Decision № 139212640, 20.08.2026, Zolochiv District Court of Lviv Oblast

Справа № 445/1190/26

провадження № 2/445/1433/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю,-

в с т а н о в и в:

представник Київського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача безпідставно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 13398,39 грн. В обгрунтування позову зазначає, що 22.08.2022 року, на підставі заяви відповідача, Київсько-Святошинським районним центром зайнятості його було взято на облік, 23.08.2022 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Під час перевірки, проведеної за результатами електронного обміну інформацією з Пенсійним фондом України, встановлено, що з 01.08.2022, тобто ще до отримання статусу безробітного, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, як найманий працівник, з ПОГ «Конкордія» (ЄДРПОУ 41813948), однак про дану обставину центр зайнятості не повідомив, чим приховав факт належності до зайнятого населення. За результатами розслідування складено акт від 02.01.2025 №3, згідно якого, з вини ОСОБА_1 , йому безпідставно в період з 23.08.2022 по 07.12.2022 року виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 13398,39 грн. З метою досудового врегулювання спору, Бучанською філією Київського обласного центру зайнятості відповідачу направлялася вимога про повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, однак добровільно така вимога не була виконана. Окрім того, представник позивача звертає увагу, що Наказом Міністерства економіки України №4050 віж 20.10.2022 року Київсько-Святошинський районний центр зайнятості (ЄДРПОУ 22201199) реорганізовано шляхом приєднання до Київського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491085).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, скерованим за відомою суду адресою місця реєстрації відповідача, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В постанові ВП ВС від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, № 913/879/17 та від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19 та від 15.06.2020року Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Окрім того, в постанові КЦС ВС від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, ВС зауважив, що відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, якщо це підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.08.2022 року звернувся до Києво-Святошинського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

В поданій заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 вказав, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, а також був ознайомлений під підпис з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені ЗУ«Про зайнятість населення" та "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до витягу з наказу Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 23.08.2022 № НТ2220823, ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 07.12.2022 № НТ221207 припинено реєстрацію ОСОБА_1 , у зв`язку із поданням ним заяви про припинення реєстрації безробітного.

Відповідно до Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №3 від 02.01.2025 встановлено, що згідно з даними ПФУ ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Києво-Святошинському РЦЗ, та отримуючи допомогу як безробітний в період 23.08.2022 по 07.12.2022, з 01.08.2022 по 07.12.2022 був працевлаштований в Підприємстві Об`єднання громадян «Конкордія», що призвело до переплати допомоги по безробіттю та порушення ч.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно інформації ПФУ про періоди зайнятості, ОСОБА_1 з 01.08.2022 по 07.05.2023 перебував у трудових відносинах з ПОГ «Конкордія».

Відповідно до довідки про отримання допомоги по безробіттю від 02.01.2025, ОСОБА_1 в період з 07.10.2022 по 27.11.2022 року виплачено грошову допомогу по безробіттю у сумі 13398,39 грн.

14.01.2025 року за вих. №126/07.02/01-36, Києво-Святошинським РЦЗ ОСОБА_1 направлено претензію, де було запропоновано добровільно повернути кошти у сумі 13398,39 грн., яка станом на день пред`явлення позову ним не виконана.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За змістом п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд ) має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Також, ч.2 ст.36 Закону зазначає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, відповідно до ч.3 ст.36 Закону - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст.30 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, - застраховані особи зобов`язані повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов`язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два винятки із вказаного правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.09.2018 року у справі № 545/164/17-ц, неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною, свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та, відповідно до частини третьої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення»

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, перебуваючи на обліку як безробітний, не виконав покладений на нього законом обов`язок повідомити центр зайнятості про своє працевлаштування, внаслідок чого безпідставно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 13398,39 грн. Оскільки зазначені кошти є надміру виплаченими внаслідок недобросовісності відповідача та у добровільному порядку ним не повернуті, позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовКиївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості

UA338201720355469000100706415, ГУ ДКСУ у Київській обл.

ЄДРПОУ: 03491085, адреса: пров. Будівельників, 5а, м.Київ, 02100) безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі

13398,39 грн. (тринадцять тисяч триста дев?яносто вісім гривень 39 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.08.2026 року.

Суддя О. М. Кіпчарський