Decision № 139176972, 20.08.2026, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2891-б/24 (926/2668/26)

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи

за позовом приватної науково-виробничої фірми "Ольвія", м. Чернівці

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", с.Ломачинці Дністровського району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) Сокирянської міської ради

про визнання права власності на нежитлову будівлю, скасування запису в державному реєстрі, зобов`язати держаного реєстратора зареєструвати нежитлову будівлю

в межах справи №926/2891-б/24 за заявою ГУ ПФУ у Чернівецькій області про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

представники:

від позивача - Палагнюк В.В.

від відповідача - Загородній О.М.

від третьої особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2891-б/24 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на стадії ліквідаційної процедури.

26.06.2026 приватна науково-виробнича фірма "Ольвія" звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про визнання права власності на нежитлову будівлю, скасування запису в державному реєстрі, зобов`язати державного реєстратора зареєструвати нежитлову будівлю.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, зазначає, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівник) від 05.02.2009, який визнано дійсним за судовим рішенням, позивач придбав нежитлове приміщення. Проте, державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у проведені реєстраційних дій за заявою позивача. Станом на день звернення з позовом право власності на нежитлове приміщення (корівник) зареєстровано за с/г ТОВ «Колос» на підставі свідоцтва про право власності.

Відповідач у відзиві від 13.07.2026 не заперечує проти позовних вимог, враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівника) від 05.09.2009 року визнаний дійсним Господарським судом Чернівецької області та є підтвердження оплати за даним договором у повному обсязі.

Ухвалою від 26.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 29.07.2026.

Ухвалою від 29.07.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) Сокирянської міської ради, відкладено розгляд справи на 20.08.2026.

17.08.2026 відповідач подав до суду докази надіслання третій особі копії позовної заяви з додатками, а також довідку Ломачинецького Старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 10.08.2026 №373/18-21/8 про те, що нежитлова будівля (корівник) знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7324085500:02:001:0800.

У судовому засіданні 20.08.2026 представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача вважає позов обґрунтованим.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

05.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" (код ЄДРПОУ 30713687), надалі - Продавець, та приватною науково-виробничою фірмою «Ольвія» (код ЄДРПОУ 21411635), надалі - Покупець, укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівника).

Згідно п.1 Договору, Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця нежитлове приміщення (корівник) за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, с.Ломачинці, вулиця Шлях 89.

За домовленістю сторін, продаж нежитлового приміщення (корівника) вчинено за 28200 грн, які Продавець одержав в повному обсязі від Покупця до моменту підписання даного договору. Фінансових або будь-яких інших претензій з приводу проведеного розрахунку Сторони одна до одної не мають (п.2 Договору).

Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору (п.5 Договору).

Покупець після підписання даного договору може розпоряджатися даним приміщенням (корівником) на свій розсуд (п.6 Договору).

На підтвердження оплати вартості придбаного нежитлового приміщення позивачем додано до матеріалів справи копію платіжного доручення №17 від 03.02.2009 року на суму 28200,00 грн., виписку з банківського рахунку за 03.02.2009 та довідку АТ «Сенс Банк» від 19.09.2025 про виконання платежу 03.02.2009 року.

10.04.2009 сторони склали та підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення (корівника).

Оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівника) від 05.02.2009 не був нотаріально посвідчено через хвороби та смерть керівника С/Г ТОВ «Колос» ОСОБА_1 , приватна науково-виробнича фірма «Ольвія» звернулася з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про визнання договору купівлі нежитлового приміщення (корівник) від 05.02.2009 року дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2025 у справі №926/2891-б/24 (926/2741/25) визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівника) від 05.02.2009 року. В іншій частині позову про визнання права власності на нежитлове приміщення (корівника) - відмовлено, оскільки відповідач не заперечував право власності позивача на вказане майно, позивач володіє майном, позивачем не доведено вчинення ним дій задля державної реєстрації права власності на спірне майно, відмови у такій державній реєстрації, а також відсутності законної можливості проведення державної реєстрації права власності.

З метою проведення реєстраційних дій, на замовлення позивача 08.01.2026 виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомості: Чернівецька область, Дністровський район, Сокирянська територіальна громада, с.Ломачинці, вулиця Шлях 89.

19.01.2026 позивач звернувся до державного реєстратора з заявою за реєстраційним номером 71061154 та отримав рішення від 21.01.2026 №82938504 державного реєстратора прав на нерухоме майно Шевчук Н.С., Чернівецька міська рада, Чернівецька область, про відмову в проведені реєстраційних дій оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: ні рішенням Господарського суду Чернівецької області №926/2741/25 від 20.10.2025, ні договором купівлі-продажу укладеним 05.02.2009 між ТОВ «Колос» та ПНВФ «Ольвія, ані актом приймання-передачі підписаним 10.04.2009 ТОВ «Колос» та ПНВФ «Ольвія» не передбачено набуття ПНВФ «Ольвія» нежитлового приміщення (корівника) саме загальною площею 833,4 кв.м.

Станом на 24.02.2026 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлова будівля за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, с.Ломачинці, вулиця Шлях, будинок 89, перебуває у власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на підставі свідоцтва про право власності САС/655060 від 30.03.2009, видане Ломачинецькою сільською радою на підставі її ж рішення №87 від 28.11.2008 року.

Рішенням Сокирянської міської ради від 28.04.2026 №91/59-26 позивачу ПНВФ «Ольвія» передано в оренду земельну ділянку комунальної власності шляхом укладення договору оренди землі, площею 0,4862 га, кадастровий номер 7324085500:02:001:0800, з цільовим призначенням 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами с.Ломачинці, строком на 49 років.

Пізніше, 15.05.2026 укладений договір оренди землі між Сокирянською міською радою та ПНВФ «Ольвія», згідно якого в строкове платне користування передано земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,4862 га із цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7324085500:02:001:0800, яка розташована за межами населеного пункту с.Ломачинці, Дністровського району, Чернівецької області.

Згідно довідки Ломачинецького старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 10.08.2026 №373/18-21/8 нежитлова будівля (бувший корівник загальною площею 833,4 кв.м.) знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7324085500:02:001:0800.

В зв`язку з відсутністю законодавчо визначеного механізму для набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості, у позасудовий спосіб, позивач фактично позбавлений будь-якої законної можливості захисту своїх прав, ніж шляхом звернення до суду для визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомості, у порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі в тексті ЦК України) цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого в похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб не власників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права, як правило, не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зроблений висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

За статтею 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може бути будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності в зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (корівник) від 05.02.2009, який визнано дійсним судовим рішенням, позивач придбав спірне нежитлове приміщення. Проте, державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у проведені реєстраційних дій за заявою позивача. Крім того, право власності на нежитлове приміщення (корівник) зареєстровано за відповідачем, який визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Підсумовуючи зазначене, ураховуючи зміст ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та те, що позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на нерухоме майно, ніж визнання цього права у судовому порядку, суд дійшов висновку, що визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав позивача, який за договором купівлі-продажу повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права унаслідок державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги до відповідача в частині визнання права власності на нежитлове приміщення (корівник) є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню. У зв`язку з чим, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем також підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати нежитлову будівлю (корівник) за позивачем задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 Велика Палата Верховного Суду підтвердила та розвинула цю позицію, зазначивши, що державний реєстратор, вчиняючи реєстраційну дію, виступає як суб`єкт владних повноважень, але у спорах про право на майно він не є учасником матеріальних правовідносин; належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження є особа, право якої зареєстровано; якщо позов пред`явлено до державного реєстратора, а не до особи, яка набула речове право, такий позов не може бути задоволений, оскільки пред`явлений до неналежного відповідача.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена вимога про зобов`язання державного зареєструвати нежитлову будівлю (корівник) за позивачем. Проте, державний реєстратор не є відповідачем у даній справі. Окрім того, позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що держаним реєстратором вчинені дії, які призвели до порушення його прав та інтересів у спірних матеріально-правових відносинах у даному спорі.

Ураховуючи зазначене та те, що позивачем заявлено позовні вимоги у цій справі до державного реєстратора, який не вчинив дій щодо порушення його прав та інтересів у спірних матеріально-правових відносинах, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині є безпідставним.

За приписами частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частиною 9 цієї статті Кодексу в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд, врахувавши приписи частини 9 статті 129 ГПК України, поклав судові витрати зі сплати судового збору на позивача, оскільки спір виник з вини позивача, який своєчасно не вжив заходів з метою належного оформлення права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Скасувати запис про державну реєстрацію права власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (код ЄДРПОУ 30713687) на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, село Ломачинці (реєстраційний номер майна 26891333, дата прийняття рішення про державну реєстрацію та дата внесення запису: 30.03.2009).

3.Визнати право власності за приватною науково-виробничою фірмою "Ольвія" (58017, м.Чернівці, вул.Хотинська, 47 б, кв.5, код ЄДРПОУ 21411635) на нежитлову будівлю (корівник), площею 833,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, село Ломачинці, вулиця Шлях, 89.

4.У частині позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати нежитлову будівлю (корівник) за позивачем - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.08.2026.

Суддя В.В.Дутка