Decision № 139222739, 25.08.2026, Kiliya District Court of Odesa Oblast

Справа № 502/1673/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради

про встановлення факту належності та визнання права власності за спадщиною

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Кілійської міської ради про встановлення факту належності житлового будинку та визнання права власності за спадщиною. З позовної заяви, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ). Перед смертю ОСОБА_2 все своє майно заповідала позивачу, що підтверджується Заповітом від 04.05.1988 року. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), який належав їй як власнику, оскільки вона його збудувала, була в ньому зареєстрована місцем проживання та доглядала його, проводила текучий ремонт та інше. Але право власності на житловий будинок оформлено не було, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після смерті ОСОБА_2 належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) позивач успадкувала за заповітом, оскільки проживала разом зі спадкодавцем, вступила у володіння і в управління спадковим майном. Вказане підтверджується випискою з домової книги щодо реєстрації місця проживання. Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалась, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №85913322 від 09.07.2026 року. Оскільки правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, то оформити право власності в нотаріальному порядку позивач не може. На протязі 6-місяців з часу відкриття спадщини позивач не зверталась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_2 вона фактично прийняла за заповітом. Жодного спору у позивача з будь-якою фізичною особою стосовно спадкового майна не має. Cпадкоємці першої черги відсутні, оскільки батько позивача (син спадкодавця) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В зв`язку з зазначеним, позивач просила суд:

- встановити факт належності житлового будинку АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з: літ.А1- житловий будинок (загальна площа 67,5 кв. метра, житлова площа 40,5 кв. метра), літ. Е- комора, літ. Ж- сарай, літ. З баня, літ. И- сарай, №1-4;I- надвірні споруди згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником позивача було надано заяву, відповідно до якої він просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

Представник відповідача Кілійської міської ради, в судове засідання не прибув, надав відзив в якому просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 виданого повторно 31.03.2026 р., актовий запис № 121, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 все своє майно заповідала ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 04.05.1988 року.

Відповідно до технічного паспорта від 18.03.2026 року житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ.А1- житловий будинок (загальна площа 67,5 кв. метра, житлова площа 40,5 кв. метра), літ. Е- комора, літ. Ж- сарай, літ. З баня, літ. И- сарай, №1-4;I- надвірні споруди.

ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_2 , вступила у володіння і в управління спадковим майном належного останній, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), що підтверджується випискою з домової книги щодо реєстрації місця проживання.

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 85913411 від 09.07.2026 р. сформованої приватним нотаріусом Юрченко І.П., заповідачем є ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 2330524 дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце посвідчення Кілійська районна державна нотаріальна контора.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності житлового будинку АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлена можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим її право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 534, 549 ЦК УРСР, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про встановлення факту належності та визнання права власності за спадщиною - задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з: літ.А1- житловий будинок (загальна площа 67,5 кв. метра, житлова площа 40,5 кв. метра), літ. Е- комора, літ. Ж- сарай, літ. З баня, літ. И- сарай, №1-4;I- надвірні споруди згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников