Court ruling № 139176613, 18.08.2026, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

18.08.2026 Справа № 917/1500/26

м. Полтава

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Данько М.С.

Представники учасників справи: згідно протоколу

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою (вхід. №1557/26 від 31.07.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1500/26 та визначено головуючим суддю Паламарчука В.В.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 18.08.2026 на 10:30год; зобов`язано заявника надати суду:

- докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), враховуючи дати укладення кредитних договорів;

- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов`язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань;

- належні докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були направлені кредитні кошти;

- уточнений проект плану реструктуризації боргів, з урахуванням вимог ст. 133 КУзПБ.

11.08.2026 від заявника надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. №10952).

У судовому засіданні 18.08.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник зазначає, що з 2020 року перебуває у кредитних відносинах з банківськими та іншими установами України та укладав правочини за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів та послуг для задоволення власних потреб.

Як зазначає заявник, унаслідок несприятливої економічної ситуації у нього накопичилися грошові зобов`язання, які він не може виконати через недостатність доходу та відсутність майна, яке може бути реалізоване для погашення всієї суми заборгованості.

Разом з тим, заявник повідомляє, що він працевлаштований, має у власності нерухоме майно:

- квартира, розташована: АДРЕСА_2 ; розмір частки 1;

- земельна ділянка, розташована: АДРЕСА_2 ; розмір власності 1.

За розрахунком заявника, він має заборгованість перед 15 фінансовими установами у загальному розмірі 736 501,42 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Завданням підготовчого засідання господарського суду з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, зазначених боржником як ознаки його неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта у передбачених законом випадках, суми грошових вимог із окремим зазначенням загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Заявник зазначає, що загальна історія його кредитних відносин відображена у кредитному звіті станом на 14.07.2026, сформованому в електронному форматі на вебсайті ТОВ "Українське бюро кредитних історій" відповідно до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".

Заявник вказує, що всім кредиторам були направлені запити щодо підтвердження наявності та актуального розміру заборгованості, а отримані відповіді долучені до заяви.

Обставини виникнення та невиконання кредитних зобов`язань можуть підтверджуватися правочинами, первинними бухгалтерськими документами, банківськими виписками, платіжними документами, довідками фінансових установ, судовими рішеннями та іншими належними доказами, які у сукупності дають можливість установити факт надання кредитних коштів, розмір і структуру заборгованості, строки виконання зобов`язань та обсяг здійснених платежів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19 зазначено, що факт виконання банком (фінансовою установою) зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.

На підтвердження наявності заборгованості заявником долучено кредитні договори, укладені з окремими фінансовими та мікрофінансовими установами, договори відступлення права вимоги та факторингу, виписки окремих фінансових установ за рахунками заявника, довідки (листи) про розмір заборгованості, розрахунки заборгованості, а також кредитний звіт Українського бюро кредитних історій станом на 14.07.2026.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, відповідно до якого наявність простроченої заборгованості або загрози невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі з огляду на правову природу відносин між боржником і кредитором. Такими доказами можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, платіжні доручення, довідки та інші докази, що підтверджують факт невиконання зобов`язань, а у разі загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

У зазначеній постанові Верховний Суд також зауважив, що кредитний звіт хоча й є належним доказом наявності кредитних відносин, однак сам по собі є недостатнім для підтвердження розміру та структури заборгованості, у тому числі за основним зобов`язанням.

Надані заявником кредитний звіт, договори, виписки, довідки та розрахунки підлягають оцінці в сукупності. Водночас належні документи, достатні для перевірки заборгованості, подані не щодо всіх 15 зазначених заявником кредиторів та не містять повного обсягу відомостей, необхідних для перевірки кожного заявленого зобов`язання. Зокрема, з поданих документів неможливо встановити щодо кожного кредитора факт і розмір фактично наданих коштів, строк виконання зобов`язання, розмір щомісячного планового платежу, дати та суми здійснених боржником платежів, період прострочення, а також окремо розмір заборгованості за основним зобов`язанням і неустойки.

Розрахунки заборгованості, складені фінансовими установами в односторонньому порядку, можуть оцінюватися судом разом з іншими доказами, однак за відсутності документів про рух коштів самі по собі не підтверджують фактичний розмір отриманого кредиту, здійснених платежів та залишку основної заборгованості.

Отже, подані заявником документи не дають можливості перевірити достовірність відомостей, наведених у списку кредиторів і боржників, та встановити підтверджений доказами розмір прострочених грошових зобов`язань боржника.

Частиною 4 статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань.

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.

У відповідності до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на сумлінній співпраці боржника з кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначається інформація про вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення. Отже, план реструктуризації має відображати повний обсяг грошових вимог кредиторів, які боржник визнає існуючими.

Судом встановлено, що боржником надано уточнений проект плану реструктуризації боргів, відповідно до якого загальний обсяг коштів, який передбачається спрямувати на виконання плану, становить 836 341,42 грн. Із цієї суми 736 501,42 грн визначено як наявну заборгованість боржника перед кредиторами, а 99 840,00 грн - як розрахункову суму судового збору, що підлягатиме відшкодуванню кредиторам у разі його фактичної сплати ними за подання заяв із грошовими вимогами у справі. Списання заборгованості уточненим проектом плану не передбачається.

Згідно з уточненим проектом плану боржник розраховує отримувати дохід у розмірі 27 000,00 грн на місяць, з якого передбачається щомісячно виділяти: для погашення вимог кредиторів - 13 939,05 грн з першого по п`ятдесят дев`ятий місяць та 13 937,47 грн у шістдесятому місяці; для виконання обов`язкових періодичних зобов`язань - 6 500,00 грн; на задоволення побутових потреб боржника - 6 560,95 грн.

Із поданого боржником списку кредиторів і боржників убачається, що загальний розмір заборгованості перед кредиторами становить 736 501,42 грн, з яких 686 745,02 грн - заборгованість за основними зобов`язаннями, а 49 756,40 грн - неустойка (штраф, пеня).

Розмір наявної заборгованості, зазначений в уточненому проекті плану реструктуризації боргів, відповідає відомостям списку кредиторів і боржників та становить 736 501,42 грн. Отже, неузгодженість, допущену в первісному проекті плану внаслідок неврахування неустойки у розмірі 49 756,40 грн, боржником усунуто.

Розрахункова сума судового збору у розмірі 99 840,00 грн на час розгляду заяви кредиторами фактично не сплачена, відповідні вимоги про її відшкодування не заявлені та судом не розглянуті. Тому ця сума є прогнозованими витратами, пов`язаними з можливим подальшим провадженням у справі про неплатоспроможність, а не наявним простроченим зобов`язанням боржника.

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів у разі їх фактичного виникнення та підтвердження.

На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник мав надати докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців. Проте з поданих доказів неможливо встановити щодо кожного заявленого зобов`язання розмір щомісячного платежу, дату його сплати, обсяг фактично здійснених платежів та розмір несплаченої частини за кожен із двох послідовних місяців. Отже, обставини, передбачені пунктом 2 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, заявником не доведені.

Підстава, передбачена пунктом 3 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, також не підтверджена, оскільки заявник має у власності квартиру та земельну ділянку, а докази здійснення виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника та безрезультатності таких заходів до матеріалів заяви не подані.

Посилаючись на загрозу неплатоспроможності, заявник зазначив про недостатність доходу для виконання грошових зобов`язань. Разом із тим матеріали справи не дають можливості зіставити загальний розмір і строки виконання поточних щомісячних зобов`язань боржника з його підтвердженим доходом, обов`язковими витратами та майновим станом. Наведені в проекті плану прогнозовані показники доходу і платежів є пропозиціями боржника щодо майбутньої реструктуризації та самі по собі не підтверджують, що найближчим часом він не зможе виконувати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі. Отже, наявність загрози неплатоспроможності у розумінні пункту 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства належними доказами не підтверджена.

Крім того, матеріали заяви не містять повної інформації про потреби, на які заявником були використані кошти, отримані за кредитними договорами. Ця обставина оцінюється судом у сукупності з іншими доказами щодо причин виникнення неплатоспроможності та повноти виконання боржником процесуального обов`язку з розкриття відповідної інформації.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Частиною 3 статті 119 КУзПБ передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. про участь у справі (вхід. №1557/26 від 31.07.2026).

З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. про участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 24.08.2026.

Суддя Паламарчук В.В.