їх місця проживання та засоби зв`язку. Стан здоров`я та вік ОСОБА_7 дозволяють утримувати його під вартою.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігання вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Представник потерпілих ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та вважав за необхідне клопотання прокурора задовольнити, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих, які являються особами похилого віку. Обвинуваченому відомо, де проживають потерпілі.

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав письмове клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання його підзахисного.

Клопотання захисника мотивоване тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі № 127/21622/26 ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 22.08.2026 включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 8 000 000 грн.

Сторона захисту вважає, що станом на момент проведення підготовчого судового засідання подальше застосування до ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу не відповідає його меті, оскільки обставини, які раніше покладалися в основу рішень про тримання під вартою, мають бути оцінені з урахуванням поточної стадії кримінального провадження, завершення досудового розслідування, сформованості доказової бази, фактичної процесуальної поведінки обвинуваченого та відсутності конкретних фактів, які підтверджували б актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому саме по собі попереднє встановлення певних ризиків не означає, що такі ризики автоматично та безстроково продовжують існувати на наступних стадіях кримінального провадження.

З огляду на викладене сторона захисту просить суд змінити застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід з таких підстав. Завершення досудового розслідування істотно змінило процесуальну ситуацію та усуває частину ризиків, які раніше покладалися в основу тримання під вартою

При вирішенні питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу суд має виходити не з обставин, які існували на початкових етапах кримінального провадження, а з фактичної ситуації на момент розгляду цього клопотання.

Стороною обвинувачення: - проведено слідчі (розшукові) дії; - сформовано матеріали кримінального провадження; - зібрано докази, які сторона обвинувачення вважає достатніми; - матеріали відкрито стороні захисту; - складено та направлено обвинувальний акт до суду.

Таким чином, ОСОБА_7 об`єктивно позбавлений можливості перешкодити стороні обвинувачення зібрати ті докази, які вона вже зібрала та на підставі яких завершила досудове розслідування.

Після направлення обвинувального акту до суду всі докази вже зібрані та відкриті стороні захисту, а тому ризик їх знищення або приховування втрачає своє фактичне підґрунтя. Тому посилання на ризики, які могли оцінюватися на ранніх стадіях кримінального провадження, без встановлення того, чи зберігаються вони після завершення досудового розслідування, не може бути достатньою підставою для подальшого позбавлення ОСОБА_7 свободи.

Щодо ризику переховування від суду. До затримання ОСОБА_7 не перебував у розшуку, мав постійне місце проживання, офіційне місце роботи, стабільний дохід та соціальні зв`язки. Матеріали, викладені стороною захисту, не містять відомостей про те, що до затримання ОСОБА_7 вчиняв дії, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування або суду. Відсутні також конкретні факти порушення ним процесуальних обов`язків, які могли б підтверджувати реальний намір переховуватися.

Щодо ризику впливу на потерпілих та свідків. Сторона обвинувачення повинна доводити не теоретичну можливість спілкування обвинуваченого з іншими особами, а реальний ризик незаконного впливу. Водночас не зазначено: - на кого конкретно ОСОБА_7 має намір впливати; - у який саме спосіб він може здійснювати такий вплив; - які фактичні обставини підтверджують відповідний намір; - чи були за весь час кримінального провадження спроби такого впливу.

Більше того, навіть гіпотетичний ризик такого спілкування може бути усунутий шляхом покладення на особу відповідного процесуального обов`язку без необхідності її ізоляції від суспільства. Таким чином, відсутні конкретні фактичні дані, які б свідчили, що після завершення досудового розслідування ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, вчинятиме будь-яку із дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Майновий стан ОСОБА_7 свідчить, що визначена застава у 8 000 000 грн. не є реальною альтернативою триманню під вартою. При цьому надані стороною захисту відомості про доходи свідчать про очевидну неспівмірність такого розміру реальному майновому стану ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_7 , працюючи інспектором патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, отримав: - за 2022 рік 653 649 грн; - за 2023 рік 464 948 грн;- за 2024 рік 440 944 грн.

Таким чином, застава у розмірі 8 000 000 грн: за 2024 рік перевищує річний дохід ОСОБА_7 більш ніж у 18 разів; за 2023 рік більш ніж у 17 разів; за 2022 рік більш ніж у 12 разів.

Отже, встановлена застава не виконує функцію реальної альтернативи триманню під вартою. Формально особі визначено альтернативний запобіжний захід, проте фактично фінансові умови його застосування є об`єктивно недосяжними з огляду на підтверджений офіційний дохід.

Встановлення застави, яку особа з огляду на підтверджений майновий стан фактично не здатна внести, нівелює саму сутність альтернативи триманню під вартою.

На момент проведення підготовчого судового засідання: - досудове розслідування завершене; - обвинувальний акт направлений до суду; - докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує обвинувальний акт, зібрані; - матеріали відкриті стороні захисту; - ризик знищення чи приховування вже зібраних доказів істотно втратив фактичне підґрунтя; - конкретних фактів спроб незаконного впливу на потерпілих чи свідків не наведено; - конкретних фактів підготовки до переховування від суду не наведено; - нових обставин, які б свідчили про збільшення або виникнення нових ризиків, не встановлено; - майновий стан ОСОБА_7 документально підтверджує фактичну недосяжність застави у розмірі 8 000 000 грн.

Враховуючи наведенні вище обставини захисник ОСОБА_9 у своєму клопотанні просив суд змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід - домашній арешт за місцем його проживання, із покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які суд визнає необхідними та достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, захисник просив змінити умови застосованого запобіжного заходу шляхом визначення ОСОБА_7 застави у меншому, співмірному з його майновим станом та реально доступному для внесення розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, обвинувачений заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 мотивовано тим, що вже понад 7 місяців він перебуває під вартою. За цей час процесуальна ситуація у кримінальному провадженні істотно змінилася. Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт передано до суду, усі докази, які сторона обвинувачення вважає достатніми для доведення моєї вини, вже зібрані та відкриті стороні захисту. Таким чином, ті обставини, які могли існувати на початковому етапі кримінального провадження, підлягають новій оцінці з урахуванням поточної стадії судового розгляду. Він усвідомлює покладені на нього процесуальні обов`язки та готовий їх безумовно виконувати. Не має наміру ухилятися від суду, впливати на будь-якого учасника кримінального провадження чи будь-яким чином перешкоджати здійсненню правосуддя.

На даний час, обвинувальний акт перебуває у суді. За таких обставин він об`єктивно позбавлений будь-якої можливості вплинути на процес збирання доказів, знищити чи приховати документи або інші речі, що мають значення для кримінального провадження, оскільки всі вони вже перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення та суду. Тому сам по собі факт завершення досудового розслідування істотно зменшує, а щодо окремих ризиків - повністю виключає необхідність подальшого тримання під вартою.

До моменту його затримання ОСОБА_7 мав постійну офіційну роботу, працював і Департаменті патрульної поліції, отримував офіційний дохід та мав стабільне матеріальне забезпечення. Це підтверджується щорічними деклараціями, відповідно до яких офіційний дохід становив: за 2022 рік 653 649 грн; за 2023 рік 464 948 грн; за 2024 рік 440 944 грн.

Наведені дані свідчать про те, що до затримання він мав постійне законне джерело доходу, був офіційно працевлаштований, не приховував свої доходи. Це також підтверджує наявність міцних соціальних зв`язків та спростовує припущення про можливість мого переховування.

Крім того, ОСОБА_7 має постійне місце проживання. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №454236620 від 28.11.2025 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності його матері - ОСОБА_13 . Саме за цією адресою він ( ОСОБА_7 ) проживав до затримання та має можливість проживати надалі у разі зміни мені запобіжного заходу. Його місце проживання є відомим органу досудового розслідування та суду, а тому твердження про можливість мого переховування не ґрунтуються на жодних фактичних обставинах.

До моменту затримання він ( ОСОБА_7 ) не перебував у розшуку, не змінював місце проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, не переховувався від правоохоронних органів та не допускав жодної поведінки, яка могла б свідчити про намір ухилятися від правосуддя. Такі обставини відсутні і в матеріалах кримінального провадження.

Так само необґрунтованими є твердження щодо можливості незаконного впливу на потерпілих чи свідків. Прокурором не наведено жодної конкретної особи, на яку ОСОБА_7 нібито можу впливати, не зазначено способу такого впливу, не наведено жодного факту, який би свідчив про спроби такого впливу з мого боку протягом усього часу кримінального провадження. Саме лише припущення про можливість спілкування з учасниками кримінального провадження не може вважатися належним доказом існування ризику, передбаченого статтею 177 КПК України.

Разом із тим судом визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 000 000 грн. ОСОБА_7 вважає, що такий розмір застави не відповідає його майновому стану та фактично позбавляє можливості скористатися передбаченою законом альтернативою триманню під вартою.

До моменту затримання він ( ОСОБА_7 ) працював інспектором патрульної поліції та отримував офіційний дохід, що підтверджується моїми деклараціями. Разом із тим уже понад сім місяців перебуває під вартою та повністю позбавлений можливості працювати й отримувати будь-який дохід. Офіційний річний дохід становив: за 2022 рік 653 649 грн; за 2023 рік 464 948 грн; за 2024 рік 440 944 грн.

Таким чином, визначена судом застава у розмірі 8 000 000 грн. є очевидно неспівмірною майновому стану ОСОБА_7 та не становить реальної альтернативи триманню під вартою, що фактично позбавляє можливості скористатися таким видом запобіжного заходу.

З огляду на наведене, ОСОБА_7 вважає, що цілі кримінального провадження можуть бути повністю досягнуті шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, а тому просив суд змінити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мого проживання: АДРЕСА_1 , із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування домашнього арешту, змінити умови застосованого запобіжного заходу, визначивши заставу у розмірі, який буде співмірним його майновому стану.

Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження її підзахисному обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 про зміну її підзахисному запобіжного заходу. Після чого зауважила, що для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які також мають підтверджуються належними доказами. Однак, клопотання прокурора містить лише їх перерахування без належного підтвердження таких ризиків відповідними наявними доказами. А відтак, зазначені в клопотанні прокурора ризики являються виключно припущеннями прокурора. Захисник просила суд звернути увагу на її підзахисного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно. До затримання ОСОБА_7 буф офіційно працевлаштований та отримував стабільний офіційний дохід. Вказані обставини підтверджують наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків. Наведені вище обставини підтверджуються наявними письмовими доказами, які долучені стороною захисту до матеріалів справи.

Щодо визначеного обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, захисник ОСОБА_10 зазначила, що визначена судом застава в розмірі 8 000 000 грн. нічим не підтверджена, що суперечить суті самого альтернативного запобіжного заходу. Офіційний дохід ОСОБА_7 підтверджується офіційними деклараціями за місцем роботи останнього, які долученні до матеріалів справи. Із наданих декларацій про доходи вбачається, що ОСОБА_7 не має таких доходів, за які останній міг сплатити визначену судом заставу. А тому, визначений судом розмір застави, що становить 8 000 000 грн., являється не співмірним доходу підзахисного та не становить реальну альтернативу тримання під вартою ОСОБА_7 .

У зв`язку з наведеними обставинами захисник ОСОБА_10 просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем його проживання. Вразі продовження підзахисному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просила зменшити розмір застави до розміру, що буде відповідати майновому стану ОСОБА_7 .

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

З наявних в матеріалах провадження документів вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто 22.08.2026, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 8 000 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

При вирішенні клопотань сторони обвинувачення щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А також клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави. Суд, враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Із вищезазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

В той же час, ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України, конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд звертає увагу, що останній обвинувачується в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Термін утримання ОСОБА_7 під вартою спливає 22.08.2026, розгляд справи ще не розпочато. Зокрема, у справі ще не досліджено всі письмові докази, не допитано потерпілих та жодного свідка згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що не виключає можливості тиску обвинуваченого на потерпілих, свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, продовжують існувати ризики, передбачені п.1 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України. І хоча з часом вони зменшилися, проте досі залишаються актуальними, при цьому ризик переховування обвинуваченого від суду є достатньо високим.

Що стосується ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, то з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду справи потерпілі та свідки ще не були допитані в судовому засіданні, наразі вказаний ризик (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) є високим.

Доводи сторони захисту щодо сумнівів у фактичній обґрунтованості обвинувачення та відсутність вагомих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень є передчасними. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, письмові докази судом ще досліджувались, а потерпілі та свідки у судовому засіданні, на даний час, ще не допитувались. При цьому висновок про винуватість чи невинуватість особи суд може зробити лише на відповідній стадії процесу за результатами судового розгляду, оцінюючи усі надані сторонами докази та доводи у їх сукупності та взаємозв`язку.

Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять оправданим попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. Цей фактор можна вважати виправданим та необхідним тільки, якщо існують підстави вважати, що звільнення затриманого порушить публічний порядок або, якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою. Попереднє ув`язнення не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими, це кримінальне провадження має значний суспільний інтерес, а особлива тяжкість інкримінованих злочинів викликає гостру негативну реакцію суспільства.

Тому в сукупності з ризиком переховування обвинуваченого від суду, ці обставини у випадку зміни обвинуваченому запобіжного заходу можуть викликати негативні соціальні наслідки, які поставлять під загрозу публічний порядок.

З огляду на тяжкість обвинувачення, вразливість суспільного інтересу у справі та об`єкту інкримінованого посягання, наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків, які можуть сприйматися обвинуваченим не такими обтяжливими, як можливі правові наслідки кримінального переслідування державою. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу на даний час є неможливим, оскільки з урахуванням всіх вищевикладених обставин, такий захід, зокрема, домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти цим ризикам.

Отже, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, що цілком, на даний час, відповідає легітимній меті у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 24.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на 60 діб, а також визначено заставу в розмірі 8 000 000 грн.

В ході проведення судового засідання сторона захисту, крім іншого, просила суд зменшити визначений обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою суду розмір застави. Оскільки, визначена судом застава у розмірі 8 000 000 грн. є очевидно неспівмірною майновому стану ОСОБА_7 , та не становить реальної альтернативи триманню останнього під вартою, що фактично позбавляє обвинуваченого можливості скористатися таким видом запобіжного заходу.

На підтвердження зазначеного, сторона захисту надала суду декларації про доходи ОСОБА_7 (взяті із сайту НАЗК).

Відповідно до наданих декларацій, вбачається, що офіційний дохід ОСОБА_7 становив: за 2022 рік 653 649 грн; за 2023 рік 464 948 грн; за 2024 рік 440 944 грн.

Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , клопотання сторони захисту, в цій частині, слід задовольнити частково та визначити останньому заставу в розмірі 1803 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 6 000 384 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193-197, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, починаючи з 22.08.2026 до 20.10.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 6 000 384 грн. 00 коп.

У разі внесення застави на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти обов`язки, передбаченні п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Якщо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України.

Термін дії ухвали суду, 60 діб, тобто до 20.10.2026 включно.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя: