Decision № 139149643, 20.08.2026, Sumy District Court of Sumy Oblast

Справа № 587/2208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Сумський районний Сумської області в складі:

головуючого судді Гончаренко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Суми цивільну справу за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Документ сформований в системі «Електронний суд».

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено угоду № 200509333 щодо кредитування, за умовами якої банк надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 5100,00 грн., які відповідачка зобов`язався повернути.

Вказував, що 20.07.2020 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за договором, що був укладений з відповідачем. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Позивач зазначав, що станом на 30.05.2026 розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 15365,43 грн., з яких 5016,63 грн. заборгованість за кредитом, 10348,80 грн. заборгованість за відсотками.

Вважає, що відповідач має сплатити 3 % річних 1381,62 грн та інфляційні втрати 3359,87 грн .

В поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200509333 від 19.04.2016 року у розмірі 20106,92 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 02.06.2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача при подачі позову до суду зазначив про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та прохає суд їх задовольнити.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день, місце та час розгляду справи до суду не з`явилася з невідомих причин, направила до суд відзив на позову. Тако звернулася до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності та заявою про розгляд справи без її участі.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 19.08.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено угоду № 200509333 щодо кредитування, шляхом підписання заяви щодо кредитування, за умовами якої банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 5100,00 грн., які відповідачка зобов`язувалася повернути (матеріали електронної справи).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, відповідно до якої позивач є кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Судом встановлено, станом на 30.05.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за Кредитним договором становить 15365,63 грн., з яких: 5016,63 грн. - заборгованість за кредитом; 10348,80 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Крім того, просять стягнути 3% річних- 1381,62 грн., інфляційні збитки - 3359,87 грн.

Оскільки 23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 30.05.2016 №37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» договору факторингу від 19.05.2016 №1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 №1. Посилаючись на нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 №1905, зважаючи на положення ч. 3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. - зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2.

Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021- приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021- приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів, на переконання позивача призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5ст. 267 ЦКУ).

Суд вважає, що Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підставами позовних вимог ТОВ ФК «Діджи Фінанс» є неналежне виконання відповідачем умов № 200509333 від 19 квітня 2016 року, укладеного на умовах Заяви (оферти) ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідачем не заперечуються обставини укладення вказаного кредитного договору. Так, у власноручно написаній заяві про застосування позовної давності, адресованій суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнала факт укладення вказаного кредитного договору (а.с. 29 -30). У поданому відзиві на позовну заяву вона також не заперечує, як сам факт укладення кредитного договору, так і факт набуття позивачем прав грошової вимоги до неї (а.с. 25-28).

Обставини надання відповідачу кредиту підтверджується належними доказами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка банку обов`язково повинна мати дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів за дебетом і кредитом, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). За дебетом у виписці банку буде показана сума коштів, яка списана з поточного рахунка, а за кредитом зарахована на нього; відповідно сальдо у виписці буде за кредитом рахунка.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14- ц».

Отже, подана до суду виписка по особових рахункам відповідача має всі необхідні реквізити, які дають змогу визначити, що вона стосується саме даного клієнта, та підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором № 200509333 від 19 квітня 2016 року за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року.

За встановлених обставин, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по кредиту у розмірі 15365,43 грн.

Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом ТОВ ФК «Діджи Фінанс» заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, яке мотивовано тим, що оригінали кредитних договорів, права вимоги за якими було відступлено на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, були отримані позивачем лише на початку 2023 року в процесі виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16.

У суді відповідачкою було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року скасовано на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває на цей час.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав законної сили 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позов поданий (01 червня 2026 року) у межах трирічного строку позовної давності, оскільки строк кредитного договору, який становив 3 роки (строк дії картки), закінчився 19 квітня 2019 року, а з 12 березня 2020 року строк позовної давності був зупинений до 04 вересня 2025 року.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 15365,43 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо повернення тіла кредиту позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просить стягнути інфляційні збитки та три проценти річних.

Позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено за період із березня 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Закінчення вказаного періоду узгоджується із положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які не передбачають зазначених нарахувань у період дії в Україні воєнного стану.

Однак прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором починається з наступного дня після закінчення строку дії кредитного договору, що відповідав дії платіжної картки, тобто із 20 квітня 2019 року, а не із зазначеної у позові дати.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що ним не спростовано, тому наявні підстави для стягнення з нього 3157,97 грн інфляційних втрат та 1313,43 грн трьох відсотків річних.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

При частковому задоволенні позову, на підставі частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Діджи Фінанс» пропорційно задоволеним вимогам (на 98,67 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2626,99 грн (2622,40 грн х 98,67%).

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Міньковською А.В., договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року № 26, додаткової угоди до договору № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року; акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 14 серпня 2025 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого вартість робіт складає 7000 грн (матеріали електронної справи).

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді до 4000 грн, які з урахуванням частково задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3946,80 грн (4000 грн х 98,67%).

Керуючись ст.ст.12,81,89,133,140,141,264,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2016 року № 200509333 у розмірі 15365,43 грн, а також 3157,97 грн інфляційних втрат та 1313,43 грн трьох відсотків річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, - 2622,99 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746 3946,80 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Гончаренко