Court ruling № 139130981, 20.08.2026, Vasylkiv City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 362/3829/26

Провадження № 1-кп/362/519/26

У Х В А Л А

про залишення без задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору та призначення судового розгляду

20 серпня 2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Василькові Київської області матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111310000375 від 01.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

встановив:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками.

Ухвалою суду від 11.05.2026 у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У ході підготовчого судового засідання у рамках даного кримінального провадження (№ 12026111310000375 від 01.05.2026) було розглянуто ряд клопотань, у тому числі клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме документі та відомостей в електронному вигляді щодо кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112310000069 від 07.05.2025. Суд залишив без задоволення дане клопотання з наведенням відповідного обгрунтування, роз`яснивши право звернутися з таким клопотанням на відповідній стадії судового провадження.

У судовому засіданні 12.08.2026 захисник звернулася до суду із запереченням на ухвалу Київського апеляційного суду від 09.05.2025, якою було надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_4 , та просила долучити це заперечення до справи для розгляду, а також витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 справу, на підставі якої була винесена вищезазначена ухвала. Того ж дня захисник звернулася до суду із скаргою на постанову прокурора від 01.05.2026 про виділення матеріалів досудового розслідування та зі скаргою на постанову прокурора від 07.05.2025 про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Просила скасувати вищезазначені процесуальні рішення.

Судом оголошено перерву до 19.08.2026 за клопотанням прокурора, оскільки був необізнаний зі змістом скарг та заперечення.

19.08.2026 захисник підтримала попередньо подані скарги та заперечення з підстав, наведених там. На переконання захисника, суд повинен скасувати постанову прокурора про виділення цього кримінального провадження, так як цей процесуальний документ винесено з порушенням положень ст. 217 КПК України, мотиви такого виділення прокурором не наведено. Також вважає, що прокурор залучив до конфіденційного співробітництва певну особу без належних на те правових підстав, оскільки до моменту такого залучення не було проведено жодних слідчих дій, не встановлено обставин вчинення злочину, не встановлено форм співучасті тощо. Також вважає незаконною ухвалу Київського апеляційного суду від 09.05.2025, якою було надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_4 , так як станом на 09.05.2025 минуло лише два дні від моменту внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні і допитаний один свідок, який потім став залегендованою особою. Звернула увагу суду, що слідча суддя у цій ухвалі посилається на ряд положень КПК України, однак ними не керується, необгрунтовуючи підстави для вжиття негласних слідчих розшукових дій.

Також у судовому засіданні 19.08.2026 захисник звернулася до суду із клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, де посилається на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, що виразилося у тому, що сторона обвинувачення зазначила один і той же текст у фактичних обставинах кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення при різних кваліфікаціях кримінального правопорушення різним обвинуваченням, продублювавши текст, а не розділила його і не вказала щодо кожного обвинуваченого окремо. На твердження захисника, обвинувальний акт містить протиріччя та недоліки, які не дають можливості стороні захисту розуміти суть висунутого обвинувачення. Захисник зазначає, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не містять відомостей ні про місце, ні про час вчинення злочину, що додатково вказує на відсутність події злочину. Ще однією підставою для повернення обвинувального акта, на переконання захисника, є не виклад в обвинувальному акті обставин придбання та зберігання її підзахисним забороненої речовини, що унеможливлює суд встановити чи була така речовина у ОСОБА_4 і сама особа, яка діяла під контролем, не була тією особою, яка перед тим збувала таку речовину обвинуваченому. У сукупності викладеного захисник вважає, що на підставі скерованого до суду обвинувального акта кримінальне провадження не підлягає призначенню до розгляду, вищезазначені недоліки обвинувального акта не можуть бути усунутими під час судового розгляду, а сам акт підлягає поверненню прокурору.

Щодо звернення до суду з іншими клопотаннями у межах підготовчого судового засідання, то захисник зазначила, що на даний момент інші клопотання відсутні, оскільки, суд, відмовивши у клопотанні сторони захисту про тимчасовий доступ до документів, фактично позбавив сторону захисту права звернутися до суду з певним клопотанням.

ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акта прокурора, оскільки цей документ відповідає положенням ст. 291 КПК України, просив призначити справу до судового розгляду. Також не заперечив проти доручення до матеріалів справи поданих захисником заперечення і скарг.

Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотаннь захисника, дійшов таких висновків.

Щодо повернення обвинувального акта прокурору.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплений статтею 291 КПК.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Згідно з пунктом 5 частини 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд констатує, що обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Також наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим. Ці фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину, зокрема дати, часу, місця, обставин тощо, про відсутність яких у обвинувальному акті наголошувала захисник, належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

З цих же підстав суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта ст. 291 КПК України у частині неповного викладу фактичних обставин кримінального провадження, зокрема відсутності у обвинувальному акті співучасника.

Водночас суд зауважує, що відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки захисту.

Суд уважає встановлені прокурором і викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень достатніми для повного розуміння обвинуваченою суті висунутого проти нього обвинувачення.

До того ж на етапі підготовчого провадження питання узгодженості викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, доводи викладені у клопотанні можуть бути перевірені лише на стадії судового розгляду.

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, адже в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд) вважає встановленими (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 273/1053/17).

До того ж КПК містить положення про зміну обвинувачення у суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК).

Отож, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що визначені кримінальним процесуальним законом вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані у тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Встановлення ж судом відсутності у діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення можуть стати підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Отже, за результатами аналізу змісту та форми дослідженого обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, суд не виявив підстав для його повернення, а тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Щодо призначення справи до судового розгляду.

Згідно із положеннями ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду. У зв`язку із цим, суду належить з`ясувати, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, а саме: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, заслухавши думку учасників провадження, вирішуючи питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, суд зазначає таке.

На момент проведення підготовчого судового засідання у цьому кримінальному провадженні жодних угод між сторонами не укладалося і до суду не надходило.

За результатами підготовчого судового засідання суд не встановив підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України.

Обвинувальний акт містить відомості, передбачені пп. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, до нього додано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченого та захисника про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

За результатами підготовчого судового засідання суд не встановив підстав для повернення обвинувального акта. Доводам клопотання захисника про повернення обвинувального акта суд надав вище.

Дане кримінальне провадження підсудне Васильківському міськрайонному суду Київської області.

Обвинувачений не заявив клопотання про колегіальний розгляд цього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.

Щодо скарг та заперечення захисника на ухвалу слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.05.2025 та витребування з архіву Київського апеляційного суду справу, на підставі якої була винесена вищезазначена ухвала, щодо клопотання про витребування.

На стадії підготовчого судового засідання сторона захисту оголосила такі скарги та просила скасувати:

-постанову прокурора від 01.05.2026 про виділення цього кримінального провадження;

-постанову прокурора від 07.05.2026 про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення негласних (розшукових) дій.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 303 КПК України).

Оцінюючи аргументи, наведені захисниками у поданих скаргах, про що зазначено вище, суд зазначає таке.

Положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС від 10.04.2025 у справі № 175/1958/22 на стадії підготовчого судового засідання суд першої інстанції має вирішувати лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, та виключно в межах, передбачених ст. 314 КПК.

З огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання в межах цієї стадії процесу суд не наділений повноваженнями досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Водночас оцінка аргументів, наведених у скаргах сторони захисту, вимагає дослідження та аналізу сукупності прийнятих процесуальних рішень, вчинених процесуальних дій та зібраних доказів (документів, якими обумовлено прийняття оскаржуваних рішень та ін.).

З огляду на характер рішень, які суд може прийняти за наслідками підготовчого провадження, наявність заборони на дослідження доказів, у суду відсутні повноваження та можливості на цій стадії у повній мірі з`ясувати вищевикладені обставини.

Разом з цим, сторона захисту не позбавлена права посилатися на викладені порушення під час судового розгляду, зокрема на стадії дослідження доказів, де судом буде надана належна правова оцінка всім аргументам захисту в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

Також під час підготовчого судового засідання захисник оголосила заперечення на ухвалу слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.05.2025, якою було надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_4 ,

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 309 КПК України встановлено вичерпний перелік ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Інші ухвали слідчих суддів, згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Отже, подання заперечень на ухвали слідчих суддів на стадії підготовчого судового засідання є передбаченим процесуальним правом сторони захисту та способом висловлення незгоди з відповідними процесуальними рішеннями, які не могли бути предметом апеляційного перегляду під час досудового розслідування. Разом із тим сама по собі реалізація такого права не означає обов`язку суду на цій стадії здійснювати перевірку законності й обґрунтованості зазначених ухвал по суті або надавати оцінку доказам, отриманим унаслідок їх виконання.

Положення глави 27 КПК України, якими врегульовано порядок проведення підготовчого судового засідання, визначають коло питань, що підлягають вирішенню судом до початку судового розгляду, зокрема щодо підсудності, наявності підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акта, обрання чи зміни заходів забезпечення кримінального провадження, а також інших процесуальних питань, необхідних для призначення справи до розгляду. Водночас зазначені норми не передбачають окремої процедури розгляду заперечень на ухвали слідчих суддів, порядку дослідження відповідних матеріалів чи ухвалення самостійного процесуального рішення за наслідками такого розгляду.

Суд також бере до уваги, що доводи сторони захисту, наведені у запереченні, фактично стосуються законності надання дозволів на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Оцінка наведених обставин нерозривно пов`язана з дослідженням доказів у їх сукупності, перевіркою джерел їх отримання, змісту відповідних матеріалів та впливу можливих порушень на допустимість конкретних доказів.

Вирішення зазначених питань на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.

За таких обставин суд доходить висновку, що подане захисником заперечення підлягає долученню до матеріалів кримінального провадження, а наведені у ньому доводи мають бути перевірені та оцінені судом на відповідній стадії судового провадження під час розгляду справи по суті, після дослідження доказів у встановленому законом порядку.

Щодо клопотання про витребування з архіву Київського апеляційного суду справу, на підставі якої була винесена вищезазначена ухвала, то суд зауважує, що витребування по суті є дорученням суду надати конкретні документи чи матеріали для дослідження, тобто це організаційна дія суду для забезпечення дослідження доказів і застосовується судом якщо той чи інший доказ уже існує і потрібно забезпечити його дослідження.

Так, у своєму клопотанні захисник не наводить обґрунтування доцільності витребування вказаної справи, а лише зазначає про необхідність такого витребування для врахування та надання оцінки вказаному запереченню на ухвалу слідчого судді. До того ж суду невідомо, які документи будуть долучені прокурором на відповідній стадії судового провадження, а тому, на думку суду, дане клопотання захисника є передчасним і необґрунтованим, що не позбавляє сторону захисту звертатися до суду з таким клопотанням у майбутньому.

Керуючись ст. 28, 284, 291, 314-316, 303, 309, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Залишити без задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору.

Закінчити підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України та призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області на 24.08.2026 о 15 год. 00 хв.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Затвердити сформований під час підготовчого судового засідання список осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.

Долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку у ході судового розгляду запереченню захисника на ухвалу Київського апеляційного суду від 09.05.2025.

Долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку в ході судового розгляду скаргам, поданими захисником, на рішення прокурора.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про витребування судової справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1