Decision № 139089478, 18.08.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/14070/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійної організації «Фонд «Разом для молоді» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач; відділення Фонду) пред`явило позов до Благодійної організації «Фонд «Разом для молоді» (далі - відповідач; БО «Фонд «Разом для молоді»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 105471,29 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за даними, отриманими в автоматизованому режимі з використанням Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становила 8 осіб, з яких жодному працівнику не встановлено інвалідності, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становив 1 особу. Оскільки відповідач у 2024 році не забезпечив виконання нормативу на 1 особу, відділенням Фонду за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, згідно з яким відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 101220,05 грн та, у зв`язку з несплатою цієї суми у визначений законом строк, пеню в сумі 4251,24 грн. Позивач зазначає, що відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до відповідних реєстрів покладається на роботодавця, а несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції. З огляду на несплату відповідачем нарахованих сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 15.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що при поданні об`єднаної податкової звітності за 1 і 2 квартали 2024 року у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» заголовної частини Податкового розрахунку помилково зазначено « 11 осіб» замість фактичних « 5 осіб». Наголошує, що згідно з розділом V Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, коригування рядків 07-108 заголовної частини Податкового розрахунку не передбачено, а тому відповідач не мав можливості виправити помилково зазначену кількість штатних працівників шляхом подання уточнюючого розрахунку. Стверджує, що згідно з даними додатків 1 до Податкових розрахунків за 1-4 квартали 2024 року фактична середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік становила 4 особи, а відтак відповідач не підпадає під норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, і не зобов`язаний його виконувати та сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню. Крім того, зазначає, що за помилку у Податковому розрахунку можуть бути застосовані фінансові, а не адміністративно-господарські санкції. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Благодійна організація «Фонд «Разом для молоді» зареєстрована як юридична особа (ЄДРПОУ 38287521), використовує найману працю і є роботодавцем у розумінні Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (далі - розрахунок АГС). За даними розрахунку АГС середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників - 1619520,8 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 202440,1 грн; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу (для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати) - 101220,05 грн.

Розрахунок АГС розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025, що підтверджується квитанцією від 04.03.2025.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у визначений законом строк позивачем на підставі ч.2 ст.20 Закону №875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233, за період з 16.04.2025 по 08.07.2025 (84 дні) нараховано пеню в сумі 4251,24 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач листом від 05.08.2025 №10 повідомив позивача про наявність помилки в рядку 101 заголовної частини Податкових розрахунків за 1 і 2 квартали 2024 року, зазначивши, що фактична середньооблікова кількість штатних працівників за 2024 рік становила 4 особи. На підтвердження цих обставин відповідач надав форми поданої об`єднаної податкової звітності за 1-4 квартали 2024 року з додатками 1 та квитанціями про їх прийняття.

Не отримавши від відповідача сплати нарахованих сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є наявність правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначені Законом України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII).

Частиною 3 ст.18 Закону №875-XII установлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За приписами ч.2 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог ст.18 Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч.13 ст.19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч.1 ст.19 Закону, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст.20 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

За змістом ч.2 ст.20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст.20 Закону №875-XII визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок роботодавця сплатити адміністративно-господарські санкції за ст.20 Закону №875-XII виникає за сукупності умов: роботодавець використовує найману працю та за показником середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік підпадає під дію нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст.19 Закону; такий норматив у відповідному році не виконано. Водночас норматив у кількості одного робочого місця встановлюється лише для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб. Отже, обов`язковою передумовою застосування адміністративно-господарських санкцій є перебування середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу роботодавця за рік у межах, з якими закон пов`язує виникнення нормативу.

Порядок обчислення середньооблікової чисельності штатних працівників визначено Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (далі - Інструкція №286).

Відповідно до п.3.2, 3.2.1, 3.2.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

За приписами п.2.6, 2.6.1 Інструкції №286 не включаються до облікової кількості штатних працівників особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Питання відповідальності роботодавця за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації, на підставі якої Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі формує розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, було предметом дослідження Верховного Суду.

Так, у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 Верховний Суд сформував висновок про те, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. Верховний Суд зазначив, що відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації, а несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст.20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.

Разом з тим, у тій же постанові Верховний Суд виходив із того, що показник середньооблікової чисельності штатних працівників, з урахуванням якого визначається наявність нормативу та обчислюється сума адміністративно-господарських санкцій, має ґрунтуватися на достовірних даних про фактичну кількість працівників роботодавця, а суди при вирішенні спору не позбавлені можливості дослідити та оцінити такі дані.

Надаючи оцінку доводам сторін у контексті наведеного правового регулювання, суд керується таким.

Показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за рік у розмірі 8 осіб, покладений позивачем в основу розрахунку АГС, сформований в автоматизованому режимі на підставі поданої відповідачем податкової звітності, а саме з урахуванням даних рядка 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» заголовної частини Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що у поданих відповідачем Податкових розрахунках за 1 квартал 2024 року (у рядку 101 зазначено 11, 11, 12 осіб за відповідні місяці) та за 2 квартал 2024 року (у рядку 101 зазначено 11, 11, 12 осіб) середньооблікова кількість штатних працівників відображена з урахуванням як основних працівників, так і працівників, прийнятих на роботу за сумісництвом. Водночас за даними додатків 1 до Податкових розрахунків за 1-4 квартали 2024 року, які містять відомості про нарахування заробітної плати конкретним застрахованим особам, кількість основних працівників (за наявності трудової книжки) у відповідача становила: у січні - травні 2024 року - 5 осіб щомісячно, у червні 2024 року - 5 осіб, у липні 2024 року - 1 особа, у серпні 2024 року - 1 особа, у вересні - грудні 2024 року - 5 осіб щомісячно, а решта осіб, відображених у звітності, працювали за сумісництвом.

Таким чином, розрахована відповідно до п.2.6, 3.2 Інструкції №286, з виключенням зі складу штатних працівників осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить: (5 осіб Ч 11 місяців + 1 особа Ч 1 місяць) / 12 місяців ? 4,33 особи, тобто з урахуванням правил округлення - 4 особи. Наведений розрахунок відповідає даним додатків 1 до Податкових розрахунків за 1-4 квартали 2024 року та по суті позивачем не спростований.

З установлених обставин слідує, що показник середньооблікової чисельності штатних працівників у розмірі 8 осіб, з урахуванням якого позивачем визначено наявність у відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи та обчислено суму адміністративно-господарських санкцій, не відповідає фактичній кількості штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік, яка становила 4 особи. Такий показник сформувався внаслідок помилкового відображення у рядку 101 заголовної частини Податкових розрахунків за 1 і 2 квартали 2024 року завищеної кількості штатних працівників (11 та 12 осіб) та включення до цього показника працівників-сумісників, які згідно з п.2.6 Інструкції №286 не враховуються при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Суд відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, як на підставу для стягнення адміністративно-господарських санкцій за наведених обставин. У справі №280/3642/23 Верховний Суд вирішував питання правомірності стягнення санкцій із роботодавця, який за показником середньооблікової чисельності штатних працівників підпадав під дію нормативу, однак не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю у межах цього нормативу, а помилка роботодавця стосувалася неврахування у складі працівників окремих осіб чи неповного відображення відомостей про них. У справі, що розглядається, спірним є не факт невиконання нормативу як такий, а сама наявність у відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки фактична середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача (4 особи) є меншою за 8 осіб, тобто за нижню межу, з якою ч.1 ст.19 Закону №875-XII пов`язує виникнення нормативу. За таких умов у відповідача взагалі не виник обов`язок працевлаштовувати особу з інвалідністю в рахунок нормативу, а відтак відсутні й підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за ст.20 Закону №875-XII.

Водночас суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій є заходом юридичної відповідальності за невиконання роботодавцем обов`язку, встановленого законом. Покладення на роботодавця такого заходу відповідальності можливе лише за умови, що відповідний обов`язок у нього виник. Оскільки за фактичною середньообліковою чисельністю штатних працівників (4 особи) обов`язок виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача не виник, стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені суперечило б меті та змісту ст.19, 20 Закону №875-XII.

Та обставина, що коригування рядків 07-108 заголовної частини Податкового розрахунку розділом V Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, не передбачено, не змінює наведеного висновку. Неможливість виправлення помилки у рядку 101 звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку не позбавляє суд можливості під час вирішення спору дослідити фактичну кількість штатних працівників облікового складу відповідача на підставі інших даних тієї ж звітності, зокрема додатків 1 до Податкових розрахунків, які містять поіменні відомості про застрахованих осіб та підстави їх обліку. Зазначені додатки спростовують достовірність показника рядка 101 у частині завищеної кількості працівників за 1 і 2 квартали 2024 року.

Суд відхиляє посилання позивача на неврахування ним факту наявності помилки у звітності відповідача з тих мотивів, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій здійснюється в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду. Автоматизований характер формування розрахунку АГС забезпечує оперативність визначення роботодавців, які не виконали норматив, однак не наділяє сформований у такий спосіб розрахунок наперед встановленою доказовою силою та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідають покладені в його основу дані фактичним обставинам, а самі санкції - умовам їх застосування, визначеним ст.19, 20 Закону №875-XII.

Посилання позивача на неподання відповідачем до служби зайнятості звіту про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №3-ПН) за 2024 рік суд оцінює критично. Неподання форми №3-ПН не є самостійною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за ст.20 Закону №875-XII та не свідчить про виникнення у відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за відсутності відповідної середньооблікової чисельності штатних працівників.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, відсутні й підстави для стягнення нарахованої на суму цих санкцій пені, яка є похідною вимогою.

Доводи сторін в іншій частині за наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи на висновки суду не впливають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням розподілу обов`язку доказування, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності у відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік та, відповідно, правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, розподілу не підлягають та покладаються на позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійної організації «Фонд «Разом для молоді» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Маланюка, буд. 6, м. Львів, 79005; ЄДРПОУ 13817458).

Відповідач - Благодійна організація «Фонд «Разом для молоді» (місцезнаходження: вул. Личаківська, буд. 175, м. Львів, 79014; ЄДРПОУ 38287521).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна