Decision № 139190857, 24.08.2026, Semenivka District Court of Poltava Oblast

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №636/4085/26

Провадження №2/547/585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 позивач ТОВ «Фінансова Компанія» Єврокредит» (далі ТОВ «ФК «Єврокредит») звернувся до суду через систему "Електронний суд" з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.05.2018 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 39-045-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленість банку і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, відповідно до приписів ЦК України та умов п. 1.2 кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття позичальником пропозиції банку згідно ЦК України. Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердила, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим існують умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи у додатках до нього, так і у договорі. Також позичальник своїм підписом підтвердила, що: з правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua, та/або відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал договору із додатками, тарифами, паспортом споживчого кредиту ним отримані (п.5.5 кредитного договору). У подальшому банк свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши останній кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Відповідачка кредит одержала, однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за користування кредитом не виконала, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, не повернула кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед позивачем, що складається із: заборгованості за кредитом 13538,57 грн, заборгованості по сплаті відсотків 5979,14 грн, заборгованості по сплаті комісії 30431,85 грн, загальна заборгованість 49949,56 грн.

03 вересня 2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018.

27 грудня 2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника за кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК «Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024.

ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Тому позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь вказану суму боргу за договором в розмірі 49949,56 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн.

Позовна заява подана 16.04.2026 в підсистемі "Електронний суд" до Чугуївського міського суду Харківської області.

03.06.2026 справа надійшла до Семенівського районного суду Полтавської області на підстави ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 11.05.2025 за підсудністю за зареєстрованим місцем проживанням відповідачки ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 11.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін; надано відповідачці 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача ТОВ «ФК`Єврокредит» належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. В позовній заяві просив розгляд даної справи проводити без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 8, 75 зв.ст.).

Відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Поштове повідомлення отримала особисто (а.с. 82).

Відзивом від 20.06.2026 зазначила, що категорично заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, недоведеними та не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства України. Зокрема, відповідачка не визнає розрахунок заборгованості, наданий позивачем, оскільки він не підтверджений належними та допустимими доказами, не містить детального та зрозумілого обґрунтування складових заборгованості, не дає можливості перевірити правильність та законність нарахувань. Також відповідачка вважає, що заявлені до стягнення комісійні платежі є необґрунтованими, неспівмірними та фактично мають характер прихованих процентів, що суперечить принципам справедливості та добросовісності у цивільних правовідносинах. Окрім цього, позивачем не надано належного та повного розрахунку заборгованості із зазначенням порядку її формування, що унеможливлює перевірку заявлених сум та свідчить про недоведеність позовних вимог. Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи та свідчать про недоведеність заявлених позовних вимог.

Відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору з АТ «Мегабанк» та отримання кредитних коштів, що підтверджується підписанням відповідного договору. Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається також на паспорт споживчого кредиту, доданий до матеріалів справи . Однак паспорт споживчого кредиту не є кредитним договором та не підтверджує досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору у розумінні ст. 638642 ЦК України, оскільки він має виключно інформаційний характер. Зокрема, паспорт споживчого кредиту містить орієнтовні показники (у тому числі реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту), що прямо зазначено у його змісті, та не фіксує остаточні домовленості сторін .

Отже, посилання позивача на паспорт споживчого кредиту як на доказ погодження відповідачкою умов кредитування є безпідставним та не може бути покладене в основу судового рішення.

Позивач на підтвердження своїх вимог надав виписки по особовому рахунку відповідача, зокрема: виписку за період з 10.05.2018 року по 02.12.2022 року; виписку за період з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року.

Як вбачається зі змісту зазначених виписок, вони містять інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема про отримання кредитних коштів, а також про здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості у попередні періоди. Відповідач не заперечує, що користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове погашення, що підтверджується зазначеними виписками. Разом з тим, виписка за період з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року містить інформацію про рух коштів по рахунках, а також про проведення внутрішньобанківських операцій, зокрема із призначенням платежу «віднесення простроченого кредиту», «перенесення заборгованості», «зміна плану рахунків» тощо. При цьому у виписці відсутні відомості про надходження коштів від відповідача у зазначений період, а платником і отримувачем у відповідних операціях фактично виступає один і той самий рахунок, що свідчить про їх внутрішньобанківський характер. Окрім того, у виписці прямо зазначено, що вона сформована на підставі внутрішньобанківських документів, що підтверджує її бухгалтерський, а не платіжний характер. Таким чином, зазначена виписка відображає виключно облік банком власних операцій щодо обслуговування заборгованості, однак не підтверджує фактичного внесення відповідачем грошових коштів чи виконання ним зобов`язань у відповідні періоди. Разом з тим, із наданих матеріалів також вбачається, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове погашення у попередні періоди, що підтверджується графіком платежів та даними кредитної історії. Однак сам по собі факт користування кредитом та здійснення окремих платежів не може свідчити про наявність заборгованості саме у тому розмірі, який заявлений позивачем. Надані виписки не містять розрахунку заборгованості, не відображають структуру нарахувань (тіло кредиту, відсотки, комісії), не містять обґрунтування розміру кожної складової боргу, не дають можливості перевірити правильність здійснених нарахувань. Таким чином виписка за період 20182022 років підтверджує лише факт користування кредитом та часткового його погашення; виписка за період 20222024 років відображає внутрішні облікові операції банку та не підтверджує здійснення платежів відповідачем. Водночас жодна з наданих виписок не містить розрахунку заборгованості, не відображає структуру боргу (тіло кредиту, відсотки, комісії), не містить обґрунтування нарахування кожної складової, не дає можливості перевірити правильність визначення кінцевої суми.

Щодо необґрунтованості нарахування комісій у розмірі 30431,85 грн зазначила, що оскільки кредитор не довів факту надання їй жодних реальних супутніх послуг, встановлення щомісячної комісії є прямим порушенням прав споживача. Відтак, вимоги про стягнення комісії у розмірі 30431,85 грн не підлягають задоволенню.

Щодо необгрунтованості нарахування відсотків у розмірі 5979,14 грн.

Відповідно до матеріалів справи кредитні правовідносини виникли на підставі кредитного договору № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018, укладеного між відповідачем та АТ «Мегабанк». Як вбачається з графіку платежів (додаток до договору), кредит надано строком на 36 місяців із встановленням щомісячних ануїтетних платежів, які включають у себе частину тіла кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду. Таким чином, проценти за користування кредитом є складовою частиною ануїтетного платежу та розраховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. При цьому аналіз умов кредитного договору № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018 не містить положень, які б передбачали нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування до моменту повного погашення заборгованості.

Разом з тим, позивач заявляє до стягнення проценти без зазначення періоду їх нарахування, підстав нарахування після спливу строку кредитування конкретного пункту договору, який передбачає таке нарахування. Строк дії кредитного договору сплив ще 07.05.2021, отже, будь яке нарахування відсотків після цієї дати є незаконним. Банк не мав жодного права нараховувати договірні відсотки у 2023 році. Оскільки розрахунок позивача містить завідомо незаконні нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а виокремити законні відсотки з наданої загальної довідки на суму 5979,14 грн неможливо через відсутність детального помісячного розрахунку, суд має повністю відмовити у стягненні заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12082823 від 05.01.2026 року. Разом з тим, відповідачка вважає зазначений розмір витрат таким, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості, у зв`язку з чим заперечує проти їх стягнення у заявленому обсязі.

Тому просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК» Єврокредит» про стягнення заборгованості у повному обсязі; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: - відмовити у стягненні комісії у розмірі 30431,85 грн як такої, що не підтверджена належними доказами та є необґрунтованою; виключити із розрахунку заборгованості проценти, нараховані після 07.05.2021, як такі, що не передбачені умовами договору та суперечать правовій природі процентів; здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням виключення необґрунтованих нарахувань; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, до розумного та співмірного розміру, який не перевищує 3000,00 грн; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, докази яких будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України; справу розглядати без її участі (а.с. 65-72).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.05.2018 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 39-045-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердила, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим існують умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи у додатках до нього, так і у договорі. Також позичальник своїм підписом підтвердила, що: з правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua, та/або відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал договору із додатками, тарифами, паспортом споживчого кредиту ним отримані (п.5.5 кредитного договору).

За умовами укладеного кредитного договору, кредитодавець (банк) надає кредитні кошти (далі кредит), в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору (п. 1.1. договору).

За вказаних умов згідно з п. 2.1-2.13: кредит надається на строк з 10.05.2018 до 07.05.2021 включно; загальний розмір кредиту складає 28026,91 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) та складає 15,00 % річних; реальна річна процентна ставка 96,589%, загальна вартість кредиту на дату укладення договору 61246,86 грн, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 2,5 %, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця) 1678,20 грн.

За умовами п. 7.1 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 07.05.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору, закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору (а.с. 34 зв.ст. -35, 39).

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 28026,91 грн, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку клієнта (а.с. 22, 27-31).

Згідно з пунктом 5.4 кредитного договору, сторони погоджують та своїм підписом позичальник підтверджує, що цей договір з усіма додатками та правилами обслуговування, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку із чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору, чи додатках до нього, так і у правилах (а.с. 35).

Однак, відповідачка належним чином умови кредитного договору не викононала і не сплатила всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 3.3.5 кредитного договору, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць (а.с. 34 зв.ст.).

03 вересня 2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018 (а.с. 16 зв.ст.-19).

27 грудня 2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника за кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК «Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 (а.с. 19 зв.ст. -21, 39 зв.ст.,42, 43).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Згідно довідки-розрахунку та виписки за кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018 станом на 03.09.2024, заборгованість ОСОБА_2 становить 49949,56 грн, що складається з заборгованості за основним боргом 13538,57 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 5979,14 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 30431,85 (а.с. 27-31).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

При цьому, всупереч умовам договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ "ФК "Єврокредит", остання не здійснила платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні попереднього кредитора.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що у відповідачки наявна заборгованість в розмірі 49949,56 грн (а.с. 33 зв.ст.).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак належних доказів на підтвердження своїх заперечень або відповідного власного розрахунку заборгованості не надала.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення.

Факт укладення договору та отримання коштів не заперечується відповідачкою.

Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку слідує, що ОСОБА_2 здійснювала погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору.

Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, новий кредитор має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав.

Щодо не визнання відповідачкою суми відсотків, нарахованих до 07.05.2024, суд зазначає, що згідно умовами договору, викладеними у п. п.7.1.-7.2, договiр дiє до 07 травня 2024 року. Закiнчення строку договору не звiльняє позичальника вiдповiдальностi за його порушення, яке мало мiсце під час дії договору. Дострокове розірвання договору здiйснюеться у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Тобто, нарахування відсотків здійснено у межах строку, визначеного умовами договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача ТОВ "ФК "Єврокредит" про стягнення із відповідачки заборгованість кредитним договором № 39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018, в розмірі 19517,71 грн, що складається із: заборгованості за основним боргом 13538,57 грн та заборгованості за відсотками в сумі 5979,14 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в сумі 30431,85 грн, то суд зазначає наступне.

Пунктом 2.8 кредитного договору № 39-045-850-2-18-Г від 10 травня 2021 року передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5% від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Суму нарахувань по комісії включено і до графіку платежів.

Проте, у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надавалися позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 10 травня 2018 року (день укладення кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач, як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Мегабанк», не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду в розмірі 2,5% від суми кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи автоматично. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Враховуючи зазначене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення із відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за комісією в сумі 30431,85 грн слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Так, для підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 АО «Альянс ДЛС», додато№1 до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025, вартість послуг (прейскурант) від 01.07.2025, довіреність, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги "№12082823 від 05.01.2026, згідно якого вартість становить 11200,00 грн, 1200,00 грн проведення юридичного та фінансового аналізу боржників та 10000,00 грн складання, підписання та подання до суду позовної заяви (а.с. 10-13, 14, 15, 16).

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1040,33 грн (2662,40 х 19517,71 /49949,56) (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №39-045-850-2-18-Г від 10.05.2018 в розмірі 19517,71 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 71 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» судовий збір у розмірі 1040,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» (місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105; код ЄДРПОУ 40932411).

Відповідачка ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно паспорта серії НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя Л.М.Самойленко