Court ruling № 139081921, 10.06.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну сторони правонаступником та видачу дублікату судового наказу

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/8083/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

за заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про видачу дубліката наказу та заміну стягувача на правонаступника у виконавчому документі

у справі № 910/8083/15-г

за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №02/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Яріс КСК»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа-К»

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідачів: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків 25.04.2015 року прийнято рішення у справі №02/14, відповідно до якого стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа-К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість по договору кредиту на суму 112 340, 06 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ "Яріс КСК" та ТОВ "Вежа-К" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" третейський збір на суму 1523,40 грн.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось із заявою до Господарського суду міста Києва про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №02/14, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яріс КСК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа-К» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 112 340,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року (суддя Якименко М.М. ) у справі № 910/8083/15-г заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.04.2014 року у справі №02/14 задоволено та видано відповідні накази.

07.09.2025 року від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» надійшла заява про видачу дубліката наказу та заміну сторони стягувача у виконавчому документі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/276/25 від 08.09.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/8083/15-г, у зв`язку із звільненням судді Якименка М.М. та за результатами якого матеріали справи передані судді Бондаренко-Легких Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 року заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про видачу дубліката наказу та заміну сторони стягувача у виконавчому документі у справі № 910/8083/15-г повернуту без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

В подальшому, 15.10.2025 року від Акціонерного товариства "Сенс Банк" надійшла заява про видачу дубліката наказу та заміну сторони стягувача у виконавчому документі з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Сенс Банк".

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва за № 01.3-16/296/25 від 15.10.2025 року у зв`язку із звільненням судді Якименка М.М. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/8083/15-г, за результатами якого матеріали заяви передані судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі № 910/8083/15-г відмовлено у задоволенні заяви АТ "Сенс Банк" про видачу дубліката наказу та заміну сторони стягувача у виконавчому документі з ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника АТ "Сенс Банк" у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2025 року залишив без задоволення апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк", ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2026 року у справі № 910/8083/15-г касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 року у справі № 910/8083/15-г скасовано. Справу № 910/8083/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суд міста Києва

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 року розгляд заяви АТ «СЕНС БАНК» призначено на 28.05.2026, а також запропоновано учасникам справи надати суду пояснення по суті поданої АТ "СЕНС БАНК" заяви, з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.04.2026 року.

У судовому засіданні 28.05.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.06.2026.

У судове засідання з розгляду заяви 10.06.2026 року уповноважені представники заявника та боржників не з`явилися.

Заявник про дату, час і місце проведення судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 28.05.2026 року про призначення судового засідання у справі № 910/8083/15-г до електронного кабінету останнього, факт отримання якої 02.06.2026 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Про дату, час та місце судового засідання відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068107560363.

Докази отримання відповідачем ухвали суду від 28.05.2026 року станом на час проведення судового засідання 10.06.2026 року до суду не повернуті.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № R067191738451, надісланого відповідачеві 2, за результатами якого встановлено, що станом на 09.06.2026 року невдала спроба вручення зазначеного поштового відправлення інші причини.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 2 в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18), суд дійшов висновку про належне повідомлення боржників про призначення до розгляду скарги на дії державного виконавця.

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі № 910/13252/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено відсутність як у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК", так і у відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Вежа-К» зареєстрованого електронного кабінету, отже згідно з наведеними приписами цього Кодексу останній зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача 2 (боржника 2) та повідомлення його про розгляд заяви судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання 10.06.2026 року представника заявника та відповідачів суд не повідомлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від учасників справи, окрім зазначених вище, станом на час проведення судового засідання 10.06.2026 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявник та боржники не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, учасниками справи не забезпечено явку в судове засідання уповноважених представників останніх, суд здійснював розгляд заяви про видачу дубліката наказу та заміну стягувача на правонаступника у виконавчому документів 10.06.2026 року за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників заявника та боржників.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши заяву з доданими документами та матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначені ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини п`ятої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Так, 28.02.2019 старшим державним виконавцем Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Шакшуєвою Ольгою Василівною прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, виданого 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа-К» на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту в сумі 112340,06 грн. з підстав визначених п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.02.2019 ВП № 48407613 зазначено, що строк пред`явлення згаданого наказу Господарського суду міста Києва визначений до 28.02.2022.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 за № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого Законом № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон набрав чинності 26.03.2022.

З набранням чинності вказаним законом, особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк пред`явлення наказу виданого 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 112340,06 грн. не є пропущеним.

Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось із заявою до Господарського суду міста Києва про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 02/14, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа-К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 112 340, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року (суддя Якименко М.М.) заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.04.2014 року у справі № 02/14 задоволено.

13.05.2015 Господарським судом міста Києва видано накази на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №910/8083/15-г. Накази дійсні для пред`явлення до 13.05.2016.

28.02.2019 старшим державним виконавцем Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Шакшуєвою Ольгою Василівною прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу виданого 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа-К» на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту в сумі 112340,06 грн. з підстав визначених п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Зазначені правові норми є загальними для всіх юридичних осіб.

Однак, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк- правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 11 пункту 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" приєднання банку за спрощеною процедурою передбачає, що не застосовуються положення законодавства щодо завершення приєднання з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва Банку-правонаступника, а також одночасного подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про Банк-правонаступник, що містяться у такому реєстрі, та документів для державної реєстрації припинення Банку, що приєднується. Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

Отже, вказаним Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", який є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спрощення процедур реорганізації та капіталізації саме банків, прямо встановлені виключення щодо застосування вищевказаних загальних норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином, саме передавальний акт, затверджений загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва Банку-правонаступника щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується.

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).

Таким чином, 15.10.2019 відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Крім того, згідно загальних положень статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», затвердженого Національним банком України 26.11.2019: АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ: 00039019) на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» (рішення № 5/2019 від 15.10.2019) та рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа- Банк» (протокол № 4/2019 від 15.10.2019)), відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов`язання АТ «Укрсоцбанк», який змінив назву з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Укрсоцбанк» (згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування товариства на АТ «Укрсоцбанк») (повний текст статуту розміщено на офіційному сайті Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК»).

Суд наголошує, що відповідно до внесеного запису №10681120104002827 від 03.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що АТ «Укрсоцбанк» ЄДРПОУ: 00039019 станом на сьогоднішній день - припинено, юридичною особою-правонаступником є АТ «Альфа-Банк» ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що правонаступником є юридична особа, до якої переходять права та обов`язки реорганізованого суб`єкта. Під реорганізацією слід розуміти припинення юридичної особи з переходом усіх прав та обов`язків до правонаступника. Майнова база правонаступника при приєднанні суб`єктів змінюється на розмір активів і пасивів правопопередників, тобто юридичних осіб, які припинили своє існування. Активи та пасиви правопопередників переходять до правонаступника за передавальним актом.

У свою чергу, передавальний акт передається державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, та також державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи - правонаступника.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи-правонаступника є датою їх державної реєстрації.

Суд дійшов висновку, що оскільки 03.12.2019 державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення АТ«Укрсоцбанк» ЄДРПОУ: 00039019, як юридичної особи, тому приєднання є завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» ЄДРПОУ: 23494714 є належним правонаступником та набуло всіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» ЄДРПОУ: 00039019.

Крім того, внаслідок реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», відбулася заміна кредитора, а саме АТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за наказом виданим 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 112 340,06 грн.

Водночас, відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.09.2024 №1010 АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і обов`язків «Альфа-Банк», та усього майна, прав і обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на підставі рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» (рішення №5/2019 від 15.10.2019) та рішення Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол №4/2019 від 15.10.2019), якими затверджено передавальний акт та відповідно до яких до АТ «Альфа-Банк» передано все майно, права і обов`язки АТ «Укрсоцбанк».

З урахуванням викладеного та встановлених обставин щодо здійснення правонаступництва у справі № 910/8083/15-г, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» та здійснення заміни позивача (стягувача) у наказі Господарського суду міста Києва від 13.04.2015 року у справі № 910/8083/15-г з ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) на його правонаступника АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714).

Окрім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону № 2147-VIII від 03.10.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 року у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 року у справі №5023/1702/12.

Суд наголошує, що за приписами процесуального закону умовами, які свідчать про наявність підстав для видачі дублікату наказу господарським судом, є, зокрема, відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання.

Тобто, першочергово при розгляді заяви про видачу дубліката наказу господарський суд вважає за необхідне дослідити питання про закінчення/незакінчення строку для пред`явлення наказу суду до виконання, оскільки від останнього залежить можливість вирішення судом питання про видачу дублікату втраченого наказу.

За приписами частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яріс КСК» (ЄДРПОУ 35028920, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул .Пархоменко, буд. 70-А, кв. 2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість по договору кредиту в сумі 112 340 (сто дванадцять тисяч триста сорок) гривень 06 копійок втрачено та станом на дату звернення заявника із заявами про видачу дублікату строк пред`явлення до виконання вказаного судового наказу не сплив, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката наказу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232 - 235, п. 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про видачу дублікату наказу та заміну сторони стягувача у виконавчому документі за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа у справі №02/14, за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа-К» про стягнення заборгованості, задовольнити.

2. Замінити сторону стягувача у виконавчому документі - наказі виданому 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 112 340,06 грн., а саме замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714).

3. Видати АТ "Сенс Банк" дублікат наказу, виданого 13.05.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/8083/15-г про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс КСК" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту в сумі 112 340,06 грн.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон