Decision № 139159113, 21.08.2026, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 р. № 400/8580/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ», вул. Робоча, 64,м. Херсон,73027,вул. Робоча, 64,м. Херсон,73027

до відповідачаПівденної митниці, вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017,

провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 року № UA504180/2025/000001/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 24.06.2025 року № UA504180/2025/000010,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Прогрес-КВ» звернувся до адміністративного суду з позовом до Південної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 504180/2025/000001/2 від 24.06.2025, визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 504180/2025/000010 від 24.06.2025.

Позивач обґрунтовує позов тим, що він правильно визначив митну вартість товарів в митній декларації № 25UA504180001083Ш, згідно ст. 57 МК України, що підтверджується договірною вартістю, відповідно до умов контракту від 21.02.2023 № 21/36/2023 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції та додатків до нього, додав до митної декларації крім контракту, Інвойс, коносамент, CMR, довідку про вартість перевезення товару та договір з перевізником, специфікацію та інші документи передбачені законодавством. Відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач протиправно скоригував митну вартість товару, тому рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови слід скасувати.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не надав витребувані митницею документи, тому відповідач правомірно скоригував митну вартість за резервним методом відповідно до вимог Митного Кодексу, тому спірне рішення та картка відмови скасуванню не підлягають.

Представника позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

21 лютого 2023 року між ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» та Компанією «PINTECH MACHINERY(SHAOXING) CO., LTD» укладено Контракт № 21/36/2023 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції.

Пунктом 10.1. Контракту передбачено, що поставка продукції здійснюється відповідно до базисних умов поставки FOB Ningbo China, які відповідають правилам «Інкотермс» в редакції 2010 року.

В червні місяці 2025 відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від Компанії «PINTECH MACHINERY (SHAOXING) CO., LTD» товар - частини та пристрої для моторних транспортних засобів відповідно до Інвойсу KV25TS001 від 31.03.2025 на загальну суму 36329CNY.

З метою декларування вказаного товару позивачем було подано митну декларацію № 25UA504180001083U3, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару, яка склала 235805,48 грн. (графа 12 ВМД), виходячи із контрактної вартості товару 36329 CNY, на підтвердження якої позивачем надано Митниці повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України.

Декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості та її складових частин:

-бухгалтерську документацію щодо числових значень складових митної вартості (транспортування, страхування, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням від Продавця до місця ввезення на митну територію України, вартість експедиторської винагороди);

-Договір від 01.11.2021 №0111-21, від 05.07.2023 № 05072023 в повному обсязі;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) на товар;

-виписку з бухгалтерських та банківських документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних витрат та експедиторської винагороди;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 24.06.2025 № б/н позивач повідомив про ненадання додаткових документів.

24.06.2025 відповідачем прийнято рішення № UA504180/2025/000001/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 59,7400 CNY за кг/нетто, на загальну суму 111355,36 CNY та 24.06.2025 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2025/000010.

Спірні правовідносини регулюються Митним Кодексом України, яким передбачено, що відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо ненадання позивачем витребуваних митницею документів суд зазначає наступне:

Позивач у позові зазначив, що вартість товару розраховано з урахуванням умов поставки товару FOB NINGBO «Інкотермс» в редакції 2010, при яких компанія «PINTECH MACHINERY (SHAOXING) CO., LTD» виготовляє товар та несе всі витрати по доставці товару до порту «Нінгбо», відповідно до інвойсу загальна вартість товару 36 329 CNY, враховуючи вартість доставки до порту «Нінгбо».

Під час митного оформлення декларантом надано наступні документи:

Договір № 0111-21 про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.11.2021року (далі - договір № 0111-21);

договір № 0507 про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 05.07.2023 року;

Договір № 05072023 перевезення та транспортного експедирування від 05.07.2023року;

платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 23.06.2025 №27122340, яка не містить печатки та підпису платника;

рахунок-фактура № KV25TS001 від 31.03.2025;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4649995 від 05.06.2025;

коносамент від 10.04.2025 № NGP2253408E;

CMR від 05.06.2025 № 464295.

довідка про транспортні витрати № 5088 від 05.06.2025 року;

прайс-лист № 6 від 25.01.2025 року .

акт виконаних робіт № 6 від 31.03.2026 року;

кошторис №6 витрат виконання підрядних робіт з виробництва одиниці виробленої продукції;

копія митної декларації країни відправлення № 310120250518684980 від 10.04.2025.

Наданий позивачем рахунок фактура № 4649995 від 05.06.2025 містить найменування та вартість складових послуги, а саме: експедиторська винагорода 333,33грн., міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 6597грн., транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 458грн., морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 17039,60грн., міжнародне автоперевезення по території України 10 000 грн. Разом з ПДВ 34494,60грн.

Довідка про транспортні витрати № 5088 від 05.06.2025 містить аналогічну інформацію, а також зазначено, що перевезення здійснювалось без страхування вантажу та транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України враховують вантажно-розвантажувальні роботи 458грн.

У вищевказаних документах про транспортні витрати сума транспортних витрат сформована у розрізі перевезення морським та автотранспортом за межами України та в межах України, без страхування вантажу та розвантажувально-завантажувальних послуги входять в транспортно-експедиційне обслуговування.

Вартість транспортування підтверджена довідкою, виданою перевізником та рахунком-фактурою.

Декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню(ч.2 ст.52 МК України). Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, крім заявлених декларантом, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Матеріалами справи наявність зазначених вище фактів (витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена .

Відсутність документу про оплату транспортних послуг на момент подання митної декларації не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, адже такий платіжний документ жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, а підтверджує здійснення взаєморозрахунків між сторонами договору.

Щодо відсутності страхових документів, то судом встановлено, що поставка товару імпортованого позивачем згідно контракту здійснювалась на умовах FOB порт Нінбо (Китай) за правилами Інкотермс 2010. Згідно Офіційних правил Міжнародної торговельної палати тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2000 FOB (FREE ON BOARD (...named port of shipment) - Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. При цьому, ані покупець, ані продавець не мають між собою зобов`язань щодо здійснення страхування товару.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування товару, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Перевезення ТОВ « Транслогістик ЮА» також здійснювалось без страхування вантажу.

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом неподані такі документи:, а саме: Договір від 01.11.2021 №0111-21, від 05.07.2023 № 05072023 в повному обсязі; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) на товар; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі документи згідно з ч. 2 ст. 53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування цих додаткових документів.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 року справа № 810/5295/15, адміністративне провадження № К/9901/14750/18, у постанові від 06 лютого 2020 року, справа №540/2219/18, адміністративне провадження №К/9901/23676/19.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 2012 року №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

За таких обставин, спірні рішення про коригування митної вартості та картки відмови є протиправними і підлягають скасуванню. Позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Судовий збір розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України та підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору від 28.07.2025, акта виконаних робіт № 16 від 31.07.2025. на суму 8000 грн. послуг.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підставі наведеного у сукупності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції, пов`язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, обґрунтованість визначення розміру гонорару, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняте Миколаївською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2025/000001/2 від 24.06.2025 р.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови Миколаївської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 504180/2025/000010 від 24.06.2025.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південної митниці (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Маріупольська,57а,ЄДРПОУ 44017652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ПРОГРЕС -КВ» (73003, м. Херсон, вул. Робоча, б.64, ЄДРПОУ 43461430) судовий збір в сумі 4844, 80 грн.(чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн.80коп., сплачений платіжною інструкцією № 271223823 від 01.08.2025 та 4000 грн.(чотири тисячі грн.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко