Court ruling № 139201607, 25.08.2026, Shakhtarsk City Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Pershotravensk City Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Справа № 408/9071/18-ц

Провадження № 2-в/0186/98/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. м.Шахтарське .

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденка С.М.

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу про відновлення втраченого судового провадження, цивільної справи Біловодського районного суду Луганської області 408/9071/18-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі Біловодського районного суду Луганської області 408/9071/18-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011, мотивуючи тим, що ТОВ «Брайт Інвестмент» подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Біловодського районного суду Луганської області на Шахтарський міський суд Дніпропетровської області, тому Шахтарським міським судом Дніпропетровської області було ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження.

Метою відновлення втраченого судового провадження є розгляд заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою судді від 27.05.2026 було відкрито провадження по вищевказаній справі та зобов`язано учасників судового провадження направити до суду в строк до 24.08.2026 належним чином завірені копії всіх наявних у них письмових доказів, процесуальних документів, що були предметом розгляду вказаної цивільної справи №408/9071/18-ц.

Сторони у справі у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надали.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.488 Цивільного процесуального кодексу України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як зазначено у ст.490 Цивільного процесуального кодексу України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 06.03.2022 року №1/0/9-22, територіальну підсудність справ, які підсудні Біловодському районному суду Луганської області визначено Шахтарському міському суду Дніпропетровської області.

При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, рішенням Біловодського районному суду Луганської області позов задоволено.

Матеріали цивільної справи №408/9071/18-ц перебували у Біловодському районному суду Луганської області, будівля якого знаходиться у сел. Біловодськ, Луганської області, яке на теперішній час не контролюється органами державної влади України та є тимчасово окупованою територією України.

Станом на 25.08.2026 Біловодським районном судом Луганської області цивільна справа №408/9071/18-ц Шахтарському міському суду Дніпропетровської області не передана.

Зазначена обставина дає підстави вважати про втрату матеріалів вказаної цивільної справи.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області має доступ до АСДС КП «Д-3» Біловодського районного суду Луганської області, до ОСК на справу №408/9071/18-ц долучені копії процесуальних рішень суду.

Також, судом були досліджені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень та виявлено наступні процесуальні документи, що містилися у втраченому судовому провадженні №408/9071/18-ц, а саме: рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21.05.2019, постанову Луганського апеляційного суду від 30.09.2019. Електронні копії зазначених вище процесуальних документів підписані електронним цифровим підписом судді та внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007) (далі - Порядок).

Згідно з абз. 4 п. 3 Порядку електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Пункти 12-13 Порядку передбачають, що суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення.

Згідно з п. 20 Порядку доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Також суд при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

На підставі зібраних і перевірених судом матеріалів, суд вважає за необхідне відновити частково втрачене судове провадження справи 408/9071/18-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261, 353, 354, 493, 494 ЦПК України, - суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі за єдиним унікальним номером 408/9071/18-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011.

Відновити та долучити до справи наступні документи: рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21.05.2019 у справі №408/9071/18-ц; постанову Луганського апеляційного суду від 30.09.2019 у справі №408/9071/18-ц.

Відновити текст процесуального документу:

- рішення рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21.05.2019 у справі №408/9071/18-ц, наступного змісту:

Справа № 408/9071/18-ц

2/408/672/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретареві Негоді В.Е.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», представник позивача - Мартинюк Євген Володимирович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011 року та стягнути понесені витрати на сплату судового збору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому зазначив наступне.

01 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі за текстом Позивач) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 116/2011-Р, згідно якого позивач надав відповідачу споживчий кредит в сумі 55520,00 грн. зі сплатою 15,0% річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором 20,0% річних. Цей кредит разом зі сплатою процентів ОСОБА_1 зобов`язувався повертати щомісяця з 1-го по 10те число починаючи з 10 жовтня 2011 року до 31 серпня 2016 року шляхом внесення періодичних платежів згідно графіку погашення.

В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, цього ж дня між Позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язувалась солідарно відповідати перед Позивачем у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань позичальником за кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідачі, незважаючи на неодноразові повідомлення про необхідність виконання умов договорів, не виконують взяті на себе зобов`язання, позивач просить стягнути з них в солідарному порядку борг за кредитним договором станом на 14.09.2018 р. в загальній сумі 32696,45 грн., яка складається із:

-заборгованості за кредитом в розмірі 28921,97 грн.

-нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014р. по 30.04.2015р. 3774,48 грн.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачам подати до суду та позивачеві відзив на позовну заяву, а позивачеві протягом трьох днів після отримання відзиву подати відповідь на відзив.

Протягом встановленого строку відповідачі відзивів на позовну заяву до суду не надавали, про відкриття провадження були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином в строки встановлені договором або законом. У разі невиконання, або неналежного виконання зобов`язань в односторонньому порядку, сторона винна в порушенні зобов`язання, крім обов`язку виконати взяті зобов`язання, повинна нести цивільну відповідальність відповідно умов договору або закону.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 01.09.2011р. було укладено Кредитний договір № 116/2011-Р , за яким відповідач отримав грошові кошти у загальній сумі 55520,00грн. під 15,0 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені 20,0% річних, з кінцевим строком погашення до 31 серпня 2016 року включно.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов`язувався погашати отриманий кредит у відповідності з графіком, встановленим у Додатку 2 до цього Договору та сплачувати проценти за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1352,00 гривень щомісячно з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця.

Розрахунок заборгованості за договором № 116/2011-Р свідчить, що станом на 14.09.2018 р. у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем була наявна заборгованість на загальну суму 32696,45 грн., яка складається із:

-заборгованості за кредитом в розмірі 28921,97 грн.;

-нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014р. по 30.04.2015р. 3774,48 грн..

Наявність простроченої заборгованості перед позивачем свідчить про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ст. 543 ЦК України вказує, що у разі солідарного обов`язку боржників (відповідачів) кредитор (позивач) має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі від усіх боржників (відповідачів) разом.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Частинами першою і третьою статті 251ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі частини першої статті 252 та частини першої статті 253ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що того ж дня, коли було укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 116/2011-Р /п згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язувалась солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань позичальником за кредитним договором № 116/2011-Р від 01 вересня 2011 року, зокрема, за повернення кредиту у розмірі 55520,00грн., та сплати процентів за користування кредитом та інших платежів зазначених у договорі.

Згідно з пунктом 5.2. договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання Позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо Кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього Договору.

Отже, сторони у договорі поруки встановили строк дії поруки - три роки від дня настання строку виконання зобов`язання.

Пунктом 3.1 кредитного договору №116/2011-Р від 01.09.2011 року встановлено, що погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1352,00 гривень щомісячно з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця з останнім строком погашення 31 серпня 2016 року.

Тобто, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число робочого дня кожного звітного місяця.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що до жовтня 2014 року відповідач не мав прострочення погашення кредиту. Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29.10.2014, таким чином, перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом обраховується з 29 жовтня 2014, відповідно подовжений договором трирічний строк дії поруки по кредиту сплинув 29.10.2017 року. До серпня 2014 року відповідач не мав прострочення по процентам, остання дата нарахування процентів 30.04.2015р. перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів почався з 11 серпня 2014 року. Відповідно подовжений договором трирічний строк дії поруки по процентах сплинув 11.08.2017 року.

З позовом банк звернувся до суду 25 жовтня 2018 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті. Отже, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом що виникла за період з жовтня 2014 по вересень 2015 року позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п.5.2. договору строку дії поруки, а стосовно вимоги стягнення заборгованості за процентами за весь період, оскільки останнє нарахування відбулось 30.04.2015 то строк пред`явлення вимоги до поручителя щодо останнього платежу по процентах сплинув 10.05.2018 року.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя після спливу строку її дії з вимогою щодо відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором

Разом з тим правовідносини з поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу строку дії поруки з моменту виникнення права вимоги за договором поруки. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі за № 6-272 цс16.

Отже, вимоги позивача, щодо стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором поруки підлягають задоволенню лише в межах трирічного строку пред`явлення вимоги встановленої п.5.2 договору поруки. Враховуючи, що строком погашення чергового платежу є десяте число місяця наступного за звітним, то задоволенню підлягають вимоги позивача, щодо стягнення з другого відповідача заборгованості зі сплати простроченого боргу за яким виникнув обов`язок до сплати починаючи з 01.11.2015 року, а саме: сума простроченого боргу - 12804,09 грн. (28921,97 16117,89 = 19892,37). Саме така сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 в порядку солідарного стягнення, як з боржника та поручителя.

Заборгованість зі сплати простроченої суми кредиту в розмірі 16117,89 грн. строк сплати якої настав до 11.10.2015 року стягненню з ОСОБА_2 не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087 м. Київ, вул.. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, заборгованість за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011 року, яка утворилась за період з жовтня 2015 року по 31.08.2016р. у сумі 12804,08 грн., яка складається із:

-боргу за кредитом в розмірі 12804,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087 м. Київ, вул.. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, заборгованість за кредитним договором №116/2011-Р від 01.09.2011 року, строк сплати якої настав за період до листопада 2015 року у сумі 19892,37 грн., яка складається із:

-боргу за кредитом в розмірі 16117,89 грн.;

-відсотків за користування кредитом 3774,48 грн.

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до 11 жовтня 2015 року відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження якого: 03087 м. Київ, вул.. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1762,00грн..

Рішення набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України, та може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий:

Відновити текст процесуального документу:

- постанову Луганського апеляційного суду від 30.09.2019 у справі №408/9071/18-ц, наступного змісту:

Справа № 408/9071/18-ц

Провадження № 22-ц/810/637/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач)

суддів - Єрмакова Ю.В., Коновалової В.А.

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Біловодського районного суду Луганської області (суддя Соболєв Є.О.)

від 21 травня 2019 року

у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи

позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»

відповідач 1 ОСОБА_1

відповідач 2 ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 01 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 116/2011-Р, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 55520, 00 грн. зі сплатою 15,0 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором, зі сплатою 20,0% річних. Грошові кошти разом зі сплатою процентів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов`язались повертати щомісяця з 1-го по 10-те число починаючи з 10 жовтня 2011 року до 31 серпня 2016 року шляхом внесення періодичних платежів згідно графіку погашення.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 01 вересня 2011 року укладено договір поруки № 116/2011-Р/П, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась солідарно відповідати перед Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань позичальником за вказаним кредитним договором.

Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконав належним чином, у зв`язку з чим станом на 14 вересня 2018 року за ним утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 28921, 97 грн.; нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року в сумі 3774, 48 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 соідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 32 696, 45 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 21 травня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №116/2011-Р від 01 вересня 2011 року, яка утворилась за період з жовтня 2015 року по 31 серпня 2016 року у сумі 12804, 08 грн, яка складається і боргу за кредитом в розмірі 12804, 08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 116/2011-Р від 01 вересня 2011 року, строк сплати якої настав за період до листопада 2015 року у сумі 19892, 37 грн, яка скадаться із боргу за кредитом в розмірі 16117, 89 грн. та відсотків за користування кредитом 3774, 48 грн.

Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором строк, сплати якої настав до 11 жовтня 2015 року.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1762, 00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк сплати якої настав до 11 серпня 2015 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Зокрема, посилається на те, що поза увагою суду залишилась та обставина, що відповідно до положень договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за договором. Оскільки зобов`язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов`язання поручителя за договором поруки з урахуванням умов пунктів 5.1. та 5.2. договору поруки продовжують існувати.

Крім того, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень кредитного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Відповідачі правом відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Стислий виклад встановлених судом першої інстанції

фактичних обставин справи

Між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 01 вересня 2011 року було укладено Кредитний договір № 116/2011-Р , за яким відповідач отримав грошові кошти у загальній сумі 55520,00грн. під 15,0 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені 20,0% річних, з кінцевим строком погашення до 31 серпня 2016 року включно.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов`язався погашати отриманий кредит у відповідності з графіком, встановленим у Додатку 2 до цього Договору та сплачувати проценти за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1352,00 гривень щомісячно з 1-ого (першого) по 10-е число кожного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником 01 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір поруки № 116/2011-Р, за яким поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань позичальником за кредитним договором № 116/2011-Р від 01 вересня 2011 року, зокрема за повернення кредиту у розмірі 55520, 00 грн., та сплати процентів за користування кредитом та інших платежів зазначених у договорі.

Станом на 14 вересня 2018 року внаслідок неналежного виконання кредитних зобовязань утворилась заборгованість у розмірі 32 696,45 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 28921,97 грн.; нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014р. по 30.04.2015р. 3774,48 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного розгляду справи є рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги до відповідачки ОСОБА_2 як до поручителя.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з поручителя солідарно з позичальником кредитної заборгованості, що утворилась до 11 жовтня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що з цією вимогою позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п.5.2. договору строку дії поруки.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно застосовані до правовідносин сторін.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Оскільки право кредитора і обов`язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року за № 1411/3467/12, постанові від 27 березня 2019 року за № 200/15135/14-ц, постанові від 03 липня 2019 року за № 1519/2-3165/11.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 5.2. договору поруки сторони визначили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього Договору.

Отже сторони під час укладення зазначеного договору поруки встановили строк припинення поруки, який становить три роки з дня настання строку виконання зобов`язання.

Умови укладеного між сторонами договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Суд першої інстанції з урахуванням умов кредитного договору № 116/2011-Р від 01 вересня 2011 року та договору поруки № 116/2011-Р /п, дійшов правильного висновку про те, що сторони встановили не лише строк дії кредитного договору і договору поруки, який становить три роки від дня настання виконання зобов`язання, а й строки виконання боржником й поручителем окремих зобов`язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Як зазначалося вище умовами кредитного договору № 116/2011-Р від 01 вересня 2011 року передбачено повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами щомісячними платежами у відповідності з графіком, встановленим у Додатку 2 до кредитного договору з останнім строком погашення 31 серпня 2016 року.

Судом встановлено, що до жовтня 2014 року відповідач не мав прострочення погашення кредиту. Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29 жовтня 2014 року, таким чином, перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом обраховується з 29 жовтня 2014 року. До серпня 2014 року відповідач не мав прострочення по процентам, остання дата нарахування процентів 30 квітня 2015 року, перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів почався з 11 серпня 2014 року. Відповідно трирічний строк дії поруки по процентах сплинув 11 серпня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом банк звернувся до суду 25 жовтня 2018 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, що виникла за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п.5.2. договору строку дії поруки (три роки), а стосовно вимоги про стягнення заборгованості за процентами за весь період, оскільки останнє нарахування відбулось 30 квітня 2015 року, тому за правилами частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука щодо вказаних щомісячних платежів припинилась, оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу частинами (щомісячними платежами).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором строк сплати якої настав до 31 серпня 2015 року відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 Цивільного процесуального України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору не відшкодовуються відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 381-384, 388-391 Цивільного процесуального кодексу України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 травня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складення повної постанови 01 жовтня 2019 року.

Головуючий Н.М.Авалян

Судді Ю.В.Єрмаков

В.А. Коновалова

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

СУДДЯ: С.М. Демиденко.