Court ruling № 139100039, 05.08.2026, Brovary City and District Court of Kyiv Oblast

справа № 361/9408/26

провадження № 1-кс/361/1512/26

05.08.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні за

№ 42023272320000282, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Києва, громадянину України, зареєстрованому та такому, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з не повною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, яку проходить на посаді солдату резерву першої навчальної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», не інваліда, не адвоката, не депутата, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання слідчого погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

№ 42023272320000282, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 . Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків та вчинення нових кримінальних правопорушень. У клопотанні зазначено, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання.

Захисник заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник зауважив, що ризики заявлені прокурором є надуманими і не підтверджені жодними доказами. Зауважив, що підозрюваний раніше не судимий та має постійне місце проживання. За таких обставин просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема, цілодобовий домашній арешт. Також захисник просив врахувати майновий стан підозрюваного та визначити мінімальний розмір застави у разі задоволення клопотання.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та заперечив проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України слідчий суддя по черзі аналізує зазначені вище обставини. Зокрема, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому правопорушенні суд зазначає таке.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.06.2023 військовозобов`язаного солдата ОСОБА_5 , призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, з 06.06.2023 солдат ОСОБА_5 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №164 від 09.06.2023 солдата ОСОБА_5 , прийнято вважати таким, що прибув у службове відрядження з 09 червня 2023 року до окремого розпорядження. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №168 від 13.06.2023 солдата ОСОБА_5 направлено на стаціонарне лікування в неврологічне відділення військової частини НОМЕР_2 , на підставі направлення на лікування №2 від 13.06.2023.

16.06.2023 солдат резерву першої навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 був виписаний та вибув з стаціонарного лікування з неврологічного відділення військової частини НОМЕР_2 . Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.06.2023 у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на тимчасове незаконне ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_5 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації, 16.06.2023, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 00 год 00 хв самовільно залишив зазначений лікувальний заклад та станом на 08:00 годину 17.06.2023 не з`явився вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , має чіткі межі (периметр, огорожу, КПП), після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості та до військової частини НОМЕР_1 не повертався.

15.12.2024 солдата ОСОБА_5 , який прибув у військову частину НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, після самовільного залишення військової частини зараховано до складу тимчасово прибулого особового складу.

У подальшому продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на тимчасове незаконне ухилення від виконання обов`язків військової служби, солдат ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 год. 00 хв. 15.12.2024 ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби, перебуваючи в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, без поважних причин, та відповідних дозволів командирів (начальників) самовільно залишив місце служби, а саме пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, за наявності реальної можливості для цього до 03.08.2026, а саме до моменту затримання останнього працівниками Броварського РУП ГУНП в Київській області.

Отже, ОСОБА_5 підозрюється у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Так, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише те, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок слідчого судді підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими слідчим до клопотання, а саме: повідомленням в/ч НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування за вказаним фактом; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

Отже, перелічені докази є вагомими та об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри.

Стосовно наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує таке.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Отже, судом може бути призначене покарання за вчинення такого злочину у виді реального позбавлення волі. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак, ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Слідчий суддя вважає, що у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв`язки, які могли стримати його від переховування від слідства. Тому з огляду на такі обставини та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, суд оцінює ризик, як цілком вірогідний. Отже, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Підозрюваний обізнаний з даними осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує ризик, що у разі не обрання підозрюваному запобіжного заходу з покладенням певних обов`язків він зможе безперешкодно незаконно психологічно або економічно намагатися впливати на цих осіб з метою зміни показань наданих на стадії досудового розслідування.

Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (буде переховуватись чи незаконно впливати), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то цей ризик недоведений прокурором, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, а тому немає підстав вважати, що він вчинить нові злочини.

Стосовно можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою слідчий суддя зазначає таке.

Особисте зобов`язання, на думку слідчого судді, не може бути застосовано до підозрюваного для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства та з огляду на тяжкість інкримінованого йому правопорушення. Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного, оскільки не має заяв від потенційних поручителів. Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання слідчого судді такий захід, як основний, буде недостатнім для запобігання наведеному вище ризику переховування від слідства враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то цей запобіжний захід. на думку суду, не зможе нівелювати ризик переховування підозрюваного від правосуддя та можливість впливу, в тому числі й дистанційного, на ключових свідків обвинувачення. Тому, у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 01.10.2026 включно.

В клопотанні прокурор не просив визначати підозрюваному розмір застави. Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваному розміру застави суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Разом з тим, не визначати розмір застави у таких випадках є правом. а не обов`язком суду.

У силу п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином у світлі ст. 12 КК України, він має постійне місце проживання, раніше не судимий, данні, що свідчать про погану репутацію підозрюваного відсутні, а тому суд вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави у межах встановлених КПК України, як альтернативного запобіжного заходу. Суд зауважує, що між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, тобто належну поведінку підозрюваного та запобігання доведеним ризикам має існувати розумна пропорційність і застава не повинна стати формальністю вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою. Проте, в свою чергу застава не повинна бути для підозрюваного надмірним тягарем.

З наведеного, враховуючи, що ОСОБА_5 ухилився від військового обов`язку під час триваючого в Україні воєнного стану, інформації щодо його майнового стану не надано, сто уд дійшов висновку, що слід визначити ОСОБА_5 , розмір застави 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн 00 коп (сто тридцять тисячі сто двадцять) грн 00 коп., оскільки такий розмір застави буде достатнім для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки.

Отже, клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 177,178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 331, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, до 01.10.2026 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн 00 коп (сто тридцять тисячі сто двадцять) грн 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, установі де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок підозрюваний звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття його під варту.

Зобов`язати адміністрацію Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (ЦОЗ ДКВС) у місті Києві забезпечити проведення медичного обстеження та надання необхідної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (ЦОЗ ДКВС) у місті Києві.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 14 год. 20 хв. 10 серпня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1